Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Галицького районного суду міста Львова Радченка Віталія Євгеновича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 грудня 2017 року № 3942/1дп/15-17,

встановила:

28 грудня 2017 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № 3756/0/6-17 електронною поштою на електронну адресу assistant@hcj.gov.ua надійшла скарга судді Галицького районного суду міста Львова Радченка В.Є. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 грудня 2017 року № 3942/1дп/15-17 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. 3 січня 2018 року зазначена скарга (оригінал) за вхідним № 53/0/6-18 надійшла до Вищої ради правосуддя рекомендованим листом через поштове відділення. Також 26 січня 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшли доповнення до вказаної скарги (вхідний № 53/1/6-18).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 28 грудня 2017 року доповідачем у вказаній справі визначено члена Вищої ради правосуддя Худика М.П.

Скаргу на вказане рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддею Радченком В.Є. подано у строки, які визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Суддю Галицького районного суду міста Львова Радченка В.Є. та в.о. голови окружного адміністративного суду міста Києва Келеберду В.І. (скаржник) повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги, зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

На засідання Вищої ради правосуддя суддя Радченко В.Є. не з’явився, просив здійснити розгляд скарги 15 березня 2018 року за його відсутності та задовольнити її.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу, доповнення до неї, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Худика М.П., суддю Радченка В.Є., дійшла висновку, що скарга судді Галицького районного суду міста Львова Радченка В.Є. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 грудня 2017 року № 3942/1дп/15-17 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, до Вищої ради правосуддя 6 червня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга в.о. голови окружного адміністративного суду міста Києва Келеберди В.І. від 1 червня 2017 року на дії судді Галицького районного суду міста Львова Радченка В.Є., які вказують на істотне порушення норм процесуального права та прав особи у кримінальному провадженні під час розгляду клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. про надання дозволу на проведення обшуку робочого кабінету голови окружного адміністративного суду міста Києва Вовка П.В. у кримінальному провадженні № ____ від 9 грудня 2016 року (справа № 461/3636/17).

Зокрема, Келеберда В.І. зазначив, що ухвала слідчого судді Радченка В.Є. не містить правового обґрунтування того, яким чином санкціонований ним обшук може сприяти досягненню мети такої слідчої дії; проведення обшуків та виїмок у службових приміщеннях суду є неспівмірним процесуальним заходом стосовно фактичного стану розслідування кримінального провадження, яке розпочато 9 грудня 2016 року та під час якого у судді Вовка П.В. не було витребувано жодного документа та не проведено його допиту. Скаржник зазначив, що проведення вказаних слідчих дій було недоцільним, оскільки кримінальне провадження розпочато, зокрема, за фактом відображення Вовком П.В. нібито неправдивої інформації у декларації за 2016 рік, яку він згідно із законом мав подати до 1 квітня 2017 року, тоді як відомості про кримінальне провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань ще 9 грудня 2016 року.

Автор скарги посилався на те, що дії слідчого судді Радченка В.Є. були упередженими, такими, що містять ознаки низки дисциплінарних проступків, зокрема істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторін; умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.

У зв’язку з такими діями слідчого судді Радченка В.Є., на думку скаржника, обшук мав свавільний характер, із приміщення суду було винесено декілька чорних пакунків, про вміст яких не було складено належних документів та не повідомлено керівництво суду у передбаченому законом порядку, не надано пояснень про те, яке майно виноситься з кабінету, що саме вилучається, чи не знаходяться в пакетах матеріали судових справ та чи немає там речових доказів щодо справ, які перебувають у провадженні голови суду.

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 грудня 2017 року № 3942/1дп/15-17 суддю Галицького районного суду міста Львова Радченка В.Є. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців. 

Допущені слідчим суддею Радченком В.Є. порушення норм процесуального права Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя кваліфікувала як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме незазначення в судовому рішенні мотивів його ухвалення (підпункт «б»).

Під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Радченка В.Є. Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлені та відображені в оскаржуваному рішенні такі обставини.

25 травня 2017 року до Галицького районного суду міста Львова надійшло клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. про надання дозволу на проведення обшуку у кримінальному провадженні № ____ від 9 грудня 2016 року.

Клопотання мотивовано тим, що суддею окружного адміністративного суду міста Києва Вовком П.В. у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015–2016 роки зазначено неправдиві відомості про нерухоме та рухоме майно, яке перебуває в його користуванні та у власності його колишньої дружини. Вказані дії судді Вовка П.В., на думку прокурора, можуть містити ознаки злочину, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України (далі – КК України) (декларування недостовірної інформації), у частині незазначення в деклараціях за 2015–2016 роки відомостей про активи та користування суддею Вовком П.В. житловим будинком, земельною ділянкою і транспортним засобом (у 2016 році).

