Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Худика М.П., залученого з Першої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Говорухи В.І., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. за результатами попередньої перевірки скарг Лопушанської Ольги Степанівни на дії судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина Володимира Ярославовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 16 серпня та 13 грудня 2017 року (вх. №№ Л-5097/0/7-17, Л-5097/1/7-17) надійшли скарги Лопушанської О.С. на дії судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. під час здійснення правосуддя у справі № 453/725/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-М» (далі – ТОВ «Мрія-М») до товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» (далі – ТОВ «Мрія»), ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Сколівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі – Сколівський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області), про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.
Автор скарг посилається на грубе порушення суддею Микитином В.Я. норм статті 122 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), оскільки вказана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Зазначає, що суддя Микитин В.Я. необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі. Крім того, суддею Микитином В.Я. було постановлено незаконну ухвалу про забезпечення позову, якою фактично зупинено виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Враховуючи викладене у скаргах, скаржник просить Вищу раду правосуддя притягнути суддю Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з протоколами автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 17 серпня та 13 грудня 2017 року вказані скарги об’єднано в одне провадження та передано члену Вищої ради правосуддя Мірошниченку А.М. для проведення перевірки.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченком А.М. проведено попередню перевірку дисциплінарних скарг, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. та додані до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. з огляду на таке.
Указом Президента України від 13 липня 2010 року № 767/2010 Микитина Володимира Ярославовича призначено на посаду судді Сколівського районного суду Львівської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 3 квітня 2017 року № 94/2017 призначено на посаду судді Сколівського районного суду Львівської області.
27 червня 2017 року до Сколівського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ «Мрія-М» до ТОВ «Мрія», ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Сколівський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 4 квітня 2016 року на установчих зборах засновано ТОВ «Мрія-М», до складу якого увійшли засновники ТОВ «Мрія» та ОСОБА_1. Згідно з актом прийому-передачі та грошової оцінки майна від 5 квітня 2016 року до моменту реєстрації новоствореного товариства засновник ТОВ «Мрія» як внесок до статутного капіталу передав ТОВ «Мрія-М» цілісний майновий комплекс орендного підприємства – готель «Верховина», що належав йому на праві власності, та рухоме майно, що складається із побутової техніки, електронагрівальних приладів, посуду, меблів. Державну реєстрацію ТОВ «Мрія-М» проведено 21 квітня 2016 року.
Для державної реєстрації права власності на нерухоме майно у зв’язку з його передачею у власність юридичної особи як внеску до статутного капіталу 19 грудня 2016 року ТОВ «Мрія-М» звернулося до державного реєстратора прав на нерухоме майно Сколівської РДА Львівської області з відповідною заявою. Державний реєстратор відмовив ТОВ «Мрія-М» у державній реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, розташований по вул. ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Славське Сколівського району Львівської області, у зв’язку із обтяженням вказаного нерухомого майна, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 5 лютого 2016 року в межах виконавчого провадження, де ТОВ «Мрія» є боржником, а ОСОБА_3 – стягувачем.
6 квітня 2016 року в приміщенні бази відпочинку по вул. ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Славське Сколівського району Львівської області державним виконавцем ВДВС Сколівського РУЮ описано та накладено арешт на рухоме майно (столи, тюнери, обігрівач, електричний обігрівач, програвач, пилосос, м’який куток, стіл тенісний, колонки музикальні, проектор, лампу під стелею, стільці, телевізор, лампи бра, тумбочку, холодильники, професійну кухонну плиту, плиту, електричний чайник, електричний бойлер, мийки (алюмінієву та нержавійку), душову кабінку, швейну машинку, гіпсокартон, праску), про що складено відповідний акт від 6 квітня 2016 року.
Крім того, 6 квітня 2017 року в приміщенні бази відпочинку по вул. ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Славське Сколівського району Львівської області державним виконавцем Сколівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області проведено повторний опис та накладено арешт на інше рухоме майно, що, на його думку належить боржнику (металеві стільці, телевізор, тумбочку, ліжко односпальне, стіл, крісло, покривало, шафу, шафу з дзеркалом). При цьому державний виконавець здійснив опис в приміщенні, яким на законних підставах володіє ТОВ «Мрія-М», описане майно вартістю 5000 грн належить на праві власності ТОВ «Мрія-М», що підтверджується інвентаризаційними картками основних засобів товариства.
