Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши заяву керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Уварова Володимира Геннадійовича про порушення прокурором відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Львівської області Медведем Михайлом Йосиповичем вимог щодо несумісності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 17 березня 2017 року (вх. № 1771/0/8-17) надійшла заява керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Уварова В.Г. про порушення прокурором відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Львівської області Медведем М.Й. вимог щодо несумісності (далі – заява).

Відповідно до автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя заяву передано члену Вищої ради правосуддя Бенедисюку І.М. для проведення перевірки.

Ухвалою члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М. від 4 серпня 2017 року за заявою відкрито провадження у справі щодо несумісності.

Дослідивши матеріали перевірки та заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М., Вища рада правосуддя встановила таке.

Заяву подано відповідно до вимог Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

У заяві зазначено, що прокурор Медвідь М.Й. порушив вимоги щодо несумісності, встановлені статтею 18 Закону України «Про прокуратуру», оскільки він одночасно з роботою у прокуратурі займався адвокатською діяльністю, а саме склав присягу адвоката та отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності.

Частиною першою статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що Вища рада правосуддя відкриває та розглядає справи про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із діяльністю або статусом, визначеними Конституцією та законами України (справи щодо несумісності).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади у разі порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону.

У частині другій статті 18 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що на прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» втратив чинність з 1 вересня 2016 року згідно із Законом України «Про запобігання корупції».

Закон України «Про запобігання корупції», як і скасований ним Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», має положення, які стосуються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Згідно з пунктом «е» частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є, зокрема, посадові та службові особи органів прокуратури.

Отже, для прокурорів встановлено обмеження щодо сумісництва з іншою оплачуваною діяльністю, за винятком видів діяльності, перелік яких наведений у пункті 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції».

Адвокатська діяльність не належить до зазначеного переліку дозволених за сумісництвом видів діяльності. Конституцією та законами України не передбачено, що прокурор може поєднувати роботу з адвокатською діяльністю.

Частиною другою статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зобов’язано адвоката в разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, у триденний строк із дня виникнення таких обставин подати до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, − з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (пункт 1 частини другої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв’язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з’їздом адвокатів України (частина п’ята статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Наказом прокурора Львівської області від 16 січня 2016 року № 111к Медведя М.Й. призначено на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області.

Наказом прокурора Львівської області від 29 липня 2016 року № 1675к Медведя М.Й. призначено на посаду прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Львівської області.

З Єдиного реєстру адвокатів України вбачається, що 19 травня 2016 року Рада адвокатів Львівської області видала Медведю Михайлу Йосиповичу свідоцтво № НОМЕР про право на заняття адвокатською діяльністю; того самого дня адвокатську діяльність Медведя М.Й. було зупинено на підставі його заяви від 19 травня 2016 року.

Медвідь М.Й. у надісланих Вищій раді правосуддя поясненнях зазначає про зупинення права на адвокатську діяльність у день видачі свідоцтва, тобто 19 травня 2016 року, та стверджує, що, виконуючи наведений припис частини п’ятої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатську діяльність не здійснював.

Доказів того, що Медвідь М.Й., працюючи на посаді прокурора, займався адвокатською діяльністю, тобто відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» − незалежною професійною діяльністю адвоката щодо захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, немає.

Отже, відсутні підстави для висновку про те, що Медвідь М.Й. здійснював адвокатську діяльність, несумісну з його посадою прокурора.

Вищій раді правосуддя не повідомлено інші обставини, які свідчили б про порушення прокурором Медведем М.Й. вимог щодо несумісності.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя, керуючись статтями 3, 41 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 11.7 Регламенту Вищої ради правосуддя

вирішила:

визнати відсутність порушення вимог щодо несумісності прокурором відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Львівської області Медведем Михайлом Йосиповичем.