Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Комкова В.К., членів: Гусака М.Б., Шапрана В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лесько А.О., за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Стояновського Валерія Володимировича щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Київського апеляційного адміністративного суду Коротких Андрія Юрійовича, Ганечко Олени Миколаївни, Літвіної Наталії Миколаївни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 24 травня 2017 року, на підставі пункту 31 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», передано з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України дисциплінарну скаргу Стояновського В.В. від 01 липня 2016 року на протиправні дії колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіної Н.М. під час розгляду його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у справі за його позовною заявою до Держави Україна про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії та визнання права (справа № 826/3216/16).
В своїй скарзі Стояновській В.В. оскаржує дії вищезгаданих суддів, посилаючись на те, що ними було розглянуто справу за його відсутності, як наслідок неналежного повідомлення його судом про час і місце розгляду справи, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи зворотного поштового повідомлення про отримання ним судової повістки та ухвали про відкриття провадження у справі.
У зв’язку з наведеним вважає, що діями колегії суддів Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіної Н.М. йому було незаконно відмовлено у доступі до правосуддя, а тому просить їх притягнути до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 24 травня 2017 року дисциплінарну скаргу Стояновського В.В. передано мені для проведення перевірки.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Стояновського В.В. встановлено наступне.
У лютому 2016 року Стояновський В.В. звернувся до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Держави Україна про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії та визнання права.
Ухвалою судді окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С. від 03 березня 2016 року позовна заява Стояновського В.В. залишена без руху, а заявнику надано час на усунення недоліків.
Стояновський В.В., не погодившись з ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року про залишення позовної заяви без руху, подав на неї апеляційну скаргу.
Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Коротких А.Ю., ухвалою від 16 травня 2016 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Стояновського В.В. та призначив її до розгляду в судове засідання на 26 травня 2016 року.
Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у складі суддів Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіної Н.М. в задоволенні апеляційної скарги Стояновського В.В. відмовлено, ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року залишено без змін.
В порядку пункту четвертого частини першої статті 43 Закону України «Про вищу раду правосуддя» з окружного адміністративного суду міста Києва була отримана копія матеріалів адміністративної справи за позовною заявою Стояновського В.В. до Держави Україна про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії та визнання права (справа № 826/3216/16), а також пояснення суддів Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіної Н.М. по суті скарги Стояновського В.В.
У своїх письмових поясненнях суддя Коротких А.Ю. зазначив, що 11 травня 2016 року йому в провадження, як судді-доповідачу, автоматизованою системою документообігу Київського апеляційного адміністративного суду розподілено, а 13 травня 2016 року передано справу № 826/3216/16 за апеляційною скаргою Стояновського В.В. на ухвалу судді окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року про залишення позовної заяви без руху у справі за адміністративним позовом Стояновського В.В. до Держави Україна про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії, визнання права. В зазначеній справі, ним 16 травня 2016 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду на 26 травня 2016 року на 14 годину 50 хвилин, про що було постановлена відповідна ухвала, яка відповідно до списку згрупованих рекомендованих з повідомленням відправлень, поданих у поштове відділення міста Києва № 10, була відправлена Стояновському В.В. 19 травня 2016 року.
Також суддя Коротких А.Ю. звертає увагу на те, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень (№ 62058999), ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Стояновського В.В. на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року.
Суддя вважає, що ним не було допущено порушень норм процесуального права, а також не створювалися штучні перешкоди у доступі до правосуддя Стояновському В.В.
Аналогічні за своїм змістом письмові пояснення були надані суддями Літвіною Н.М. та Ганечко О.М.
На думку скаржника, неналежне повідомлення його про розгляд справи є незаконною відмовою у доступі до правосуддя, оскільки його було позбавлено можливості прийняти участь в судовому засіданні та надати свої доводи і міркування суду.
Вирішуючи питання про наявність ознак умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя в діях колегії суддів Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіної Н.М. в судовому засіданні 26 травня 2016 року, під час прийняття ними рішення про можливість розгляду апеляційної скарги Стояновського В.В. без наявних відомостей про вручення йому повістки, слід враховувати наступне.
Згідно пункту першого частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції закону від 07.07.2010 року) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження внаслідок умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків або призвело до порушення правил підсудності чи підвідомчості.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Креуз проти Польщі» висловив наступну правову позицію: «…«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети…».
Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України, в аспекті забезпечення особам права на суд, встановлено основні вимоги до апеляційної скарги, зокрема в апеляційній скарзі зазначається: вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції (п. 3, ч. 2); обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права (п. 4, ч. 2); чи бажає особа взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності (ч. 3).
Відповідно до статті 193 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
Згідно статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З наведеного вбачається, що право апеляційного оскарження полягає у створенні та забезпеченні державою можливості особі реалізувати її право звернутися до суду апеляційної інстанції з відповідною скаргою, яка буде розглянута апеляційним судом в межах доводів такої скарги.
В даній справі, що також підтверджується і змістом скарги самого Стояновського В.В., подана скаржником апеляційна скарга була розглянута судом апеляційної інстанцій і за результатами її розгляду ухвалено рішення. Зміст апеляційної скарги та предмет апеляційного перегляду становили питання дотримання та виконання позивачем вимог норм процесуального законодавства щодо форми та змісту позовної заяви, і жодним чином не стосувалися предмету спору.
Також важливою обставиною, яка розкриває зміст ставлення самого апелянта до розгляду його скарги в суді апеляційної інстанції та бажання скаржника прийняти участь у розгляді справи є те, що ним не дотримано вимог частини третьої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в його апеляційній скарзі він не повідомив суд про те чи бажає він взяти участь в судовому засіданні, чи просить суд розглянути справу у його відсутність, що загалом ставить під сумнів його доводи про нагальну необхідність його участі у справі.
Слід зазначити, що відмова скаржнику в задоволенні його апеляційної скарги жодним чином не позбавила його можливості на розгляд його справи по суті, оскільки відповідно до частини третьої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку, а отже Стояновський В.В. не позбавлений права звернутися до суду після виконання ним вимог законодавства стосовно форми та змісту позовної заяви.
Таким чином, ухвалення колегією суддів рішення у відсутності скаржника, не містить в собі ознак умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя, оскільки апеляційна скарга Стояновського В.В. була прийнята в провадження суду та ним розглянута, його присутність в судовому засіданні, зважаючи на зміст статей 187, 193, 195 Кодексу адміністративного судочинства України не могла вплинути на суть розгляду справи, принаймні ним таких доводів в поданій скарзі не наведено, і головне, що такий розгляд його апеляційної скарги не позбавив його можливості звернутися до суду після усунення підстав, з яких його заява була залишена без розгляду.
У висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено: для того, щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.
Також у пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) вказано, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.
Отже, враховуючи викладене, в діях судді Київського апеляційного адміністративного суду Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., має місце порушення вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, однак встановлені перевіркою обставини не дають підстав для висновку про наявність факту умисного або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя.
Таким чином, доводи дисциплінарної скарги Стояновского В.В. фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Оскільки за результатами перевірки дисциплінарної скарги Стояновського В.В. встановлено, що доводи скарги зводяться до незгоди із судовим рішенням, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Київського апеляційного адміністративного суду Коротких А.Ю., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.
Враховуючи викладені вище обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Київського апеляційного адміністративного суду Коротких Андрія Юрійовича, Ганечко Олени Миколаївни, Літвіної Наталії Миколаївни.
Ухвала про відмову у відкритті дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
В.К. Комков
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
М.Б. Гусак
В.В. Шапран
