Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П. за результатами попередньої перевірки скарги Коваля Олександра Івановича стосовно судді господарського суду Харківської області Савченко Анжеліки Анатоліївни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 2 жовтня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга Коваля О.І. на дії судді господарського суду Харківської області Савченко А.А. під час розгляду господарської справи (вхідний № К-6257/0/7-17).

У доводах скарги зазначено, що під час розгляду господарської справи суддею допущено істотне порушення норм процесуального права, що призвело до порушення юрисдикції суду; порушено засади гласності та відкритості судового процесу, рівності та змагальності сторін. Крім того, скаржник вказав, що суддею безпідставно затягуються строки розгляду судової справи та несвоєчасно внесено копію судового рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР).

З огляду на викладене скаржник просить притягнути суддю господарського суду Харківської області Савченко А.А. до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюється за правилами та у строки, що встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), зокрема, вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи; за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 44 цього Закону, передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 2 жовтня 2017 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Худику М.П. для проведення перевірки.

Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худиком М.П. проведено попередню перевірку скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у ньому пропозицію.

Дослідивши висновок та матеріали попередньої перевірки, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді господарського суду Харківської області Савченко А.А. з огляду на таке.

У провадженні вказаної судді перебуває господарська справа про визнання приватного підприємства «Ал’таір» (далі – ПП «Ал’таір») банкрутом.

Ухвалою судді Савченко А.А. від 6 грудня 2016 року копії матеріалів справи надіслано до Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області; зупинено провадження у справі; зобов’язано органи поліції після завершення перевірки наявності в діях арбітражних керуючих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та керівника ПП «Ал’таір» Коваля О.І. можливих порушень законності, які можуть містити ознаки кримінально карного діяння, передати матеріали перевірки до суду; зобов’язано учасників судового процесу та органи поліції повідомити суд про результати розгляду кримінального провадження з наданням відповідних копій процесуальних документів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу Коваля О.І. задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано в частині зупинення провадження.

Ухвалою судді Савченко А.А. від 11 вересня 2017 року повторно надіслано копії матеріалів справи до органів поліції для виконання ухвали від 6 грудня 2016 року, а також зобов’язано уповноважену особу Національної поліції внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості на підставі цієї ухвали.

У доводах дисциплінарної скарги зазначено, що під час постановлення зазначених ухвал суддя Савченко А.А. перевищила надані їй повноваження, оскільки фактично зобов’язала органи досудового розслідування відкрити кримінальне провадження стосовно вказаних осіб, що не належить до компетенції господарських судів. Дії щодо зупинення провадження у справі свідчать про затягування її розгляду. За даними ЄДРСР, ухвала від 11 вересня 2017 року оприлюднена лише 14 вересня 2017 року, що свідчить про несвоєчасність виготовлення тексту судового рішення. Вказані обставини у сукупності є підставою для притягнення судді Савченко А.А. до дисциплінарної відповідальності.

Дослідивши зазначену скаргу, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Савченко А.А. необхідно відмовити з огляду таке.

Відповідно до частини четвертої статті 90 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент постановлення ухвали (далі – ГПК України), якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Згідно з пунктом 5.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 на відміну від окремої ухвали повідомлення прокурору або органу досудового розслідування (частина четверта статті 90 ГПК України) надсилаються господарським судом не з будь-якого факту порушення підприємством або організацією законності, а лише у тих випадках, коли господарський суд виявить у діяльності працівників підприємства, організації такі порушення законності, які містять ознаки кримінального правопорушення.

За наявності умов, передбачених частиною четвертою статті 90 ГПК України, господарський суд повинен надсилати повідомлення саме тому прокурору або органу досудового розслідування, до компетенції якого віднесено вирішення питань про необхідність проведення певних дій (пункт 5.11 вказаної постанови).

