Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Загреби Ірини Віталіївни на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 квітня 2018 року № 1279/1дп/15-18,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 29 травня 2018 року надійшла скарга (вх. № 2609/0/6-18) судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Загреби І.В. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 квітня 2018 року № 1279/1дп/15-18, яким суддю притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 29 травня 2018 року доповідачем щодо вказаної справи визначено члена Вищої ради правосуддя Швецову Л.А.

Встановлений Законом України «Про Вищу раду правосуддя» строк на оскарження рішення дисциплінарного органу скаржником дотримано, оскільки скарга на рішення Першої Дисциплінарної палати від 27 квітня 2018 року № 1279/1дп/15- 18 подана до відділення поштового зв’язку 26 травня 2018 року.

Член Вищої ради правосуддя Швецова Л.А. за результатами проведеної перевірки дійшла висновку про обґрунтованість скарги судді та наявність підстав для скасування рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 квітня 2018 року № 1729/1дп/15-18 (висновок від 11 червня 2018 року).

Суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда Загреба І.В. та скаржник повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., дійшла висновку, що скарга судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Загреби І.В. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 квітня 2018 року № 1279/1дп/15-18 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи та оскаржуваного рішення, ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2018 року № 298/1дп/15-18 стосовно судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Загреби І.В. відкрито дисциплінарну справу.

Підставами для відкриття дисциплінарної справи стали дії судді Загреби І.В., що могли свідчити про вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», якими встановлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема за допущення умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального закону під час здійснення правосуддя та безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 квітня 2018 року № 1279/1дп/15-18 суддю Кіровського районного суду міста Кіровограда Загребу І.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження з огляду на те, що суддя Загреба І.В. під час розгляду справи стосовно ОСОБА_1 не забезпечила її вирішення відповідно до закону, оскільки не врахувала, що одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне вирішення справи з дотриманням вимог закону.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що під час дисциплінарного провадження стосовно судді Загреби І.В. Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено такі обставини.

2 березня 2017 року до провадження судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Загреби І.В. надійшла справа про адміністративне правопорушення № 404/1336/17.

30 червня 2017 року суддя Загреба І.В. прийняла постанову, якою визнала ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) у редакції, чинній на день прийняття постанови, та закрила провадження у справі у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.

За результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Загреби І.В. Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення, передбачена статтею 130 КУпАП, розглядається у п’ятнадцятиденний строк із дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

За змістом частини другої статті 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.

З огляду на те, що особа, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, отримала судову повістку на 21 березня 2017 року за вказаною нею адресою, вона була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить відмітка у зазначеному протоколі про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться за сповіщенням суду. У подальшому, знаючи про розгляд справи в суді, судові повістки не отримувала, не вживала заходів для явки до суду, не подавала письмових заперечень проти протоколу. Її поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи з метою закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП. За наведених обставин суддею мало бути вирішено справу у строки, визначені законом для притягнення до адміністративної відповідальності.

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд мав би провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» роз’яснив судам, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об’єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника. Як зазначено у вказаній постанові, оцінюючи поведінку суду, слід враховувати, зокрема, і своєчасність призначення справи до судового розгляду, а оцінюючи характер процесу та його значення для заявника, – важливість предмета розгляду та ступінь ризику для заявника, наприклад, якщо йдеться про справи, що потребують оперативного прийняття рішення; трудові справи; справи, що пов’язані зі станом здоров’я заявника; справи щодо опіки над дітьми тощо.

У пункті 7 вказаної постанови пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків. Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя з огляду на встановлені обставини кваліфікувала дії судді Загреби І.В. як вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», якими встановлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема за допущення умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя та безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

Суддя Загреба І.В. вважає рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 квітня 2018 року № 1279/1дп/15-18 безпідставним та таким, що підлягає скасуванню. Позиція судді обґрунтовується такими твердженнями:

Вища рада правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень;

дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону;

тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності;

відкриваючи дисциплінарну справу 2 лютого 2018 року, Перша Дисциплінарна палата не зазначила підстави та мотиви відкриття справи, наявність ознак дисциплінарного проступку, зазначивши в ухвалі лише доводи скаржника та пояснення судді, тим самим позбавивши суддю права знати, які порушення процесуального права допущені нею під час здійснення правосуддя, та позбавивши можливості навести доводи на свій захист за кожним пунктом обвинувачення;

при прийнятті рішення Перша Дисциплінарна палата вказала на неврахування суддею рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, згідно з яким «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм провадження», однак суддя переконана, що це рішення не може бути застосовано у справах про адміністративні правопорушення, оскільки воно не набуло статусу остаточного; вказаним рішенням встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справах цивільної юрисдикції, а тому таке рішення не може за аналогією бути застосовано у кримінальних справах, оскільки відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення»;

під час оцінки Першою Дисциплінарною палатою прийнятого суддею рішення не було враховано рішення Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Гурепко проти України», відповідно до якого принцип рівності сторін – один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справі «Надточій проти України»). У цій справі заявника було визнано винним у злісному ухиленні від явки в суд, і протокол про адміністративне правопорушення було складено за його відсутності. Крім того, матеріали, надані Урядом, не містять документів, які б підтверджували, що заявника було належним чином повідомлено про розгляд судом його справи.