6 квітня 2017 року директор ТОВ «Мрія-М» ОСОБА_1 звернувся до Сколівського РВ ДВС із заявою про роз’яснення підстав проведення опису та арешту майна, яке належить позивачу, а не боржнику ТОВ «Мрія», проте відповіді не отримав.
Враховуючи наведене, позивач – ТОВ «Мрія-М» просило суд визнати за ним право власності на цілісний майновий комплекс орендного підприємства – готель «Верховина», який розташований по вул. ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Славське Сколівського району Львівської області, та на речі, а також зняти арешт зі вказаного майна.
Справі було присвоєно № 453/725/15 (провадження № 2/453/454/17) та передано на розгляд судді Микитину В.Я.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 30 червня 2017 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено її до попереднього судового розгляду на 13 липня 2017 року.
7 липня 2017 року до Сколівського районного суду Львівської області надійшла заява ТОВ «Мрія-М» про вжиття заходів забезпечення позову. Заявник просив зупинити продаж арештованого нерухомого та рухомого майна, яке знаходиться за адресою: Львівська область, Сколівський район, смт Славське, вул. ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: цілісний майновий комплекс орендного підприємства – готель «Верховина», та на визначені речі.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 31 травня 2017 року Сколівський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області подав на адресу Львівської філії ДП «СЕТАМ» пакет документів разом із заявкою на реалізацію арештованого рухомого майна з метою здійснення заходів щодо організації електронних торгів та реалізації цього майна. Крім того, Сколівським РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області вживаються заходи з організації продажу нерухомого майна на електронних торгах через можливості Львівської філії ДП «СЕТАМ», а саме цілісного майнового комплексу орендного підприємства – готель «Верховина», який розташований по вул. ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Славське Сколівського району Львівської області. У разі відчуження спірних об’єктів нерухомого та рухомого майна буде порушене право власності ТОВ «Мрія-М» на таке майно і вказані дії можуть значно ускладнити виконання рішення суду, ухваленого за результатами розгляду цієї цивільної справи у майбутньому.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 7 липня 2017 року (суддя Микитин В.Я.) заяву ТОВ «Мрія-М» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Зупинено продаж визначеного в ухвалі рухомого майна. У задоволенні решти вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено. Виконання ухвали доручено Сколівському РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області.
Суд першої інстанції виходив із того, що «предметом спору є цілісний майновий комплекс орендного підприємства – готель «Верховина», який розташований по вул. ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Славське Сколівського району Львівської області, а також такі речі (рухоме майно): стіл кутовий світло-коричневого кольору з трьома відсувними поличками (1 шт), тюнер Digital Satelite Receiver 4100C (1 шт), електричний обігрівач Electric Fan Heater, serial number 3089065 (1 шт), обігрівач Термія (1 шт), DVD програвач Deso BMB-019 (1 шт), пилосос Karcher WD 2200, SN 063529 (1 шт), пилосос Saturn model ST 1273 (1 шт), м’який кутовий куток світло-коричневого кольору (1 шт), стіл дерев’яний світло-коричневого кольору (1 шт), стіл дерев’яний тенісний темно-зеленого кольору Active (1 шт), колонки музикальні Matrix Sound System Sway Speaker (1 шт), проектор img Stageline (1 шт), лампу під стелею біло-коричневого кольору (1 шт), столи коричневі кухонні (3 шт), столи темно-сірі (2 шт), стільці металеві з м’якою оббивкою (19 шт), телевізор Universum сріблястого кольору (1 шт), тюнер Digital Satellite Receiver 4100C (1 шт), тюнер Orton Digital Sattrlite Receiver 4100C (1 шт), лампи бра жовтого кольору (4 шт), тумбочку світло-коричневого кольору (1 шт), холодильник Eurocool A class (1 шт), холодильник Дніпро Vita Nova (1 шт), професійна кухонна плита Nagema (1 шт), плита Zanussi (1 шт), електричний чайник Bosch (1 шт), бойлер електричний Teplo (1 шт), холодильник Eurocool A class (1 шт), мийка нержавійка (2 шт), мийка алюмінієва (1 шт), душову кабіну білого кольору (1 шт), швейну машину білого кольору Electric comfort 15 (1 шт), гіпсокартон (8 шт), праску Zanussi (1 шт), металеві стільці з чорною оббивкою (8 шт), телевізор сірого кольору BEKO (1 шт), тумбочку коричневого кольору (1 шт), ліжко односпальне світло-коричневого кольору (2 шт), стіл дерев’яний коричневого кольору (1 шт), крісло дерев’яне з м’якою оббивкою (1 шт), покривало на ліжко зеленого кольору (2 шт), шафа коричневого кольору (1 шт), шафа із дзеркалом коричневого кольору (1 шт)».
