Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Смілянського районного суду Черкаської області Калашника Василя Павловича на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 травня 2017 року № 1132/1дп/15-17,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 9 червня 2017 року за вхідним № 1109/0/6-17 надійшла скарга судді Смілянського районного суду Черкаської області Калашника В.П. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 12 травня 2017 року № 1132/1дп/15-17 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, 22 червня 2017 року за вхідним № 1109/1/6-17 надійшли доповнення до вказаної скарги.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя вказану скаргу та доповнення до неї передано члену Вищої ради правосуддя Гречківському П.М. для проведення перевірки.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скарга на рішення Дисциплінарної палати має бути подана не пізніше тридцяти днів з дня його ухвалення. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до Вищої ради правосуддя.
Таким чином, скаргу на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 травня 2017 року подано в межах строків і в порядку, визначеному статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Суддя та особи, за заявами яких ініційовано дисциплінарне провадження щодо судді, повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Інформацію розміщено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя прибув суддя Калашник В.П., представник судді – адвокат Кармазін Ю.А., які підтримали доводи скарги.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу, доповнення до неї та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Гречківського П.М., суддю Калашника В.П., представника судді – адвоката Кармазіна Ю.А., дійшла висновку, що допущені суддею Калашником В.П. порушення вказують на вчинення дій, які є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, з огляду на таке.
До Вищої ради юстиції 19 травня 2016 року з Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції відповідно до Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі – Закон № 1188-VII) надійшли заяви координатора координаційної ради Коаліції молодіжних організацій Черкаської області «Молода Черкащина» Феофілової В.В., ОСОБА_1 та заступника прокурора Черкаської області Семенова В.В. щодо неправомірних дій судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Калашника В.П. під час постановлення ухвал про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно осіб – учасників масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом № 1188-VII.
Вища рада юстиції ухвалою від 4 серпня 2016 року № 1936/0/15-16 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Смілянського районного суду Черкаської області Калашника В.П.
Дисциплінарна палата відповідно до пункту 21 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункту 32 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» продовжила розгляд дисциплінарної справи, відкритої Вищою радою юстиції.
Рішенням Дисциплінарної палати від 12 травня 2017 року № 1132/1дп/15-17 притягнуто до дисциплінарної відповідальності суддю Смілянського районного суду Черкаської області Калашника В.П. та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади з огляду на таке.
До Смілянського міськрайонного суду Черкаської області 25 січня2014 року надійшли клопотання слідчих СВ Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області, погоджені заступником Смілянського міжрайонного прокурора молодшим радником юстиції Карюк Н.О., про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою до підозрюванихОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
Як убачається із вказаних клопотань, 23 січня 2014 року о 18 годині 00 хвилин зазначені особи, маючи намір на порушення нормальної діяльності органів державної влади та встановленого порядку користування будівлею, прибули до приміщення Черкаської обласної державної адміністрації, де умисно, в групі з іншими особами, вчинили суспільно небезпечні дії, які виразилися в активній участі у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням вказаної адміністрації.
24 січня 2014 року зазначені особи були затримані працівниками міліції в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) та цього самого дня з дотриманням вимог статей 276, 278 КПК України всім їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294 та частиною другою статті 341 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
За результатами розгляду клопотань слідчих ухвалами слідчого судді Калашника В.П. від 25 січня 2014 року у справах №№ 703/389/14-к, 703/393/14-к, 703/396/14-к, 703/394/14-к, 703/388/14-к, 703/391/14-к, 703/395/14-к стосовно підозрюваних ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 березня 2014 року.
У мотивувальних частинах вказаних ухвал зазначено, що обґрунтованість підозри стосовно встановлених осіб підтверджується доказами, отриманими під час огляду місця події – території, прилеглої до Черкаської обласної державної адміністрації, показаннями свідків, відеозаписами та іншими матеріалами кримінального провадження.
Суд дійшов висновку, що у кримінальних провадженнях на час розгляду зазначених клопотань наявні обґрунтовані підозри вказаних осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294, частиною другою статті 341 КК України, та встановив наявність певних передбачених статтею 177 КПК України ризиків, а саме можливість підозрюваних осіб переховуватись від органів досудового розслідування та суду, здійснювати тиск на потерпілих та свідків, а також вчиняти інші аналогічні правопорушення.
За результатами апеляційного оскарження ухвалами колегії суддів апеляційного суду Черкаської області від 18 лютого 2014 року та від 19 лютого 2014 року апеляційні провадження у справі за апеляційними скаргами захисників затриманих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на відповідні ухвали слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 січня 2014 року закрито у зв’язку з відмовою від апеляційних скарг. Стосовно ОСОБА_8 ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 4 лютого 2014 року апеляційну скаргу захисника підозрюваного задоволено, ухвалу слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 січня 2014 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов’язання.
Право на свободу й особисту недоторканність є одним із найбільш значущих прав людини.
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
З набранням чинності 20 листопада 2012 року КПК України істотно розширено функції та завдання суду щодо контролю за дотриманням прав і свобод сторін кримінального провадження під час досудового розслідування та запроваджено інститут слідчого судді, який має здійснювати такі функції.
