Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Худика М.П., Швецової Л.А., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А. та додані до нього матеріали попередньої перевірки дисциплінарної скарги Кищенка Ігоря Олександровича, Левченка Сергія Миколайовича, Міщенка Анатолія Яковича стосовно суддів апеляційного суду Одеської області Сегеди Сергія Миколайовича, Кононенко Наталії Аркадіївни, Цюри Таїсії Василівни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 5 вересня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга Кищенка І.О., Левченка С.М., Міщенка А.Я. на дії суддів апеляційного суду Одеської області Сегеди С.М., Кононенко Н.А., Цюри Т.В.

У дисциплінарній скарзі зазначено, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 8 серпня 2017 року (головуючий – суддя Сегеда С.М., судді Кононенко Н.А. та Цюра Т.В.) відхилено апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, натомість задоволено апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» (далі – ТОВ «ІНФОКС») в особі філії «Інфоксводоканал» та скасовано рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 лютого 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» про зобов’язання укласти індивідуальні договори на водопостачання та водовідведення. У задоволенні позову відмовлено.

На думку скаржників, судді Сегеда С.М., Кононенко Н.А., Цюра Т.В. під час апеляційного розгляду вказаної справи не врахували подані ними докази, порушили вимоги щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 5 вересня 2017 року № КО-1257/3/7-17 вказану дисциплінарну скаргу передано для попередньої перевірки члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнку А.А.

Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи, а за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Овсієнка А.А. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила залишити без розгляду та повернути скаржникам подану ними дисциплінарну скаргу стосовно суддів апеляційного суду Одеської області Сегеди С.М., Кононенко Н.А., Цюри Т.В. з огляду на таке.

Попередньою перевіркою встановлено, що рішенням Приморського районного суду від 28 лютого 2017 року у справі № 522/14274/16-ц задоволено частково позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» про зобов’язання укласти індивідуальні договори на водопостачання та водовідведення.

6 березня 2017 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також відповідач ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» оскаржили вказане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 8 серпня 2017 року (головуючий – суддя Сегеда С.М., судді Кононенко Н.А., Цюра Т.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилено. Апеляційну скаргу ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» задоволено та скасовано рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 лютого 2017 року. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.

Скасовуючи рішення Приморського районного суду міста Одеси від 28 лютого 2017 року та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачем ТОВ «ІНФОКС» відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» було надало позивачам обґрунтовану відповідь на їхні звернення із зазначенням правових підстав, із яких з цими споживачами неможливо укласти прямі договори.

Як зазначено у рішенні, суд апеляційної інстанції встановив, що за вимогами чинного законодавства укладення індивідуальних договорів на водопостачання та водовідведення зі споживачами можливо лише за умови приєднання споживачів до мереж централізованого водопостачання та водовідведення. Проте позивачі до ТОВ «ІНФОКС» та його філії для отримання технічних умов не зверталися, до мереж централізованого водопостачання та водовідведення не приєднані індивідуально, що унеможливлює укладення з ними індивідуальних договорів.

Колегією суддів апеляційного суду також було зазначено, що вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 щодо укладення індивідуальних договорів є необґрунтованими, оскільки останні безперешкодно користуються мережею водопостачання СТ «Ветеран».

Зі змісту рішення суду апеляційної інстанції також убачається, що колегією суддів було перевірено доводи позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про те, що інші члени СТ «Ветеран» без згоди останнього уклали з ТОВ «ІНФОКС» індивідуальні договори на водовідведення і водопостачання, та встановлено, що такі доводи не підтрведилися в матеріалах справи, та спростовуються тим, що зазначені договори були укладені між ТОВ «ІНФОКС» та мешканцями села Крижанівка шляхом підключення до водогону Крижанівської сільської ради, а не водогону СТ «Ветеран».

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що на порушення вимог статей 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не надали достатніх, неналежних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які вони посилалися як на підставу своїх позовних вимог та доводів поданої ними апеляційної скарги.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Вища рада правосуддя та її Дисциплінарні палати згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не є органами правосуддя і до їх повноважень не належить перевірка законності та обґрунтованості судових рішень.

Таким правом відповідно до норм глави 2 розділу V ЦПК України (чинного на час звернення скаржників до Вищої ради правосуддя) наділений, зокрема, суд касаційної інстанції.

Так, із пункту 1 частини першої статті 324 ЦПК України вбачається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

За змістом частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Таким чином, доводи дисциплінарної скарги Кищенка І.О., Левченка С.М., Міщенка А.Я. зводяться до незгоди з наведеними у рішенні апеляційного суду Одеської області від 8 серпня 2017 року правовими висновками суду, мотивами та обґрунтуванням ухваленого рішення, правильність яких з точки зору застосування судом норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права може бути перевірена лише судом вищої (касаційної) інстанції у порядку, передбаченому ЦПК України.

Пунктом 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо скарга ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про те, що дисциплінарна скарга Кищенка І.О., Левченка С.М., Міщенка А.Я. підлягає залишенню без розгляду та поверненню скаржникам на підставі пункту 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Керуючись статтями 42–44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

дисциплінарну скаргу Кищенка Ігоря Олександровича, Левченка Сергія Миколайовича, Міщенка Анатолія Яковича стосовно суддів апеляційного суду Одеської області Сегеди Сергія Миколайовича, Кононенко Наталії Аркадіївни, Цюри Таїсії Василівни залишити без розгляду та повернути скаржникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.