Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., Худика М.П., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Олійник А.С. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Клюєвої Тамари Сергіївни на дії судді Київського районного суду міста Одеси Васильків Олени Василівни,
встановила:
до Вищої ради юстиції 10 листопада 2016 року надійшла дисциплінарна скарга Клюєвої Тамари Сергіївни на дії судді Київського районного суду міста Одеси Васильків Олени Василівни (вх. №К-2082/0/7-16).
Скаржник зазначає, що суддя Київського районного суду міста Одеси Васильків О.В. постановила ухвалу від 26 вересня 2016 року про залишення її позовної заяви без розгляду у зв’язку з несплатою судового збору. На думку скаржника, суддя Васильків О.В. не зазначила в ухвалі суду мотиви її прийняття та позбавила її доступу до правосуддя. У зв’язку з цим просить притягнути суддю Київського районного суд міста Одеси Васильків О.В. до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 10 листопада 2016 року члена Вищої ради юстиції Беляневича В.Е. визначено доповідачем у цій справі.
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя».
12 січня 2017 року Вищою радою юстиції прийнято рішення про реорганізацію Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя, набуття членами Вищої ради юстиції статусу членів Вищої ради правосуддя та здійснення повноважень членів Вищої ради правосуддя.
Статтею 108 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2017 року № 184/0/15-17 у Вищій раді правосуддя утворено три Дисциплінарні палати, визначено кількісний склад кожної Дисциплінарної палати та затверджено їх персональний склад.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 22 лютого 2017 року члена Вищої ради правосуддя Олійник А.С. визначено доповідачем у цій справі.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Олійник А.С. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги Клюєвої Т.С., за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Олійник А.С. та додані до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 26 вересня 2016 року (суддя Васильків О.В.) відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків. Роз’яснено позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у визначений строк позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу. Зі змісту ухвали суду вбачається, що, проаналізувавши надані позивачем письмові докази майнового стану, а саме: довідку з ДФС України, УПФ у Київському районі міста Одеси, довідку про склад сім’ї, паспорт громадянина України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що за подання вказаного позову позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 551,20 гривень.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 12 жовтня 2016 року (суддя Васильків О.В.) позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу у зв’язку з неусуненням її недоліків у визначений судом строк.
У письмових поясненнях, наданих на запит члена Вищої ради правосуддя Олійник А.С., суддя Київського районного суду міста Одеси Васильків О.В. зазначила, що 23 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 35585,24 гривень. Керуючись вимогами пункту 1.1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позовної заяви), суддя дійшла висновку, що за подання вказаного позову майнового характеру позивачу необхідно сплатити судовий збір у мінімальному розмірі 551,20 гривень. Крім того, проаналізувавши додані до позовної заяви письмові докази майнового стану позивача, вона дійшла висновку про відсутність підстав для відстрочення позивачу сплати мінімального судового збору за подання позовної заяви.
Суддя також зазначила, що нею було постановлено ухвалу від 26 вересня 2016 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху для сплати судового збору у розмірі 551,20 гривень. Ухвалою суду від 12 жовтня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу у зв’язку з несплатою судового збору.
На думку судді Васильків О.В., доводи скарги Клюєвої Т.С. є надуманими, неправдивими, такими, що не відповідають дійсності.
Відмовляючи у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Васильків О.В., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла такого.
Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Наведені у скарзі Клюєвої Т.С. обставини і доводи свідчать про фактичну незгоду із судовими рішеннями суду першої інстанції про відмову відстрочити сплату судового збору та залишення позовної заяви без руху, а також визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу. Зазначені доводи можуть бути перевірені судом апеляційної інстанції.
Системне тлумачення положень статей 3, 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави дійти висновку, що Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
З огляду на наведене, незгода із судовим рішенням не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь в його ухваленні.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Доводи скарги Клюєвої Т.С. про те, що суддя Васильків О.В. позбавила її доступу до правосуддя не можуть бути взяті до уваги з огляду на таке.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Перетяка та Шереметьев проти України», 2010 рік; справа «Мушта проти України», 2010 рік).
Відповідно до частини першої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час вчинення суддею дій) (далі – ЦПК України) у кожній конкретній справі з урахуванням майнового стану сторони суд вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для відстрочки сплати судового збору.
За приписами частин першої, другої статті 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно з пунктом 29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім’ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім’ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
За результатами розгляду дисциплінарної скарги встановлено, що ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 26 вересня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме для сплати судового збору. Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 12 жовтня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу у зв’язку із невиконанням у встановлений строк вимог ухвали Київського районного суду міста Одеси від 29 вересня 2016 року.
Згідно з частиною п’ятою статті 121 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Стосовно доводів Клюєвої Т.С. щодо незазначення суддею Васильків О.В. в ухвалі суду від 26 вересня 2016 року мотивів її прийняття, необхідно взяти до уваги таке.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов’язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів із вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Зі змісту ухвали суду від 26 вересня 2016 року вбачається, що суддя Васильків О.В., проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження її майнового стану, дійшла висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору та зобов’язала позивача сплатити судовий збір у розмірі 551,20 гривень за подання позовної заяви.
З огляду на викладене, за результатами розгляду дисциплінарної скарги Клюєвої Т.С. не встановлено відомостей про наявність у поведінці судді Київського районного суду міста Одеси Васильків О.В. ознак дисциплінарного проступку, який може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді відповідно до статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Враховуючи наведене, керуючись статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Васильків Олени Василівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.М. Мірошниченко
А.А. Овсієнко
М.П. Худик
