Вища рада правосуддя, розглянувши висновок члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е. за результатами перевірки повідомлення судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Євтушенко Олени Іванівни про втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 19 липня 2017 року (вхідний № 1564/0/6-17) надійшло повідомлення судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Євтушенко О.І. про втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя з боку групи народних депутатів України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 19 липня 2017 року вказане повідомлення передано члену Вищої ради правосуддя Беляневичу В.Е. для проведення перевірки.
За результатами перевірки член Вищої ради правосуддя Беляневич В.Е. дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) Євтушенко О.І.
Дослідивши матеріали перевірки та заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е., Вища рада правосуддя встановила таке.
У своєму повідомленні суддя Євтушенко О.І. зазначає, що 13 березня 2017 року їй як судді-доповідачу передано касаційне провадження № 6-5038ск17 за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Люкс» (далі – ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Люкс») до ОСОБА-1, публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі – ПАТ «Укрсоцбанк») про розірвання договору поруки та зустрічним позовом ОСОБА-1 до ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Люкс», ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання поруки припиненою. 14 березня 2017 року суддею Євтушенко О.І. відкрито провадження у справі та витребувано матеріали зазначеної справи, які 10 травня 2017 року передані їй для розгляду.
13 червня 2017 року (вхідний № 16/0/3-17) на адресу ВССУ надійшло депутатське звернення групи народних депутатів України від 7 червня 2017 року № МД-2017/17/16, в якому зазначено, що представниками ОСОБА-1 запропоновано судді Євтушенко О.І. неправомірну вигоду у розмірі 50000 (п’ятдесяти тисяч) доларів США за прийняття рішення про відхилення касаційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк». Такі дії суддя має вчинити незважаючи на те, що касаційним судом у березні 2016 року прийнято рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА-1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк». До повідомлення судді Євтушенко О.І долучено копію цього депутатського звернення.
Ухвалою ВССУ від 3 липня 2017 року, як вказує суддя Євтушенко О.І., задоволено її заяву від 29 червня 2017 року про самовідвід у згаданій цивільній справі.
Євтушенко О.І. зазначає, що 13 квітня 2016 року колегією суддів цього суду, у якій вона була головуючою, за результатами розгляду цивільної справи за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА-1, третя особа: ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз», про стягнення заборгованості за кредитним договором касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2017 року скасовано, а заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 5 листопада 2016 року залишено без змін.
Депутатське звернення народних депутатів України, адресоване також Національному антикорупційному бюро України, Генеральній прокуратурі України, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Вищій раді правосуддя, суддя Євтушенко О.І. розцінює як тиск на судовий орган. Суддя стверджує, що її необґрунтовано звинувачено в корупційних діяннях.
Згідно з довідкою управління документального забезпечення секретаріату Вищої ради правосуддя вказане депутатське звернення народних депутатів України від 7 червня 2017 року до Вищої ради правосуддя станом на 8 грудня 2017 року не надходило.
Як вбачається з пояснень, наданих 6 вересня 2017 року суддею Євтушенко О.І. на запит члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е., та долучених до них копій документів, суддя звернулася до Генерального прокурора із заявою від 11 липня 2017 року, в якій просила вжити заходів щодо усунення порушень закону і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності винних осіб. Таку саму заяву суддя скерувала Керівникові Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Генеральна прокуратура України обидві заяви судді надіслала до прокуратури міста Києва, яка одну із заяв скерувала до Київської місцевої прокуратури № 9. У подальшому Київська місцева прокуратура № 9 листом від 3 серпня 2017 року № 29-р направила заяву судді до Солом’янського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві.
За результатами розгляду іншої заяви прокуратура міста Києва надала судді Євтушенко О.І. відповідь. Так, начальник першого відділу процесуального керівництва прокуратури міста Києва Є.Саницький у листі від 2 вересня 2017 року № 17/2/1-458-17 зазначив, що заява судді Євтушенко О.І. не містить достатніх даних про вчинення злочинів окремими посадовими особами держави, а тому підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань немає.
Відповідно до пунктів 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов’язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом тільки на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.
Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 у справі № 1-1/2004 за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) містить роз’яснення, відповідно до яких закріплена в положенні частини другої статті 126 Конституції України гарантія незалежності суддів – заборона впливу на суддів у будь-який спосіб означає заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, громадян та їх об’єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» визначено, що положення частини другої статті 126 Конституції України про те, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об’єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.
Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126 та 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону.
Відповідно до частини першої, третьої та четвертої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 6 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат у порядку, встановленому законом, звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про регламент Верховної Ради України.
Ця норма кореспондується з положенням статті 86 Конституції України, згідно з яким народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Встановлене статтею 86 Конституції України право народного депутата України на запит є обмеженим і не поширюється на питання, пов’язані зі здійсненням правосуддя у конкретних справах. Залежно від характеру і змісту таких запитів та звернень їх слід розцінювати як втручання в судову діяльність (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»).
У роз’ясненнях, наданих Конституційним Судом України у рішенні від 19 травня 1999 року № 4-рп/99 за конституційними поданнями Верховного Суду України та Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення статті 86 Конституції України та статей 12, 19 Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про запити народних депутатів України), зазначено, що запити народних депутатів України завжди вносяться з викладенням позиції депутата щодо судового рішення чи конкретних дій судді або у разі наявності у народного депутата України сумнівів щодо правильності рішення суду тощо. Викладені в запитах вимоги й пропозиції об’єктивно справляють певний вплив на суддів, що заборонено Конституцією України.
Отже, направлення народними депутатами України депутатського звернення від 7 червня 2017 року до ВССУ, яке надійшло до суду 13 червня 2017 року, можна розцінювати як спробу тиску на суддю Євтушенко О.І. при розгляді касаційного провадження № 6-5038ск17.
Підтвердженням того, що суддя Євтушенко О.І. сприйняла це депутатське звернення саме як тиск на неї щодо здійснення правосуддя, є факт подання суддею 29 червня 2017 року заяви про самовідвід під час розгляду зазначеного вище касаційного провадження, яка згодом була задоволена.
За приписами статей 131 Конституції України, 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя вживає заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
З огляду на зазначене та керуючись статтями 3, 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя
вирішила:
звернутись до Верховної Ради України стосовно вжиття заходів із недопущення народними депутатами України дій, які можуть бути розцінені як тиск на суддю щодо здійснення правосуддя.
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
