Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Леоніда Вікторовича на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1079/2дп/15-18,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 11 травня 2018 року за вхідним № 2301/0/6-18 надійшла скарга судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1079/2дп/15-18, яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 11 травня 2018 року вказану скаргу було передано члену Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А. для проведення перевірки.

Скарга судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В. подана з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Член Вищої ради правосуддя Швецова Л.А. за результатами проведеної перевірки дійшла висновку про обґрунтованість скарги судді та наявність підстав для скасування рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1079/2дп/15-18 та закриття дисциплінарного провадження (висновок від 21 червня 2018 року).

Суддя Городищенського районного суду Черкаської області Подорога Л.В. та скаржники повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., пояснення судді Подороги Л.В., дійшла висновку, що скарга судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1079/2дп/15-18 підлягає задоволенню з огляду на таке.

Із матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що рішенням Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1079/2дп/15-18 суддю Городищенського районного суду Черкаської області Подорогу Л.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав визначених пунктами 3, 15 частини першої статті 106, пунктом 4 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIII) та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.

Ухвалюючи вказане рішення Друга Дисциплінарна палата виходила з того, що рішенням Придніпровського районного суду міста Черкас від 14 березня 2016 року у справі № 711/1085/16-п та рішенням Соснівського районного суду міста Черкас від 12 квітня 2016 року у справі № 712/2064/16-п встановлено наявність у діях судді Подороги Л.В. складу адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, у зв’язку із чим останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною першою та частиною другою статті 172⁷ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Під час вирішення питання про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності було враховано відомості викладені в довідці про результати перевірки робочою групою Ради суддів України питань організації кадрової роботи, трудової та виконавської дисципліни працівниками апарату Городищенського районного суду Черкаської області, якою встановлено, що у 2015 році заяви державних службовців Городищенського районного суду, а також інших працівників апарату суду та помічників суддів щодо надання відпусток подавалися голові суду Подорозі Л.В., який видавав накази із цих питань чим порушував вимоги законодавства, також виявлено наявність неврегульованого конфлікту інтересів у діях голови суду Подороги Л.В. щодо помічника судді Синиці Л.П. – ОСОБА_1, яка з вересня 2015 року є дружиною Подороги Л.В.

З огляду на зазначене Другою Дисциплінарною палатою встановлено, що дії судді Подороги Л.В. вчинені в умовах реального конфлікту інтересів, про які він не повідомив у визначений законом спосіб, що є несумісними з перебуванням на посаді судді.

Суддя Подорога Л.В. не погоджується з ухваленим Другою Дисциплінарною палатою рішенням та вважає, що Друга Дисциплінарна палата неправомірно застосувала зворотну силу закону в його справі, порушила принцип верховенства права та правової визначеності.

У засіданні Вищої ради правосуддя суддя Подорога Л.В. уточнив вимоги скарги та просив змінити рішення Другої Дисциплінарної палати, застосувавши до нього інший вид дисциплінарного стягнення.

Із матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що 3 жовтня 2017 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 6034/0/8-17) за дорученням Ради суддів України від 22 вересня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга голови Ради суддів України Сімоненко В.М. щодо неналежної поведінки судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В. з огляду на допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояві неповаги до інших суддів, а також у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, що відповідно до пунктів 3, 15 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Про факти неналежної поведінки судді Подороги Л.В., як вказує голова Ради суддів України Сімоненко В.М., зазначено у довідці, яка складена за результатами перевірки діяльності Городищенського районного суду Черкаської області робочою групою Ради суддів України.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 січня 2018 року № 87/2дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В. за скаргою Голови Ради суддів України Сімоненко В.М. на підставі пунктів 3 та 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

До Вищої ради правосуддя 3 листопада 2017 року (вх. № 1269/0/13-17) надійшла дисциплінарна скарга Управління Служби безпеки України в Черкаській області від 2 листопада 2017 року стосовно судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В.

У скарзі зазначено, що постановою Придніпровського районного суду міста Черкас від 14 березня 2016 року у справі № 711/1085/16-п Подорогу Л.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП.

