Вища рада правосуддя розглянула проєкти законів України:
від 2 грудня 2021 року «Про внесення змін до Законів України «Про доступ до судових рішень» та «Про електронні довірчі послуги» щодо оформлення електронних примірників судових рішень», реєстраційний № 6377, внесений у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Бабієм Р.В., Новіковим М.М., Дундою О.А., Дирдіним М.Є., Загоруйко А.Л., Железняком Я.І., Ткаченком О.М., Славицькою А.К., Міньком С.А., Чорноморовим А.О., Нікітіною М.В.;
від 13 грудня 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оформлення електронних примірників судових рішень», реєстраційний № 6377-1, внесений у порядку законодавчої ініціативи народним депутатом України Фрісом І.П.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя
вирішила:
1. Затвердити консультативний висновок щодо проєктів законів України «Про внесення змін до Законів України «Про доступ до судових рішень» та «Про електронні довірчі послуги» щодо оформлення електронних примірників судових рішень» від 2 грудня 2021 року, реєстраційний № 6377, внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Бабієм Р.В., Новіковим М.М., Дундою О.А., Дирдіним М.Є., Загоруйко А.Л., Железняком Я.І., Ткаченком О.М., Славицькою А.К., Міньком С.А., Чорноморовим А.О., Нікітіною М.В., та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оформлення електронних примірників судових рішень» від 13 грудня 2021 року, реєстраційний № 6377-1, внесеного на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи народним депутатом України Фрісом І.П.
2. Надіслати консультативний висновок до Верховної Ради України.
В. о. Голови Вищої ради правосуддя Віктор ГРИЩУК
ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішення Вищої ради правосуддя
17 лютого 2022 року № 146/0/15-22
КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК
щодо законопроєктів №№ 6377, 6377-1
1. 2 грудня 2021 року у Верховній Раді України зареєстровано проєкт Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про доступ до судових рішень» та «Про електронні довірчі послуги» щодо оформлення електронних примірників судових рішень» (реєстраційний № 6377), внесений у порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України Бабієм Р.В., Новіковим М.М., Дундою О.А., Дирдіним М.Є., Загоруйко А.Л., Железняком Я.І., Ткаченком О.М., Славицькою А.К., Міньком С.А., Чорноморовим А.О., Нікітіною М.В.
Згідно з пояснювальною запискою цим законопроєктом пропонується до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх модулів та повного переходу на електронний документообіг у сфері правосуддя надати право судді делегувати помічнику судді право підписання електронного примірника судового рішення в автоматизованій системі діловодства суду кваліфікованим електронним підписом та надіслання такого рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі також – ЄДРСР) за умови попереднього підписання суддею судового рішення в паперовій формі.
Як вбачається з пояснювальної записки до законопроєкту № 6377, він внесений з метою усунення неузгодженостей, а також з метою чіткого врегулювання правовідносин щодо порядку підписання судових рішень у паперовій та електронній формах до повноцінного початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх модулів.
13 грудня 2021 року народним депутатом України Фрісом І.П. зареєстрований альтернативний проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оформлення електронних примірників судових рішень» (реєстраційний № 6377-1). Альтернативним законопроєктом № 6377-1 передбачено наділення помічника судді повноваженнями за дорученням судді підписувати електронний примірник судового рішення власним кваліфікованим електронним підписом.
Як зазначено в пояснювальній записці до законопроєкту № 6377-1, його метою і завданням є правове регулювання правовідносин та визначення порядку підписання судових рішень в електронній формі власним кваліфікованим електронним підписом помічника судді і надсилання судового рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень. Для реалізації цієї мети пропонується внести відповідні зміни до Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про доступ до судових рішень».
2. Вища рада правосуддя відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроєктів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів.
Усі проєкти законів, що стосуються статусу суддів, здійснення правосуддя, процесуальних законів та загальніше будь-які законопроєкти, що можуть мати вплив на судівництво, наприклад незалежність судової влади, або можуть обмежити гарантії доступу громадян (у тому числі самих суддів) до правосуддя, повинні розглядатися парламентом лише після отримання висновку судової ради. Ця консультативна функція повинна бути визнана усіма державами та підтверджена Радою Європи як рекомендація[1].
Розглянувши запропоновані законопроєктами №№ 6377, 6377-1 зміни, враховуючи позицію Ради суддів України, Державної судової адміністрації України, Вища рада правосуддя зазначає про таке.