Як зазначено в мотивувальних частинах ухвал, арбітражними керуючими ОСОБА_1 та ОСОБА_2. не було проведено повної інвентаризації майна банкрута, що встановлено постановою Харківського апеляційного суду у справі № 922/401/13-г за результатами розгляду заяви та скарги на дії ліквідатора. Крім того, вказаними особами не вжито належних дій стосовно виявлення, встановлення місцезнаходження, складу та вартості цих активів, включення до ліквідаційної маси банкрута та реалізації у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Також вказані арбітражні керуючі надають до суду неперевірену та неправдиву інформацію щодо ліквідаційної маси активів підприємства, неналежно виконують обов’язки, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Такі обставини можуть свідчити про вчинення цими особами кримінальних правопорушень, передбачених статтею 365-2 (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги), статтею 366 (службове підроблення), статтею 382 (невиконання судового рішення) Кримінального кодексу України, та є підставою для звернення до органів досудового розслідування.

З огляду на наведене вбачається, що суддя Савченко А.А. діяла у спосіб, передбачений ГПК України.

Крім того, під час попередньої перевірки не підтвердилися доводи дисциплінарної скарги щодо можливого порушення суддею Савченко А.А. вимог підпунктів «в» та «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки на порушення вимог статті 107 вказаного Закону скаржник не посилається на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені ним обставини.

Як на підставу притягнення судді до дисциплінарної відповідальності автор скарги вказує на зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення та несвоєчасне надання суддею копії судового рішення від 11 вересня 2017 року для її внесення до ЄДРСР.

При цьому скаржником долучено витяг з ЄДРСР, що містить інформацію про дату прийняття рішення, дату надіслання до ЄДРСР копії рішення судом; дати реєстрації та оприлюднення в ЄДРСР судового рішення, на який він посилається як на доказ вчинення суддею дисциплінарного проступку. Жодної інформації, яка б свідчила про обов’язок саме судді Савченко А.А., а не відповідальної особи апарату суду, надсилати копії судових рішень до ЄДРСР, не надано, а отже, скарга не містить доказів вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Доводи дисциплінарної скарги про безпідставне затягування розгляду справи фактично зводяться до незгоди з ухвалою від 6 грудня 2016 року в частині зупинення провадження у справі.

При цьому постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 січня 2017 року саме в цій частині рішення суду першої інстанції скасовано.

Відповідно до частини другої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

Попередньою перевіркою не встановлено ознак умисного порушення норм права чи неналежного ставлення судді Савченко А.А. до службових обов’язків під час постановлення ухвали від 6 грудня 2016 року.

Крім того, за даними ЄДРСР, розгляд справи не закінчено. Попередньою перевіркою також встановлено, що суддею господарського суду Харківської області Савченко А.А. вчиняються всі необхідні для розгляду цієї справи процесуальні дії, передбачені нормами ГПК України, що свідчить про відсутність у діях вказаної судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суть скарги зводиться до незгоди з ухвалами від 6 грудня 2016 року та від 11 вересня 2017 року, оскільки, не погоджуючись із ними, скаржник вказує на можливі допущені суддею помилки застосування норм процесуального права та намагається здійснити переоцінку доказів, якими керувалася суддя при ухваленні такого рішення.

Переоцінка доказів не належить до повноважень Вищої ради правосуддя, яка згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не є органом правосуддя.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначено статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Незгода скаржника з висновками та мотивами суду, викладеними у вказаних ухвалах, не може бути достатньою підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді господарського суду Харківської області Савченко А.А.

Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їхніх рішень.

Крім того, як на ще одну підставу для притягнення судді Савченко А.А. до дисциплінарної відповідальності Коваль О.І. вказує на можливість постановлення цією суддею незаконного, необґрунтованого та несправедливого судового рішення не на користь скаржника в майбутньому через її упередженість та глибоку неприязнь, на підставі чого Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що метою подання дисциплінарної скарги також є спонукання судді до ухвалення певного судового рішення.

Інших посилань на конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку та фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості, як того вимагає Закон України «Про судоустрій і статус суддів», скарга не містить.

У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо очевидною метою подання скарги є спонукання судді до ухвалення певного судового рішення та її суть зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.

Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді господарського суду Харківської області Савченко Анжеліки Анатоліївни.

Ухвала оскарженню не підлягає.