Постановою Соснівського районного суду міста Черкас від 12 квітня 2016 року у справі № 712/2064/16-п Подорогу Л.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною першою статті 172⁷ КУпАП.

Враховуючи наведені у скарзі обставини, скаржник просив притягнути суддю Подорогу Л.В. до дисциплінарної відповідальності з підстав, визначених пунктом 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 грудня 2017 року № 4208/2дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В. за скаргою Управління Служби безпеки України в Черкаській області.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 січня 2018 року № 238/2дп/15-18 дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Голови Ради суддів України Сімоненко В.М. стосовно судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В., об’єднано з дисциплінарною справою за скаргою Управління Служби безпеки України в Черкаській області та передано для подальшої підготовки до розгляду члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенковій Т.М.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, приймаючи рішення від 11 квітня 2018 року про притягнення судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В. до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді, виходила з такого.

Статтею 172⁷ КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, та за вчинення дій або прийняття рішень в умовах наявності такого конфлікту.

Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з підпунктом «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, судді.

Постановою Придніпровського районного суду міста Черкас від 14 березня 2016 року у справі № 711/1085/16-п Подорогу Л.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁷ КУпАП, та піддано його адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.

Зокрема, судом встановлено, що Подорога Л.В. як голова Городищенського районного суду Черкаської області та суб’єкт, відповідальний за корупційні правопорушення, відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» порушив вимоги пункту 3 частини першої статті 28 вказаного Закону, а саме вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, що полягало в такому.

Відповідно до протоколу зборів суддів від 6 травня 2015 року № 10 та рішенням зборів суддів від 7 травня 2015 року № 5 Подорогу Л.В. обрано головою Городищенського районного суду Черкаської області.

Наказом керівника апарату Городищенського районного суду Черкаської області від 7 травня 2012 року № 18-о консультанта (з кадрової роботи) Городищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 переведено на постійну посаду помічника судді цього суду з 8 травня 2012 року та відповідно до статті 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року № 14, прикріплено для кадрового та фінансового обслуговування до апарату відповідного суду.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб від 19 вересня 2015 року серії І-СР № 119915, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Городищенського районного управління юстиції у Черкаській області, між Подорогою Л.В. та ОСОБА_1 укладено шлюб. Після державної реєстрації шлюбу прізвище у чоловіка та дружини – Подорога.

Як встановлено судом, до голови Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В. 7 жовтня 2015 року звернулась помічник судді Городищенського районного суду Черкаської області Синиці Л.П. ОСОБА_1 із заявами про надання днів відпочинку за роботу у вихідні дні. За результатами розгляду цих заяв голова Городищенського районного суду Черкаської області Подорога Л.В., використовуючи свої службові повноваження та пов’язані із цим можливості, в умовах реального конфлікту інтересів видав наказ від 12 жовтня 2015 року № 83-в «Про надання відгулів помічнику судді Городищенського районного суду ОСОБА_1» за роботу у вихідні дні тривалістю 14 календарних днів – 15 та 16 жовтня, з 19 по 23 жовтня, з 26 по 30 жовтня, 2 листопада, з 3 листопада по 19 листопада 2015 року, а також наказ від 12 жовтня 2015 року № 84-в «Про надання відгулів помічнику судді Городищенського районного суду ОСОБА_1» за роботу у вихідні дні терміном 12 календарних днів – з 4 по 6 листопада, з 9 по 13 листопада, з 16 по 19 листопада 2015 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов’язане з корупцією, – це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Суд першої інстанції зазначив, що те, що Подорога Л.В. є головою суду, у якому працює помічником іншого судді його дружина ОСОБА_1, не свідчить про існування конфлікту інтересів, тому що для помічника судді ОСОБА_1 відносини прямого підпорядкування існують тільки із суддею, помічником якого вона є.

