Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Коренюка Валерія Петровича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 жовтня 2018 року № 3077/1дп/15-18,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 1 листопада 2018 року (вхідний № 5497/0/6-18) надійшла скарга судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Коренюка В.П. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Перша Дисциплінарна палата) від 5 жовтня 2018 року № 3077/1дп/15-18 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Скарга подана з дотриманням вимог, визначених Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

У скарзі на зазначене рішення суддя Коренюк В.П. вказав, що воно ухвалене із порушенням вимог частини п’ятої, пункту 2 частини восьмої, частини десятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», а саме без урахування повних даних, що характеризують особу судді, зокрема позитивної характеристики, того факту, що він до дисциплінарної відповідальності раніше не притягувався, «а також без встановлених обставин з посиланням на докази». Суддя просить скасувати оскаржуване рішення та закрити дисциплінарне провадження.

За результатами перевірки член Вищої ради правосуддя Беляневич В.Е. дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Першої Дисциплінарної палати від 5 жовтня 2018 року № 3077/1дп/15-18.

Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Коренюк В.П., прокуратура Житомирської області повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя був присутній суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Коренюк В.П. та підтримав доводи скарги.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Беляневича В.Е., врахувавши пояснення судді Коренюка В.П., дійшла висновку, що у задоволенні скарги Коренюка В.П. на рішення Першої Дисциплінарної палати від 5 жовтня 2018 року № 3077/1дп/15-18 слід відмовити, а вказане рішення – залишити без змін з огляду на таке.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати від 13 липня 2018 року № 2868/1дп/15-18 за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги прокуратури Житомирської області відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Коренюка В.П.

Рішенням Першої Дисциплінарної палати від 5 жовтня 2018 року № 3077/1дп/15-18 суддю Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Коренюка В.П. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Підставою притягнення судді Коренюка В.П. до дисциплінарної відповідальності стали встановлені Першою Дисциплінарною палатою обставини, які свідчать про істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя внаслідок недбалості, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, що охоплюється складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII).

Неправомірні дії судді Коренюка В.П. полягають у тому, що, визнавши доведеним факт замаху на видобування ОСОБА-1 бурштину із застосуванням спеціального обладнання, яке визнане речовим доказом у кримінальному провадженні, вказаний суддя на порушення вимог пункту 1 частини дев’ятої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) ухвалив рішення про повернення обвинуваченому речових доказів, що були знаряддям вчинення злочину і підлягали конфіскації. У результаті зазначених дій судді Коренюка В.П. знаряддя, виготовлене та/чи яке використовувалося для видобутку бурштину, залишилося в обвинуваченого, а не вилучено примусово безоплатно у власність держави.

Із рішення Першої Дисциплінарної палати від 5 жовтня 2018 року № 3077/1дп/15-18 та матеріалів дисциплінарної справи вбачається таке:

Коренюк Валерій Петрович Указом Президента України від 5 серпня 1998 року № 846/98 призначений суддею Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2003 року № 1205-IV обраний суддею цього суду безстроково, 8 листопада 2016 року зборами суддів обраний головою вказаного суду;

вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 вересня 2015 року (суддя Коренюк В.П.) затверджено угоду про визнання винуватості від 8 вересня 2015 року, укладену між прокурором та обвинуваченим. ОСОБА-1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною другою статті 240 Кримінального кодексу України, призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 6 800 гривень. Речові докази, а саме: вантажний автомобіль марки «УАЗ-3741», двигун внутрішнього згорання моделі «Мерседес-Бенц» № 60501100701 з водяним насосом (помпою), чотири пластмасові каністри, три сачки для вилову предметів, сімнадцять з’єднувальних шлангів для перекачування води, електрогенератор моделі «FIRMAN SPG-950», освітлювач, повернуто ОСОБА-1 (справа № 279/10546/15-к);

визнавши доведеним факт замаху на видобування бурштину із застосуванням спеціального обладнання, яке визнане речовим доказом, суддя Коренюк В.П. послався на статтю 100 КПК України та повернув речові докази ОСОБА-1. При цьому суддя Коренюк В.П. не врахував положення пункту 1 частини дев’ятої цієї статті, за змістом якої питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статями 171–174 цього Кодексу. При цьому гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю);

ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 19 жовтня 2015 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора Коростенської міжрайонної прокуратури Житомирської області Анацької М.Г., оскільки зазначений вирок суду першої інстанції не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Перша Дисциплінарна палата, надаючи правову кваліфікацію діям судді Коренюка В.П., дійшла висновку, що вони не мають характеру простої суддівської помилки, а вказують на неналежне ставлення до службових обов’язків, вчинені внаслідок недбалості та охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя внаслідок недбалості, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

У поданій до Вищої ради правосуддя скарзі суддя Коренюк В.П. зазначив, що Першою Дисциплінарною палатою під час розгляду дисциплінарної справи не витребувано та під час ухвалення оскаржуваного рішення не враховано його «позитивну характеристику», яка є доказом сумлінного та добросовісного виконання обов’язків протягом двадцятирічного періоду роботи на посаді судді. На думку судді, вказане «є проявом упередженості, необ’єктивності, неповноти, без всебічного і повного з’ясування обставин дисциплінарної справи».

