Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу адвоката Сільницького Ігоря Володимировича, що діє в інтересах Чернушенка Антона Васильовича, на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 про притягнення судді Апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В. до дисциплінарної відповідальності,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 8 лютого 2021 року за вхідним № С-805/0/7-21 надійшла скарга адвоката Сільницького І.В., що діє в інтересах Чернушенка А.В., на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 про притягнення судді Апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В. до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення його з посади судді, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя передана для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Матвійчуку В.В.
У скарзі адвокат Сільницький І.В. також просив поновити строк для оскарження вказаного рішення Дисциплінарної палати, оскільки вважав, що причини пропуску строку на оскарження рішення, а саме з підстав незаконного кримінального переслідування, не залежали від Чернушенка А.В., отже, є поважними.
Ухвалою Вищої ради правосуддя від 27 квітня 2021 року № 940/0/15-21 адвокату Сільницькому І.В. поновлено строк для оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 про притягнення судді Апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В. до дисциплінарної відповідальності.
Чернушенка А.В. та адвоката Сільницького І.А. повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги. Відповідну інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя прибули Чернушенко А.В. та його представник – адвокат Сільницький І.В.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та дослідивши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Матвійчука В.В., Чернушенка А.В. та його адвоката Сільницького І.В., дійшла висновку, що рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 підлягає залишенню без змін з огляду на таке.
Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 суддю Апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення з посади судді.
За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійшла висновку, що суддя Чернушенко А.В. безпідставно був відсутній на роботі протягом тривалого часу, що свідчить про грубе і систематичне нехтування ним обов’язками судді, і така поведінка є умисною та такою, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), є несумісною зі статусом судді у розумінні частин восьмої та дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Вважаючи рішення Дисциплінарної палати протиправним та необґрунтованим, адвокат Сільницький І.В. просить його скасувати, при цьому посилається на такі підстави:
1) Вища рада юстиції ініціювала дисциплінарне провадження, коли виконувала функції апеляційної інстанції, що є уже незаконним. У подальшому, після реорганізації у Вищу раду правосуддя, сама скаргу і розглянула;
2) дисциплінарне провадження здійснено всупереч гарантованому праву судді на відставку за зверненням (скаргою), поданим після досягнення суддею 65-річного віку;
3) вихід Вищої ради правосуддя за межі своїх повноважень при розгляді заяви судді Чернушенка А.В. про звільнення у відставку та неправомірність дій Вищої ради правосуддя щодо залишення такої заяви без розгляду;
4) конфлікт інтересів у керівника Вищої ради юстиції, Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М. під час розгляду дисциплінарного провадження, що має ознаки особистої заінтересованості;
5) безпідставність висновків Дисциплінарної палати про відсутність судді Чернушенка А.В. на роботі.
Крім того, у скарзі адвокат Сільницький І.В. також просить скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року № 1547/0/5-18 про звільнення Чернушенка А.В. з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та ухвалу Вищої ради правосуддя від 5 червня 2018 року про залишення без розгляду заяви Чернушенка А.В. про звільнення у відставку; звільнити Чернушенка А.В. у відставку з посади судді Апеляційного суду міста Києва відповідно до його заяви від 22 грудня 2015 року.
Повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, Законом України «Про Вищу раду правосуддя» та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Вища рада правосуддя здійснює свої повноваження, визначені статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», до яких не належить перегляд та скасування прийнятих Вищою радою правосуддя рішень або ухвал, доки такі рішення не скасовані Верховним Судом у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 35 цього Закону рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржено до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Питання про звільнення Чернушенка А.В. у відставку з посади судді Апеляційного суду міста Києва відповідно до його заяви від 22 грудня 2015 року не може бути вирішено під час розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Щодо доводів скаржника про неправомірність дій Вищої ради юстиції, яка ініціювала дисциплінарне провадження та у подальшому після реорганізації Вища рада правосуддя як правонаступник Вищої ради юстиції сама і розглянула дисциплінарне провадження, слід зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів дисциплінарної справи, Вища рада юстиції, керуючись статтями 92, 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення), статтями 24, 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», 31 березня 2016 року прийняла рішення № 750/0/16-16 про звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про проведення перевірки щодо наявності в діях судді Апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В. дисциплінарного правопорушення та порушення присяги.
Відповідно до пункту 31 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» заяви (скарги) щодо поведінки суддів місцевих та апеляційних судів, отримані Вищою кваліфікаційною комісією суддів України до набрання чинності цим Законом, передаються для розгляду Вищій раді правосуддя, якщо на день набрання чинності цим Законом Комісією не прийнято рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що до повноважень Вищої ради правосуддя належить забезпечення здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя 11 серпня 2017 року заяву Вищої ради юстиції щодо поведінки судді Апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В. було розподілено члену Вищої ради правосуддя Бойку А.М. для розгляду.