Водночас Придніпровський районний суд міста Черкас дійшов висновку, що голова суду Подорога Л.В., видаючи 12 жовтня 2015 року накази з кадрових питань № 83-в та № 84-в, які стосуються помічника судді ОСОБА_1, яка є його дружиною, діяв в умовах реального конфлікту інтересів у розумінні пункту 2 примітки до статті 172⁷ КУпАП, який виник після звернення до нього ОСОБА_1 із відповідними заявами про надання відгулів, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою зазначеної статті.

Апеляційним судом Черкаської області за результатами розгляду апеляційної скарги судді ОСОБА_1 23 травня 2016 року винесено постанову, якою постанову Придніпровського районного суду міста Черкас від 14 березня 2016 року змінено, а саме виключено з абзацу шостого її мотивувальної частини посилання на надання згідно з наказом від 12 жовтня 2015 року № 83-в відгулів ОСОБА_1 «по 19.11.2015». У решті постанову залишено без змін.

Також постановою Соснівського районного суду міста Черкас від 12 квітня 2016 року у справі № 712/2064/16-п Подорогу Л.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172⁷ КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень.

Суд першої інстанції встановив, що Подорога Л.В. як голова Городищенського районного суду Черкаської області та суб’єкт, відповідальний за корупційні правопорушення, відповідно до підпункту «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» порушив вимоги пункту 2 частини першої статті 28 вказаного Закону, а саме не повідомив у встановленому законом випадку та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, зокрема під час розгляду заяв своєї дружини ОСОБА_1 – помічника судді Городищенського районного суду Синиці Л.П. від 7 жовтня 2015 року про надання днів відпочинку за роботу у вихідні дні, не повідомив не пізніше наступного робочого дня з моменту виникнення реального конфлікту інтересів у письмовій формі Раду суддів України, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172⁷ КУпАП.

У постанові зазначено, що умисел на вчинення протиправних дій Подорогою Л.В. підтверджується умисним порушенням ним вимог статті 19 Конституції України, статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 15 Типового положення про апарат місцевого та апеляційного судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 28 вересня 2012 року № 115, пункту 15 Положення про апарат Городищенського районного суду, затвердженого протоколом засідання зборів суддів Городищенського районного суду, відповідно до яких повноваження щодо видання наказів з кадрових питань щодо працівників апарату суду (державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування), а також щодо помічників суддів (за поданням судді) стосовно призначення на посади, звільнення з посад, переведення на інші посади, просування по службі, встановлення рангів державних службовців, надання відпусток, застосування заохочень, накладення дисциплінарних стягнень, проведення щорічного оцінювання результатів службової діяльності, а також з адміністративно-господарських питань (відрядження, підвищення рівня професійної кваліфікації (компетентності) працівників апарату суду) має керівник апарату суду, а не голова суду.

Крім того, зазначено, що факт неповідомлення Подорогою Л.В. Ради суддів України про наявність реального конфлікту інтересів підтверджується копіями таких документів: протоколом зборів суддів Городищенського районного суду Черкаської області від 6 травня 2015 року № 10, рішенням зборів суддів Городищенського районного суду Черкаської області від 7 травня 2015 року № 5, заявами ОСОБА_1 від 7 жовтня 2015 року про надання днів відпочинку за роботу у вихідні дні, наказами від 12 жовтня 2015 року № 83-в та № 84-в, свідоцтвом про шлюб від 19 вересня 2015 року серії І-СР № 119915, поясненням керівника апарату Городищенського районного суду Черкаської області Дирди В.М., інформацією голови Ради суддів України від 15 січня 2016 року, іншими матеріалами перевірки.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 1 липня 2016 року за результатами розгляду апеляційної скарги судді ОСОБА_1 у справі змінено постанову Соснівського районного суду міста Черкас від 12 квітня 2016 року, а саме виключено з абзацу вісімнадцятого її мотивувальної частини посилання на надання в наказі від 12 жовтня 2015 року № 83-в відгулів ОСОБА_1 «по 19.11.2015». У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час дисциплінарного провадження також встановлено, що до Ради суддів України звернулася суддя Городищенського районного суду Черкаської області Синиця Л.П. щодо проведення виїзної службової перевірки з питань організації кадрової роботи, трудової та виконавської дисципліни працівниками апарату суду.