Слідчим суддею відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У рішенні Дисциплінарної палати зауважено, що в судових рішеннях, постановлених у формі ухвал слідчим суддею Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Калашником В.П., не наведено належних і достатніх мотивів та підстав їх ухвалення.
Слідчим суддею Калашником В.П. не було вчинено дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження, а саме: не забезпечено належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваних; не забезпечено повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб особу не було піддано необґрунтованому процесуальному примусу.
Запобіжні заходи – це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод (свободи пересування та вільного вибору місця перебування) осіб, які підозрюються, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень.
Частиною першою статті 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов’язаний враховувати підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, та навести їх у мотивувальній частині ухвали. Також необхідно враховувати врегульовані спеціальними нормами особливості застосування того чи іншого запобіжного заходу, дотримуватись вимог щодо змісту ухвали, які нормативно закріплені в статті 196 КПК України.
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Правові наслідки недоведення або часткового доведення зазначених обставин передбачені частинами другою–четвертою цієї статті.
Дисциплінарною палатою встановлено порушення суддею Калашником В.П. вказаних норм кримінального процесуального закону та вчинення дій, які не відповідають завданням кримінального провадження.
При винесенні ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суддею Калашником В.П. не враховано, що відповідні повідомлення про підозру були здійснені всупереч нормам законодавства, що призвело до порушення прав підозрюваних на захист.
Згідно з частиною першою статті 42 КПК України у редакції, яка діяла на час розгляду суддею клопотань, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276–279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального порушення.
Обґрунтовуючи цей висновок, Дисциплінарна палата навела такі аргументи.
Зі змісту матеріалів зазначених проваджень убачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були затримані, в тому числі за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 294 КК України (тяжкий злочин), тобто набули статусу підозрюваних з моменту затримання, але при цьому всім їм було повідомлено про підозру за відсутності захисника, обов’язковість присутності якого встановлено частиною четвертою статті 213 КПК України.
Також суддею Калашником В.П. у всіх випадках щодо розгляду клопотань про застосування заходів тримання під вартою не зазначено обставин на обґрунтування умов, за яких жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зміг би запобігти вказаним у клопотаннях ризикам. Більше того, зміст відповідних ухвал дає достатньо переконливі підстави вважати, що сама можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів взагалі не була розглянута слідчим суддею.
Крім того, слідчим суддею не враховано належним чином даних, що характеризують підозрюваних осіб, відсутність ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, а саме: наявність постійних місць проживання (неподалік місця, де ведеться досудове розслідування), відсутність судимостей, а також те, що потерпілих від дій підозрюваних у справах не зазначено.
У рішенні Дисциплінарної палати вказано, що наведені вище обставини у сукупності могли свідчити на користь неістотності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваних, проте судом не надано оцінки зазначеним обставинам.
Згідно зі свідченнями працівників міліції, які були використані слідчими як докази обґрунтування затримання вказаних підозрюваних, а також обґрунтування внесення до суду клопотань про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, затримання підозрюваних відбувалося виключно на підставі їх перебування на території, прилеглій до приміщення Черкаської обласної державної адміністрації.
Зважаючи на викладене та не переоцінюючи доказів і відповідного обґрунтування, Дисциплінарна палата лише констатувала, що жоден із доказів, на які посилався суддя Калашник В.П. під час розгляду вказаних клопотань, не стосувався підтвердження причетності затриманих осіб до інкримінованих їм дій.
Відповідно до вимог пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді ув’язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лабіта проти Італії» та «Харченко проти України»).
Вказане свідчить про ігнорування слідчим суддею Калашником В.П. вимог національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, зокрема приписів про те, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов’язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»); тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України»).
У рішенні Дисциплінарної палати вказано, що характер наслідків, передбачених законом для подібних грубих порушень, після набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» не змінився. Дії, які раніше охоплювалися ознаками порушення присяги судді, охоплюються ознаками складу істотного дисциплінарного проступку відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, такий факт: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).
У скарзі до Вищої ради правосуддя суддя Калашник В.П. вказав, що мотивація в рішенні Дисциплінарної палати є неповною та необ’єктивною і не відповідає фактичним обставинам справи, порушує його права, а тому дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади судді є занадто суворим та несправедливим.
Суддею зазначено, що в рішенні Дисциплінарної палати не взято до уваги його пояснення, зокрема про те, що відповідно до спеціалізації, яка діяла на той час в Смілянському міськрайонному суді Черкаської області, він розглядав цивільні справи більше 8 років, а слідчим суддею став лише з 1 січня 2014 року, і ці клопотання фактично були першими клопотаннями, розглянутими ним як слідчим суддею. З огляду на обставини, які склалися на той час у Смілянському міськрайонному суді Черкаської області, суддя був упевнений у тому, що приймає законні рішення.
Крім того, на думку судді, Дисциплінарною палатою не надано оцінки його діям згідно з вимогами Закону України «Про очищення влади».
