Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області Хорошун Оксани Володимирівни на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2017 року № 775/2дп/15-17,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 10 травня 2017 року надійшла скарга (вх. № 540/1/6-17) судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області Хорошун О.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2017 року № 775/2дп/15-17 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 10 травня 2017 року доповідачем щодо вказаної справи визначено члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М.
Скаргу судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області Хорошун О.В. подано з дотриманням вимог та у строки, які визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
За результатами проведеної перевірки член Вищої ради правосуддя Бенедисюк І.М. дійшов висновку про необґрунтованість скарги судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області Хорошун О.В. та відсутність підстав для скасування рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2017 року № 775/2дп/15-17 (висновок від 24 жовтня 2017 року).
Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Хорошун О.В., Коаліція молодіжних громадських організацій Черкаської області «Молода Черкащина», Закревська Є.О., прокуратура Черкаської області повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя прибула суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Хорошун О.В.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М., суддю Хорошун О.В., дійшла висновку, що скарга судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області Хорошун О.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2017 року № 775/2дп/15-17 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Листом секретаря Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – Тимчасова спеціальна комісія) Соловйової М.М. від 15 березня 2016 року № 3601/0/9-16 заяви щодо дій судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області Бурлаки О.В. (Хорошун О.В.) та пов’язані з їхнім розглядом документи надіслано до Вищої ради юстиції для розгляду за загальною процедурою, оскільки Тимчасова спеціальна комісія не встигла прийняти рішення щодо неї до закінчення своїх повноважень.
У вказаних заявах зазначалося, що суддя Бурлака О.В. (Хорошун О.В.) ухвалами Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25 січня 2014 року у справах №№ 697/209/14-к, 697/210/14-к, 697/211/14-к, 697/213/14-к застосувала запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо осіб – учасників масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» у зв’язку з їхньою участю у таких акціях. За таких обставин відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 вказаного Закону стосовно судді Бурлаки О.В. (Хорошун О.В.) необхідно провести перевірку.
Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2017 року № 775/2дп/15-17 суддю Канівського міськрайонного суду Черкаської області Хорошун О.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади.
Підставою притягнення судді Хорошун О.В. до дисциплінарної відповідальності стали встановлені Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя факти порушення суддею норм кримінального процесуального закону, що призвело до негативних наслідків, а саме до порушення завдань кримінального судочинства та прав Особи_1, Особи_2, Особи_3, Особи_4.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що допущені суддею Хорошун О.В. порушення процесуального закону є істотними та є діяннями, віднесеними законом до порушення присяги судді (частина друга статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» у редакції, чинній на 25 січня 2014 року), а саме вчиненням дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Суддя Хорошун О.В. не погоджується з рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2017 року № 775/2дп/15-17, вважає, що окремі висновки, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з перевищенням повноважень, наданих чинним законодавством Дисциплінарній палаті. Суддя Хорошун О.В. вважає, що Дисциплінарною палатою при розгляді дисциплінарної справи щодо неї не було витребувано суддівське досьє та не було отримано пояснень від осіб, щодо яких було розглянуто клопотання про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.
На думку судді Хорошун О.В., рішення Дисциплінарної палати суперечить Висновку amicus curiae brief для Конституційного суду щодо кримінальної відповідальності суддів, зокрема стосовно статті 307 Кримінального кодексу Республіки Молдова, ухваленому Венеціанською комісією на 110 пленарному засіданні (10–11 березня 2017 року).
Як вбачається з оскаржуваного рішення, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді Хорошун О.В. було встановлено таке.
25 січня 2014 року до Канівського міськрайонного суду Черкаської області надійшли клопотання: старшого слідчого СВ Канівського МВ УМВС України в Черкаській області Божка О.М., погоджене прокурором Канівської міжрайонної прокуратури Степанцем Б.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Особи_1; старшого слідчого СВ Канівського МВ УМВС України в Черкаській області Терещенка Є.М., погоджене прокурором Канівської міжрайонної прокуратури Радченком Ю.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Особи_2; старшого слідчого СВ Канівського МВ УМВС України в Черкаській області Матяша В.В., погоджене прокурором Канівської міжрайонної прокуратури Степанцем Б.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Особи_3; старшого слідчого СВ Канівського МВ УМВС України в Черкаській області Підгайного Т.В., погоджене прокурором Канівської міжрайонної прокуратури Степанцем Б.М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Особи_4.
Згідно із вказаними клопотаннями слідчих Особи_1, Особи_2, Особи_3, Особи_4 підозрювалися у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 294 та частиною другою статті 341 Кримінального кодексу України.