На підставі листа Ради суддів України від 18 квітня 2017 року № 9рс-188/17 та наказу Державної судової адміністрації України від 19 травня 2017 року № 678 з метою перевірки фактів, викладених у зверненні судді Городищенського районного суду Черкаської області Синиці Л.П. від 2 листопада 2016 року, утворено робочу групу.

У період з 30 по 31 травня 2017 року робочою групою було здійснено виїзну перевірку в Городищенському районному суді Черкаської області, за результатами якої складено довідку.

Кваліфікуючи дії судді Подороги Л.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що постановою Придніпровського районного суду міста Черкас від 14 березня 2016 року у справі № 711/1085/16- п та постановою Соснівського районного суду міста Черкас від 12 квітня 2016 року у справі № 712/2064/16-п суддю Подорогу Л.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частинами першою та другою статті 172⁷ КУпАП.

Вказаними судовими рішення встановлено наявність у діях судді Подороги Л.В. складу двох адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, у зв’язку із чим останнього притягнуто до адміністративної відповідальності.

Другою Дисциплінарною палатою встановлено, що з моменту звернення помічника судді Синиці Л.П. – ОСОБА_1 до голови Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В. останній, видаючи накази від 12 жовтня 2015 року №№ 83-в та 84-в «Про надання відгулів помічнику судді Городищенського районного суду ОСОБА_1», діяв в умовах реального конфлікту інтересів, про що не повідомив Раду суддів України у спосіб та строки, визначені Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до положень статей 152 та 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (які діяли на день видачі наказів №№ 83-в та 84-в), пункту 3 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради судів України від 23 березня 2011 року № 14, пунктів 8 та 15 Типового положення про апарат місцевого, апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 28 вересня 2012 року, помічник судді прикріплюється до кадрового та фінансового обслуговування апарату відповідного суду, а накази з кадрових питань щодо працівників апарату суду та помічників суддів видаються керівником апарату суду.

Зазначеними положеннями однозначно врегульовано питання стосовно видачі наказів кадрових питань щодо помічників суддів.

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до положень частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі – Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Розглядаючи дисциплінарну справу Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що обставини, викладені у довідці, складеній робочою групою за результатами перевірки у Городищенському районному суді Черкаської області, підтверджуються як матеріалами дисциплінарної справи, так і копіями матеріалів судових справ, які надійшли на запит до Вищої ради правосуддя. Вина судді Подороги Л.В. у вчиненні правопорушень, пов’язаних з корупцією, встановлена судами. Крім того, судами встановлено, що суддя Подорога Л.В. вчинив дії з умислом.

Другою Дисциплінарною палатою під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що дії судді Подороги Л.В. вчинені в умовах реального конфлікту інтересів, про які він не повідомив у визначений законом спосіб, що є несумісними з перебуванням на посаді судді.

У поданій до Вищої ради правосуддя скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати суддя Городищенського районного суду Черкаської області Подорога Л.В. зазначив, що Друга Дисциплінарна палата, приймаючи оскаржуване рішення неправомірно застосувала зворотну дію закону, порушила принципи верховенства права та правової визначеності, внаслідок чого таке рішення підлягає скасуванню.

На думку судді Подороги Л.В., на момент події, що стала підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності – 12 жовтня 2015 року не існувало такої підстави для звільнення судді як «істотний дисциплінарний проступок», оскільки така підстава була визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII.

Суддя зазначає, що одним зі складових принципу правової визначеності є заборона застосування зворотної дії закону у разі, коли він погіршує становище особи, на що Друга Дисциплінарна палата уваги не звернула та погіршила становище судді.

