Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Артеменка І.А., Волковицької Н.О., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойка А.М. за результатами попередньої перевірки скарги Костомахи Геннадія Володимировича стосовно суддів апеляційного суду Черкаської області Дмитренка Миколи Івановича, Соломки Ірини Анатоліївни, Ятченка Миколи Олександровича,
встановила:
10 квітня 2017 року за вхідним № К-1981/0/7-17 до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Костомахи Г.В. щодо поведінки суддів апеляційного суду Черкаської області Дмитренка М.І., Соломки І.А., Ятченка М.О.
Як вказано у скарзі, 16 лютого 2017 року колегія суддів апеляційного суду Черкаської області у складі зазначених суддів постановила ухвалу про скасування вироку Соснівського районного суду міста Черкас від 18 липня 2016 року у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, частиною другою статті 366, частиною другою статті 364, частиною другою статті 382 Кримінального кодексу України (далі – КК України), та направлення цієї справи на новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Костомаха Г.В. стверджує, що, ухваливши таке рішення, судді апеляційного суду Черкаської області Дмитренко М.І., Соломка І.А., Ятченко М.О. істотно порушили норми кримінального процесуального права, оскільки частиною першою статті 415 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) чітко визначені підстави для призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Автор скарги вважає, що оскільки ця ухвала не підлягає оскарженню у касаційному порядку, ОСОБА_2 було позбавлено можливості реалізувати процесуальні права.
У зв’язку із викладеним Костомаха Г.В. просить притягнути суддів апеляційного суду Черкаської області Дмитренка М.І., Соломку І.А., Ятченка М.О. до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2017 року вказану скаргу було передано члену Вищої ради правосуддя Бойку А.М. для здійснення попередньої перевірки.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюється за правилами та у строки, встановлені главою 4 розділу ІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
На підставі статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункту 12.2 Регламенту Вищої ради правосуддя член Дисциплінарної палати, визначений автоматизованою системою розподілу справ доповідачем, здійснює попередню перевірку дисциплінарної скарги.
За результатами попередньої перевірки скарги Костомахи Г.В. стосовно суддів апеляційного суду Черкаської області Дмитренка М.І., Соломки І.А., Ятченка М.О. членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойком А.М. складено висновок із викладенням фактів та обставин, що підтверджують надану у висновку пропозицію.
Дослідивши матеріали попередньої перевірки за скаргою Костомахи Г.В., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойка А.М., який запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно зазначених суддів, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
Вироком Соснівського районного суду міста Черкас від 18 липня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 190, частиною другою статті 366, частиною другою статті 364, частиною другою статті 382 КК України.
Відповідно до частини п’ятої статті 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від основного і додаткового покарання, призначеного за частиною другою статті 366, частиною другою статті 382 КК України, у зв’язку із закінченням строків давності, передбачених пунктом 3 частини першої статті 49 КК України.
На підставі статті 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених частиною третьою статті 190, частиною другою статті 364 КК України, ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на 2 роки.
Відповідно до статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов’язки, передбачені пунктами 2–4 частини першої статті 76 КК України.
Вирішено питання щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.
Повністю задоволено заявлений ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 ___ гривень.
Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкас від 26 липня 2016 року виправлено допущену у цьому вироку описку та уточнено, що ОСОБА_1 звільнено від відбування основного і додаткового покарання.
16 лютого 2017 року завершено перегляд цієї справи в апеляційному порядку.
Під час судового засідання 16 лютого 2017 року колегія суддів апеляційного суду Черкаської області у складі Дмитренка М.І., Соломки І.А., Ятченка М.О. дійшла висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено обставини справи, допитано свідків, потерпілого та обвинуваченого і надано належну оцінку зібраним та дослідженим у судовому засіданні доказам у кримінальному провадженні, а тому немає необхідності у повторному дослідженні доказів, вказаних у клопотаннях захисника та прокурора, та відмовила у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 та прокурора Щепак Т.М. про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 190, частиною другою статті 366, частиною другою статті 364, частиною другою статті 382 КК України.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2017 року частково задоволено апеляційні скарги прокурора Черкаської місцевої прокуратури Капітоненка А.Ю., потерпілого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, яка діяла в інтересах ОСОБА_1. Скасовано вирок Соснівського районного суду міста Черкас від 18 липня 2016 року стосовно ОСОБА_1 та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Приймаючи таке рішення, колегія суддів апеляційного суду Черкаської області у складі зазначених вище суддів виходила з такого. Суд першої інстанції на підставі статті 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених частиною третьою статті 190, частиною другою статті 364 КК України, остаточно призначив покарання ОСОБА_1 – 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на 2 роки та на підставі статті 75 КК України звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов’язків, які передбачені пунктами 2–4 частини першої статті 76 КК України, тобто всупереч вимогам закону України про кримінальну відповідальність звільнив обвинуваченого від відбування як основного, так і додаткового покарання.