3. Законопроєктом № 6377 пропонується внести зміни до статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», доповнивши її частиною третьою, якою передбачити, що «підписання електронного примірника судового рішення в Автоматизованій системі діловодства суду кваліфікованим електронним підписом та направлення такого рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень може бути делеговано помічнику судді за умови попереднього підписання суддею судового рішення в паперовій формі. Особа помічника судді має бути повідомлена письмово суддею керівнику апарату суду, до штату якого зарахований суддя».
Окрім того, законопроєктом пропонується абзац перший частини другої статті 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги» доповнити положенням, відповідно до якого користувачі електронних довірчих послуг можуть бути не обмежені умовою конфіденційності та надавати доступ іншим особам до особистого ключа, якщо така можливість передбачена законами України.
Щодо законопроєкту № 6377 слід зазначити, що Вища рада правосуддя, підтримуючи необхідність більш ефективного врегулювання правовідносин щодо порядку підписання судових рішень у паперовій та електронній формах, має певні застереження та низку зауважень щодо запропонованої законодавчої ініціативи з огляду на таке.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Статтею 127 Основного Закону України передбачено, що правосуддя здійснюють судді.
Згідно із процесуальними кодексами суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюється, оформлюється письмово і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду – суддями, які розглядали справу.
Відповідно до конституційних засад організації державної влади в Україні Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі також – Закон № 1402-VIII) є спеціальним Законом України, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 1 Закону № 1402-VIII встановлено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.
Згідно із частиною першою статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді.
У Висновку Консультативної ради європейських суддів (далі також – КРЄС) зазначено, що роль помічників судді випливає з ролі судді. Помічники суддів мусять підтримувати, а не замінювати суддів у виконанні ними своїх функцій. Якими б не були їхні обов’язки, вони мусять перебувати під керівництвом судді або суддів, які відповідають за всі аспекти ухвалення рішень. Однак, підтримуючи суддів протягом судового процесу, помічники суддів беруть участь у виконанні судових завдань.
КРЄС зазначає, що помічники суддів можуть виконувати різноманітні обов’язки різного ступеня відповідальності. Якщо помічники суддів активно працюють у рамках процесу ухвалення рішень, держави-члени мусять гарантувати, що суддя зберігає контроль заради забезпечення прав сторін відповідно до статті 6 ЄКПЛ. До інших обов’язків помічників суддів може бути віднесено редагування тексту рішень, перевірку посилань або підготовку рішень до публікації (особливо у зв’язку з потребою у видаленні персональних даних)[2].
Проте можливість делегування окремих повноважень суддів їхнім помічникам Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена та у разі прийняття законопроєкту суперечитиме засадничим принципам організації роботи судової влади в Україні.
З огляду на викладене законодавча ініціатива, передбачена законопроєктом № 6377, стосовно делегування помічнику судді повноважень судді щодо підписання кваліфікованим електронним підписом рішення суду та надсилання такого рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови попереднього підписання суддею судового рішення в паперовій формі, не узгоджується з відповідними нормами чинного законодавства.
Однак, враховуючи надмірне навантаження суддів, кадровий голод та інші об’єктивні фактори, які можуть заважати вчасному внесенню до ЄДРСР виготовленого та підписаного повного тексту судового рішення, доцільним є закріплення на законодавчому рівні права судді уповноважувати свого помічника на здійснення окремих функцій, пов’язаних із виготовленням та технічним оформленням судового рішення. З необхідністю врегулювання цього питання на законодавчому рівні також погоджується Рада суддів України (лист від 1 лютого 2022 року № 9рс-31/22).
3.1. Слід наголосити, що чинним процесуальним законодавством не передбачено можливості делегування помічнику судді повноважень судді щодо підписання рішення суду, оскільки це є обов’язком, повноваженнями та прерогативою судді (суддів), який (які) розглядає (розглядають) справу.
Суддя несе персональну відповідальність за судові рішення, які приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачена відповідальність саме судді за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідальність помічника судді за відповідність електронного примірника судового рішення рішенню, яке було ухвалене в нарадчій кімнаті та підписане суддею в паперовій формі, законопроєктами не передбачена.
Зауважуємо, що за своїм статусом помічник судді не може нести таку відповідальність, оскільки не є особою, яка здійснює правосуддя в Україні (не розглядає справу, не ухвалює рішення, не має та не може мати доступу до нарадчої кімнати), а також встановлювати відповідність підписаного суддею судового рішення в паперовій формі рішенню, яке міститься в автоматизованій системі документообігу суду.
