Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., Худика М.П., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. та додані до нього матеріали попередньої перевірки дисциплінарної скарги Невмержицького Івана Опанасовича в частині стосовно судді Овруцького районного суду Житомирської області Іщук Лідії Павлівни,
встановила:
до Вищої ради юстиції 23 травня 2016 року (вх. № Н-1059/0/7-16) надійшла скарга Невмержицького І.О. на дії судді Овруцького районного суду Житомирської області Іщук Л.П. та судді апеляційного суду Житомирської області Городиського С.С.
У скарзі зазначено, що суддя Іщук Л.П. під час розгляду справи № 286/226/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності Невмержицького І.О. за частиною другою статті 1632 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) незаконно відмовила у доступі до правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Крім того, вважає, що суддя не зазначила у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, порушила засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, умисно або у зв’язку з очевидною недбалістю допустила порушення прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у скарзі ОСОБА_1 вказав, що у мотивувальній частині постанови від 22 лютого 2016 року зазначено, що він не з’явився в судове засідання 22 лютого 2016 року та не повідомив суд про причини неявки, хоча був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням. При цьому відповідно до судової повістки Овруцького районного суду Житомирської області судовий розгляд справи було призначено на 21 лютого 2016 року, хоча це був вихідний день. Він з’явився до суду цього дня, однак суд не працював, а інших викликів він не отримував. Проте 15 березня 2016 року отримав постанову Овруцького районного суду Житомирської області про притягнення його до адміністративної відповідальності. У скарзі зазначив, що під час ухвалення цієї постанови суддя ОСОБА_2 не врахувала наявність у нього II групи інвалідності. У зв’язку із вказаним вважає, що суддя ухвалила незаконну і необґрунтовану постанову та істотно порушила норми процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію ним своїх процесуальних прав.
На підставі автоматизованого розподілу скаргу ОСОБА_1 передано члену Вищої ради юстиції Гречківському П.М.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». Відповідно до внесених змін в Україні діє Вища рада правосуддя (стаття 131 Конституції України).
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про Вищу раду правосуддя».
12 січня 2017 року Вищою радою юстиції прийнято рішення про реорганізацію Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя, набуття членами Вищої ради юстиції статусу членів Вищої ради правосуддя та здійснення повноважень членів Вищої ради правосуддя.
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Як передбачено пунктом 21 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», заяви та скарги, передані на розгляд члену Вищої ради юстиції за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених цим Законом.
Частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Ухвалою члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. від 5 лютого 2018 року № 1048/0/18-18 скаргу ОСОБА_1 в частині стосовно судді апеляційного суду Житомирської області Городиського С.С. залишено без розгляду.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги ОСОБА_1 член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківський П.М. склав висновок із пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Овруцького районного суду Житомирської області ОСОБА_2.
Дослідивши висновок члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківського П.М. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаної судді слід відмовити з огляду на таке.
Постановою судді Овруцького районного суду Житомирської області ОСОБА_2 від 22 лютого 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 1632 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень.
Постановою апеляційного суду Житомирської області від 21 квітня 2016 року ОСОБА_1 поновлено строк для подання апеляційної скарги на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 22 лютого 2016 року, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.