Крім того, у клопотанні міститься інформація про те, що суддя Вовк П.В. та його колишня дружина не мають достатніх офіційних доходів для набуття таких активів (земельної ділянки, житлового будинку та готівки) і ведення певного способу життя, що може вказувати на ознаки вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 368-2 КК України (незаконне збагачення), у частині набуття активів суддею Вовком П.В., який є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та передачі ним цих активів колишній дружині з метою маскування незаконного походження майна, а також у частині наявності у судді Вовка П.В. великої кількості готівкових коштів, неспівмірних із його заробітною платою.

Також у клопотанні зазначено, що під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено достатні підстави вважати, що суддя Вовк П.В. зберігає у робочому кабінеті матеріальні цінності та документи. Також в його робочому кабінеті можуть знаходитись чернетки, які останній використовував при заповненні декларацій за 2015–2016 роки, та відповідні електронні носії інформації. Як вказано у клопотанні, відшукувані речові докази та документи за вказаною адресою можуть допомогти з’ясуванню обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, а саме події (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), встановленню правопорушників, їх винуватості у вчиненні злочину, мотиву та мети вчинення кримінального правопорушення.

У зв’язку із цим прокурор просив суд надати дозвіл 16 детективам різних підрозділів Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) на проведення обшуку (із правом доручення його проведення оперативним підрозділам) робочого кабінету голови окружного адміністративного суду міста Києва Вовка П.В. в окружному адміністративному суді міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1, який знаходиться у фактичному володінні цього суду, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме задля відшукання та вилучення щоденників, документів, чорнових записів, фотографій, відеозаписів, мобільних терміналів систем зв’язку, комп’ютерної техніки, електронних носіїв інформації, у яких містяться відомості про вчинений злочин, грошових коштів, майна, інших матеріальних цінностей, а також інших предметів, речей і документів, які мають значення для вказаного кримінального провадження, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, та які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Автоматизованою системою документообігу суду вказане клопотання 25 травня 2017 року розподілено судді Радченку В.Є.

Того самого дня ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова Радченка В.Є. клопотання задоволено частково. Надано дозвіл всім зазначеним у клопотанні детективам на проведення обшуку, із правом доручення його проведення оперативним підрозділам, робочого кабінету голови окружного адміністративного суду міста Києва Вовка П.В. в окружному адміністративному суді міста Києва за вказаною адресою з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме задля відшукання та вилучення щоденників, документів, чорнових записів, фотографій, відеозаписів, мобільних терміналів систем зв’язку, комп’ютерної техніки, електронних носіїв інформації, у яких містяться відомості про вчинений злочин. Строк дії ухвали встановлено до 25 червня 2017 року.

Оцінюючи дії слідчого судді Радченка В.Є. як такі, що містять ознаки дисциплінарного проступку, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила:

слідчим суддею Радченком В.Є. не перевірено та не з’ясовано правомірності здійснення досудового розслідування у місті Львові, оскільки місце здійснення досудового розслідування та територіальна юрисдикція органу досудового розслідування різні, а передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України) підстав для зміни місця досудового розслідування в ухвалі слідчого судді не зазначено;

ухвала про надання дозволу на проведення обшуку не містить мотивів із посиланням на конкретні матеріали кримінального провадження та надані прокурором докази, з яких слідчий суддя вважав доведеними обставини, передбачені частиною п’ятою статті 234 КПК України, у тому числі й ті, які б давали достатні підстави вважати, що відшукувані речі, документи знаходяться саме у робочому кабінеті судді Вовка П.В., розміщеному у приміщенні окружного адміністративного суду міста Києва;

слідчим суддею Радченком В.Є. не наведено чіткого переліку речей або документів, інших відомостей, які б давали змогу ідентифікувати предмет майбутнього обшуку, які саме речі, предмети, документи, знаряддя чи інше майно мають намір відшукати слідчі, що є істотним порушенням прав особи у кримінальному провадженні, оскільки може мати наслідком непропорційність дій осіб, яким надано дозвіл на проведення обшуку;

слідчим суддею Радченком В.Є. не було перевірено, чи є проведення обшуку у службовому приміщенні суду співмірним процесуальним заходом щодо фактичного стану розслідування кримінального провадження;

в ухвалі слідчого судді Радченка В.Є. не наведено мотивів, з яких суддя виходив, встановлюючи максимальний строк дії ухвали про обшук, а також не зазначено, які доводи клопотання і матеріали кримінального провадження підтверджували необхідність встановлення такого строку.

