Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Сихівського районного суду міста Львова Радченко Еллі Анатоліївни на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року № 3313/3дп/15-17,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 13 листопада 2017 року надійшла скарга (єдиний унікальний номер 3027/0/6-17) судді Сихівського районного суду міста Львова Радченко Е.А. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року № 3313/3дп/15-17 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 13 листопада 2017 року доповідачем щодо вказаної справи визначено члена Вищої ради правосуддя Шапрана В.В.

Скаргу судді Сихівського районного суду міста Львова Радченко Е.А. подано з дотриманням вимог та у строки, які визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами проведеної перевірки член Вищої ради правосуддя Шапран В.В. дійшов висновку, що скарга судді Сихівського районного суду міста Львова Радченко Е.А. підлягає задоволенню частково.

Суддю Радченко Е.А. та заявника – Львівську міську раду повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя прибула суддя Радченко Е.А. та підтримала свої письмові пояснення.

Вища рада правосуддя, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження в контексті доводів скарги, дійшла висновку, що допущені суддею Радченко Е.А. порушення вказують на вчинення нею дій, які є підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

До Вищої ради правосуддя 20 січня 2017 року, 27 лютого 2017 року та 21 квітня 2017 року надійшли дисциплінарні скарги Львівської міської ради на дії судді Сихівського районного суду міста Львова Радченко Еллі Анатоліївни (вх. № 43/0/13-17, вх. № 43/1/13-17, вх. № 43/2/13-17).

Скаржник зазначає, що 30 грудня 2016 року під час проведення виконавчих дій у справі № 464/12917/13-ц у частині зобов’язання ОСОБА-1 (боржника) привести до попереднього стану земельну ділянку по АДРЕСА-1 у місті Львові шляхом демонтажу самочинно збудованого нерухомого майна – будівлі ресторану загальною площею 288,6 м² боржником було повідомлено про наявність ухвали Сихівського районного суду міста Львова від 29 грудня 2016 року.

Зазначеною ухвалою суддею Радченко Е.А. задоволено клопотання ОСОБА-1 про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 464/12917/13-ц, виданого Сихівським районним судом міста Львова згідно із рішенням Сихівського районного суду міста Львова 18 травня 2015 року, яким ОСОБА-1 зобов’язано привести до попереднього стану вказану ділянку шляхом демонтажу самочинно збудованого нерухомого майна – будівлі ресторану загальною площею ___ м², до розгляду по суті заяви ОСОБА-1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Скаржник посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності виконавчого провадження щодо демонтажу житлової будівлі по АДРЕСА-1 у місті Львові, а тому боржником не надано, а судом не досліджено належних та допустимих доказів, які вказували на необхідність зупинення стягнення за виконавчим листом у справі № 464/12917/13-ц.

Крім того, скаржник зазначає, що ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 23 лютого 2017 року заяву ОСОБА-1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 464/12917/13-ц, виданий Сихівським районним судом міста Львова 18 лютого 2016 року на підставі рішення цього суду від 18 травня 2015 року.

Скаржник посилається на те, що, постановляючи ухвалу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суддею не проведено об’єктивного аналізу наявних у матеріалах справи доказів, зокрема в частині встановлення розташування за адресою: АДРЕСА-1, місто Львів, закладу ресторанного господарства, не перевірено в сукупності з іншими доказами інформацію про реєстрацію за вказаною адресою житлового будинку без попереднього демонтажу будівлі ресторану.

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року № 3313/3дп/15-17 суддю Сихівського районного суду міста Львова Радченко Е.А. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання Вищій раді правосуддя про звільнення її з посади судді.

Під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Радченко Е.А. Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено такі обставини.

28 грудня 2016 року ОСОБА-1 звернувся до Сихівського районного суду міста Львова із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

У заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зокрема, зазначено, що станом на час проведення виконавчих дій за виконавчим листом № 464/12917/13-ц за адресою: АДРЕСА-1 будівля ресторану загальною площею ____ м² відсутня. Відповідно не може існувати й обов’язку щодо її демонтажу. За зазначеною адресою наявний інший об’єкт нерухомості, а саме житловий будинок площею _____ м². Викладене підтверджується технічним паспортом від 5 квітня 2016 року. ОСОБА-1 також зазначав, що, як убачається з технічного паспорта на житловий будинок, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА-1, немає приміщення ресторану. Отже, обов’язок боржника згідно з виконавчим листом № 464/12917/13-ц, виданим Сихівським районним судом міста Львова 18 лютого 2016 року на підставі рішення цього суду від 18 травня 2015 року, щодо демонтажу будівлі ресторану відсутній. Вчинення виконавчих дій за зазначеною адресою призведе до знесення житлового будинку, в якому проживають діти.