При цьому у матеріалах справи міститься копія акта опису й арешту майна від 6 квітня 2016 року, а також копія постанови опису й арешту майна від 6 квітня 2017 року, згідно з якими описано й арештовано усе зазначене вище рухоме майно, котре, власне, і є предметом спору. До того ж, позивачем до заяви про вжиття заходів забезпечення позову додано належні докази того, що Сколівським РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області вживаються заходи щодо реалізації такого арештованого майна, зокрема у спосіб скерування запитів та пакета документів для проведення електронних торгів Львівською філією ДП «СЕТАМ».
Разом із тим доказів про опис та арешт об’єкта нерухомого майна, яке є предметом цього спору, а саме цілісного майнового комплексу орендного підприємства – готель «Верховина», який розташований по вул. ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Славське Сколівського району Львівської області, позивачем не надано і такі у матеріалах справи відсутні. Відсутні також докази на підтвердження тієї обставини, що відповідачами у справі чи Сколівським РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області вживаються будь-які заходи щодо відчуження чи реалізації такого об’єкта нерухомого майна.
Отже, підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у частині зупинення продажу майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства готель «Верховина», розташованого по вул. Шевченка, 3 у смт Славське Сколівського району Львівської області, котре є неарештованим, у суду не було.
Проте забезпечення позову у цій справі шляхом зупинення продажу арештованого рухомого майна, яке є предметом спору, суд, виходячи із наявних у справі доказів про можливість його реалізації у встановленому поряду, вважає необхідним. Вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб буде достатнім і відповідатиме вимогам співмірності позовних вимог.
4 серпня 2017 року до Сколівського районного суду Львівської області надійшло клопотання представника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_2 про закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову. Клопотання обґрунтовано тим, що позов пред’явлено до юридичної особи ТОВ «Мрія» та безпосередньо його стосується, відповідно такий позов повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, а провадження у справі підлягає закриттю. Згідно з вимогами частини шостої статті 154 ЦПК України підлягають скасуванню вжиті ухвалою суду від 7 липня 2017 року заходи забезпечення позову.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 4 серпня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову.
Суд першої інстанції виходив із того, що позов пред’явлений юридичною особою – ТОВ «Мрія-М» до двох відповідачів, а саме юридичної особи – ТОВ «Мрія» та фізичної особи – ОСОБА_3, яка не є приватним підприємцем. Такий спір між сторонами виник із приводу об’єктів нерухомого та рухомого майна, на які може відбутись стягнення у рамках виконавчого провадження ВП № _______, відкритого на підставі заяви стягувача, яким є відповідач ОСОБА_3, про примусове виконання виконавчого листа Старосамбірського районного суду Львівської області, виданого 20 січня 2016 року у цивільній справі № 455/785/14-ц. У свою чергу, боржником у такому виконавчому провадженні є відповідач – ТОВ «Мрія».
Судом встановлено, що на майно, яке є предметом спору і на частину якого накладено арешт у рамках вказаного виконавчого провадження, а на іншу частину вживаються відповідні заходи з накладення арешту, ставиться вимога іншої особи – ТОВ «Мрія-М», яка не є боржником у такому виконавчому провадженні, про належність їй, а не боржнику, зазначеного майна.
За наведених обставин ТОВ «Мрія-М» пред’явлено позовні вимоги до боржника ТОВ «Мрія» та до особи, в інтересах якої накладено арешт, – ОСОБА_3 про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту, які підлягають розгляду одночасно.
Позов пред’явлено відповідно до правил підвідомчості у порядку, визначеному чинним ЦПК України. Враховуючи одночасність розгляду двох пов’язаних між собою позовних вимог та наявність одного із відповідачів фізичної особи, яка не є приватним підприємцем, такий спір повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства. Важливою у цьому випадку є й та обставина, що предметом спору є майно, на яке накладено арешт, та може відбуватись стягнення на користь ОСОБА_3 у рамках виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого документа, що був виданий на підставі судового рішення, ухваленого місцевим загальним судом, а не господарським судом, тобто виконання відбувається не на підставі рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства.