У поданій скарзі суддя Радченко В.Є. зазначає, що рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 грудня 2017 року № 3942/1дп/15-17 є незаконним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, побудоване на припущеннях, прийняте з порушенням норм чинного законодавства, міжнародної практики. При цьому стверджує, що постановлена ним ухвала про надання дозволу на проведення обшуку є законною та обґрунтованою, прийнята із дотриманням норм КПК України, зокрема статей 234, 235 цього Кодексу.

На підтвердження своєї позиції щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення суддя Радченко В.Є. вказує на помилковість висновків Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, а саме:

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла помилкового висновку про те, що ухвала від 25 травня 2017 року не відповідає загальним вимогам до судових рішень, не містить належного обґрунтування із наведенням мотивів і посиланням на конкретні матеріали кримінального провадження та надані прокурором докази, з яких слідчий суддя вважав доведеними обставини, передбачені частиною п’ятою статті 234 КПК України, у тому числі ті, які давали достатні підстави вважати, що відшукувані речі, документи знаходяться саме у робочому кабінеті судді Вовка П.В., розміщеному у приміщенні окружного адміністративного суду міста Києва.

На думку судді Радченка В.Є., вказана ухвала відповідає загальним вимогам до судових рішень, встановленим статтею 370 КПК України, постановлена компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог процесуального закону, а також на підставі об’єктивно з’ясованих слідчим суддею обставин, на підтвердження яких стороною обвинувачення надано докази, що були предметом дослідження під час розгляду клопотання та оцінені слідчим суддею відповідно до статті 94 КПК України. В ухвалі наведено належні і достатні мотиви та підстави її постановлення. Ухвала слідчого судді про надання дозволу на обшук є специфічним судовим рішенням, тому в ній не може бути зазначено все, що передбачено вимогами статті 372 КПК України для ухвали суду. Через те, що клопотання про надання дозволу на обшук розглядається під час досудового розслідування, на «ранній» його стадії, без участі сторони захисту, слідчий суддя не може в ухвалі посилатися на докази, які було ним досліджено та оцінено під час розгляду клопотання, адже відповідно до вимог частини першої статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають це можливим.

Суддя Радченко В.Є. зазначає, що ухвала є вмотивованою, оскільки в ній зазначені обставини кримінального провадження щодо наявності в діях судді Вовка П.В. ознак вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 366-1 (декларування недостовірної інформації) та 368-2 КК України (незаконне збагачення); містить доводи прокурора та детектива НАБУ з проханням надати дозвіл на обшук з метою виявлення і вилучення речей, що мають значення для кримінального провадження; норми статті 234 КПК України щодо мети проведення обшуку (в тому числі виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення), відомості про житло чи інше володіння особи, де планується проведення обшуку; про особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;

висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що ухвала слідчого судді має містити посилання на конкретні матеріали кримінального провадження, дослідження яких дало слідчому судді підстави для надання дозволу на обшук, є її власним вільним тлумаченням норм закону, яке не відповідає змісту цих норм – статті 370 КПК України, не передбачає обов’язку суду посилатися в рішенні на конкретні матеріали справи, а лише зобов’язує з’ясувати обставини, дослідити та оцінити докази.

Суддя Радченко В.Є. зазначає, що відсутність у постановленій ним ухвалі посилань на конкретні матеріали справи та на дослідженні докази не означає, що він їх не вивчав, не досліджував та не враховував при прийнятті рішення, при цьому зазначив, що під час розгляду клопотання про надання дозволу на обшук ним враховано всі обставини, доцільність і співмірність обшуку, правомірність досудового розслідування, територіальну юрисдикцію органу досудового розслідування, а також те, що санкціонованим обшуком буде досягнуто мети та завдань слідчої дії;

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла помилкового висновку, що в ухвалі від 27 травня 2017 року не наведено чіткого переліку речей або документів, інших відомостей, які б давали змогу ідентифікувати предмет майбутнього обшуку, які саме речі, предмети, документи, знаряддя чи інше майно мають намір відшукати слідчі.

