X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Друга Дисциплінарна палата
Ухвала
Київ
10.05.2017
1029/2дп/15-17
Про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Широян Т.А., Матієк Т.В. та Романець Л.А.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого –Малашенкової Т.М., членів Артеменка І.А., Бойка А.М., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицької Н.О. за результатами попередньої перевірки скарги Стрільця Сергія Миколайовича стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Широян Тетяни Анатоліївни, Матієк Тетяни Василівни, Романець Лоліти Анатоліївни,

 

встановила:

 

15 лютого 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Стрільця С.М. від 10 лютого 2017 року (вхідний № С-825/0/7-17) щодо дисциплінарного проступку суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Широян Т.А., Матієк Т.В. та Романець Л.А. Як зазначено у скарзі, колегією суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі головуючого – судді Широян Т.А., суддів Матієк ТВ. та Романець Л.А. 9 листопада 2016 року постановлена незаконна ухвала щодо передачі кримінального провадження № ________________ з Рівненського міського суду Рівненської області до Кремінського районного суду Луганської області, незважаючи на те, що ухвалою цього ж суду від 26 липня 2016 року вже було визначено підсудність цієї справи за Рівненським міським судом Рівненської області.

На думку скаржника, судді не зазначили мотиви прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору в ухвалі від 9 листопада 2016 року, а також допустили поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу. У зв’язку із цим Стрілець С.М. просить притягнути суддів до дисциплінарної відповідальності.

Протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 15 лютого 2017 року вказана скарга передана члену Вищої ради правосуддя Волковицькій Н.О.

Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицькою Н.О. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що підтверджують обґрунтування наданої у висновку пропозиції.

Під час розгляду матеріалів перевірки стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Широян Т.А., Матієк Т.В. та Романець Л.А. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.

Зі змісту скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2016 року у задоволенні клопотання захисників Повшука Г.І., Гузьо І.М. та Сокаля В.О. про направлення кримінального провадження № _________________ за обвинуваченням Особа_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України, з Кремінського районного суду Луганської області до Рівненського міського суду Рівненської області було відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (у складі головуючого – судді Беха М.О., суддів Пойди М.Ф. та Кульбаби В.М.) від 26 липня 2016 року клопотання захисників Повшука В.І. та Гузьо І.М. задоволено та передано кримінальне провадження № _____________ за обвинуваченням Особа_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 365, частиною третьою статті 146 Кримінального кодексу України з Кремінського районного суду Луганської області до Рівненського міського суду Рівненської області.

Ухвала мотивована наявністю виняткових обставин, за яких відповідно до частини першої статті 34 Кримінального процесуального кодексу України до початку судового розгляду справу може бути передано на розгляд до іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків. Такими обставинами колегія суддів визначила те, що Особа_1 є інвалідом другої групи, інвалідність якого пов’язана із захистом Батьківщини, постійно проживає у місті Рівному, яке знаходиться на значній відстані від місцезнаходження Кремінського районного суду Луганської області, у Рівненській області проживають 5 свідків, 11 свідків проживають у сусідніх із Рівненською областях, Кремінський районний суд знаходиться в зоні дії антитерористичної операції з режимом надзвичайної ситуації. Також колегія суддів врахувала необхідність убезпечення свідка Особа_2 та захисників Гузьо І.М., Повшука В.І. та Сєрікової К.С., стосовно яких ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 6 червня 2016 року вжито заходів, спрямованих на захист їхнього життя, здоров’я та майна від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (у складі головуючого – судді Широян Т.А., суддів Матієк Т.В. та Романець Л.А.) від 9 листопада 2016 року задоволено клопотання потерпілого Особа_3 та військового прокурора Луганського гарнізону Мрочка Р.М., кримінальне провадження № ____________________ за обвинуваченням Особа_1 направлено з Рівненського міського суду Рівненської області до Кремінського районного суду Луганської області для розгляду по суті.

Як зазначено в ухвалі, зі змісту обвинувального акта вбачається, що Особа_1 обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому діянь на території базового табору військової частини ________, розташованої неподалік с. _________________ та блок-посту № ___, місцезнаходження якого було поблизу с. ______________ цього ж району, тобто в межах територіальної юрисдикції Кремінського районного суду Луганської області.

Потерпілий проживає на території Сватівського району Луганської області, а обвинувачений є мешканцем міста Рівного. Стороною обвинувачення заявлено про допит 18 свідків, які мешкають у різних областях України.

При цьому, як вказує потерпілий і прокурор, і не заперечують обвинувачений та його захисники, кримінальне провадження № __________________ за обвинуваченням Особа_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України, вже було предметом судового розгляду у Кремінському районному суді Луганської області, під час якого судом допитувалися потерпілий, свідки, за наслідками якого обсяг обвинувачення Особа_1 було збільшено й обвинуваченому пред’явлено нове обвинувачення за частиною другою статті 365, частиною третьою статті 146 Кримінального кодексу України.

За таких обставин, враховуючи положення частини першої статті 32 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання потерпілого та прокурора, як такі, що заявлені належними особами та у встановлений законом спосіб, містять обґрунтовані підстави для передачі кримінального провадження стосовно Особа_1 з Рівненського міського суду Рівненської області до Кремінського районного суду Луганської області, тобто за місцем вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 32 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинене кримінальне правопорушення.

Частиною першою статті 34 цього Кодексу встановлено, що до початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції).

Відповідно до частини третьої статті 34 Кримінального процесуального кодексу України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого, про що постановляється вмотивована ухвала.

Отже, наведені у скарзі відомості щодо незазначення колегією суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 9 листопада 2016 року мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору не підтвердилися. Вказана ухвала суду містить мотиви, з яких суд виходив при постановленні судового рішення, і положення закону, якими він керувався.

Під час попередньої перевірки встановлено, що постановляючи ухвалу від 9 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі головуючого – судді Широян Т.А., суддів Матієк Т.В. та Романець Л.А. діяла у межах повноважень та у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України.

Зі змісту скарги Стрільця С.М. вбачається, що він фактично не погоджується з мотивами колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо передачі справи до іншого суду, викладеними в ухвалі від 9 листопада 2016 року.

При цьому відповідно до чинного законодавства України Вища рада правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.

Будь-яких відомостей щодо поведінки суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Широян Т.А., Матієк Т.В. та Романець Л.А., яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, скарга Стрільця С.М. не містить.

Оскільки за результатами попередньої перевірки встановлено, що суть скарги Стрільця С.М. зводиться лише до незгоди із судовим рішенням, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Широян Тетяни Анатоліївни, Матієк Тетяни Василівни, Романець Лоліти Анатоліївни.

Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

ухвалила:

 

відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Широян Тетяни Анатоліївни, Матієк Тетяни Василівни, Романець Лоліти Анатоліївни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                           Т.М. Малашенкова

 

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                           І.А. Артеменко

                                                                                   А.М. Бойко

                                                                                   В.А. Нежура