Щодо обставин з приводу неналежного кола осіб у цій справі, а саме пред’явлення ТОВ «Мрія-М» позову не до тих осіб, які, на думку представників відповідача – ОСОБА_3, мають відповідати за вимогами, то, на думку суду, такі обставини, у разі їх доведення за результатами судового розгляду справи по суті, можуть бути підставою для відмови у позові повністю або частково, однак не є підставою для закриття провадження у справі. Відтак, заявлене клопотання про закриття провадження у цій справі з тих підстав, що позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства повністю або частково, не підлягає задоволенню. Відповідно, відсутні підстави для скасування вжитих у цій справі заходів забезпечення позову.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2017 року позовну заяву ТОВ «Мрія-М» до ТОВ «Мрія», ОСОБА_3, третя особа – Сколівський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України за заявою належним чином уповноваженого представника позивача – ТОВ «Мрія-М» – ОСОБА_1. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 7 липня 2017 року.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_3, Сколівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області задоволено. Ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 7 липня 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви ТОВ «Мрія-М» про забезпечення позову.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 червня 2015 року у справі № 455/785/14-ц (провадження № 2/455/117/2015), яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Мрія» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 37 500 грн та моральну шкоду в сумі 118 512 гривень.
На підставі виконавчих листів із примусового виконання рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 24 червня 2015 року у справі № 455/785/14-ц (провадження № 2/455/117/2015) 9 лютого 2016 року Сколівським РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області винесено постанови про відкриття виконавчого провадження. 6 квітня 2016 року та 6 квітня 2017 року при виході за адресою боржника, вказаною у виконавчому документі, а саме: смт Славське, вул. Шевченка, 3, було описано виявлене майно за актом опису й арешту майна. Надалі рухоме майно передане на реалізацію до ДП «Сетам».
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що вказана ухвала фактично перешкоджає виконанню рішення суду, яке набрало законної сили, та послався на пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2016 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до якого недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Хопти С.Ф. від 25 травня 2018 року касаційну скаргу ТОВ «Мрія-М» на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2017 року за заявою ТОВ «Мрія-М» про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ТОВ «Мрія-М» до ТОВ «Мрія», ОСОБА_3, третя особа – Сколівський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області, про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту повернуто особі, яка її подала. Судом касаційної інстанції зазначено, що ухвала суду про забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову (пункт 2 частини першої статті 293 ЦПК України) не може бути оскаржена в касаційному порядку, оскільки вона відсутня в переліку ухвал, зазначених у статті 324 ЦПК України.
У письмових поясненнях, наданих на запит члена Вищої ради правосуддя (вх. № 3208/0/6-18 від 25 червня 2018 року), суддя Микитин В.Я. зазначив, що, відкриваючи провадження у справі № 453/725/17, він враховував її виключну підсудність Сколівському районному суду Львівської області, оскільки спірне майно, на яке накладено арешт, знаходиться на території Сколівського району Львівської області.
Ухвалою суду від 7 липня 2017 року вжито заходів забезпечення позову у вказаній справі. У межах співмірності зупинено продаж виключно того арештованого рухомого майна, яке є предметом спору, згідно з переліком. У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову, зокрема у частині зупинення продажу нерухомого майна – цілісного майнового комплексу орендного підприємства готелю «Верховина» – відмовлено за безпідставністю. Таким чином, суд аж ніяк не зупиняв виконання рішення Старосамбірського районного суду Львівської області, оскільки зупинення продажу арештованого майна у межах пред’явленого предмета спору, який реально існував та існує, та зупинення виконання судового рішення у цілому, під час виконання якого такий арешт накладався державним виконавцем, не є тотожними поняттями. На думку судді, скаржник фактично сплутала поняття «зупинення продажу майна» та «зупинення виконання рішення».