За твердженням судді Калашника В.П., відповідно до частини сьомої статті 1 вказаного Закону заборона, передбачена частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, а саме: очищення влади здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми діями чи бездіяльністю здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист, а так само посади, щодо яких здійснюється очищення влади, не можуть обіймати особи, зазначені у частинах другій статті 3 цього Закону, зокрема посади судді, не застосовується до осіб, зазначених у частинах другій – четвертій статті 3 цього Закону, які визнані учасниками бойових дій під час проведення антитерористичної операції (далі – АТО) на сході України у встановленому законодавством порядку.
Згідно з посвідченням серії АБ № 304446, виданим 10 листопада 2015 року, Калашник В.П. визнаний учасником бойових дій на сході України і безпосередньо брав участь у бойових діях у зоні проведення АТО з 17 березня 2015 року по 10 березня 2016 року.
На думку судді Калашника В.П., оскільки Закон України «Про очищення влади» (16 вересня 2014 року) прийнятий пізніше, ніж Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (8 квітня 2014 року), він має перевагу над останнім, виходячи зі змісту статті 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, суддя зауважив, що перевірку, визначену Законом України «Про очищення влади», він пройшов і жодних зауважень щодо її проходження не мав.
У скарзі суддя Калашник В.П. зазначив, що колектив суддів Смілянського міськрайонного суду Черкаської області при проведенні зборів щодо обрання голови та заступника голови суду, які відбулися 20 листопада 2015 року, тобто в період, коли він був мобілізований і знаходився в зоні проведення АТО, обрав його заступником голови суду, а на зборах суддів Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, які відбулися 10 листопада 2016 року, його обрано головою зазначеного суду. За весь період роботи суддею до нього неодноразово застосовувалися заходи заохочення, жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності.
До Вищої ради правосуддя 2 серпня 2017 року з Адміністрації Президента України надійшло звернення колективу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з проханням забезпечити дотримання вимог Конституції та чинного законодавства України щодо об’єктивного та неупередженого розгляду Вищою радою правосуддя скарги голови суду Калашника В.П. на рішення Дисциплінарної палати про його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У зверненні колективу суду зазначено, що в період із січня 2015 року по березень 2016 року Калашник В.П. був мобілізований та брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, є учасником бойових дій та нагороджений грамотою командира 93-ї Харківської окремої механізованої бригади за високий рівень військової дисципліни, сумлінне виконання своїх службових обов’язків та проявлену ініціативу під час виконання бойових завдань у зоні проведення АТО в районі Донецького аеропорту в населених пунктах Водяне та Опитне. До Дня захисника України у 2016 році нагороджений Всеукраїнською громадською організацією «Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга» відзнаками «За заслуги» та «За відвагу». За період роботи у суді Калашник В.П. зарекомендував себе як досвідчений та висококваліфікований спеціаліст, наполегливий суддя, який добре орієнтується в чинному законодавстві і постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. При здійсненні судочинства дотримується Конституції та законів України.
У кризовій ситуації, після звільнення у відставку більшості суддів Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у вересні 2017 року, за наявності 12 штатних посад суддів у зазначеному суді фактично залишилося працювати 2 судді, у тому числі й Калашник В.П., який весь час із гідністю витримував надмірне навантаження та значний обсяг адміністративної роботи. За час роботи на керівних посадах Калашник В.П. продемонстрував відмінні організаторські та управлінські здібності.
Крім того, на адресу Вищої ради правосуддя 3 серпня 2017 року надійшло клопотання представника судді Калашника В.П. – адвоката Кармазіна Ю.А. про скасування рішення Дисциплінарної палати від 12 травня 2017 року № 1132/1дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Калашника В.П. та закриття дисциплінарного провадження.
15 та 17 листопада 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення адвоката Кармазіна Ю.А.
Враховуючи викладене, Вища рада правосуддя вважає, що слід погодитися з доводами судді Калашника В.П. та його представника про те, що Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя при визначенні виду дисциплінарного стягнення не в повному обсязі врахувала дані про його особу, належне виконання ним обов’язків судді та ту обставину, що суддя брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, є учасником бойових дій та нагороджений грамотою за високий рівень військової дисципліни, сумлінне виконання своїх службових обов’язків та проявлену ініціативу під час виконання бойових завдань у зоні проведення АТО.
За таких обставин Вища рада правосуддя дійшла висновку, що до судді Калашника В.П. може бути застосовано менш суворий вид дисциплінарного стягнення у виді подання про тимчасове, на 6 місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності здійснення правосуддя.
Таким чином, скарга судді Калашника В.П. підлягає частковому задоволенню, а рішення Дисциплінарної палати слід змінити, застосувавши до вказаного судді інший вид дисциплінарного стягнення.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,
вирішила:
1) змінити рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 травня 2017 року № 1132/1дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Смілянського районного суду Черкаської області Калашника Василя Павловича;
2) застосувати до судді Смілянського районного суду Черкаської області Калашника Василя Павловича дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на 6 місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності здійснення правосуддя.
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
П.М. Гречківський
Т.М. Малашенкова
І.Ю. Мамонтова
А.М. Мірошниченко
В.А. Нежура
А.А. Овсієнко
А.С. Олійник
М.П. Худик