На переконання судді Радченка В.Є., така слідча дія, як обшук передбачає доведеність слідчим наявності достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, відшукувані речі мають значення для досудового розслідування, відомості, що містяться у цих речах і документах, можуть бути доказами, відшукувані речі знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні. У цьому кримінальному провадженні було неможливо більш конкретно визначити мету проведення обшуку, його обсяг та предмети, що підлягали вилученню. В ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку робочого кабінету судді Вовка П.В. зазначено визначені родовими ознаками відшукувані предмети, у яких можуть міститись відомості про вчинений злочин, при цьому відмовлено в наданні дозволу на виявлення та вилучення «інших предметів, речей документів, які мають значення для вказаного кримінального провадження, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, та які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження»;

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла помилкового висновку про необхідність обґрунтування слідчим суддею максимального строку дії ухвали, оскільки відповідно до пункту 1 частини другої статті 235 КПК України необхідним є лише зазначення строку дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця, і жодним слідчим суддею не обґрунтовується доцільність визначення строку дії ухвали;

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла помилкового висновку про порушення прав осіб у кримінальному провадженні, оскільки не врахувала, що під час постановлення ухвали про надання дозволу на обшук законодавцем не визначені та відсутні «учасники судового процесу», а також «процесуальні права і обов’язки» осіб, в житлі чи іншому володінні яких проводиться обшук. Законодавець не передбачив права цих осіб брати участь у розгляді клопотання про обшук житла чи іншого володіння і не надав їм при цьому жодних процесуальних прав.

Також у скарзі суддя Радченко В.Є. вказав, що висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо незазначення ним у судовому рішенні мотивів його ухвалення не відповідають нормі підпункту «б» частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачає, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, що є різними поняттями. Крім того, вказує, що постановлена ним ухвала містить мотиви прийняття та відхилення аргументів тієї єдиної сторони (сторони обвинувачення), яка бере участь у розгляді клопотання про надання дозволу на проведення обшуку.

На думку судді Радченка В.Є., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя здійснювала розгляд дисциплінарної справи стосовно нього, виходячи за межі законодавчо закріплених повноважень, фактично переглядаючи судове рішення та оцінюючи його законність, що належить до виключної компетенції судів вищих інстанцій, а не органу, який здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів.

У доповненнях до скарги суддя Радченко В.Є. зазначає, що ним було дотримано вимоги щодо підсудності, належно перевірено та з’ясовано правомірність здійснення досудового розслідування у місті Львові з огляду на зміст положень кримінального процесуального закону та практику Верховного Суду України. На підтвердження своєї позиції суддя послався на висновок кафедри кримінально-правових дисциплін Львівського державного університету щодо роз’яснення неоднозначних питань правозастосування в частині дотримання підсудності за клопотанням НАБУ.

Суддя Радченко В.Є. просить рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 грудня 2017 року скасувати, а дисциплінарну справу стосовно нього закрити.

Дослідивши матеріали дисциплінарної справи, доводи скарги та доповнення до неї, заслухавши суддю Радченка В.Є., Вища рада правосуддя дійшла висновку, що його скарга на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 грудня 2017 року № 3942/1дп/15-17 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбаченим цим Кодексом.

Згідно зі статтею 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При цьому ухвала слідчого судді має містити посилання на конкретні матеріали кримінального провадження, дослідження яких дало слідчому судді підстави для прийняття рішення про надання дозволу на обшук.

Відповідно до частини п’ятої статті 234 КПК України слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) було вчинено кримінальне правопорушення;

2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;

3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;

4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку, що ухвала слідчого судді Радченка В.Є. від 25 травня 2017 року про надання дозволу на обшук робочого кабінету голови окружного адміністративного суду міста Києва Вовка В.П. не містить мотивів із посиланням на конкретні матеріали кримінального провадження та надані прокурором докази (без розкриття їх змісту), з яких слідчий суддя вважав доведеними обставини, передбачені частиною п’ятою статті 234 КПК України, у тому числі й ті, які б давали достатні підстави вважати, що відшукувані речі, документи знаходяться саме у робочому кабінеті судді Вовка П.В., розміщеному у приміщенні окружного адміністративного суду міста Києва.

Зі змісту вказаної ухвали також не вбачається мотивів, з яких слідчий суддя Радченко В.Є. висловив переконання, що відшукувані речі можуть містити відомості, які можуть бути доказами під час судового розгляду, враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за якими проводилося досудове розслідування.

Натомість зі змісту цієї ухвали слідчого судді Радченка В.Є. вбачається, що у клопотанні прокурор посилався лише на дані електронних декларацій судді за 2015–2016 роки, розміщених на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, та дані Державної фіскальної служби України, надані на запит НАБУ від 12 грудня 2016 року № 041-186/44828, що нібито свідчать про невідповідність рівня життя судді задекларованим доходам.

