Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Артеменка І.А., Волковицької Н.О., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойка А.М. за результатами попередньої перевірки скарги Іллюшка Богдана Володимировича стосовно судді апеляційного суду міста Києва Кепкал Людмили Іванівни,
встановила:
13 травня 2017 року за вхідним № І-2589/1/7-17 до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Іллюшка Б.В. від 11 травня 2017 року стосовно судді апеляційного суду міста Києва Кепкал Л.І.
У дисциплінарній скарзі стверджується, що суддя апеляційного суду міста Києва Кепкал Л.І. під час перегляду справи за участю ОСОБА_1 не взяла до уваги аргументи апелянта щодо того, що він не може бути декларантом товару, оскільки не має права розпоряджатися ним; не мотивувала належним чином доводи про достовірність даних про продукт, помилковість висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної фіскальної служби України, порушення порядку відбору зразків (проб) газу; під час накладення стягнення не перевірила наявність обставин, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
На думку автора скарги, вказана суддя має бути притягнута до дисциплінарної відповідальності, оскільки не зазначила у судовому рішенні мотиви його прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; порушила засади рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; умисно або у зв’язку з очевидною недбалістю допустила порушення прав людини і основоположних свобод.
На обґрунтування підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності Іллюшко Б.В. долучив копії постанови судді апеляційного суду міста Києва Кепкал Л.І., поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги та документів у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 13 травня 2017 року вказану скаргу передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Бойку А.М.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою), поданою відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
На підставі статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункту 12.2 Регламенту Вищої ради правосуддя член Дисциплінарної палати, визначений автоматизованою системою розподілу справ доповідачем, здійснює попередню перевірку дисциплінарної скарги.
За результатами попередньої перевірки скарги Іллюшка Б.В. стосовно судді апеляційного суду міста Києва Кепкал Л.І. членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойком А.М. складено висновок із викладенням фактів та обставин, що підтверджують надану у висновку пропозицію.
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку скарги Іллюшка Б.В., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойка А.М., який запропонував ухвалити рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно зазначеної судді, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 8 вересня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості незадекларованих товарів, що становить ______ грн, на користь держави з конфіскацією зазначених товарів, а саме «газу вуглеводневого скрапленого, паливного» відповідно до протоколу ПМП № 0015/903000000/16 від 27 квітня 2016 року.
Згідно з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 на порушення вимог частини першої статті 257 Митного кодексу України не задекларував у електронній митній декларації від 24 березня 2016 року товар, тобто не заявив за встановленою формою точні та достовірні відомості (кількість) про товар: скраплений (зріджений) вуглеводневий газ марки пропан-бутан автомобільний, вагою 116260 кг (8,176 тис. л), який був переміщений через митний кордон країни і підлягав обов’язковому декларуванню. Суд дійшов висновку про те, що декларант вчинив порушення митних правил, відповідальність за яке передбачено статтею 472 Митного кодексу України.
ОСОБА_1 скористався правом на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції до апеляційного суду міста Києва.
Постановою судді апеляційного суду міста Києва Кепкал Л.І. від 20 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Подільського районного суду міста Києва від 8 вересня 2016 року – без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, суддя Кепкал Л.І. виходила з того, що в судовому засіданні апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 – ОСОБА_2 доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення не надано. Доводи апелянта про те, що митний орган всупереч вимогам частини дев’ятнадцятої статті 356 Митного кодексу України не надіслав декларанту чи уповноваженій особі примірника висновку експертизи, апеляційний суд узяв до уваги, водночас вказав, що ненадання примірників результатів досліджень не пізніше наступного дня після надходження такого висновку є порушенням службових обов’язків посадовими особами митниці, однак не є доказом відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України.
Доводи апелянта, що ОСОБА_1 не є суб’єктом правопорушення, визнано безпідставними з огляду на положення пунктів 8, 43 частини першої статті 4, частини восьмої статті 264, частини першої статті 265, частини п’ятої статті 266 Митного кодексу України.
Суддя Кепкал Л.І. дійшла висновку, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 судом першої інстанції накладено відповідно до вимог статей 23, 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення та в межах санкції, передбаченої статтею 472 Митного кодексу України, а накладення стягнення нижче межі санкції статті не передбачено ні Митним кодексом України, ані Кодексом України про адміністративні правопорушення.
При вирішенні питання про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді апеляційного суду міста Києва Кепкал Л.І. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала таке.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статей 486, 489 Митного кодексу України суд зобов’язаний повно, всебічно та об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, дослідити у судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, залежно від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з частиною сьомою статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
З матеріалів попередньої перевірки вбачається, що суддя апеляційного суду міста Києва Кепкал Л.І. під час розгляду зазначеної судової справи діяла у межах повноважень, визначених Митним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Вища рада правосуддя та її дисциплінарні органи не наділені повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності і обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Вища рада правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність суддів, надає оцінку діям суддів виключно у їх співвідношенні із діями, визначеними як дисциплінарні порушення на час їх вчинення.
Попередньою перевіркою не встановлено вчинення суддею Кепкал Л.І. під час розгляду зазначеної справи дій, які містили б ознаки дисциплінарного проступку, визначеного частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», про що стверджував у скарзі Іллюшко Б.В.
Аргументи Іллюшка Б.В. стосовно того, що суддя Кепкал Л.І. не зазначила у постанові від 20 січня 2017 року причин неврахування доводів ОСОБА_1, неправильно застосувала норми Митного кодексу України при вирішенні спірних правовідносин, свідчать про незгоду із судовим рішенням та заперечення мотивів, якими керувалась суддя. Крім того, як вбачається з постанови, в ній зазначено про підстави спростування твердження апелянта, вона не є явно немотивованою, що могло б бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності внаслідок незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З огляду на викладене вище, враховуючи зміст дисциплінарної скарги Іллюшка Б.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що обставини, які у ній зазначені, зводяться до незгоди із ухваленим судовим рішенням, а тому не можуть бути підставою для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді апеляційного суду міста Києва Кепкал Л.І.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді апеляційного суду міста Києва Кепкал Людмили Іванівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
І.А. Артеменко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