Також, на думку скаржника, в рішенні дисциплінарного органу не конкретизовано в чому саме полягає порушення ним дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Скаржник вважає, що дисциплінарним органом необґрунтовано залишено поза увагою надані суддею докази, а саме: накази про звільнення керівника апарату суду та консультанта з кадрової роботи; накази про присвоєння рангів держслужбовцям та накази про надання відпусток, що видані іншими суддями, що займали адміністративні посади в Городищенському районному суді, зокрема суддями Голосій А.В., Савенко О.М., Черненко В.О., Синицею Л.П.; наказам про надання відпусток голові суду Подорозі Л.В.

Із вказаних доказів вбачається, що суддя займав адміністративну посаду в суді протягом 5 місяців, із яких 2 місяці перебував у відпустці. Таку посаду він займав уперше, а тому не був обізнаним із усіма вимогами до такої роботи. Перед обранням його на посаду голови суду, були звільнені керівник апарату суду та консультант з кадрової роботи, які, зокрема, займалися кадровими питаннями в суді, а тому йому необхідно було самостійно вивчити їх напрями роботи, що раніше не входило в коло його обов’язків.

На думку судді, надані ним накази голів суду з кадрових питань, що працювали на цій посаді до його обрання, свідчать про те, що така практика існувала в Городищенському районному суді протягом семи років його роботи суддею цього суду, а тому перебування його на адміністративній посаді фактично протягом трьох місяців та винесення аналогічного наказу стосовно працівника апарату суду є дійсно його помилкою, якої він припустився, продовживши усталену практику, не маючи досвіду керівництва.

Викладені суддею обставини, на його думку, свідчать про відсутність умислу в його діях на вчинення протизаконних дій.

У зв’язку з тим, що дисциплінарний орган не оцінив надані суддею Подорогою В.Л. докази, він переконаний, що Дисциплінарна палата дійшла неправильного висновку про умисний характер його дій.

Суддя також переконаний в тому, що Другою Дисциплінарною палатою було порушено принцип пропорційності при розгляді його справи, оскільки палата врахувала лише позитивну характеристику судді та досвід роботи на посаді судді, однак не було враховано незначний час його перебування на посаді голови суду (фактичне виконання адміністративних функцій близько трьох місяців), відсутність досвіду роботи на керівних посадах; відсутність у суді працівників, відповідальних за даний напрям роботи; відсутність умислу на вчинення протизаконних дій; відсутність у судді інших дисциплінарних стягнень; відсутність негативних наслідків вчинення суддею таких дій, оскільки помічник судді ОСОБА_1 мала право на отримання днів відпочинку за роботу у вихідні та святкові дні, та видані накази про відгули узгоджуються з нормами Конституції України та Кодексу законів про працю України щодо такої компенсації працівнику за роботу у вихідні та святкові дні.

Також Дисциплінарною палатою не було враховано наявність на його утриманні малолітньої дитини у віці двох років та дружини, що перебуває у декретній відпустці та є інвалідом ІІ групи, і що позбавлення його роботи спричинить тяжкі наслідки для його сім’ї.

Крім цього, суддя вважає, що не було враховано того, що він не був визнаним винним у вчиненні правопорушень, пов’язаних з корупцією при здійсненні правосуддя, а його лише було визнано винним у прийнятті рішень в умовах конфлікту інтересів, що пов’язані з перебуванням на адміністративній посаді голови суду.

З урахуванням наведеного в скарзі суддя просив змінити рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1079/2дп/15-18 про притягнення судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Леоніда Вікторовича до дисциплінарної відповідальності та застосування до судді стягнення у виді подання про звільнення з посади, застосувавши до судді інший вид дисциплінарного стягнення.

Вища рада правосуддя, надаючи оцінку рішенню Другої Дисциплінарної палати від 11 квітня 2018 року № 1079/2дп/15-18 в світлі викладених у скарзі та наданих суддею Подорогою Л.В. пояснень, вважає за необхідне зазначити таке.

Оскільки дії судді Подороги Л.В., щодо яких було відкрито дисциплінарні справи, мали місце в жовтні 2015 року, тому оцінка дій судді має здійснюватися з огляду на положення діючого на той час законодавства – Конституції України в редакції від 2 березня 2014 року та Закону України від 7 липня 2010 року № 2453- VI в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII (далі – Закон № 192-III).