Суддя переконана, що, оцінюючи постановлене нею рішення, Перша Дисциплінарна палата не врахувала як вказані рішення Європейського суду з прав людини, так і вимоги національного законодавства та відповідну практику апеляційного суду Кіровоградської області.

Положення частини першої статті 277 КУпАП було порушено суддею з об’єктивних причин, а саме з метою забезпечення належного повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до частини першої статті 277-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

З огляду на наведені у скарзі обґрунтування суддя просила скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати від 27 квітня 2018 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Вища рада правосуддя не погоджується з позицією судді Загреби І.В., що Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя здійснено оцінку прийнятого суддею рішення, оскільки правомірність притягнення судом особи до адміністративної відповідальності та наявність для цього підстав не були предметом дослідження дисциплінарного органу, який в межах наданих йому Законом України «Про Вищу раду правосуддя» повноважень за результатами розгляду дисциплінарної справи встановив наявність ознак дисциплінарного проступку в діях судді.

Законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов’язками, що дає особі можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає в активній участі у розгляді її справи і недопущенні зловживань наданими їй правами.

Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов’язки сторін, також зобов’язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.

У своїх поясненнях, наданих дисциплінарному органу, суддя Загреба І.В. зазначила, що правопорушнику неодноразово надсилалися повістки про виклик до суду на 21 березня, 12 квітня, 28 квітня, 19 травня, 9 червня, 30 червня 2017 року, однак він до суду не з’являвся, конверти з повістками про виклик поверталися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», тому суддею 30 червня 2017 року було прийнято рішення про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення та закрито провадження у справі у зв’язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на вказане пояснення судді Загреби І.В. щодо порушення нею строків розгляду справи у зв’язку з необхідністю дотримання права особи бути сповіщеною про час і місце розгляду справи Вища рада правосуддя не може врахувати як такі, що виправдовують дії судді, з огляду на те, що вони не містять роз’яснень, чому суддя 30 червня 2017 року розглянула справу без наявності підтвердження щодо належного повідомлення особи про розгляд справи, і чому суддя не зробила цього в попередніх засіданнях у межах встановлених законодавством строків.

Водночас суддею залишено поза увагою, що правопорушення мало місце 27 лютого 2017 року, у зв’язку із чим строк притягнення особи до адміністративної відповідальності сплинув ще у травні 2017 року, а тому призначення справи до розгляду на 9 та 30 червня 2017 року не відповідало вимогам КУпАП.

Доводи судді Загреби І.В. на безпідставність посилань дисциплінарного органу на незастосування суддею рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» у цій справі є необґрунтованими з огляду на те, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, добросовісність застосування якого входить до обов’язків судді, визначених статтею 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вища рада правосуддя вважає неприйнятними з огляду на зміст дисциплінарної процедури пояснення судді про неврахування Першою Дисциплінарною палатою під час розгляду дисциплінарної справи практики апеляційного суду Кіровоградської області, оскільки питання практики застосування судами норм процесуального та матеріального права не є предметом дисциплінарного провадження, за винятком випадків, коли такі порушення відбулися внаслідок умисних дій судді або грубої недбалості.

Вища рада правосуддя погоджується з висновком Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що під час дисциплінарного провадження встановлено в діях судді ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», натомість підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення посилання на підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» як на підставу для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки наявність такої не підтверджено під час розгляду скарги судді на рішення дисциплінарного органу.

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що при обранні дисциплінарного стягнення Перша Дисциплінарна палата врахувала характер та наслідки дисциплінарного проступку судді Загреби І.В., ступінь її вини та позитивну характеристику, а тому обґрунтовано, на думку Вищої ради правосуддя, прийняла рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Загреби І.В. та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді попередження.

З огляду на наведене Вища рада правосуддя вважає, що на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Загреби І.В. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 квітня 2018 року №1279/1дп/15-18 вказане рішення підлягає

залишенню без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27 квітня 2018 року № 1279/1дп/15-18 про притягнення судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Загреби Ірини Віталіївни до дисциплінарної відповідальності.