У подальшому 19 березня 2018 року на підставі вмотивованого висновку доповідача, який вказував на те, що у діях судді Чернушенка А.В. вбачалися ознаки дисциплінарного проступку, які на момент вчинення ним дій кваліфікувалися за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя було відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В., 11 квітня 2018 року його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, доводи скаржника про незаконність дій Вищої ради юстиції щодо ініціювання дисциплінарного провадження стосовно судді Чернушенка А.В. та в подальшому розгляду Вищою радою правосуддя дисциплінарної справи стосовно цього судді є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.
Щодо наявності конфлікту інтересів у керівника Вищої ради юстиції, Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М. щодо розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Чернушенка А.В., що мають ознаки особистої заінтересованості, необхідно зазначити, що відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Вищої ради правосуддя не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.
Як вбачається з рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18, член Вищої ради правосуддя Бенедисюк І.М. не брав участі у розгляді питання щодо дисциплінарної відповідальності судді Чернушенка А.В. Таким чином, доводи адвоката Сільницького І.В. в цій частині є безпідставними.
Щодо розгляду дисциплінарної справи Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя слід зазначити таке.
Як вбачається з рішення Дисциплінарної палати, 22 грудня 2015 року до Вищої ради юстиції надійшла заява Чернушенка А.В. про відставку.
Разом із тим під час перевірки заяви та матеріалів про звільнення судді у відставку встановлено, що суддя Апеляційного суду міста Києва Чернушенко А.В. із 3 серпня 2015 року був відсутній на роботі з невідомих причин та фактично припинив виконання своїх обов’язків щодо здійснення правосуддя (довідка Апеляційного суду міста Києва від 24 лютого 2016 року № 130/0323/16, акти про відсутність на роботі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В. №№ 3, 4, 6, 7, 8 за 2015 рік та №№ 1, 2 за 2016 рік).
Крім того, у мережі інтернет на офіційному вебсайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – Комісія) за посиланням https://vkksu.gov.ua/ua/about/zmi-pro-komisiu/tchiernushienka-widstoroni... 14 липня 2015 року розміщено інформацію про те, що під час засідання 10 липня 2015 року Комісія задовольнила клопотання Генерального прокурора України та на два місяці відсторонила від займаної посади суддю Апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В. у зв’язку з тим, що 24 червня 2015 року ОСОБА1 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 375 (постановлення суддею завідомо неправосудного рішення) та частиною другою статті 376-1 (незаконне втручання у роботу автоматизованої системи документообігу суду) Кримінального кодексу України.
24 червня 2015 року ОСОБА1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 375 та частиною другою статті 376-1 Кримінального кодексу України.
Постановою Верховної Ради України від 30 червня 2015 року № 559-VIII надано згоду на затримання та арешт (взяття під варту) судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА1.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 3 липня 2015 року надано дозвіл на затримання Чернушенка А.В.
Постановами слідчого Генеральної прокуратури України від 2 липня 2015 року та 8 липня 2015 року ОСОБА1 оголошено у національний та міжнародний розшук. Досудове розслідування кримінального провадження зупинено на підставі пункту 2 частини першої статті 280 Кримінального процесуального кодексу України.
На запит Вищої ради правосуддя на підтвердження відсутності судді Чернушенка А.В. на робочому місці головою Апеляційного суду міста Києва Головачовим Я.В. надано довідку, складену відділом кадрової роботи та управління персоналом, з якої вбачається, що згідно з даними «Verex Director» – програми автоматизованого контролю входу (виходу) працівників суду до адміністративної будівлі та приміщень суду, які не віднесені до публічного блоку, із 3 серпня 2015 року по 1 березня 2018 року не зафіксовано вхід (вихід) до приміщення суду користувача електронної картки доступу до приміщень суду № 1222 – судді Апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В.
Таким чином, Другою Дисциплінарної палатою було встановлено, що суддя Чернушенко А.В. усунувся від виконання визначених законом обов’язків судді. Із 3 серпня 2015 року і до часу прийняття рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності (11 квітня 2018 року) без поважних причин був відсутній на робочому місці, що стало підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення його з посади судді.
Не погоджуючись із висновками Дисциплінарної палати, адвокат Сільницький І.В. у скарзі вказав, що згідно із частиною першою статті 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням.