Надаючи оцінку рішенню Другої Дисциплінарної палати в частині притягнення судді Подороги Л.В. до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 14 частини першої статті 92 Закону № 192-VIII, що відповідає положенням пункту 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, Вища рада правосуддя виходить з того, що відповідно до вказаних норм суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав «визнання судді винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, у випадках, установлених законом».

За буквальним змістом частини четвертої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, визначених цим пунктом, до нього має бути застосоване дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя або більш суворе.

Водночас, виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарним органам – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», стаття 108 Закону України «Про судоустрій статус суддів»).

Враховуючи наведене, рішення будь-яких органів, у тому числі про притягнення судді до відповідальності за правопорушення, пов’язане з корупцією, у справі про адміністративне правопорушення, не може бути обов’язковим для дисциплінарного органу, який вправі і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку.

Тлумачення положень статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у яких йдеться про умисел та недбалість судді щодо деяких складів дисциплінарних проступків суддів (пункт 1 частини першої статті), а також стосовно притягнення суддів до відповідальності у випадку зміни або скасування судового рішення (частина друга статті), вказують на те, що наявність умислу та недбалості стосовно допущеного порушення є обов’язковою умовою притягнення судді до відповідальності. За відсутності вини притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді накладення таких суворих стягнень, як відсторонення і тим більше звільнення з посади, є явно непропорційним та таким, що суперечить принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України) та гарантіям права на повагу до приватного життя (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

При цьому при тлумаченні поняття недбалість необхідно виходити із того, що така недбалість повинна бути грубою, на що вказують численні джерела так званого «м’якого права», які повинні використовуватися при тлумаченні національного законодавства.

Оцінюючи викладені вище обставини, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що допущення суддею Подорогою Л.В. дій, що утворюють об’єктивну сторону відповідних правопорушень, пов’язаних з корупцією, за встановлених обставин не було наслідком його умислу або недбалості в розумінні правил про дисциплінарну відповідальність суддів. Тобто, вчиняючи відповідні дії, суддя Подорога Л.В. не усвідомлював того, що він вчиняє адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією; відсутність такого усвідомлення за встановлених обставин не може також розглядатися як груба недбалість з його боку в розумінні закону про дисциплінарну відповідальність суддів.

Водночас, зважаючи на відсутність на час спірних відносин передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» можливості звернутися за роз’ясненнями до Національного агентства з питань запобігання корупції, що на той час ще не розпочало свою діяльність, суддя Подорога Л.В. діяв добросовісно та звертався до Міжрегіонального управління національного агентства України з питань державної служби у місті Києві, Київській, Чернігівській та Черкаській областях та до Національного антикорупційного бюро України із запитами про надання роз’яснень щодо наявності конфлікту інтересів (д/п № 1269/0/13-17 а.с. 59-61, 62).

У своїх відповідях вказані органи посилалися на відсутність компетенції на надання таких роз’яснень, рекомендуючи заявнику звернутися до Національного агентства з питань запобігання корупції.

Висновок про відсутність у діях судді Подороги Л.В. умислу на вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, або недбалості у цьому відношенні необхідно зробити, виходячи з такого.

Обставини справи свідчать про те, що суддя Подорога Л.В. підписав наказ про надання відгулів, виходячи з усталеної в Городищенському районному суді Черкаської області практики підписання наказів головою суду та зважаючи на відсутність прямої підпорядкованості між ним та помічником судді Подорогою І.А., а також наявність у неї самого права на відгули, що були надані. На це вказують не лише пояснення судді але й надані ним копії наказів Городищенського районного суду Черкаської області та наявні в матеріалах справи роз’яснення.

При цьому необхідно наголосити, що протилежний висновок з цього питання, який зробили суди при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не є обов’язковим для дисциплінарного органу. Встановлення преюдиційного значення для певних обставин є винятком із правил про компетенцію (юрисдикцію) того чи іншого органу, які загалом передбачають повноваження із встановлення всіх обставин, що мають значення для вирішення справи. Виняток стосовно преюдиційного значення актів інших органів повинен бути позитивно передбачений законом.

