Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Обухівського районного суду Київської області Степанової Оксани Сергіївни на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 жовтня 2017 року № 3378/2дп/15-17,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 21 листопада 2017 року (вх. № 3155/0/6-17) надійшла скарга судді Обухівського районного суду Київської області Степанової О.С. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 жовтня 2017 року № 3378/2дп/15-17.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2017 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е.
Скарга судді Обухівського районного суду Київської області Степанової О.С. подана з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
За результатами перевірки член Вищої ради правосуддя Беляневич В.Е. дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги судді Обухівського районного суду Київської області Степанової О.С. (висновок від 6 грудня 2017 року).
Суддя Степанова О.С., Васільченко Я.М. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначена інформація оприлюднена на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя прибули суддя Обухівського районного суду Київської області Степанова О.С. та Васільченко Я.М.
Суддя Степанова О.С. у засіданні Вищої ради правосуддя підтримала доводи своєї скарги і просила скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 жовтня 2017 року № 3378/2дп/15-17 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та прийняти нове рішення про відмову у притягненні її до дисциплінарної відповідальності.
Васільченко Я.М. у засіданні Вищої ради правосуддя підтримав доводи заяви, поданої до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК), про проведення перевірки стосовно судді Обухівського районного суду Київської області Степанової О.С. відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Васільченко Я.М. зазначив, що під час судового розгляду 10 січня 2014 року у справі № 372/41/14-п (провадження № 3-35/14), який тривав близько п’яти – десяти хвилин, ним було надано пояснення, якими спростовувались відомості, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення щодо нього.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е., суддю Степанову О.С. та Васільченка Я.М., дійшла висновку, що скарга судді Степанової О.С. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 жовтня 2017 року № 3378/2дп/15-17 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 жовтня 2017 року № 3378/2дп/15-17 притягнуто суддю Обухівського районного суду Київської області Степанову О.С. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади.
Підставою притягнення судді Степанової О.С. до дисциплінарної відповідальності стали встановлені під час перевірки Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставини, які свідчать про порушення присяги суддею Степановою О.С.
Стверджуючи про необґрунтованість оскаржуваного рішення, суддя Степанова О.С. посилається на те, що висновок, викладений у рішенні від 23 жовтня 2017 року, яким встановлено порушення нею присяги, не відповідає фактичним обставинам справи.
Суддя Степанова О.С. вказує на те, що відсутність матеріалів справи щодо притягнення ОСОБИ_1 до адміністративної відповідальності унеможливлює перевірку доводів останнього, викладених у скарзі, яка подана до ТСК.
Суддя Степанова О.С. наголошує на тому, що, ухвалюючи оскаржене рішення, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не врахувала дані, які характеризують особу судді.
З оскаржуваного рішення вбачається, що Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи встановлено:
із тексту постанови суду від 10 січня 2014 року, копія якої додана до заяви Васільченка Я.М., у справі № 372/41/14-п (провадження № 3-35/14) вбачається, що адміністративний матеріал щодо нього надійшов до суду з відділу ДАІ Обухівського РВГУ МВС України Київської області;
під час розгляду матеріалу суд встановив, що ОСОБА_1 29 грудня 2013 року о 12:30 на 20-му кілометрі автомобільної дороги Київ-Овруч, керуючи автомобілем _______, державний номерний знак _____, не виконав вимогу про зупинку, подану інспектором ДАІ за допомогою жезла та свистка, чим порушив вимоги пункту 2.4 Правил дорожнього руху України;
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину не визнав, просив закрити провадження у справі та пояснив, що 29 грудня 2013 року він був на Майдані Незалежності в місті Києві і близько 13:00 з Європейської площі колона автомобілів, в тому числі і його, дійсно виїхала в напрямку села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. На виїзді з міста Києва на контрольно-пропускному пункті його автомобіль було зупинено інспектором ДАІ, але не о 12:30, а близько 13:45. ОСОБА_1 зупинився та надав документи для огляду, після чого, оскільки у працівників ДАІ не виникло претензій щодо порушення ним ПДР, продовжив рух у напрямку с. Нові Петрівці. Під час подальшого руху працівниками ДАІ жодних вимог про зупинку автомобіля ОСОБА_1 не подавалося. Доїхавши до с. Нові Петрівці «Межигір’я», ОСОБА_1 приблизно годину побув у цьому населеному пункті, після чого повернувся додому. Через декілька днів до ОСОБА_1 прийшов працівник відділу ДАІ Обухівського РВГУ МВС України та вручив йому копію протоколу про адміністративне правопорушення, яке є предметом цього розгляду справи;
постановою судді Обухівського районного суду Київської області Степанової О.С. від 10 січня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців;
у постанові зазначено, що вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, підтверджується матеріалами адміністративної справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 124921 від 4 січня 2014 року, рапортом інспектора ДПС Корнєва С.О. від 30 грудня 2013 року;
у суді ОСОБА_1 повідомив про те, що факт відсутності з боку працівників ДАІ вимог про зупинку його автомобіля може бути підтверджено поясненнями свідків, які під час зупинки працівником ДАІ на КПП перебували в автомобілі разом із ним, проте суд дійшов висновку про відсутність підстав для виклику та допиту як свідків вказаних осіб, оскільки обставини цього факту не стосувалися предмета доказування. При цьому вказані особи не були зазначені в протоколі як свідки і самим ОСОБА_1 під час написання письмових пояснень по суті порушення;
будь-яких інших доказів суду надано не було, як і відеодоказів, про які зазначалося в письмових поясненнях ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення;
у постанові зазначено, що при накладенні стягнення суд врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність;
ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 березня 2014 року постанову судді Обухівського районного суду Київської області Степанової О.С. від 10 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасовано на підставі статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність деяких законів України» від 21 лютого 2014 року, ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності, провадження за справою закрито.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла правильного висновку, що для розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Обухівського районного суду Київської області Степанової О.С. достатньо копії постанови від 10 січня 2014 року, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка за змістом співпадає із копією постанови, доданою до дисциплінарної скарги Васільченка Я.М., оскільки встановити місцеперебування матеріалів адміністративної справи № 374/41/14-п щодо ОСОБА_1 виявилося неможливим.