У скарзі зазначено, що Чернушенко А.В., маючи право через 7 місяців бути звільненим у відставку, скористався своїм правом та подав до Апеляційного суду міста Києва заяви про надання невикористаних за попередні роки роботи відпусток, які в цілому перевищували 7-місячний строк, необхідний для досягнення ним 65-річного віку і виходу у відставку, зокрема заяви від 31 липня, 19 вересня, 10 листопада 2015 року; від 4 січня та 1 лютого 2016 року, які не були розглянуті головою Апеляційного суду міста Києва у встановленому законом порядку.
22 грудня 2015 року Чернушенко А.В., будучи переконаним, що він перебуває у відпустці, маючи 39 років суддівського стажу, подав до Вищої ради юстиції, а також до Верховної Ради України через Вищу раду юстиції заяви про звільнення у відставку.
23 лютого 2016 року Чернушенку А.В. виповнилося шістдесят п’ять (65) років, що відповідно до статті 126 Конституції України є підставою для припинення повноважень судді, але попри це 19 березня 2018 року стосовно нього було відкрито дисциплінарне провадження.
На думку скаржника, право на відставку не може залежати від результатів розгляду дисциплінарної справи, відкритої після досягнення граничного віку перебування на посаді судді, як у випадку Чернушенка А.В., оскільки таке право може бути припинено тільки внаслідок вчинення такою особою умисного злочину, встановленого обвинувальним вироком, який набрав законної сили.
Таким чином, адвокат Сільницький І.В. вважає, що в матеріалах справи немає жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував наявність правової підстави як для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Чернушенка А.В., так і для розгляду питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Скаржник зазначає, що вказані обставини залишилися поза увагою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя під час прийняття рішення від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про незаконність такого рішення, так і в подальшому при прийнятті Вищою радою правосуддя рішення від 29 травня 2018 року про звільнення Чернушенка А.В. за вчинення істотного дисциплінарного проступку.
За результатами попередньої перевірки скарги адвоката Сільницького І.В. було встановлено таке.
22 грудня 2015 року до Вищої ради юстиції надійшла заява Чернушенка А.В. про відставку.
Відповідно до статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент подання Чернушенком А.В. заяви про відставку) судді, який обіймає посаду безстроково, гарантується перебування на посаді до досягнення ним шістдесяти п’яти років, за винятком випадків звільнення судді з посади або відставки судді відповідно до цього Закону.
23 лютого 2016 року Чернушенку А.В. виповнилося шістдесят п’ять років.
Згідно зі статтею 113 цього Закону, якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати свої повноваження зі здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п’яти років.
Вища рада юстиції на засіданні 31 березня 2016 року, керуючись статтями 24, 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції», зупинила розгляд заяви Чернушенка А.В. про звільнення з посади судді у відставку у зв’язку зі зверненням до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про проведення перевірки щодо наявності в діях судді Чернушенка А.В. дисциплінарного правопорушення та порушення присяги до закінчення такої перевірки.
30 вересня 2016 року набули чинності закони України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII).
Статтею 120 Закону № 1402-VIII визначено, що повноваження судді припиняються у зв’язку з досягненням ним шістдесяти п’яти років. Суддя не може здійснювати правосуддя з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п’яти років.
Відповідно до статті 125 цього Закону припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.
З аналізу вказаних норм вбачається, що суддя після досягнення граничного віку припиняє здійснювати правосуддя, проте це не позбавляє його статусу судді.
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя», який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя.
Відповідно до пункту 14 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», у разі якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади у зв’язку з досягненням шістдесяти п’яти років до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», його повноваження припиняються з 30 вересня 2016 року, крім випадку, якщо до 30 вересня 2016 року у встановленому законом порядку суддею було подано заяву про відставку. У разі якщо суддею було подано заяву про відставку, Вища рада правосуддя розглядає таку заяву в порядку, визначеному цим Законом.
Вища рада правосуддя відповідно до розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не розглянула заяву Чернушенка А.В. про звільнення у відставку, оскільки розгляд такої заяви було зупинено.
На виконання вимог пункту 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII заяву Вищої ради правосуддя стосовно поведінки судді Апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В. з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України передано до Вищої ради правосуддя та 11 серпня 2017 року на підставі автоматизованого розподілу для розгляду передано члену Вищої ради правосуддя Бойку А.М.