Вказана ухвала не містить відомостей про наявність будь-яких інших документальних доказів (без розкриття їх змісту), на яких ґрунтувалося рішення слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку. Таким чином, не заслуговують на увагу посилання судді Радченка В.Є. на належну вмотивованість постановленої ним ухвали.

При цьому слід зазначити, що кримінальне провадження розпочате за фактом відображення Вовком П.В. в електронних деклараціях за 2015–2016 роки недостовірних відомостей про рухоме та нерухоме майно, яке перебувало в його користуванні та належало на праві власності його колишній дружині та тестю.

Слідчий суддя Радченко В.Є., крім дозволу на проведення обшуку у робочому кабінеті судді Вовка П.В. у приміщенні окружного адміністративного суду міста Києва цього самого дня надав дозволи на проведення обшуків у помешканнях осіб, пов’язаних із Вовком П.В., з метою відшукання речей, що мають значення для кримінального провадження.

Так, ухвалою від 25 травня 2017 року слідчим суддею Радченком В.Є. було надано дозвіл детективам різних підрозділів НАБУ на проведення обшуку автомобіля марки «____», який належить на праві власності Вовку В.Г., автомобіля марки «____», який належить на праві власності Вовку П.В.; домоволодіння (житлового будинку, гаража та усіх господарських, побутових, недобудованих та інших споруд), яке належить ОСОБА_1; квартири, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме задля відшукання та вилучення щоденників, документів, чорнових записів, фотографій, відеозаписів, мобільних терміналів систем зв’язку, комп’ютерної техніки, електронних носіїв інформації, які містять відомості про вчинений злочин.

За наявності такого значного обсягу слідчих (розшукових) дій, на які слідчим суддею Радченком В.Є. було надано дозвіл у цьому кримінальному провадженні, з урахуванням предмету досудового розслідування, слід погодитись із висновком Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що ухвала про надання дозволу на обшук робочого кабінету голови окружного адміністративного суду міста Києва Вовка П.В. відповідно до вимог статті 370 КПК України підлягала належному обґрунтуванню із наведенням мотивів, з яких суддя вважав доведеними обставини, передбачені частиною п’ятою статті 234 КПК України, враховуючи, що прийняття такого рішення про обшук у службовому кабінеті голови суду без достатніх на те підстав може підірвати авторитет правосуддя.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 235 КПК України ухвала про дозвіл на обшук повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

Слід погодитися з висновком Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що ухвала про надання дозволу на обшук, постановлена слідчим суддею Радченком В.Є. 25 травня 2017 року, не відповідала вимогам процесуального закону, оскільки слідчим суддею надано дозвіл на обшук для відшукання та вилучення речей і документів, у яких містяться відомості про вчинений злочин, без зазначення відомостей, що мали міститися у відшукуваних предметах, які б могли бути доказами під час судового розгляду. При цьому, в ухвалі не наведено чіткого переліку речей або документів, а також відомостей, які вони повинні містити, які б давали змогу ідентифікувати та відрізнити предмети майбутнього обшуку від тих речей та документів, що не містять ознак вчинення злочину.

Чітке визначення переліку речей, для виявлення яких надається дозвіл на обшук, має істотне значення для забезпечення гарантій прав та охоронюваних інтересів осіб при проведенні обшуку.

Як зазначено в дисциплінарній скарзі в.о. голови окружного адміністративного суду міста Києва Келеберди В.І., саме відсутність в ухвалі судді Радченка В.Є., якою надано дозвіл на проведення обшуку робочого кабінету у приміщенні окружного адміністративного суду міста Києва, чіткого переліку речей і документів, а також відомостей, які вони повинні містити, призвело до того, що обшук мав «свавільний характер», оскільки були вилучені документи та окремі предмети, які жодним чином не мають значення для кримінального провадження.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя погоджується із висновками Першої Дисциплінарної палати про те, що незазначення слідчим суддею Радченком В.Є. у постановленій ним ухвалі переліку майна, для відшукання якого надається дозвіл на обшук, є істотним порушенням прав особи у кримінальному провадженні, оскільки може мати наслідком непропорційність дій осіб, яким надано дозвіл на його проведення.

Враховуючи зазначене, слід визнати необґрунтованими доводи судді Радченка В.Є. про те, що ним було наведено вичерпний та конкретизований перелік речей і документів, які можуть бути вилучені слідчими, з урахуванням попередньої кваліфікації дій осіб, а також не порушено жодних прав осіб у вказаному кримінальному провадженні.