Із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що листом голови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Лешко С.М. від 8 серпня 2016 року № 1/555/16 на запит члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ) Весельської Т.Ф. від 8 червня 2016 року № 8вк-2001/16 відповідно до статті 95 чинного на той час Закону України «Про судоустрій і статус суддів» надіслано характеристику судді Коренюка В.П., підписану головою цього суду. Вказана характеристика містить відомості про те, що суддя Коренюк В.П. ознайомлений з її змістом.

У подальшому ВККСУ передала до Вищої ради правосуддя скаргу прокуратури Житомирської області, яка на підставі пункту 19 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підлягала розгляду Дисциплінарними палатами Вищої ради правосуддя у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, у Першої Дисциплінарної палати не було необхідності витребовувати характеристику судді Коренюка В.П. При цьому слід визнати, що в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на характеристику цього судді.

Суддя Коренюк В.П. вказує, що надіслану йому листом секретаріату Вищої ради правосуддя від 23 жовтня 2018 року № 39020/0/9-18 копію рішення Першої Дисциплінарної палати від 5 жовтня 2018 року № 3077/1дп/15-18 отримав 26 жовтня 2018 року, посилаючись при цьому на частину десяту статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якою передбачено, що копія рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя у семиденний строк з дня оголошення його резолютивної частини вручається чи надсилається судді та скаржнику.

Під час проведення перевірки вказана обставина підтвердилась, однак це не позбавило суддю Коренюка В.П. права оскаржити рішення Першої Дисциплінарної палати від 5 жовтня 2018 року № 3077/1дп/15-18 до Вищої ради правосуддя.

У скарзі до Вищої ради правосуддя суддя Коренюк В.П. визнає, що, вирішуючи питання про повернення речових доказів обвинуваченому ОСОБА-1, він не врахував вимоги пункту 1 частини дев’ятої статті 100 КПК України, однак стверджує, що таке рішення ухвалено ним не умисно та не у зв’язку із недбалістю, а внаслідок добросовісної суддівської помилки. На думку судді, в оскаржуваному рішенні Першою Дисциплінарною палатою не наведено жодних доказів, які б підтверджували ознаки умислу або грубої недбалості, а тому його дії під час ухвалення вироку від 10 вересня 2015 року не охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Доводи скарги спростовуються змістом рішення Першої Дисциплінарної палати від 5 жовтня 2018 року № 3077/1дп/15-18, у якому зазначено, що прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно – з належним ставленням до своїх обов’язків встановив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною і однозначною. При цьому Першою Дисциплінарною палатою враховано термін перебування Коренюка В.П. на посаді судді, досвід розгляду ним справ та практику вирішення питання про долю речових доказів Коростенським міськрайонним судом Житомирської області у таких самих випадках.

З огляду на зазначене обґрунтованими є позиція Першої Дисциплінарної палати, що суддя Коренюк В.П. повинен був володіти достатньою кваліфікацією під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА-1 та вирішенні питання про долю речових доказів, та висновок Першої Дисциплінарної палати, що дії судді Коренюка В.П. не мають характеру простої суддівської помилки, а вказують на неналежне ставлення до службових обов’язків та вчинені внаслідок недбалості й охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Із урахуванням вказаного не заслуговують на увагу твердження судді Коренюка В.П. щодо недоречності посилань Першої Дисциплінарної палати під час кваліфікації його дій на практику суддів Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, згідно з якою при ухваленні вироків про затвердження угод про визнання винуватості за частиною другою статті 15, частиною другою статті 240 КК України, питання щодо речових доказів вирішували відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 100 КПК України. Суддя вважає, що така позиція Першої Дисциплінарної палати «не що інше як аналіз судової практики та не може бути доказом умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя».

Безумовним є зміст положення 1.4 Бангалорських принципів поведінки суддів, на яке суддя посилається у скарзі, про те, що у випадках, коли рішення у справі має бути прийняте суддею одноособово, він діє незалежно від своїх колег по суду.

Однак ця норма не може бути протиставлена виконанню суддею обов’язків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII, а саме справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Суддя Коренюк В.П. проігнорував вимогу пункту 1 частини дев’ятої статті 100 КПК України, яка містить пряму вказівку стосовно вирішення питання про долю речових доказів, що були знаряддям злочину, та порушив один з основних принципів здійснення правосуддя – принцип верховенства права, який полягає у точному і неухильному дотриманні закону.

У рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Отже, суддя Коренюк В.П. допустив очевидне порушення, яке вказує на його несумлінне ставлення до службових обов’язків, що дає судді підстави для висновку про ухвалення судового рішення внаслідок недбалості.

На думку судді Коренюка В.П., на час відкриття Першою Дисциплінарною палатою дисциплінарної справи стосовно нього – 13 липня 2018 року закінчився строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності, передбачений Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 2453-VI) (у редакції, чинній на час ухвалення суддею вироку від 10 вересня 2015 року стосовно ОСОБА-1, яким вирішено долю речових доказів), про що, як зазначає суддя, він неодноразово наголошував у поясненнях, надісланих Першій Дисциплінарній палаті.

