X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Рішення
Київ
30.03.2020
881/0/15-20
Про надання консультативного висновку до законопроекту № 3279

Вища рада правосуддя розглянула проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 29 березня  2020 року,  реєстраційний № 3279, внесений на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроектів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

 

вирішила:

 

1. Затвердити консультативний висновок щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 29 березня 2020 року,  реєстраційний № 3279, внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів України.

2. Надіслати консультативний висновок до Верховної Ради України.

 

 

Голова Вищої ради правосуддя                                                  А.А. Овсієнко

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Рішення Вищої ради правосуддя

від 30 березня 2020 року № 881/0/15-20

 

 

Вища рада правосуддя як незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, до повноважень якого серед іншого віднесено вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів, розглянувши проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», текст якого опубліковано  на сайті Верховної Ради України 30 березня 2020 року, вважає за необхідне невідкладно повідомити про таке.

Цим законопроектом, зокрема, пропонується доповнити Закон України «Про Державний бюджет України 2020 рік» статтею 29, якою передбачається встановити, що з 1 квітня 2020 року та до завершення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, заробітна плата, грошове забезпечення працівників бюджетних установ нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року (виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата часу щорічної відпустки не враховується у зазначеному максимальному розмірі). Зазначене обмеження не поширюється на осіб, задіяних у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в Операції об’єднаних сил, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Суддівська винагорода за цим законопроектом визначається відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням положень частини першої цієї статті.

1. Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроектів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.

За приписами статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Вища рада правосуддя, розуміючи, що згідно з Конституцією України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, підтримує відповідальність за майбутнє нашої держави.

Вища ради правосуддя вважає, що в умовах пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, усі гілки влади мають консолідувати свої зусилля на її подолання, та підтримує комплекс заходів, спрямованих на протидію поширенню епідемії та пандемії коронавірусу в Україні і підтримку економіки.

Водночас будь-які заходи мають бути законодавчо обґрунтованими, підкріплені відповідними розрахунками та відповідати принципу правової визначеності.

Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

З метою забезпечення фінансування та належних умов для  функціонування судів і діяльності суддів у Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Натомість Вища рада правосуддя констатує, що жодних пропозицій до зазначеного законопроекту не надавала, оскільки не була залучена до розробки запропонованих змін до Державного бюджету України.

2. Вища рада правосуддя вважає, що питання оплати праці суддів є вкрай важливим та нагальним завданням держави як гаранта незалежного та справедливого суду.

Суддівська винагорода повинна відповідати покладеному на суддю обсягу процесуальних обов’язків,  а також бути достатньою для забезпечення незалежності судді в умовах, що склалися, враховуючи суттєвий кадровий дефіцит у судах.

На сьогодні в судовій системі України спостерігається серйозна нестача суддівських кадрів: з передбачених 7295 штатних посад у судах заповнено лише 5192, з яких 4751 суддя мають повноваження на здійснення правосуддя.

Отже, суди працювали і працюють в умовах надмірного навантаження, особливо суди першої інстанції – у 23 % судів, в основному першої ланки, не заповнено 50 % і більше штатних посад суддів.

Водночас жоден суд не припинив виконувати свої функції в умовах карантину. Суди здійснюють розгляд справ, у тому числі і тих, що пов’язані чи виникли у зв’язку з порушенням правил карантину, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Не припинено судами й розгляд інших невідкладних справ.

Таким чином, розуміючи усі ризики, судді  здійснюють правосуддя в цих складних умовах пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

3. З огляду на статтю 130 Конституції України розмір суддівської винагороди визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, а фінансова складова є невід’ємною частиною забезпечення незалежного судочинства.

При цьому Конституційний Суд України неодноразово та послідовно вказував на те, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм.

Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року  № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 № 2-р/2020 висловив правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів. Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та можливості набуття статусу судді у відставці. Конституційний принцип незалежності суддів означає, у тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. 

Конституційний Суд України у рішенні від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

11 березня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі № 1-304/2019(7155/19), в якому чітко визначив, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя (частина перша статті 124 Основного Закону України), а законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді.

Міжнародні інституції неодноразово наголошували на аналогічних принципах.

Так, в Основних принципах щодо незалежності правосуддя, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, зазначено, що незалежність судових органів  гарантується  державою  і закріплюється в конституції або законах країни.  Усі  державні та інші  установи зобов’язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її, а кожна держава-член повинна надавати відповідні засоби, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції.

Відповідно до Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов’язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1).

Оплата праці суддів повинна відповідати їхній професії та виконуваним обов’язкам,  а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження  належної  оплати  праці  на випадок хвороби, відпустки для догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв’язку з виходом на пенсію, які повинні відповідати попередньому рівню оплати  їхньої  праці(Рекомендація CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

Незалежність суддів також вимагає економічної незалежності, яка повинна бути передбачена законодавством. Рекомендації Rec(2010)12 закріплювали, що винагорода суддів має бути відповідною їх професії та відповідальності, і бути достатнім для убезпечення їх від впливу на їх рішення та від ризику вчинення корупції. Також повинно бути гарантовано виплату пенсії за вислугу років, яка має бути в розумному відношенні до рівня їх винагороди в період здійснення повноважень. Певні положення закону повинні бути запроваджені як гарантія проти скорочення винагороди, в т.ч. суддівської. Така сама  пропозиція має місце у Висновку КРЄС № 1 та у Європейській хартії про закон «Про статус суддів». Навіть у часи економічної кризи  законодавча та виконавча влади різних держав-членів повинні зрозуміти, що серйозне скорочення зарплат суддів є потенційною загрозою їх незалежності та належному відправленню правосуддя і може піддати небезпеці (об’єктивно і суб’єктивно) роботу суддів ( Консультативна рада Європейських судів (КРЄС) Звіт про ситуацію стосовно судової влади та суддів в державах-членах Ради Європи Оновлена версія № 2 (2015), прийнята в рамках 16-го пленарного засідання КРЄС (м. Лондон, 14–16 жовтня 2015 року) .

4. Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.

Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126 та 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону.

Вища рада правосуддя, розуміючи відповідальність держави перед кожним громадянином, не підтримує законопроект № 3279 у частині доповнення  Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» статтею 29 та звертається до Верховної Ради України з пропозицією утриматись від прийняття положень,  які порушуватимуть  конституційні гарантії незалежності суддів.