Клопотання слідчих обґрунтовані тим, що 23 січня 2014 року близько 18:00 Особи_1, Особи_2, Особи_3, Особи_4 прибули до території, прилеглої до Черкаської обласної державної адміністрації, де умисно у групі з іншими особами вчинили суспільно небезпечні дії, а саме взяли активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівлі Черкаської обласної державної адміністрації.
Крім того, як зазначено в клопотаннях, Особи_1, Особи_2, Особи_3, Особи_4 того самого дня близько 18:35, перебуваючи біля приміщення Черкаської обласної державної адміністрації, умисно у групі з іншими особами вчинили суспільно небезпечні дії, а саме взяли участь у блокуванні будівлі, що забезпечує діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, – Черкаської обласної державної адміністрації з метою перешкоджання її нормальній роботі.
За результатами розгляду зазначених клопотань ухвалами слідчого судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області Хорошун О.В. від 25 січня 2014 року до підозрюваних Особи_1, Особи_2, Особи_3, Особи_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Черкаському СІЗО № 30 строком 60 днів.
Оцінюючи дії судді Хорошун О.В при постановленні зазначених ухвал, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила:
наявні у матеріалах справ №№ Особи_1, Особи_2, Особи_3, Особи_4 та Особа_3
суддею Хорошун О.В. фактично не надано оцінки наявності обґрунтованої підозри у вчиненні Особи_1, Особи_2, Особи_3, Особи_4 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України;
суддя Хорошун О.В. дійшла висновків про необхідність застосування до підозрюваних Особи_1, Особи_2, Особи_3, Особи_4 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м’які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання ними процесуальних обов’язків, а також запобігти спробам переховування від органу досудового слідства та суду, впливу на свідків та перешкоджання встановленню істини у справі, а тому не буде забезпечено виконання завдання кримінального судочинства. Водночас суддею Хорошун О.В. у всіх випадках не зазначено обставин щодо обґрунтування того, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним у клопотанні ризикам; не розглянуто можливості альтернативних запобіжних заходів; не враховано особи підозрюваних, зокрема того, що Особа_1 за місцем проживання характеризується позитивно та має дитину 2010 року народження.
У скарзі суддя Хорошун О.В. зазначає, що нею «як слідчим суддею враховано на час розгляду клопотань суспільну небезпечність вчинених кримінальних правопорушень, яка полягала в тому, що вони були здатні призупинити або ускладнити нормальну діяльність органів державної влади та управління, привести до значних порушень громадського порядку, причинити шкоду життю, здоров’ю громадян, потягти за собою людські жертви, завдати економічної шкоди державі, суспільству». Скаржник звертає увагу, що судом було враховано особи підозрюваних, зокрема той факт, що Особа_1 23.01.2014 о 24:00 перебував із компанією, а не з родиною та малолітньою дитиною.
Вища рада правосуддя погоджується із Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя та вважає, що обрання будь-якого запобіжного заходу за відсутності обґрунтованого висновку про наявність згаданих ризиків є істотним порушенням норм права, зокрема приписів статті 29 Конституції України, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 194, 197 Кримінального процесуального кодексу України.
Доводи судді Хорошун О.В. щодо виконання нею приписів частини сьомої статті 206 Кримінального процесуального кодексу України з посиланням на те, що тілесні ушкодження були наявні лише у Особи_2, а підозрювані під час затримання не заявляли про застосування до них насильства, не приймаються Вищою радою правосуддя з огляду на таке.
Частиною шостою статті 206 Кримінального процесуального кодексу України передбачено: якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання, слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві особи, вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Слідчий суддя зобов’язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою статті 206 Кримінального процесуального кодексу України, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання.
Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що суддею Хорошун О.В. не були виконані імперативні приписи частини сьомої статті 206 Кримінального процесуального кодексу України стосовно Особи_1, Особи_2, Особи_3, Особи_4, оскільки наявність одночасно у всіх цих осіб очевидних тілесних ушкоджень та їхній зовнішній вигляд є підставою для обґрунтованої підозри щодо порушення вимог законодавства під час затримання або тримання під вартою. Твердження судді Хорошун О.В. про те, що рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя «в цій частині є надуманим та необґрунтованим», відхиляються Вищою радою правосуддя.
Доводи судді Хорошун О.В. щодо «перевірки законності» прийнятих нею рішень у справах №№ 697/209/14-к, 697/210/14-к, 697/211/14-к, 697/213/14-к дисциплінарним органом не відповідають зазначеним в оскаржуваному рішенні обставинам.
Правосуддя є одним із повноважень суверенної держави, що здійснюються від імені народу задля забезпечення верховенства права. Зокрема, у пункті 22 Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів визначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.