Водночас відмову у задоволенні вимог прокурора та потерпілого про ухвалення нового вироку з призначенням обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді реального позбавлення волі колегія суддів мотивувала тим, що вказана справа перебувала на розгляді у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ і було прийнято рішення про скасування вироку апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2015 року та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції з тих підстав, що суд не приділив належної уваги об’єму обвинувачення, а отже, і оцінки наявності у кримінальному провадженні постанови від 19 серпня 2010 року про закриття кримінального переслідування за частиною третьою статті 190 КК України. Тобто попередній вирок був скасований Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ не за м’якістю призначеного ОСОБА_1 покарання.
Тому колегія суддів апеляційної інстанції вважала, що вона не вправі погіршувати становище обвинуваченого, а отже, ухвалювати новий вирок з призначенням йому покарання у виді реального позбавлення волі.
Крім того, апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_2 про винесення нового вироку не містять вимог щодо призначення додаткового покарання ОСОБА_1, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити такий вирок, яким буде погіршено становище обвинуваченого ОСОБА_1.
З цих підстав колегія суддів дійшла висновку про скасування вироку суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду в іншому складі суду.
На обґрунтування скасування вироку суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду колегія суддів у складі Дмитренка М.І., Соломки І.А., Ятченка М.О. зазначила таке. Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання на підставі статті 70 КК України, не вказав, яким шляхом визначено остаточне покарання: чи поглиненням менш суворого покарання більш суворим, чи шляхом часткового або повного складання покарань, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Крім того, суд першої інстанції, призначаючи остаточно додаткове покарання на підставі статті 70 КК України, призначив ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на 2 роки, тоді як окремо за окремими статтями, за якими його засуджено, визначено максимальне додаткове покарання 1 рік 6 місяців позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто суд допустив помилку при призначенні остаточного додаткового покарання, призначивши більше, ніж за кожний окремий злочин, чим також допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Під час попередньої перевірки скарги ОСОБА_2 суддям апеляційного суду Черкаської області Дмитренку М.І., Соломці І.А., Ятченку М.О. було роз’яснено право надати пояснення стосовно викладених у скарзі відомостей.
Зазначені судді таким правом скористалися, надали ідентичні за змістом пояснення та повідомили таке. Під час апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції призначено покарання ОСОБА_1 з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України, однак допущено порушення вимог кримінального закону при застосуванні статті 75 КК України у частині незастосування додаткового покарання.
Судді Дмитренко М.І., Соломка І.А., Ятченко М.О. також пояснили, що, враховуючи вимоги частини третьої статті 439 КПК України, були позбавлені можливості усунути допущені порушення закону про кримінальну відповідальність, оскільки в поданих апеляційних скаргах ніхто з апелянтів на них не вказував, а суд апеляційної інстанції, виходячи з норм частини другої статті 404 КПК України, вправі вийти за межі апеляційних вимог, лише якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Зазначені судді у поясненнях вказали, що при постановленні ухвали від 16 лютого 2017 року керувалися необхідністю дотримання завдань та загальних засад кримінального провадження.
Попередньою перевіркою також встановлено, що 9 жовтня 2017 року за результатами нового розгляду цієї справи у суді першої інстанції Соснівським районним судом міста Черкас ухвалено обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_1, заявлений до нього цивільний позов задоволено у повному обсязі. Цей вирок учасниками кримінального провадження також оскаржується в апеляційному порядку.
При вирішенні питання про наявність підстав для відкриття чи відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів апеляційного суду Черкаської області Дмитренка М.І., Соломки І.А., Ятченка М.О. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує таке.
Вища рада правосуддя та її дисциплінарні органи надають оцінку виключно діям судді, щодо яких проводилась попередня перевірка, та їх співвідношенню із діями, визначеними як дисциплінарні проступки на час їх вчинення.
Водночас Вища рада правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, оцінювати висновки, яких дійшов суд із питань фактів і права, а також перевіряти правовий зміст судового рішення.
Виключне право перевірки законності і обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 34–36, 40) судові рішення повинні бути обґрунтованими. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а насамперед є гарантією проти свавілля. Суддя зобов’язаний вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення.
Скарга Костомахи Г.В. зводиться до фактичної незгоди зі змістом ухвали апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2017 року у згаданій судовій справі, викладеними у ній доводами і мотивами в частині призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Автор скарги вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону в частині застосування положень статті 412 КПК України у їх співвідношенні з вимогами статті 415 КПК України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів апеляційного суду Черкаської області Дмитренка Миколи Івановича, Соломки Ірини Анатоліївни, Ятченка Миколи Олександровича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