Водночас ОСОБА-1 просив витребувати від Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львова оригінал виконавчого листа, а також зупинити стягнення на підставі виконавчого листа № 464/12917/13-ц, виданого Сихівським районним судом міста Львова 18 лютого 2016 року на підставі рішення цього суду від 18 травня 2015 року, яким його зобов’язано привести до попереднього стану земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА-1, шляхом демонтажу самочинно збудованого нерухомого майна – будівлі ресторану загальною площею ____ м², до розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

До заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА-1 додав копії постанови про відкриття виконавчого провадження, інформаційної довідки, технічного паспорта, будинкової книги, акта виконавця про перенесення виконання на 28 грудня 2016 року.

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 29 грудня 2016 року задоволено клопотання ОСОБА-1 про зупинення стягнення. Зупинено стягнення на підставі виконавчого листа № 464/12917/13-ц, виданого Сихівським районним судом міста Львова згідно з рішенням Сихівського районного суду міста Львова 18 травня 2015 року, яким ОСОБА-1 зобов’язано привести до попереднього стану вказану ділянку шляхом демонтажу самочинно збудованого нерухомого майна – будівлі ресторану загальною площею ____ м², до розгляду по суті заяви ОСОБА-1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Зупинення стягнення на підставі виконавчого листа суддя Радченко Е.А. мотивувала тим, що «подальше проведення виконавчих дій за виконавчим листом до розгляду заяви по суті зможе утруднити чи зробити неможливим майбутнє виконання ухвали суду за результатами заяви, порушити права та інтереси інших осіб, зокрема неповнолітніх дітей, які зареєстровані у вказаному житловому приміщенні».

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 23 лютого 2017 року заяву ОСОБА-1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 464/12917/13-ц, виданий Сихівським районним судом міста Львова 18 лютого 2016 року на підставі рішення цього суду від 18 травня 2015 року.

Оцінюючи дії судді Радченко Е.А., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила:

в ухвалі Сихівського районного суду міста Львова від 29 грудня 2016 року не обґрунтовано мотивів зупинення стягнення за виконавчим листом;

поза увагою судді Радченко Е.А. залишився зміст заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в якій боржник не зазначив про добровільне виконання рішення суду, дії, які було ним вчинено на виконання рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист;

суддя Радченко Е.А. належним чином не встановила, чи виконано рішення суду, не витребувала оригінал виконавчого листа від Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львова, а отже, такий не був предметом розгляду судом, що встановлено й апеляційним судом;

розгляд заяви ОСОБА-1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, свідчить про вчинення суддею Радченко Е.А. дій, спрямованих на унеможливлення виконання рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 травня 2015 року, яке набрало законної сили;

розгляд питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відбувається за іншими правилами, ніж розгляд справ у позовному провадженні, і суддею Радченко Е.А. не взято до уваги, що саме боржник має додати до заяви докази виконання рішення суду.

Водночас суддя Радченко Е.А. вважає рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року № 3313/3дп/15-17 таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, побудованим на припущеннях, прийнятим із порушенням норм чинного законодавства та таким, що підлягає скасуванню з таких підстав:

нею не порушено жодної норми процесуального права при постановленні ухвали за результатами розгляду заяви ОСОБА-1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконаню, а навпаки виконано вимоги статті 369 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України);

нею не порушено норм кодексу суддівської етики, оскільки її поведінка відповідала європейським стандартам судочинства;

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя помилково вважає, що загальні принципи судочинства: рівність сторін, змагальність та диспозитивність, розповсюджуються лише на розділ ІІІ ЦПК України та не повинні застосовуватись при розгляді питань, визначених розділом VІ ЦПК України;