Суддя Іщук Л.П. у своїх письмових поясненнях зазначила, що на час ухвалення постанови ОСОБА_1 був керівником приватного акціонерного товариства «Ігнатівський кар’єр» в Овруцькому районі, стосовно якого кожного року Овруцькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Держаної фіскальної служби України у Житомирській області складалися протоколи про адміністративні правопорушення. Так, 27 січня 2016 року також складено протокол стосовно ОСОБА_1 на підставі акта перевірки від 15 січня 2016 року № 20/21-00/01374547 у зв’язку з порушенням ним терміну перерахування плати за землю до бюджету (орендної плати), граничним терміном перерахування коштів було 30 листопада 2015 року, а фактично кошти були перераховані через місяць – 30 грудня 2015 року. Це не перший протокол, складений стосовно скаржника, за яким судом прийнято рішення. Жодного разу в судові засідання ОСОБА_1 не з’являвся. Той факт, що він отримав 2 лютого 2016 року судову повістку на 10 лютого 2016 року, підтверджується поштовим повідомленням. Судову повістку з викликом на 22 лютого 2016 року він отримав 16 лютого 2016 року, що також підтверджується поштовим повідомленням. Тому суддя стверджує, що у скаржника було достатньо часу, щоб з’ясувати непорозуміння із вказаною датою судового засідання. Зазначає, що судову повістку виписувала секретар судового засідання, яка перебуває на цей час у декретній відпустці, але на прохання судді надати пояснення, заперечила, що виписувала повістку саме на 21 лютого 2016 року.
З огляду на викладене суддя ОСОБА_2 вважає, що не допустила будь-яких порушень внаслідок недбалості чи умислу, оскільки ухвалила постанову за відсутності правопорушника у зв’язку з тим, що він знав про розгляд справи, повторної заяви про відкладення розгляду справи не надавав. Суду не була відома інформація про наявність у нього інвалідності. Але наявність інвалідності не перешкоджала притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – на нього було накладено штраф.
З огляду на викладене за результатами попередньої перевірки у діях судді Овруцького районного суду Житомирської області ОСОБА_2 не вбачається ознак дисциплінарного проступку, а доводи скарги фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням у вказаній справі та накладенням на скаржника адміністративного стягнення.
ОСОБА_1, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, оскаржив її до апеляційного суду Житомирської області, обґрунтовуючи апеляційну скаргу тими самими мотивами і доводами, що і дисциплінарну скаргу. До суду апеляційної інстанції він також не з’явився.
Із ксерокопії судової повістки вбачається, що зазначено дату засідання «21 лютого 2016 року», а із поштового повідомлення вбачається, що повістка виписана на 22 лютого 2016 року, хоча помітне деяке виправлення дати. Зазначену судову повістку скаржник отримав 16 лютого 2016 року. ОСОБА_1 подав до суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи 10 лютого 2016 року у зв’язку з його хворобою. Отже, скаржнику було достовірно відомо про розгляд судом вказаного адміністративного протоколу стосовно нього.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи в межах апеляційної скарги, встановив, що скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції, всебічно та об’єктивно дослідивши докази у справі за наведених у постанові обставин, дав їм належну оцінку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Крім того, суд дав належну оцінку факту ухилення скаржника від явки до суду, дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, при цьому врахував характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
Таким чином, ОСОБА_1 скористався свої правом на апеляційне оскарження рішення, з яким не погодився, відповідно судом апеляційної інстанції надано оцінку фактам, на які посилається скаржник.
Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 викликався, однак не з’являвся до суду як першої, так і апеляційної інстанції. Скаржник був повідомлений про розгляд справи у судах, надавав клопотання про відкладення розгляду справи, тому відсутні відомості про умисність дій судді ОСОБА_2 щодо незаконної відмови у доступі до правосуддя скаржнику або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію скаржником наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.
Щодо тверджень ОСОБА_1 про умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, яка брала участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, він не навів відповідних фактів, які б вказували на наявність у діях судді ОСОБА_2 таких порушень.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Таким чином, Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя у діях судді Іщук Л.П. не встановлено ознак дисциплінарного проступку, а саме умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови у доступі до правосуддя або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя. Суддя діяла у межах повноважень, визначених законом, а наведені у скарзі ОСОБА_1 доводи зводяться до незгоди із постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 22 лютого 2016 року, тому не можуть бути підставою для притягнення судді Іщук Л.П. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Овруцького районного суду Житомирської області Іщук Лідії Павлівни за скаргою Невмержицького Івана Опанасовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.М. Мірошниченко
А.А. Овсієнко
М.П. Худик