19 березня 2018 року Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя було відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Апеляційного суду міста Києва Чернушенка А.В. та 11 квітня 2018 року його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Враховуючи наведене, Вища рада правосуддя вважає, що на час прийняття Вищою радою юстиції ухвали про зупинення заяви про звільнення з посади судді у відставку та час розгляду дисциплінарного провадження Чернушенко А.В. мав статус судді, оскільки не був звільнений з посади у встановленому законом порядку, у зв’язку із чим суддя, який досягнув граничного віку перебування на посаді, може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів дисциплінарного провадження, трудові відносини Чернушенка А.В. з Апеляційним судом міста Києва після набрання чинності Закону № 1402-VIII не були припинені внаслідок припинення повноважень у зв’язку із досягненням шістдесяти п’яти років, його не було звільнено на час відкриття дисциплінарного провадження, а отже, Чернушенко А.В. мав дотримуватися правил трудового розпорядку та перебувати на робочому місці навіть після досягнення ним шістдесяти п’яти років.
Проте відповідно до довідки за підписом голови Апеляційного суду міста Києва Головачова Я.В. із 3 серпня 2015 року по дату надання відповіді – 2 березня 2018 року суддя Апеляційного суду міста Києва Чернушенко А.В. не з’являється на робочому місці і не виконує покладених на нього обов’язків.
Крім того, протягом зазначеного періоду суддя Чернушенко А.В. не повідомляв керівництву суду про місце свого перебування, не надавав жодних документів на підтвердження поважності причин відсутності на роботі.
Також на запит члена Вищої ради правосуддя Мамонтової І.Ю. Апеляційний суд міста Києва листом від 20 вересня 2018 року № 51/02.17/2018 повідомив таке.
У період з 23 червня по 31 липня 2015 року включно суддя Чернушенко А.В. перебував в основній щорічній та у щорічній додатковій відпустках.
12 серпня 2015 року до Апеляційного суду міста Києва надійшов лист адвоката Кравця Р.Ю., поданий в інтересах Чернушенка А.В., до якого була долучена заява Чернушенка А.В. про надання відпустки у період із 1 серпня по 19 вересня 2015 року.
Апеляційний суд міста Києва листом повідомив адвоката Кравця Р.Ю. про те, що оскільки зазначена заява Чернушенка А.В. надійшла пізніше запитуваної дати початку відпустки, а наказ про надання відпустки не може бути виданий пізніше дати її початку та, відповідно, не може містити посилань на дати, які вже минули на момент його видачі, правові підстави для надання відпустки судді Чернушенку А.І. з 1 серпня 2015 року відсутні.
29 вересня 2015 року до Апеляційного суду міста Києва надійшов лист адвоката Кравця Р.Ю., поданий в інтересах Чернушенка А.В., до якого була долучена заява Чернушенка А.В. про надання відпустки у період із 19 вересня по 11 листопада 2015 року.
Листом Апеляційного суду міста Києва адвоката Кравця Р.Ю. повідомлено, що оскільки зазначена заява Чернушенка А.В. надійшла пізніше запитуваної дати початку відпустки, а наказ про надання відпустки не може бути виданий пізніше дати її початку та, відповідно, не може містити посилань на дати, які вже минули на момент його видачі, правові підстави для надання відпустки судді Чернушенку А.В. з 19 вересня 2015 року відсутні.
10 листопада 2015 року до Апеляційного суду міста Києва надійшов лист Кравця Р.Ю., до якого була долучена заява Чернушенка А.В. про надання відпустки з 12 листопада по 31 грудня 2015 року. У вказаному листі адвокат Кравець Р.Ю. стверджував, що представляє інтереси Чернушенка А.В. та діє від його імені.
Листом Апеляційного суду міста Києва адвоката Кравця Р.Ю. повідомлено про відсутність правових підстав для прийняття рішення з питань, що викладені у його зверненні, оскільки, звертаючись до Апеляційного суду міста Києва, Кравець Р.Ю. не долучив до свого звернення копію договору про надання правової допомоги Чернушенку А.В., що позбавило Апеляційний суд міста Києва можливості перевірити як наявність самого факту надання правової допомоги, так і встановити обсяг повноважень, наданих адвокату клієнтом.
З огляду на зазначену інформацію Вища рада правосуддя вважає, що доводи адвоката Сільницького І.В. про те, що Чернушенко А.В., будучи переконаним, що перебуває у відпустці на підставі поданих ним заяв, не можуть бути взяті до уваги, оскільки є власним тлумаченням скаржником обставин та не ґрунтуються на будь-яких об’єктивних даних та доказах (відсутність наказів голови суду про надання відпусток відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку).
На підставі викладеного та за результатами перевірки скарги і матеріалів дисциплінарної справи Вища рада правосуддя доходить висновку, що дії судді Чернушенка А.В. Дисциплінарною палатою кваліфіковано правильно, а доводи адвоката Сільницького І.В. не спростовують всіх встановлених та доведених Дисциплінарною палатою обставин, що утворюють як склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106, так і склад істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки Чернушенко А.В., перебуваючи у статусі судді, фактично самоусунувся від здійснення правосуддя.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на суддю покладено обов’язок додержуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду (пункт 2 частини сьомої статті 56), додержуватись присяги судді (частина шоста статті 56), згідно з якою суддя присягає дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя (частина перша статті 57).
Стандарти етичної поведінки, яких має додержуватись суддя, встановлюються Кодексом суддівської етики відповідно до статті 58 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також актами структурних органів міжнародних організацій (Економічна і Соціальна Рада ООН, Консультативна рада європейських суддів як дорадчий орган Ради Європи та інші).
Вказаними положеннями закріплено обов’язок судді додержуватися високих стандартів етичної поведінки. Більше того, з огляду на наявність у судді спеціальних правових знань та, відповідно, підвищених вимог до судді він повинен додержуватись не лише утверджених у суспільстві загальноприйнятих правил етичної поведінки для кожного громадянина, а й вчиняти у певних ситуаціях усі можливі дії для встановлення істини.
Невиконання службових обов’язків суддею без поважних причин свідчить про нехтування не лише високими стандартами поведінки, яких повинен дотримуватися суддя, а й мінімальними стандартами поведінки, яких має дотримуватися будь-який працівник.
Слід погодитись із висновком Дисциплінарної палати, що суддя Чернушенко А.В. вказаних вимог не дотримався, за відсутності поважних причин не з’являвся на роботі, чим порушив законодавство України про працю та правила внутрішнього трудового розпорядку, тобто фактично в такий спосіб ухилився від виконання службових обов’язків судді.
Пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин вважається прогулом.
Після закінчення повноважень судді трудові відносини Чернушенка А.В. з Апеляційним судом міста Києва на час розгляду дисциплінарної справи не були припинені (наказ в. о. голови Апеляційного суду міста Києва від 11 червня 2018 року № 218-ОС про відрахування Чернушенка А.В. зі штату суддів Апеляційного суду міста Києва), а тому відсутність його на роботі є порушенням внутрішнього трудового розпорядку суду, що фактично є прогулом.
Порушуючи трудове законодавство, Чернушенко А.В. допустив дії, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики судді і не можуть свідчити про підтримання ним високих стандартів поведінки в будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду.
Отже, досягнення Чернушенком А.В. шістдесяти п’яти років свідчить про припинення повноважень у частині здійснення правосуддя, але не звільняє від обов’язку дотримуватись норм суддівської етики та високих стандартів поведінки.
Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 9901/687/18, згідно з якою закінчення строку, на який ОСОБА_3 призначено суддею, мало наслідком припинення його повноважень у частині здійснення правосуддя та обмеження розміру суддівської винагороди, однак сама по собі ця обставина не є несумісною з посадою судді та не позбавляє діючого статусу судді, тому припинення повноважень з наведених підстав не може розумітися у значенні припинення повноважень судді, в якому це словосполучення вжите в пункті 5 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статті 119 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 126 Конституції України.
Таким чином, здійснення правосуддя є основним, але не єдиним обов’язком судді. Досягнення суддею шістдесяти п’яти років хоч і зумовлює неможливість здійснення правосуддя, однак не звільняє суддю від необхідності перебувати на роботі. Саме по собі припинення повноважень судді не свідчить про виникнення у нього права перебувати протягом робочого часу поза межами місця роботи.
Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Вища рада правосуддя погоджується з висновками Дисциплінарної палати, що з огляду на характер допущених суддею Чернушенком А.В. порушень, які були тривалими і не усунуті на момент притягнення до дисциплінарної відповідальності, застосований Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя вид дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення судді з посади є пропорційним вчиненому проступку.
Враховуючи викладене, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що за результатами розгляду скарги адвоката Сільницького І.В., який діє в інтересах Чернушенка А.В., та на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Дисциплінарної палати від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1073/2дп/15-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Апеляційного суду міста Києва Чернушенка Антона Васильовича.
В. о. Голови Вищої ради правосуддя О.В. Маловацький
Члени Вищої ради правосуддя О.Є. Блажівська
С.М. Болотін
В.І. Говоруха
П.М. Гречківський
В.К. Грищук
Л.Б. Іванова
Н.С. Краснощокова
В.В. Матвійчук
І.Б. Плахтій
О.В. Прудивус
Т.С. Розваляєва
В.В. Саліхов
В.Г. Суховий
Л.А. Швецова