Також доцільно визнати обґрунтованим висновок Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що слідчим суддею Радченком В.Є. не було перевірено, чи є проведення обшуку робочого кабінету судді Вовка П.В. в приміщенні суду співмірним процесуальним заходом, враховуючи фактичний стан розслідування кримінального провадження. Як зазначено у дисциплінарній скарзі, з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (9 грудня 2016 року) до моменту винесення ухвали про надання дозволу про проведення обшуку робочого кабінету голови окружного адміністративного суду Вовка П.В. (25 травня 2017 року), тобто за 6 місяців, у судді Вовка П.В. не витребовувалися жодні документи чи відомості, не відбирались пояснення, а також він не був допитаний слідчим.

Слід відхилити доводи скарги судді Радченка В.Є. про помилковість висновків Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо необхідності обґрунтування слідчим суддею максимального строку дії ухвали з огляду на наведене нижче.

Відповідно до частини другої статті 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали. Отже, наведена норма КПК України встановлює лише максимальний строк дії вказаної ухвали, проте, приймаючи рішення про встановлення конкретного строку дії ухвали про надання дозволу на обшук, слідчий суддя згідно із загальними вимогами до судового рішення відповідно до статті 370 КПК України має належним чином обґрунтувати встановлення саме такого строку дії судового рішення на підставі дослідження доводів клопотання та матеріалів кримінального провадження.

В ухвалі слідчого судді Радченка В.Є. не зазначено мотивів, якими він керувався, встановлюючи максимальний строк дії ухвали про обшук робочого кабінету голови окружного адміністративного суду міста Києва, та не вказано, які доводи клопотання і матеріали кримінального провадження підтверджували необхідність встановлення максимального строку дії ухвали.

Таким чином, Вища рада правосуддя погоджується з висновком Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що слідчим суддею Радченком В.Є. неналежно виконано покладені на нього статтею 3 КПК України повноваження щодо здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Щодо доводів скарги судді Радченка В.Є. про дотримання ним вимоги щодо підсудності під час розгляду клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницького Н.І. про надання дозволу на проведення обшуку, проведення ним належної перевірки та з’ясування правомірності здійснення досудового розслідування у місті Львові Вища рада правосуддя зазначає таке.

За загальним правилом та з урахуванням положень частини шостої статті 9 КПК України клопотання про обшук розглядається слідчим суддею місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Постановою керівника Головного підрозділу детективів НАБУ Калужинського А.В. про визначення слідчої групи та старшого слідчої групи від 15 травня 2017 року місцем здійснення досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні визначено місце розташування Львівського територіального управління НАБУ – місто Львів.

З огляду на різну судову практику щодо підсудності справ цієї категорії та рекомендації, викладені у листах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 квітня 2013 року № 223-559/0/4-13, від 16 червня 2016 року № 223-1650/0/4-16, слід погодитись із доводами судді Радченка В.Є. про відсутність у його діях порушень вимог щодо підсудності вказаного клопотання.

За наявності прийнятого уповноваженою особою процесуального рішення, відповідно до якого місцем здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні визначено місце розташування Львівського територіального управління НАБУ – місто Львів, слідчий суддя не повинен був перевіряти зміст такого рішення на відповідність вимогам КПК України, а лише мав переконатися, що відповідно до вказаного рішення подане на вирішення суду клопотання є підсудним цьому суду.

Водночас про належну підсудність клопотання та наявність підстав для його розгляду слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова Радченко В.Є. мав зазначити в постановленій ухвалі. Оскільки слідчим суддею цього зроблено не було, судове рішення в цій частині є невмотивованим.

Щодо доводів скарги судді Радченка В.Є про помилкову кваліфікацію Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя його дій слід зазначити, що норма, закріплена у підпункті «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не може трактуватись у вузькому сенсі як прийняття рішення лише по суті спору.

Крім того, оскаржуване рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не містить висновків щодо законності постановленої суддею Радченком В.Є. ухвали, а стосується оцінки його дій як слідчого судді при її постановленні та містить висновки про невиконання обов’язків слідчого судді, покладених на нього кримінальним процесуальним законом, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.

Вид дисциплінарного стягнення, накладеного на суддю Радченка В.Є., застосований Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 3, 34, 51 Закону України «Про Вищу

раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 грудня 2017 року № 3942/1дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Галицького районного суду міста Львова Радченка Віталія Євгеновича.