Отже, питання про наявність або відсутність складу дисциплінарного проступку дисциплінарний орган може і зобов’язаний вирішувати, надаючи самостійну оцінку обставинам справи.

Неможливе є і притягнення судді до відповідальності за сам факт існування постанов суду про притягнення його до адміністративної відповідальності. Ухвалення таких постанов, за змістом закону про дисциплінарну відповідальність суддів, не може вважатися дисциплінарним проступком; проступком можуть бути лише дії самого судді, які стали підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведене Вища рада правосуддя, керуючись частиною шостою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», дійшла висновку про необхідність відмови в притягненні судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Л.В. до дисциплінарної відповідальності за пунктом 14 частини першої статті 92 Закону № 192-VIII, що відповідає положенням пункту 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Рішенням Дисциплінарного органу суддя Подорога Л.В. був притягнутий до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Надаючи оцінку в цій частині обставин дисциплінарного провадження, Вища рада правосуддя вважає за необхідне зазначити, що хоча в діях судді Подороги Л.В. встановлено відсутність умислу або грубої недбалості щодо вчинення дій в умовах наявного конфлікту інтересів, натомість обставини, за яких відбувалися такі події, строк, протягом якого в роботі суду питання відносин між суддею Синицею Л.П., Подорогою Л.В. та ОСОБОЮ_1 мало місце, необхідність реагування на ситуацію з боку Ради суддів України, Територіального управління Державної судової адміністрації України, Служби безпеки України, свідчить про те, що суддею Подорогою Л.В. не було вжито всіх належних заходів для недопущення вказаних події з метою забезпечення авторитету правосуддя та суспільної довіри до суду, високого статусу голови суду та судді.

Пункт 3 частини першої статті 92 Закону № 192-VIII в частині грубого одноразового порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя відповідає пунктові 3 частини першої статті 106 Закону № 1402- VIII в частині допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

З огляду на вищенаведене Вища рада правосуддя вважає, що своїми діями суддя Городищенського районного суду Черкаської області Подорога Л.В. вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 92 Закону № 192-VIII, що кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Кваліфікація дій судді Подороги Л.В. відповідно до пункту 4 частини дев’ятої статті 109 Закону № 1402-VIII з огляду на наведене та на час подій є неможливою.

Вищою радою правосуддя також не виявлено підстав для кваліфікації дій судді як таких, що свідчать про порушення присяги.

Керуючись конституційним принципом дії законів у часі, враховуючи, що Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII не передбачає випадків пом’якшення або скасування відповідальності за вчинений Подорогою Л.В. дисциплінарний проступок, Вища рада правосуддя застосовує підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 92 Закону № 192-VIII (грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя).

Відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Як вбачається з характеристики, наданої в.о. голови Городищенського районного суду Черкаської області Черненком В.О., суддя Подорога Л.В. під час роботи на посаді судді зарекомендував себе з позитивної сторони, сумлінно виконує свої службові обов’язки та забезпечує своєчасний розгляд справ, з повагою ставиться до громадян і співробітників, дотримується високої культури спілкування. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, вивчає діюче законодавство та судову практику. Вміло планує робочий час для розгляду справ, процесуальні документи складає юридично грамотно.

Вища рада правосуддя керуючись вимогами статті 8 Конституції України та статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дійшла висновку, що з огляду на ступінь вини та позитивну характеристику судді, відсутність у нього дисциплінарних стягнень у минулому, зважаючи на обставини за яких було допущено проступок, тривалість та коло задіяних в обставинах пов’язаних з проступком судді осіб, достатнім та пропорційним буде застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

1. змінити рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2018 року № 1079/2дп/15-18 про притягнення судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Леоніда Вікторовича до дисциплінарної відповідальності.
2. застосувати до судді Городищенського районного суду Черкаської області Подороги Леоніда Вікторовича дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя».