Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Овсієнка А.А., Худика М.П., Швецової Л.А., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно судді апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Романа Володимировича,
встановила:
Указом Президента України від 14 липня 2004 року № 790/2004 Мудрецького Романа Володимировича призначено на посаду судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 22 жовтня 2009 року № 1683-VI обрано на посаду судді цього самого суду безстроково, Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2011 року № 3784-VI – суддею апеляційного суду Дніпропетровської області.
До Вищої ради правосуддя 7 червня 2018 року (вх. № 4961/0/8-18) надійшло звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККС України) з доданим до нього рішенням від 22 травня 2018 року № 768/ко-18 про зупинення кваліфікаційного оцінювання судді апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В.
У зверненні викладено прохання вирішити питання про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті стосовно судді апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В. за порушення пункту 19 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VІІІ).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 7 червня 2018 року вказане звернення було передано члену Вищої ради правосуддя Мірошниченку А.М. для проведення перевірки.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 липня 2018 року № 2249/3дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В.
Суддя апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецький Р.В. про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом надіслання йому повідомлення на адресу суду та розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача, суддю Мудрецького Р.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи і письмові пояснення судді, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Рішенням ВККС України від 22 квітня 2018 року № 768/ко-18 зупинено кваліфікаційне оцінювання судді апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В. та ухвалено звернутися до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті стосовно судді апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В.
У вказаному рішенні зазначено, що рішенням ВККС України від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В.
Рішенням ВККС України від 13 березня 2018 року № 50/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді – іспиту, складеного 27 лютого 2018 року, зокрема, суддею апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецьким Р.В., якого допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді – дослідження досьє та проведення співбесіди.
22 березня 2018 року до ВККС України надійшла заява Маселка Р.А. щодо проведення перевірки достовірності тверджень, зазначених суддею Мудрецьким Р.В. у пункті 17 декларації доброчесності судді за 2015 рік.
Під час дослідження досьє та співбесіди із суддею Мудрецьким Р.В. проведено перевірку викладеної у заяві Маселка Р.А. інформації, за результатами якої ВККС України встановила такі обставини.
26 грудня 2016 року суддею Мудрецьким Р.В. вперше подано декларацію доброчесності судді за 2015 рік.
Відповідно до пункту 5 Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді у разі заповнення декларації вперше у ній зазначаються твердження щодо обставин, які мали місце упродовж усього життя особи, яка її заповнює.
У пункті 17 декларації доброчесності судді за 2015 рік суддя Мудрецький Р.В. підтвердив, що він не приймав одноособово або у складі колегії суддів рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У заяві Маселка Р.А. викладено інформацію про постановлення 3 лютого 2014 року колегією суддів апеляційного суду Дніпропетровської області у складі судді-доповідача Мудрецького Р.В. та суддів Риб’янця С.А., Кононенко О.М. ухвали у справі № 200/1171/14-к про залишення без змін ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 січня 2014 року щодо застосування до ОСОБА_1, який брав участь у масових акціях протесту, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Постановлення цієї ухвали апеляційного суду стало підставою звернення ОСОБА_1 до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції (далі – ТСК) із заявою від 25 листопада 2014 року про проведення перевірки стосовно суддів апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В., Риб’янця С.А., Кононенко О.М. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Вказану заяву із доданими документами 1 грудня 2014 року було прийнято до розгляду ТСК та 31 березня 2016 року передано для розгляду Вищій раді юстиції.
Листом Вищої ради юстиції від 18 травня 2016 року № 5957/0/9-16 суддю Мудрецького Р.В. було повідомлено про те, що на розгляді у Вищій раді юстиції перебуває заява ОСОБА_1 про проведення стосовно судді перевірки згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», передана ТСК відповідно до цього Закону. Судді Мудрецькому Р.В. надіслано копію цієї заяви та запропоновано надати письмові пояснення.
Отже, станом на час подання декларації доброчесності за 2015 рік (26 грудня 2016 року) суддя Мудрецький Р.В. був обізнаний про факт подання Шевченком Е.В. заяви до ТСК, яку було утворено для реалізації Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 13 березня 2017 року № 490/2дп/15-17 за заявою ОСОБА_1 відкрито дисциплінарну справу, у тому числі стосовно судді апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В.
Незважаючи на те, що рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 травня 2017 року № 1289/2дп/15-17 було відмовлено у притягненні судді Мудрецького Р.В. до дисциплінарної відповідальності у зв’язку зі спливом строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатувала факт допущення вказаним суддею істотних порушень норм процесуального права під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1.
Щодо інформації, викладеної у заяві Маселка Р.А., суддею Мудрецьким Р.В. надано пояснення та зазначено, що під час перегляду ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 січня 2014 року була відсутня будь-яка достовірна інформація щодо участі ОСОБА_1 у масових акціях протесту, а в апеляційній скарзі йшлося лише про обрання стосовно нього більш м’якого запобіжного заходу у зв’язку із підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення проти громадського порядку. При цьому обґрунтованість цієї підозри не оскаржувалась.
Відповідно до вимог частини другої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України однією з підстав застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. Про необхідність перевірки судом апеляційної інстанції наявності належних і допустимих доказів, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, вказано у рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 травня 2017 року № 1289/2дп/15-17.
Під час перегляду ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 січня 2014 року судом апеляційної інстанції досліджувалися матеріали справи № 200/1171/14-к разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтовувалося тим, що ОСОБА_1 підозрювався в активній участі в масових заворушеннях 26 січня 2014 року біля будівлі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, які супроводжувались порушенням громадського порядку, знищенням державного майна. Обґрунтованість зазначеної підозри була визнана слідчим суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська та підтверджена колегією суддів апеляційного суду Дніпропетровської області.
Таким чином, оцінивши у сукупності наявну у суддівському досьє інформацію та пояснення судді, ВККС України вважала, що викладені факти та обставини можуть свідчити про вчинення суддею Мудрецьким Р.В. дій, передбачених пунктом 19 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді.
У письмових поясненнях, наданих на запит члена Вищої ради правосуддя, суддя Мудрецький Р.В. зазначив, що 26 грудня 2016 року він подав декларацію доброчесності судді за 2015 рік, у якій зазначив достовірні відомості, в тому числі й до пункту 17 декларації. Намірів, умислу вносити до вказаної декларації завідомо недостовірні чи неповні відомості він не мав.
3 лютого 2014 року апеляційним судом Дніпропетровської області у складі суддів Мудрецького Р.В., Риб’янця С.А., Кононенко О.М. розглянуто апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 27 січня 2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 294 Кримінального кодексу України, строком на 60 днів до 27 березня 2014 року. В апеляційній скарзі викладено прохання обрати щодо підозрюваного ОСОБА_1 більш м’який запобіжний захід, ніж тримання під вартою. За результатами апеляційного розгляду ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 лютого 2014 року зазначену апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді – без змін.
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу була відсутня будь-яка достовірна інформація, що ОСОБА_1 був учасником масових акцій протесту. Йшлося лише про обрання щодо нього більш м’якого запобіжного заходу у зв’язку з підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення проти громадського порядку. При цьому обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення в апеляційній скарзі не оскаржувалась та не зазначалось, що підозрюваний брав участь у масових акціях протесту, а також що із цим фактом пов’язано обрання стосовно нього запобіжного заходу. В апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 порушувалося питання лише про врахування особи підозрюваного і зміну із цих підстав обраного йому запобіжного заходу на особисте зобов’язання.
Ніяких доводів, зауважень, заперечень щодо необґрунтованості повідомленої йому підозри чи будь-яких сумнівів із цього приводу та відповідно як наслідок скасування ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу та відмову у задоволенні клопотання слідчого стороною захисту ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні апеляційного суду не зазначалось і таких апеляційних вимог не висувалось.
ОСОБА_1 і його захисник під час розгляду апеляційної скарги були вільні і не обмежені ні в часі, ні в умовах реалізації своїх процесуальних прав. При цьому ОСОБА_1 не заперечував факту причетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. У судовому засіданні апеляційної інстанції підозрюваний на запитання, чи здійснювався на нього фізичний та моральний тиск, впевнено і вільно відповів, що такий тиск на нього не здійснювався. Була заслухана позиція усіх сторін як щодо вимог апеляційної скарги, так і щодо питання обґрунтованості підозри. У судовому засіданні ні підозрюваним ОСОБА_1, ні його захисником ОСОБА_2 також не заявлено клопотань про дослідження інших доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги та вимог щодо застосування до підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу.
Виконуючи судову функцію з перегляду судового рішення першої інстанції, колегія суддів при постановленні вказаної ухвали діяла неупереджено, виключно в межах своїх повноважень, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу з будь-якої сторони, а не у зв’язку з участю у масових акціях протесту особи, стосовно якої було обрано запобіжний захід, як це визначає вказана вище норма Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Суддя Мудрецький Р.В. також зазначив, що оскільки ним не приймались рішення про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою і не залишались такі рішення без змін стосовно осіб з підстав та у зв’язку з їхньою участю в акціях протесту, він не мав підстав стверджувати у своїй декларації протилежне.
Таким чином, у межах судового розгляду за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 була відсутня інформація щодо участі ОСОБА_1 у масових акціях протесту, а рішення апеляційного суду про залишення ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без змін прийнято не через його участь у таких акціях.
Висновки про участь ОСОБА_1 у масових акціях протесту, що стали підставою для прийняття колегією суддів зазначеного рішення щодо запобіжного заходу стосовно нього, відсутні і в рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 травня 2017 року, яке було прийнято вже після подання декларації доброчесності судді за 2015 рік.
На думку судді Мудрецького Р.В., на час заповнення ним 26 грудня 2016 року декларації доброчесності судді за 2015 рік у нього не було підстав, з яких можливо було правдиво задекларувати твердження, що він одноособово або у складі колегії суддів приймав рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Відомостей на підтвердження існування підстав для декларування тверджень про прийняття ним одноособово або у складі колегії суддів рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», не наведено і в заяві громадянина Маселка Р.А., поданій до ВККС України, щодо проведення перевірки декларації доброчесності судді за 2015 рік. Посилання лише на факт прийняття у складі колегії суддів зазначеного рішення, що згодом стало предметом розгляду Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, за результатами якого дисциплінарний орган відмовив у притягненні до дисциплінарної відповідальності вказаного судді, саме по собі не є відомостями, які мають бути зазначені в декларації доброчесності судді відповідно до вимог Закону. Зазначення в рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 травня 2017 року про порушення норм процесуального права при розгляді апеляційної скарги, на що посилається громадянин Маселко Р.А., не пов’язано із встановленням фактів, що є підставою для декларування вказаних в його заяві тверджень.
На думку судді Мудрецького Р.В., не є підставою для декларування зазначених відомостей факт надіслання Вищою радою юстиції листом від 18 травня 2016 року копії заяви ОСОБА_1, поданої до ТСК, про що йдеться в рішенні ВККС України від 22 травня 2018 року.
Крім того, за результатами перевірки від 3 квітня 2015 року, проведеної на виконання вимог Закону України «Про очищення влади» та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою, четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563, встановлено, що до судді апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В. не застосовуються заборони, визначені частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
У своїх додаткових поясненнях, підтриманих у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Мудрецький Р.В. наголосив на тому, що, як він вважає, вжите у пункті 3 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» формулювання «у зв’язку з їх участю у таких акціях» повинно тлумачитися таким чином, що відомості про прийняття рішень, передбачених цією нормою, повинні декларуватися лише у разі, якщо підставою, причиною приводом для ухвалення відповідних рішень була саме участь особи, щодо яких вирішується питання щодо запобіжного заходу, у масових акціях протесту. Суддя наголосив, що прийняте колегією суддів рішення не пов’язувалося з участю особи у масових акціях протесту.
На обґрунтування правомірності своїх дій суддя послався також на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах що стосуються свободи вираження поглядів, а також практики, що встановлює вимоги до чіткості закону.
Також суддя послався на порушення, допущені, на його думку, Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя при відкритті дисциплінарної справи. Такими порушеннями суддя, як вбачається зі змісту пояснень, вважав призначення справи до розгляду без здійснення передбаченої законом підготовки, а також мотивування ухвали про відкриття дисциплінарної справи обставинами, які насправді є припущеннями, а не фактами, що підлягають встановленню під час розгляду справи.
Суддя також додатково послався на обставини, що його позитивно характеризують – наявність певного досвіду роботи суддею, позитивну характеристику, здійснення викладацької діяльності у Національній школі суддів України тощо.
Вирішуючи питання про притягнення судді апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла таких висновків.
Пунктом 3 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VІІІ передбачено обов’язок судді подавати декларацію доброчесності судді.
Цей обов’язок деталізований у статті 62 Закону № 1402-VІІІ.