У пункті 1 Принципу VI Рекомендації № К(94)12, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 року на 518 засіданні заступників міністрів «Незалежність, дієвість та роль суддів», зазначено, що коли мають місце дисциплінарні порушення, повинно бути вжито всіх необхідних заходів за умови, що вони не впливають на незалежність правосуддя. Дисциплінарний проступок судді повинен підлягати розслідуванню та покаранню, і недопустимо, щоб уповноважений орган не вчиняв відповідних дій на основі будь-яких інших критеріїв, окрім чинного законодавства.
Комітет Міністрів Ради Європи виключає відповідальність за зміст судових рішень, але водночас встановлює кілька винятків, коли суддя може нести дисциплінарну відповідальність за суддівські помилки, пов’язані зі змістом судових рішень, а саме: тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злого умислу або грубої недбалості.
Оскаржуване рішення не містить оцінки ухвал, постановлених суддею Хорошун О.В., мотивація Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя стосується не законності чи обґрунтованості судового рішення, а оцінки дій судді Хорошун О.В. як слідчого судді та висновку про невиконання обов’язків, покладених на неї Конституцією України та кримінальним процесуальним законом, що не виходить за межі повноважень дисциплінарного органу.
Із наведених норм можна зробити висновок, що суддя може бути звільнений із посади судді за серйозні й очевидні порушення норм процесуального права, а також за порушення прав людини і основоположних свобод, якщо вони вчинені умисно або внаслідок грубої недбалості (мають ознаки свавільності).
Таким чином, Вища рада правосуддя погоджується із Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя та вважає, що допущені суддею Хорошун О.В. порушення процесуального закону є істотними та є діяннями, віднесеними законом до порушення присяги судді (частина друга статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» у редакції, чинній на 25 січня 2014 року), а саме вчиненням дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
Стосовно доводів скарги про те, що Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не витребувано суддівське досьє Хорошун О.В. з інформацією, що характеризує суддю, Вища рада правосуддя вважає їх необґрунтованими, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення дисциплінарним органом було враховано характеристики, надані Канівським міськрайонним судом Черкаської області Тимчасовій спеціальній комісії та Вищій раді правосуддя, з яких вбачається, що за час роботи суддя Хорошун О.В. зарекомендувала себе позитивно, грамотним юристом, сумлінним та принциповим працівником. Справи та матеріали розглядає у встановлені законом строки. Судові засідання проводяться із чітким дотриманням норм процесуального законодавства.
Таким чином, Вища рада правосуддя вважає, що оскаржуване рішення приймалося з урахуванням усіх обставин справи.
Відповідно до пункту 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII заяви, передані Тимчасовою спеціальною комісією Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
Частина перша статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що діяв на момент ухвалення суддею Хорошун О.В. рішень, вимагала від судді об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади. Також на суддю покладався обов’язок своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (частина четверта статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що діяв на момент вчинення суддею дисциплінарного проступку).
Зміни, що відбулися у правовому регулюванні відповідних відносин після 25 січня 2014 року (дати прийняття ухвал суду), не призвели до пом’якшення або скасування відповідальності за дії, вчинені суддею.
Після набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, вчинене внаслідок умислу або недбалості, також визнавалося дисциплінарним проступком (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд»), а у разі, коли такі дії порочили звання судді або підривали авторитет правосуддя, утворювало склад порушення присяги судді, що було підставою для його звільнення (пункт 1 частини другої статті 97 вказаного Закону).
Не змінився характер наслідків, передбачених законом для подібних грубих порушень, і після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII.
Так, згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 2 червня 2016 року дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
За змістом пунктів 1, 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 2 червня 2016 року істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнане грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла обґрунтованого висновку, що редакційні зміни в описі неправомірних дій судді, що є підставою для звільнення його з посади, не призвели до пом’якшення відповідальності за такі діяння. При цьому всі досліджені редакції опису таких діянь повністю охоплюють дії, вчинені суддею Канівського міськрайонного суду Черкаської області Хорошун О.В.
Відповідальність за дії, вчинені суддею Хорошун О.В., не скасовано та не пом’якшено, а отже, суддя Хорошун О.В. має бути притягнута до дисциплінарної відповідальності за дії, які чинною редакцією Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок.
Дослідивши матеріали дисциплінарного провадження та розглянувши скаргу судді Хорошун О.В., Вища рада правосуддя встановила, що порушення законодавства, допущені суддею, є істотним дисциплінарним проступком і, як наслідок, підставою для внесення подання про звільнення судді із займаної посади.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області Хорошун О.В. рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2017 року № 775/2дп/15-17 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 квітня 2017 року № 775/2дп/15-17 про притягнення судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області Хорошун Оксани Володимирівни до дисциплінарної відповідальності.
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя В.Е. Беляневич
П.М. Гречківський
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
А.М. Мірошниченко
А.А. Овсієнко
А.С. Олійник
М.П. Худик
В.В. Шапран