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя перевищила свої повноваження та всупереч імперативним приписам чинного законодавства здійснила оцінку доказів матеріалів справи, чим фактично переглянула судове рішення, що належить виключно до компетенції судів вищих інстанцій, а не органів, що здійснюють дисциплінарне провадження;

у рішенні не зазначено, яку саме норму закону нею порушено та якою нормою закону зобов’язано її як суддю вчинити певні процесуальні дії, яких вона, на думку Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, не вчинила під час розгляду заяви ОСОБА-1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

З приводу доводів скарги судді Радченко Е.А. щодо постановлення 29 грудня 2016 року та 23 лютого 2017 року ухвал про зупинення стягнення за виконавчим листом та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі № 464/12917/13-ц, Вища рада правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 18 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 січня 2016 року, позов прокурора міста Львова та позов Львівської міської ради задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «Же-О-Зе» від 30 січня 2012 року на будівлю ресторану загальною площею ____ м², що знаходиться у місті Львові за адресою: АДРЕСА-1, та зобов’язано реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Салон «Же-О-Зе» на вказані нежитлові приміщення.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 8 травня 2012 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Салон «Же-О-Зе» та ОСОБА-1.

Скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА-1 від 28 травня 2012 року на будівлю ресторану загальною площею _____ м², що знаходиться у міста Львові за адресою: АДРЕСА-1 та зобов’язано реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА-1 на вказані нежитлові приміщення.

Зобов’язано ОСОБА-1 привести до попереднього стану земельну ділянку, що знаходиться у місті Львові АДРЕСА-1, шляхом демонтажу самочинно збудованого нерухомого майна – будівлі ресторану загальною площею ____.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА-1 відхилено. Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 травня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 січня 2016 року залишено без змін.

Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя в оскаржуваному рішенні зазначено, що вирішуючи питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суддя Радченко Е.А. належним чином не встановила, чи виконано рішення суду, не витребувала оригінал виконавчого листа від Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львова, а отже, такий не був предметом розгляду судом, що встановлено й апеляційним судом.

Не погоджуючись із таким висновком, суддя Радченко Е.А. у скарзі зазначила, що при постановленні ухвали від 23 лютого 2017 року керувалась статтею 129 Конституції України та статтями 10, 11, 60 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності, і саме сторони повинні надати суду докази на підтвердження чи спростування заявлених вимог. Суддя не повинен перебирати на себе повноваження слідчого та збирати докази для встановлення фактичних обставин справи.

Вища рада правосуддя вважає такі твердження судді помилковими з огляду на таке.

Згідно із частиною четвертою статті 369 ЦПК України суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Із положень частини четвертої статті 369 ЦПК України випливає, що підставами визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, може бути добровільне виконання рішення суду або інші причини. Зазначені обставини мають бути встановлені судом. В ухвалі суду про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, мають бути наведені дані про встановлені обставини, суд має свої дії мотивувати.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Зважаючи на зазначені правові норми, не є порушенням принципу змагальності встановлення суддею всіх фактичних обставин справи для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи.

Для встановлення всіх обставин справи, необхідних для законного та обґрунтованого постановлення ухвали та вирішення питання можливості визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, нормами цивільного процесуального законодавства суддю не позбавлено права та йому не заборонено ставити певні запитання учасникам процесу, витребувати необхідні документи, докази як у сторін у справі, так і у державних органах, установах, юридичних особах та з’ясовувати іншими способами в межах правового поля наявність/відсутність підстав для задоволення такого роду заяви.

Рішення має прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з’ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів.

Суддею Радченко Е.А. не було доведено належним чином, що нею під час розгляду заяви ОСОБА-1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, було вжито всіх необхідних та законних заходів для з’ясування фактичних обставин в тому об’ємі, який є достатнім для ухвалення законного та обґрунтованого процесуального рішення з урахуванням вимог ЦПК України.

З огляду на мотивувальну частину ухвали суду від 23 лютого 2017 року та пояснення судді Радченко Е.А., подані ОСОБА-1 докази на підтвердження заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, нею безумовно були прийняті до уваги та покладені в основу обґрунтування задоволення заяви.