Так, статтею 62 Закону № 1402-VІІІ визначено, що суддя зобов’язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією. Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження. У декларації доброчесності судді зазначаються прізвище, ім’я, по батькові судді, його місце роботи, займана посада та твердження про: 1) відповідність рівня життя судді наявному в нього та членів його сім’ї майну і одержаним ними доходам; 2) своєчасне та повне подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та достовірність задекларованих у них відомостей; 3) невчинення корупційних правопорушень; 4) відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності; 5) сумлінне виконання обов’язків судді та дотримання ним присяги; 6) невтручання у правосуддя, яке здійснюється іншими суддями; 7) проходження перевірки суддів відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та її результати; 8) відсутність заборон, визначених Законом України «Про очищення влади». Декларація доброчесності судді може містити інші твердження, метою яких є перевірка доброчесності судді. За відсутності доказів іншого твердження судді у декларації доброчесності вважаються достовірними. У разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить відповідну перевірку. Неподання, несвоєчасне подання декларації доброчесності суддею або декларування в ній завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень мають наслідком дисциплінарну відповідальність, встановлену цим Законом.
За результатами розгляду дисциплінарної справи Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що суддею Мудрецьким Р.В. у пункті 17 декларації доброчесності судді за 2015 рік зазначено, що ним не приймалися одноособово або у складі колегії суддів рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Проте вказані обставини не відповідають дійсності з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, залишення їх без змін, продовження строку тримання під вартою, обвинувальних вироків щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у зв’язку з їх участю у таких акціях.
Листом члена Вищої ради юстиції від 18 травня 2016 року № 5957/0/9-16 суддю апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В. повідомлено про те, що на розгляді у Вищій раді правосуддя перебуває заява ОСОБА_1 про проведення стосовно нього перевірки згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», передана ТСК, запропоновано судді надати письмові пояснення та надіслано копію заяви ОСОБА_1.
У заяві ОСОБА_1 зазначає про прийняття неправосудних рішень суддею Мудрецьким Р.В., що «безкарність суддів породжує невпевненість осіб, яких незаконно було затримано і заарештовано за участь у мітингу, щодо дійсності змін, які відбуваються в державі».
У своїх поясненнях, у тому числі письмових, суддя Мудрецький Р.В. підтвердив, що зміст листа був йому відомий.
Доводи судді Мудрецького Р.В. щодо незазначення ОСОБА_1 у заяві про участь в акціях протесту не підтвердилися. Суддя, зокрема, посилався на те, що ОСОБА_1 у своїй заяві до ТСК не вказував про свою участь у масових акціях протесту, натомість, використавши загальну фразу про затримання та арешт невизначених осіб за участь у мітингу. Втім, таке тлумачення змісту заяви до ТСК суддею Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає явно надуманим, оскільки зміст заяви ОСОБА_1 очевидно свідчить про те, що до «осіб, яких незаконно було затримано і заарештовано за участь у мітингу» ОСОБА_1 відносить і себе.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також не бере до уваги доводи судді Мудрецького Р.В. про те, що під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу була відсутня достовірна інформація про участь ОСОБА_1 у масових акціях протесту, а також що він не приймав рішення про залишення без змін ухвал про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року.
Так, в ухвалі апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 лютого 2014 року (головуючий суддя Мудрецький Р.В., судді Риб’янець С.А., Кононенко О.М.) зазначено, що «26 січня 2014 року Шевченко Е.В. вручено повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 294 Кримінального кодексу України, яке полягало в активній участі у масових заворушеннях, опором представникам влади із застосуванням інших предметів, які використовувалися в якості зброї».
Матеріали відповідного кримінального провадження містили достатньо даних про те, що ОСОБА_1 брав участь саме у масових акціях протесту у розумінні статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Зокрема, згідно з журналом судового засідання у суді першої інстанції ОСОБА_1 прямо вказував, що перебував на місці мітингу, висловлював протест президенту (аркуш 14 матеріалів за клопотанням № 200/1171/14-к, копія яких наявна в матеріалах дисциплінарної справи стосовно суддів апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Р.В., Риб’янця С.А., Кононенко О.М. (протокол автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРЮ № Ш-3213/0/7-14 (6680)).