Постановляючи ухвалу суду від 4 серпня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та скасування заходів забезпечення позову, суд виходив із того, що позов пред’явлений юридичною особою – ТОВ «Мрія-М» до двох відповідачів, а саме: юридичної особи – ТОВ «Мрія» та фізичної особи – ОСОБА_3, яка не є фізичною особою – підприємцем. Такий спір між сторонами виник з приводу об’єктів нерухомого та рухомого майна, на які може відбутись стягнення у рамках виконавчого провадження ВП № ______, відкритого на підставі заяви стягувача, яким є скаржник ОСОБА_3, про примусове виконання виконавчого листа Старосамбірського районного суду Львівської області, виданого 20 січня 2016 року у цивільній справі № 455/785/14-ц. У свою чергу, боржником у цьому виконавчому провадженні був відповідач – ТОВ «Мрія». Крім того, судом було встановлено, що на майно, яке є предметом спору і на частину якого накладено арешт у рамках вказаного виконавчого провадження, а на іншу частину вживалися відповідні заходи з накладення арешту, ставиться вимога іншої особи – ТОВ «Мрія-М», яка не є боржником у такому виконавчому провадженні, про належність їй, а не боржнику, зазначеного майна. За наведених обставин позивачем – ТОВ «Мрія-М» пред’явлено позовні вимоги до боржника – ТОВ «Мрія» та до особи, в інтересах якої накладено арешт, – скаржника ОСОБА_3, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту, які підлягали одночасному розгляду. Такий позов пред’явлений відповідно до правил підвідомчості у порядку, визначеному чинним ЦПК України, оскільки, враховуючи одночасність розгляду двох пов’язаних між собою позовних вимог та наявність одного із відповідачів фізичної особи, яка не є фізичною особою – підприємцем, такий спір повинен був розглядатися за правилами цивільного судочинства. Крім того, суд надав роз’яснення щодо неналежного кола сторін у цій справі, а саме пред’явлення ТОВ «Мрія-М» позову не до тих осіб, які, на думку представників ОСОБА_3, мали б відповідати за вимогами, зокрема, що такі обставини, у разі їх доведення за результатами судового розгляду справи по суті, могли бути підставою для відмови у позові повністю або частково, а не для закриття провадження у справі. Відповідно не було й у суду підстав для скасування вжитих у справі заходів забезпечення позову у зв’язку з тим, що судовий розгляд справи продовжувався по суті.
Постановляючи вказану ухвалу, суд повною мірою слідував приписам, викладеним у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна». На думку судді Микитина В.Я., у цьому випадку мав місце класичний позов особи, яка володіє майном, що не належить боржнику (ТОВ «Мрія-М»), до боржника (ТОВ «Мрія») та особи, в інтересах якої накладено арешт на спірне майно (ОСОБА_3), а як третю особу залучено Сколівський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області. У свою чергу, ОСОБА_3 як співвідповідач не є фізичною особою – підприємцем і відповідні докази на спростування цього останньою не надано.
За таких обставин суд вважав за необхідне здійснювати розгляд вказаної справи по суті.
Щодо неналежного кола відповідачів, то суд, виконавши положення статей 4, 10 ЦПК України (у відповідній редакції станом на час розгляду справи), зокрема, роз’яснивши позивачу наслідки подання позову не до того відповідача та неподання відповідного клопотання про його заміну чи залучення як співвідповідача, мав намір ухвалити рішення по суті позовних вимог та відмовити у задоволенні позову, у тому числі з наведеної підстави.
При цьому, очевидно, розуміючи такий можливий хід справи, уповноваженим представником позивача ТОВ «Мрія-М» – ОСОБА_1 у судовому засіданні 27 жовтня 2017 року перед судовими дебатами подано письмову заяву про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України.
Ухвалою суду від 27 жовтня 2017 року позовну заяву ТОВ «Мрія-М» залишено без розгляду. Одночасно при постановленні вказаної ухвали за результатами судового розгляду судом самостійно скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду у цій справі від 7 липня 2017 року. Ухвала суду набрала законної сили та була виконана у частині скасування заходів забезпечення позову невідкладно, ще на початку листопада 2017 року, а судове провадження під головуванням судді Микитина В.Я. тривало три місяці та двадцять сім днів, що відповідає критеріям «розумного строку».