Ці твердження судді помилкові з огляду на таке.

На дату вчинення суддею Коренюком В.П. дисциплінарного проступку – 10 вересня 2015 року діяв Закон № 2453-VI у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 28 березня 2015 року. Строк застосування дисциплінарного стягнення до судді визначався частиною четвертою статті 96 Закону № 2453-VI – не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

З огляду на зазначене строк застосування до судді Коренюка В.П. дисциплінарного стягнення на час відкриття дисциплінарної справи стосовно нього не закінчився. Крім того, з урахуванням часу перебування судді Коренюка В.П. у відпустці та його тимчасової непрацездатності на час ухвалення оскаржуваного рішення цей строк також не закінчився.

Безпідставними у цій частині скарги є посилання судді Коренюка В.П. на рішення Вищої ради правосуддя від 15 серпня 2017 року № 2435/0/15-17, від 24 жовтня 2017 року № 3393/0/15-17, якими повністю або частково скасовано рішення Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та закрито дисциплінарні провадження, оскільки сплинув строк застосування до цих суддів дисциплінарних стягнень. Так, на час вчинення суддями дисциплінарних проступків (листопад 2013 року), за які їх притягнуто до дисциплінарної відповідальності, діяла редакція частини четвертої статті 87 Закону № 2453-VI, якою передбачено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття ВККСУ провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Стосовно посилання судді Коренюка В.П. на рішення Вищої ради правосуддя від 3 квітня 2018 року № 989/0/15-18, яким скасовано рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та закриття дисциплінарного провадження, слід зазначити, що таке рішення Вищою радою правосуддя ухвалено не у зв’язку із закінченням строку застосування до судді дисциплінарного стягнення, а з інших підстав.

Згідно з характеристикою судді Коренюка В.П., підписаною заступником голови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, яку суддя долучив до скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати, за час роботи суддею Коренюк В.П. зарекомендував себе позитивно, із листопада 2012 року до вересня 2016 року був слідчим суддею, сумлінно та старанно ставиться до своїх професійних обов’язків, працьовитий, вимогливий, грамотно та розбірливо складає процесуальні документи, працює над підвищенням свого професійного рівня, вивчає чинне та нове законодавство.

Суддя Коренюк В.П. зазначає, що Першою Дисциплінарною палатою не враховано його статус інваліда війни ІІІ групи, статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також, що він є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проте не вказує, як наведене вище впливає на кваліфікацію допущеного ним дисциплінарного проступку.

Варто зауважити, що матеріали дисциплінарної справи містять відомості лише про статус судді Коренюка В.П. як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Це вбачається із наданої Коростенським міськрайонним судом Житомирської області інформації про перебування судді Коренюка В.П. у відпустках, а також про випадки його тимчасової непрацездатності (а. с. 88–89 дисциплінарної справи).

Відповідно до частини другої статті 109 Закону № 1402-VIII під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються, окрім іншого, особа судді.

У матеріалах дисциплінарної справи та у скарзі судді Коренюка В.П. відсутні відомості про те, що він повідомляв Першій Дисциплінарній палаті про вказані вище обставини.

Отже, наведені суддею Коренюком В.П. у скарзі до Вищої ради правосуддя аргументи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення Першої Дисциплінарної палати від 5 жовтня 2018 року № 3077/1дп/15-18, оскільки не спростовують зазначених у цьому рішенні висновків.

Вища рада правосуддя, погоджуючись із рішенням Першої Дисциплінарної палати, зазначає таке.

Перша Дисциплінарна палата, кваліфікуючи дії судді Коренюка В.П., не врахувала, що на час вчинення ним дисциплінарного проступку, про який йдеться в оскаржуваному рішенні, підстави дисциплінарної відповідальності судді визначалися статтею 92 Закону № 2453-VI.

Суддю Коренюка В.П. притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Склад дисциплінарного проступку, допущеного суддею Коренюком В.П., визначений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону № 2453-IV (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків).

Після набрання чинності 30 вересня 2016 року Законом № 1402-VІІІ склад зазначеного дисциплінарного проступку не змінився.

Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата правильно кваліфікувала дії судді Коренюка В.П. як такі, що охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Суддя Коренюк В.П. на порушення чітких і зрозумілих приписів частини дев’ятої статті 100 КПК України повернув засудженому ОСОБА-1 речові докази, що визнані знаряддям злочину, під час постановлення вироку на підставі угоди, який з урахуванням положень частини четвертої статті 394 цього Кодексу в частині вирішення питання про речові докази оскарженню не підлягає. Такі дії судді призвели до унеможливлення реалізації прокуратурою права на оскарження вироку в цій частині. Вказане підтверджується ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 19 жовтня 2015 року.

З урахуванням характеру, наслідків дисциплінарного проступку судді Коренюка В.П., ступеня його вини Перша Дисциплінарна палата дійшла обґрунтованого висновку про притягнення вказаного судді до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 жовтня 2018 року № 3077/1дп/15-18 про притягнення судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Коренюка Валерія Петровича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя                                                                   І.М. Бенедисюк