3.2. Окрім використання кваліфікованого електронного підпису судді, помічнику судді буде надано доступ до особистих пароля та логіна судді в автоматизованій системі документообігу суду, які він буде використовувати для входу в систему, зокрема, з метою підписання рішення та надсилання до Єдиного державного реєстру судових рішень. Існує ризик, що помічник судді може використовувати ці дані не лише з метою виконання доручення судді, що може зашкодити авторитету правосуддя.
Разом із тим Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя.
Частиною другою статті 36 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що особи, винні в порушенні вимог цього Закону або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері електронних довірчих послуг, несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність згідно із законом.
З огляду на зазначене законопроєктом № 6377 не встановлено, хто у такому випадку буде нести відповідальність.
3.3. Як вбачається з пояснювальної записки до законопроєкту № 6377, делегування помічнику судді можливості проставлення кваліфікованого електронного підпису та надсилання цифрового тексту судового рішення, яке підписано в паперовому вигляді суддею, до ЄДРСР запроваджується та, на думку авторів законопроєкту, є доцільним, допоки повноцінно не почне функціонувати Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі також – ЄСІТС) у складі всіх модулів.
Згідно з пояснювальною запискою «у випадку повноцінної роботи Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх модулів в запланованій редакції буде виключений паперовий документообіг судових справ, і відповідно виготовлення судових рішень у паперовій формі, що виключатиме предмет правового регулювання, запроваджений даним законопроєктом».
Водночас ні в законопроєкті № 6377, ні у прикінцевих та перехідних положеннях до нього про це не вказано та не визначено перехідний період, протягом якого помічнику судді надається право підписувати електронний примірник судового рішення, що може в подальшому призвести до неоднакового тлумачення та застосування норм права після початку функціонування ЄСІТС у складі всіх модулів.
4. Альтернативним законопроєктом № 6377-1 пропонується внесення змін до відповідних норм процесуального законодавства, які регулюють питання викладення судового рішення в електронній формі, що частково усувають недоліки законопроєкту № 6377, але не узгоджуються з іншими нормами законодавства, якими передбачено, що рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Як уже зазначалось, нормами процесуального законодавства, зокрема статтею 259 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського процесуального кодексу України, статтею 243 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 371 Кримінального процесуального кодексу України, визначено:
суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду; рішення та постанови суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу;
усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах;
судові рішення в електронній формі викладаються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та підписуються електронним підписом судді (у разі колегіального розгляду – електронними підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).
Така суперечність норм законопроєкту № 6377-1 з іншими статтями процесуальних кодексів та спеціальних законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень» може призвести до виникнення колізій під час практичної реалізації таких норм.
Окрім цього, передбачена нормами законопроєкту № 6377-1 можливість підписання помічником судді судового рішення в електронній формі власним електронним підписом призведе до існування рішення суду в електронній та паперовій формах з підписами різних осіб: судді – в паперовій формі та помічника судді – в електронній формі, що суперечить наведеним вище засадам здійснення судочинства в Україні.
Отже, помічник судді не може підписати електронний примірник судового рішення, оскільки оригінал рішення вже підписаний суддею (колегією суддів), тобто в Єдиному державному реєстрі судових рішень буде викладено примірник рішення суду, підписаного помічником судді, що суперечить вимогам законодавства щодо оформлення оригіналів процесуальних документів.
Законопроєкти №№ 6377, 6377-1 суперечать вимогам законодавства щодо порядку підписання рішення судом, ставлять під сумнів визначене законодавством право громадян на повноважний суд, а також принцип передбачуваності закону, що гарантує забезпечення легкості з’ясування змісту права.
Відповідно до загальних вимог нормотворчої техніки проєкти законів та нормативно-правових актів мають раціонально, адекватно врегульовувати суспільні відносини; правові норми, які вони містять, повинні бути стислими, чіткими і недвозначними та узгоджуватися з нормами інших законодавчих актів.
Враховуючи зазначене, Вища рада правосуддя звертає увагу Верховної Ради України на необхідність врахування зауважень та застережень, наведених у консультативному висновку щодо законопроєктів №№ 6377, 6377-1, та за умови їх врахування вважає можливим прийняття цих законопроєктів Верховною Радою України.