Оцінюючи дії судді Степанової О.С. при винесенні вказаної постанови, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила:
суддя Степанова О.С. в постанові від 10 січня 2014 року не обґрунтувала підстав надання переваги протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту інспектора ДПС, не дослідила при цьому пояснення правопорушника;
суддя Степанова О.С. не виконала вимоги статті 33 КУпАП, якою встановлені правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, та не з’ясувала справжні обставини, що можуть пом’якшувати або обтяжувати відповідальність, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також характер вчиненого правопорушення;
у постанові від 10 січня 2014 року не вмотивовано, чому суд дійшов висновку, що інший вид адміністративного стягнення не може бути застосований до правопорушника, при цьому суддя обмежилась лише загальними фразами щодо обставин вчиненого правопорушення, ступеня вини та особи правопорушника.
Встановлені під час перевірки обставини за висновком Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя свідчать про те, що суддею Степановою О.С. під час розгляду зазначеної справи не дотримано вимоги щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи та вирішення їх відповідно до закону, що викликає сумнів у її об’єктивності та неупередженості.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що допущені суддею Степановою О.С. порушення законодавства свідчать про наявність в її діях ознак грубого нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді та є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вчинення суддею дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, що діяла на момент винесення постанови) визнавалось порушенням присяги та могло бути підставою згідно з пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України та частиною другою статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для звільнення судді з посади.
Вища рада правосуддя погоджується з таким висновком Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.
В оскарженому рішенні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зазначено про порушення суддею Степановою О.С. норм процесуального законодавства під час розгляду справи та про відсутність обґрунтування неможливості застосування іншого виду адміністративного стягнення. Така мотивація Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя стосується не законності чи обґрунтованості судового рішення, а оцінки дій Степанової О.С. як судді та висновку про невиконання обов’язків, покладених на неї Конституцією та процесуальним законом, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.
Враховуючи наведене, не беруться до уваги доводи судді Степанової О.С. про те, що підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є реалізація дискреційних повноважень судді та оцінка судового рішення, що суперечить вимогам законодавства.
Твердження судді Степанової О.С. про виконання нею вимог статті 33 КУпАП є необґрунтованими, оскільки в тексті постанови від 10 січня 2014 року зазначено про врахування характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, проте посилання на конкретні дані цієї справи в тексті судового рішення відсутні.
У скарзі суддя Степанова О.С. зазначає, що після подання апеляційної скарги на постанову Обухівського районного суду Київської області від 10 січня 2014 року, ОСОБА_1 подав заяву про звільнення його від відповідальності у зв’язку із участю в масових акціях протесту та не наполягав на розгляді апеляційної скарги по суті, що, на думку судді, ставить під сумнів правдивість його пояснень, викладених у скарзі до ТСК.
Проте в ухвалі апеляційного суду Київської області від 17 березня 2014 року зазначено, що в судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подану ним апеляційну скаргу, в якій вказав на необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови, винесеної, на його переконання, без дослідження всіх обставин справи.
У засіданні Вищої ради правосуддя Васільченко Я.М. наголосив, що заяву про звільнення його від відповідальності у зв’язку із участю в масових акціях протесту ним було подано через виснаженість від численних судових засідань, пов’язаних із оскарженням адміністративного матеріалу стосовно нього.
У скарзі суддею Степановою О.С. зазначено та наголошено у поясненні в засіданні Вищої ради правосуддя, що кореспонденція у дисциплінарній справі Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя направлялась на адресу Обухівського районного суду Київської області, а потім пересилалась на її домашню адресу (надійшла із запізненням), а тому вона не мала змоги прибути на засідання.
Проте з матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що після отримання 4 серпня 2017 року листа судді Степанової О.С. з проханням направляти кореспонденцію на її домашню адресу, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя повідомляла суддю про засідання 11 вересня та 23 жовтня 2017 року, надсилала запрошення до суду та на вказану суддею адресу.
Крім того, відповідна інформація про засідання розміщена на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Враховуючи зазначене, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій судді Степанової О.С. та права ефективно будувати свій захист.