Враховуючи наведене, а також те, що суддю Мудрецького Р.В. ще у травні 2016 року було повідомлено про проведення перевірки відповідно до вимог Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Мудрецький Р.В. під час заповнення та подання декларації доброчесності судді за 2015 рік знав, що ним у складі колегії суддів приймалися рішення, передбачені статтею 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає вочевидь надуманим посилання судді Мудрецького Р.В. на те, що при заповненні декларації доброчесності він начебто розумів вжите у пункті 3 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» формулювання «у зв’язку з їх участю у таких акціях» таким чином, що відомості про прийняття рішень, передбачених цією нормою, повинні декларуватися лише у разі, якщо підставою, причиною, приводом для ухвалення відповідних рішень була саме участь особи, щодо якої вирішується питання обрання запобіжного заходу, у масових акціях протесту. При цьому Третя Дисциплінарна палата виходить не лише із того, що запропоноване суддею тлумачення явно не відповідає призначенню закону та суті механізму подання декларації доброчесності, але також із того, що наведене суддею розуміння змісту Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» вперше висловлене ним у додаткових письмових поясненнях судді від 1 серпня 2018 року.
Доводи судді Мудрецького Р.В. щодо порушень, начебто допущених Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя при відкритті дисциплінарної справи, не ґрунтуються на законі та не відповідають фактичним обставинам здійснення дисциплінарного провадження. Зокрема, включення питання про розгляд дисциплінарної справи стосовно нього до порядку денного засідання Дисциплінарної палати мало місце після повідомлення доповідачем інших членів палати про можливість призначення засідання для розгляду справи. Після такого повідомлення додаткові заходи із підготовки справи не вживалися, що обумовлено характером справи, в якій великий обсяг інформації був зібраний ще на стадії перевірки. Втім, збирання необхідної для розгляду справи інформації після призначення засідання для розгляду справи також не свідчило б про порушення вимог закону.
Що стосується твердження про те, що ухвала мотивована обставинами, які насправді є припущеннями, а не фактами, що підлягають встановленню під час розгляду справи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу на те, що відповідно до пункту 12.12 Регламенту Вищої ради правосуддя ухвала про відкриття дисциплінарної справи має містити стислий зміст обставин, з приводу яких проводилася перевірка, та які можуть бути підставою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності згідно зі статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Необхідність мотивування ухвали певними встановленими Дисциплінарною палатою обставинами випливає із самої суті ухвали про відкриття дисциплінарної справи як акта застосування права.
Водночас наведення в ухвалі «стислого змісту обставин» жодною мірою не виключає того, що рішення у дисциплінарній справі приймається саме на підставі фактів, встановлених безпосередньо під час розгляду дисциплінарної справи.
З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Мудрецький Р.В. вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 19 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді).
Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VІІІ дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Таким чином, строк застосування дисциплінарного стягнення стосовно судді Мудрецького Р.В. не закінчився.
Відповідно до частини другої статті 109 Закону № 1402-VІІІ та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Згідно з характеристикою за підписом голови апеляційного суду Дніпропетровської області Деркач Н.М. за час роботи в суді Мудрецький Р.В. зарекомендував себе кваліфікованим юристом, досвідченим, принциповим суддею. Систематично підвищує свій професійний рівень, бере активну участь у семінарах та інших заняттях, які проводяться з суддями в області, залучається до викладацької діяльності у Національній школі суддів України. Суддя Мудрецький Р.В. увійшов до десятки суддів, які найбільш вдало застосовують рішення Європейського суду з прав людини за статтею 5 (право на свободу) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За своїми особистими якостями енергійний, ініціативний, дисциплінований, вимогливий до себе. За характером врівноважений та доброзичливий. За час роботи в суді до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Вища кваліфікаційна комісія суддів України листом від 23 липня 2018 року № 27-3841/18 повідомила Вищу раду правосуддя про те, що суддя апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецький Р.В. до дисциплінарної відповідальності Вищою кваліфікаційною комісією суддів України не притягувався.
Визначаючи вид стягнення, яке повинно бути застосоване до судді Мудрецького Р.В., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із того, що за приписами частини третьої статті 109 Закону № 1402-VІІІ дисциплінарне стягнення, визначене пунктом 1 частини першої зазначеної статті (попередження), не застосовується у разі вчинення суддею проступків, встановлених пунктами 16 – 19 частини першої статті 106 цього Закону.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує позитивну характеристику судді, інші наведені суддею дані, що позитивно його характеризують. За таких обставин Третя Дисциплінарна палата вважає за необхідне обмежитися найбільш м’яким дисциплінарним стягненням, що допускається законом стосовно цього виду проступків, а саме доганою – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця. Дисциплінарна палата вважає таке стягнення у цьому випадку пропорційним і достатнім.
На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109, 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю апеляційного суду Дніпропетровської області Мудрецького Романа Володимировича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.А. Овсієнко
М.П. Худик
Л.А. Швецова