Суддею Радченко Е.А. не було вжито відповідних заходів для встановлення належності та допустимості поданих заявником доказів, встановлення істинних обставин справи. Не встановлено, як подані заявником докази співвідносяться з обставинами, встановленими судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій під час розгляду справи № 464/12917/13-ц.

Вказане було також встановлено судом апеляційної інстанції та стало підставою для скасування ухвали суду від 23 лютого 2017 року.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку, що поза увагою судді залишився той факт, що боржник ОСОБА-1 у заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилався на те, що існування житлового будинку площею _____ м² за адресою: місто Львів, АДРЕСА-1, підтверджується технічним паспортом від 5 квітня 2016 року. Проте ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року залишено без змін судові рішення, якими було встановлено знаходження за зазначеною адресою саме будівлі ресторану як самочинно збудованого нерухомого майна.

Обставини щодо відкриття виконавчого провадження, здійснення виконавчих дій виконавцем та закінчення виконавчого провадження мали бути встановлені судом, оскільки мають значення в конкретній справі для вирішення питання про задоволення заяви ОСОБА-1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

За умови добровільного виконання боржником рішення суду відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У разі встановлення фактичного виконання рішення суду відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відповідно до статті 369 ЦПК України.

Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя правомірно та обґрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні, що суддею Радченко Е.А. не взято до уваги особливості розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, передбачені розділом VI ЦПК України «Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)».

Вища рада правосуддя погоджується із позицією Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо того, що, взявши до уваги надані заявником документи, датовані після ухвалення рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 травня 2015 року, яке набрало законної сили, суддя Радченко Е.А. не встановила і не мотивувала, чи виконано боржником ОСОБА-1 обов’язок щодо приведення до попереднього стану земельної ділянки, що знаходиться у місті Львові АДРЕСА-1, шляхом демонтажу самочинно збудованого нерухомого майна – будівлі ресторану загальною площею ______ м² відповідно до рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 травня 2015 року, чому не закрито виконавче провадження у справі № 464/12917/13-ц у частині зобов’язання боржника демонтувати самочинно збудоване нерухоме майно – будівлю ресторану з урахуванням довідки фізичної особи – підприємця ОСОБА-2 від 29 грудня 2016 року № 202.

У рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя правомірно визначено, що ухвала Сихівського районного суду міста Львова від 23 лютого 2017 року не містить вмотивованого висновку щодо підстав неприйняття доказів у справі, які надавались Львівською міською радою на спростування доводів заявника ОСОБА-1.

Вища рада правосуддя погоджується із висновком Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що розгляд заяви ОСОБА-1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, свідчить про вчинення суддею Радченко Е.А. дій, спрямованих на унеможливлення виконання рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 травня 2015 року, яке набрало законної сили.

Стосовно невитребування суддею першої інстанції оригіналу виконавчого листа, виданого на підставі рішення Сихівського районного суду міста Львова від 18 травня 2015 року, для повноцінного розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, вказаний факт було встановлено судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги, що стало підставою скасування ухвали суду від 23 лютого 2017 року.

Отже, дії судді Радченко Е.А. щодо задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у цьому випадку можна розцінювати як такі, що були направлені на порушення «права на суд» Львівської міської ради та на ефективний захист сторони у справі.

Стосовно ухвали Сихівського районного суду міста Львова, постановленої під головуванням судді Радченко Е.А. 29 грудня 2016 року, про зупинення виконання стягнення на підставі виконавчого листа Вища рада правосуддя зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 369 ЦПК України до розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчий лист.

За змістом статті 369 ЦПК України для зупинення стягнення за виконавчим листом мають бути обґрунтовані підстави.

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 29 грудня 2016 року задоволено клопотання ОСОБА-1 про зупинення стягнення. Зупинено стягнення на підставі виконавчого листа № 464/12917/13-ц, виданого Сихівським районним судом міста Львова згідно з рішенням Сихівського районного суду міста Львова 18 травня 2015 року, яким ОСОБА-1 зобов’язано привести до попереднього стану вказану ділянку шляхом демонтажу самочинно збудованого нерухомого майна – будівлі ресторану загальною площею ____ м², до розгляду по суті заяви ОСОБА-1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Зупинення стягнення на підставі виконавчого листа суддя Радченко Е.А. мотивувала тим, що подальше проведення виконавчих дій за виконавчим листом до розгляду заяви по суті зможе утруднити чи зробити неможливим майбутнє виконання ухвали суду за результатами заяви, порушити права та інтереси інших осіб, зокрема неповнолітніх дітей, які зареєстровані у вказаному житловому приміщенні.