У додаткових письмових поясненнях (вх. № 3208/1/6-18 від 12 липня 2018 року) суддя Микитин В.Я. зазначив, що, відкриваючи провадження у справі та перевіряючи належність справи до відповідної юрисдикції, він враховував наявність спору про право цивільне, суб’єктний склад спору, а також те, що у порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов’язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Вказував, що зупинення реалізації арештованого майна є одним із спеціальних заходів забезпечення позову, який був передбачений цивільним процесуальним законом у випадку подання позову про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту. Під час вирішення питання про забезпечення позову наявні у справі докази свідчили про необхідність детальної перевірки матеріалів справи, що відповідно потребувало вжиття заходів забезпечення позову. Державний виконавець, зупиняючи вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, де відповідачем є ОСОБА_3, повинен був зупинити такі дії лише в частині, що стосувалося реалізації арештованого майна, конкретно визначеного в ухвалі про забезпечення позову. Проте державний виконавець, зупиняючи вчинення виконавчих дій в цілому, допустився помилки, що не може стосуватися дій судді при здійсненні правосуддя.
Суддя Микитин В.Я. також зазначив, що рухоме майно, щодо якого ухвалою суду від 7 липня 2017 року було вжито заходів забезпечення позову, після їх скасування нереалізовано на електронних торгах, які було проведено тричі. Скаржник ОСОБА_3 відмовилась залишити собі це майно, яке здебільшого складається із побутової техніки та меблів, які були у вжитку. На думку судді, такі дії ОСОБА_3 свідчать про відсутність порушення її інтересів щодо зупинення продажу арештованого майна та відсутність наслідків, які б негативно вплинули на виконання судового рішення на користь ОСОБА_3.
Оцінюючи викладені обставини, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла такого.
Згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 17 лютого 2017 року, чинній на час прийняття ухвали від 7 липня 2017 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Hornsby v. Greece», пункт 40).
Час, що минув до моменту виконання рішення суду, повинен враховуватися при визначенні тривалості судового розгляду для цілей статті 6 Конвенції (рішення у справі «Papachelas v. Grece», «Skubenko v. Ukraine», пункт 38).
У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини «Terem Ltd, Chechetkin and Olius v. Ukraine» зазначено, що триваюче невиконання значної частини боргу за рішенням суду, винесеним на користь заявника, складає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За обставин, встановлених під час розгляду висновку доповідача та доданих до них документів, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що зупинення продажу майна, арешт на яке був накладений з метою забезпечення виконання остаточного судового рішення, здатне відтермінувати виконання судового рішення і навіть поставити таке виконання під загрозу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини рішення суду про присудження особі певного майна саме по собі утворює «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Неможливість виконати остаточне рішення суду майнового характеру або створення перешкод для такого виконання складає втручання у здійснення права власності у розумінні вказаної норми.
Для кваліфікації дій судді у цьому випадку визначальним є те, що дії позивача у справі, в інтересах якого було застосовано заходи забезпечення позову, є явно недобросовісними, оскільки дії стосовно передачі майна боржника у виконавчому провадженні (ТОВ «Мрія») іншій особі, заснованій за участю боржника (ТОВ «Мрія-М»), через нетривалий час після набрання чинності рішенням суду щодо боржника і за один день до винесення постанови про арешт майна за обставин цієї справи, можуть свідчити про те, що дії скаржника були спрямовані саме на недобросовісне ухилення від виконання рішення суду.
При цьому, як вказано у позовній заяві, право власності начебто перейшло до позивача з моменту його державної реєстрації (21 квітня 2016 року), оскільки арешт та відповідне рухоме майно було накладено державним виконавцем раніше – 6 квітня 2016 року.
Також потребують уваги пояснення судді Микитина В.Я., а саме, що він мав намір ухвалити рішення по суті позовних вимог та відмовити у задоволенні позову ТОВ «Мрія-М», у тому числі з підстав пред’явлення позову до неналежних відповідачів.
Відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Як роз’яснено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
У разі якщо суддя Микитин В.Я. заздалегідь вбачав підстави для відмови в задоволенні позову ТОВ «Мрія-М», його дії стосовно вжиття заходів забезпечення позову не можуть вважатися добросовісними.
З огляду на наведене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Микитина В.Я. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (права власності та права на справедливий суд)).
Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Зазначений строк стосовно вчинених суддею Микитином В.Я. дій не закінчився.
Викладене свідчить про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я.
Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я.
Водночас під час попередньої перевірки не підтвердилися доводи скарг Лопушанської О.С. про допущення суддею Микитином В.Я. істотного порушення норм процесуального права, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції суду.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина Володимира Ярославовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
М.П. Худик
Член Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
