Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Бойка А.М., Волковицької Н.О., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменка І.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Терлецького Андрія Вікторовича стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Загороднюка Володимира Івановича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 2 січня 2018 року надійшла дисциплінарна скарга Терлецького А.В. від 29 грудня 2017 року за вх. № Т-47/0/7-18, в якій скаржник вказує на неналежну поведінку судді Приморського районного суду міста Одеси Загороднюка В.І. під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів за прострочення їх сплати (справа 522/20315/15-ц).
Автор скарги зазначає, що суддя Загороднюк В.І. незаконно, безпідставно не прийняв до уваги його доводи, не встановив фактичних обставин у справі, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, що призвело до ухвалення незаконного рішення, з яким скаржник не погоджується.
На думку Терлецького А.В., суддя навмисно порушив його права, позбавив його права у наданні доказів, що стало підставою для відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього 189000 грн, тому просив притягнути його до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), зокрема, вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменко І.А. висновком від 28 лютого 2018 року запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Загороднюка В.І. на підставі пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Артеменка І.А., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Загороднюка В.І. з огляду на таке.
Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, що встановлені главою 4 розділу II Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Загороднюк Володимир Іванович Постановою Верховної Ради України від 29 листопада 2001 року № 2869-III обраний суддею Центрального районного суду міста Одеси безстроково, Указом Президента України від 25 січня 2003 року № 43/2003 переведений на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси (суддя Загороднюк В.І.) від 17 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам на двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 ________________ року народження, та ОСОБА_4 ______________ року народження, за період з 1 червня 2013 року по 31 серпня 2015 року в розмірі 189000 гривень.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 липня 2017 року рішення апеляційного суду Одеської області від 29 серпня 2016 року скасовано, рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 лютого 2016 року залишено без змін.
У скарзі Терлецький А.В. зазначає, що суддею Загороднюком В.І. під час розгляду вказаної справи умисно порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Автор скарги зазначає, що суддею не витребувано додаткові докази у справі, розгляд справи мав формальний характер, що призвело до ухвалення незаконного рішення. На думку скаржника, вказані обставини є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено: є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС вказує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Згідно з Бангалорськими принципами поведінки судді, затвердженими резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, незважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їх причини.
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Як зазначено у пункті 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки (від 17 листопада 2010 року), тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
З аналізу змісту доводів дисциплінарної скарги убачається, що вони фактично зводиться до заперечень результату судового розгляду справи, яким надана оцінка судом касаційної інстанції.
Таким чином, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що доводи, викладені у скарзі Терлецького А.В., зводяться лише до незгоди з рішенням судді, а тому не свідчать про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Скарга не містить відомостей про допущення суддею дій, які можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності.
Незгода із судовим рішенням не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси Загороднюка Володимира Івановича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