Помилковими є посилання судді Степанової О.С. на рішення Вищої ради юстиції № 2940/0/15-06, оскільки в ньому зазначено про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді за відсутність належних мотивів відхилення аргументів касаційної скарги, а встановлене Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя порушення, яке полягає у незазначенні мотивів застосування певного виду стягнення, є підставою для висновку про наявність вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді, в сукупності з іншими порушеннями, допущеними суддею.
Доводи судді Степанової О.С. про неврахування Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя даних, які характеризують особу судді, не відповідають змісту оскаржуваного рішення, в якому зазначено, що застосування обраного виду стягнення є виправданим з огляду на особу судді, щодо діяльності якої колективом Обухівського районного суду Київської області подано численні звернення до державних органів та установ, та якій зборами суддів Обухівського районного суду Київської області від 25 березня 2014 року висловлено недовіру, при цьому будь-яких позитивних даних, що характеризують суддю, під час здійснення дисциплінарного провадження не отримано.
До скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя додала низку документів, якими за результатами перевірки численних звернень колективу Обухівського районного суду Київської області, які стосуються періоду до винесення суддею Степановою О.С. постанови від 10 січня 2014 року, не підтверджено інформацію, зазначену у вказаних зверненнях.
Проте суддею Степановою О.С. не спростовано обставин щодо висловлення їй недовіри зборами суддів Обухівського районного суду Київської області від 25 березня 2014 року, що мало наслідком зниження ступеня довіри суспільства до судової системи.
Під час розгляду дисциплінарної справи суддя Степанова О.С. не надала Другій Дисциплінарній палаті Вищої ради правосуддя документів, які позитивно характеризували б її діяльність, а численні сертифікати про підвищення рівня кваліфікації, додані суддею до скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зазначеного висновку не спростовують.
Вищою радою правосуддя досліджено додані суддею Степановою О.С. до скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя копію характеристики судді, складену головою апеляційного суду Київської області 14 червня 2013 року, та копію характеристики судді від 18 грудня 2017 року, надану Всеукраїнською громадською організацією «Асоціація суддів України», та встановлено, що вони також не спростовують вказані вище порушення, допущені суддею під час розгляду адміністративного матеріалу стосовно ОСОБА_1.
Встановлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення суддею Степановою О.С. підпадають під поняття порушення присяги, визначене чинним на момент винесення постанови законодавством.
Після набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, вчинене внаслідок умислу або недбалості, також визнавалося дисциплінарним проступком (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а у разі, коли воно могло розглядатися як «дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя», також розглядалося як порушення присяги судді і було підставою для його звільнення (пункт 1 частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд»).
Не змінився характер наслідків, передбачених законом для подібних грубих порушень, і після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року.
Так, підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за умисне або внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України (у новій редакції) передбачено звільнення судді з підстав «вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді». При цьому істотним дисциплінарним проступком згідно з пунктом 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визнається «грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду».
Редакційні зміни в описі діянь суддів, що є підставою для звільнення їх з посади, не призвели до пом’якшення відповідальності за такі діяння. При цьому всі досліджені редакції опису таких діянь повністю охоплюють дії, вчинені суддею Степановою О.С. Ураховуючи наведене, перешкод для кваліфікації дій судді за правилами, що існували на момент вчинення нею відповідних діянь, немає.
Відповідальність за дії, вчинені суддею Степановою О.С., не скасовано та не пом’якшено, а отже, суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за дії, які чинною редакцією Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок.
На час вчинення суддею Степановою О.С. порушення присяги строк для притягнення до відповідальності за такі дії законом передбачений не був, такий строк було запроваджено у подальшому із прийняттям Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Згідно із частиною четвертою статті 96 Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» дисциплінарне стягнення до судді могло бути застосовано не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що при обчисленні строку давності не враховується час здійснення дисциплінарного провадження, до вирішення питання про притягнення до відповідальності судді Степанової О.С. не можуть бути застосовані з огляду на вимоги статті 58 Конституції України як такі, що погіршують становище особи, яка притягається до відповідальності.
Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що з дня вчинення суддею Степановою О.С. порушення присяги, без урахування часу тимчасової непрацездатності та перебування судді у відпустці, не минуло трьох років.
Розглянувши скаргу судді Степанової О.С. та дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Вища рада правосуддя погоджується з висновком Другої Дисциплінарної палати, що порушення законодавства, допущені суддею, є істотним дисциплінарним проступком і, як наслідок, – підставою застосування дисциплінарного стягнення у вигляді внесення подання про звільнення судді із займаної посади.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги судді Обухівського районного суду Київської області Степанової О.С. дійшла висновку, що на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 жовтня 2017 року № 3378/2дп/15-17 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9 – 13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 жовтня 2017 року № 3378/2дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Обухівського районного суду Київської області Степанової Оксани Сергіївни.
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
В.Е. Беляневич
П.М. Гречківський
В.К. Комков
А.О. Лесько
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
А.М. Мірошниченко
А.А. Овсієнко
А.С. Олійник
М.П. Худик