В ухвалі Сихівського районного суду міста Львова від 29 грудня 2016 року не обґрунтовано мотивів зупинення стягнення за виконавчим листом.

Як неодноразово наголошувалось Європейським судом з прав людини (далі – ЄСПЛ), вимога щодо мотивування судового рішення – важлива процедурна гарантія від свавільності судових органів (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», §§ 29–30).

Обґрунтування судового рішення, його мотивування та аргументація – це ключовий критерій якості окремого судового рішення, за яким оцінюється ефективність діяльності всієї судової системи.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м’якого права», наголосила: якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а, насамперед, слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод.

Ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім, сторонам, що суд справді почув їхні позиції, а не проігнорував їх.

Як зазначалось вище, суддею Радченко Е.А. в ухвалі суду від 29 грудня 2016 року зазначено лише, що подальше проведення виконавчих дій за виконавчим листом до розгляду заяви по суті зможе утруднити чи зробити неможливим майбутнє виконання ухвали суду за результатами розгляду заяви, порушити права та інтереси інших осіб, зокрема неповнолітніх дітей, та не обґрунтовано при цьому, якими доказами підтверджуються такі її припущення, не зазначено доказів реєстрації за адресою: місто Львів, АДРЕСА-1, неповнолітніх дітей, не зазначено, чиї конкретно права та інтереси можуть бути порушені у разі незупинення виконання стягнення за виконавчим листом, окрім неповнолітніх дітей, а також не зазначено, яким чином будуть порушені права та інтереси боржника у разі відмови у задоволенні заяви ОСОБА-1 про зупинення виконання стягнення.

Вища рада правосуддя вважає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку, що зміст постановлених суддею Радченко Е.А. ухвал не відповідає повною мірою вимогам, визначеним у статтях 212, 369 ЦПК України, в тому числі щодо обґрунтованості і дослідження доказів.

Отже, зважаючи на викладене, Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя повно, всебічно та об’єктивно розглянуто матеріали дисциплінарної справи із дотриманням принципів змагальності, відкритості, гласності та справедливого розгляду справи.

Стосовно виду дисциплінарного стягнення, застосованого Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, слід зазначити таке.

Статтею 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 109 вказаного Закону дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону передбачено, що істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Принципами Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи для державів-членів щодо незалежності, ефективності та ролі суддів передбачено, що рішення, скасоване або змінене судом вищої інстанції, не може тягнути за собою дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

Частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Дії судді Радченко Е.А. під час вирішення питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є такими, що порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя, оскільки не можна вважати, що розгляд заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, було здійснено справедливо та безсторонньо.

Стосовно правил поведінки судді Консультативна рада європейських суддів вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов’язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування всіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності (пункт 50 Висновку Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи № 3 (2002)).

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Суддею Радченко Е.А. допущені істотні порушення норм цивільного процесуального права при розгляді заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, які свідчать про порушення нею обов’язків та присяги судді, що є несумісним зі статусом судді, а також підриває авторитет судді.

Характер істотних порушень суддею Радченко Е.А. норм процесуального права свідчить, що суддя Радченко Е.А. допустила поведінку, що підриває авторитет правосуддя, оскільки не дотрималася стандартів поведінки судді, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Таким чином, строк застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади стосовно судді Радченко Е.А. не закінчився.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності. Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується, в тому числі, у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Зважаючи на характер порушень, допущених суддею Радченко Е.А., які є очевидними, грубими та призвели до підриву авторитету правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку, що дії судді Радченко Е.А. під час розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, свідчать про вчинення нею істотного дисциплінарного проступку, наслідком якого є звільнення з посади з підстави, передбаченої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Враховуючи викладене, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги судді Сихівського районного суду міста Львова рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року № 3313/3дп/15-17 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2017 року № 3313/3дп/15-17 про притягнення судді Сихівського районного суду міста Львова Радченко Еллі Анатоліївни до дисциплінарної відповідальності.