Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скарги суддів Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., Аліменка В.О., представника суддів Вищого адміністративного суду України Єрьоміна А.В., Горбатюка С.А. – адвоката Кравця Р.Ю. на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 жовтня 2017 року № 3135/1дп/15-17,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 24 жовтня 2017 року надійшла скарга представника судді Вищого адміністративного суду України Єрьоміна А.В. – адвоката Кравця Р.Ю., 1 листопада 2017 року – скарга судді Київського апеляційного адміністративного суду Мацедонської В.Е., 3 листопада 2017 року – скарги суддів Київського апеляційного адміністративного суду Аліменка В.О. та Лічевецького І.О. (8 грудня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшли доповнення до скарги судді Лічевецького І.О.), представника судді Вищого адміністративного суду України Горбатюка С.А. – адвоката Кравця Р.Ю. (13 листопада 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява представника судді Горбатюка С.А. – адвоката Кравця Р.Ю. про виправлення описки) на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 жовтня 2017 року № 3135/1дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., Аліменка В.О., Вищого адміністративного суду України Єрьоміна А.В., Горбатюка С.А.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 24 жовтня 2017 року, 6 листопада 2017 року та 20 листопада 2017 року доповідачем щодо вказаних скарг визначено члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М.

Скарги суддів Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., Аліменка В.О., представника суддів Вищого адміністративного суду України Єрьоміна А.В., Горбатюка С.А. – адвоката Кравця Р.Ю. подані з дотриманням вимог та у строки, які визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами проведеної перевірки член Вищої ради правосуддя Бенедисюк І.М. дійшов висновку, що скарги суддів Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., Аліменка В.О., представника судді Вищого адміністративного суду України Єрьоміна А.В. – адвоката Кравця Р.Ю. підлягають задоволенню, водночас скарга представника судді Вищого адміністративного суду України Горбатюка С.А. – адвоката Кравця Р.Ю. підлягає залишенню без розгляду (висновок від 14 лютого 2018 року).

Судді Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е., Аліменко В.О., Єрьомін А.В., Горбатюк С.А. (суддя у відставці), адвокати Кравець Р.Ю., Костюченко І.В. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У пленарне засідання Вищої ради правосуддя прибули судді Київського апеляційного адміністративного суду Мацедонська В.Е., Аліменко В.О., Лічевецький І.О., представник суддів Вищого адміністративного суду України Єрьоміна А.В., Горбатюка С.А. – адвокат Кравець Р.Ю., адвокат Костюченко І.В., представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко Ю.А.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М., суддів Мацедонську В.Е., Аліменка В.О., Лічевецького І.О., представника суддів Єрьоміна А.В., Горбатюка С.А. – адвоката Кравця Р.Ю., адвоката Костюченко І.В., представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко Ю.А., дійшла висновку, що рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 жовтня 2017 року № 3135/1дп/15-17 підлягає скасуванню з огляду на таке.

З оскаржуваного рішення та матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що до Вищої ради правосуддя 14 квітня 2017 року надійшли дисциплінарні скарги адвоката Костюченко І.В., подані в інтересах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про порушення суддями Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецьким І.О., Мацедонською В.Е., Аліменком В.О. норм процесуального права при постановленні 21 липня 2016 року постанови про часткове задоволення апеляційної скарги, та, відповідно, часткове задоволення адміністративного позову у справі № 826/10834/14, а також допущення суддями поведінки, що порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя; порушення суддями Вищого адміністративного суду України Єрьоміним А.В., Горбатюком С.А., Кравцовим О.В. норм процесуального права при постановленні 30 листопада 2016 року ухвали про залишення касаційних скарг без задоволення, а постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року та ухвали від 4 серпня 2016 року у справі № 826/10834/14 – без змін. Також скаржник вказала на невмотивованість рішень зазначених суддів і допущення ними поведінки, що порочить звання судді. Просила притягнути суддів Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецького І.О., Мацедонську В.Е., Аліменка В.О. та суддів Вищого адміністративного суду України Єрьоміна А.В., Горбатюка С.А., Кравцова О.В. до дисциплінарної відповідальності.

Відкриваючи дисциплінарну справу стосовно суддів Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., Аліменка В.О. та суддів Вищого адміністративного суду України Єрьоміна А.В., Горбатюка С.А., Кравцова О.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що під час ухвалення рішень у справі № 826/10834/14 зазначеними суддями Київського апеляційного адміністративного суду та суддями Вищого адміністративного суду України було вчинено дії, визначені підпунктом «б» пункту 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

За результатами розгляду скарги адвоката Костюченко І.В. 5 жовтня 2017 року Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила рішення № 3135/1дп/15-17 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., Аліменка В.О., Вищого адміністративного суду України Єрьоміна А.В., Горбатюка С.А. та залишення без розгляду дисциплінарної скарги і закриття дисциплінарної справи стосовно судді Вищого адміністративного суду України Кравцова О.В.».

З оскаржуваного рішення вбачається, що Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи встановлені такі обставини.

У липні 2014 року приватне акціонерне товариство «Граве Україна страхування життя» (далі – ПрАТ «Граве Україна страхування життя») звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної установи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ Банк» (далі – ПАТ «ЕРДЕ Банк») Особа_1, треті особи: ПАТ «ЕРДЕ Банк», прокуратура міста Києва, про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, а саме:

визнати протиправними дії державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ «ЕРДЕ Банк» Особа_1 щодо відмови у виплаті (відшкодуванні) на користь ПрАТ «Граве Україна страхування життя» вкладів фізичних осіб – страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 в загальному розмірі 10 740 312 (десять мільйонів сімсот сорок тисяч триста дванадцять) гривень 22 (двадцять дві) копійки;

визнати вкладниками ПАТ «ЕРДЕ Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами, фізичних осіб – страхувальників за договорами довгострокового страхування життя, укладеними з ПрАТ «Граве Україна страхування життя» у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3, згідно з наданим переліком;

зобов’язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ «ЕРДЕ Банк» Особа­_1 включити до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ЕРДЕ Банк», фізичних осіб – страхувальників за договорами довгострокового страхування життя, укладеними з ПрАТ «Граве Україна страхування життя» у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3;

зобов’язати державну установу «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ «ЕРДЕ Банк» Особа_1 вчинити всі необхідні дії щодо виплати (відшкодування) на користь ПрАТ «Граве Україна страхування життя» вкладів фізичних осіб – страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у національній валюті України за тарифами головного страхування GХ-3 в загальному розмірі 10 740 312 (десять мільйонів сімсот сорок тисяч триста дванадцять) гривень 22 (двадцять дві) копійки.

Відповідно до постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2015 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року, позов задоволено у повному обсязі.

Вищий адміністративний суд України 20 січня 2016 року постановив ухвалу про скасування зазначених рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

У вказаному рішенні Вищий адміністративний суд України зазначив, що ключовою вимогою у вирішенні цього спору є визнання вкладниками ПАТ «ЕРДЕ Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами, фізичних осіб – страхувальників за договорами довгострокового страхування життя, укладеними з ПрАТ «Граве Україна страхування життя». Під час вирішення цієї вимоги суди повинні врахувати приписи пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за якими вкладник – це фізична особа (у тому числі фізична особа – підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Залежно від вирішення цієї позовної вимоги, яка є визначальною, залежить розв’язання в цілому спору у цій справі, оскільки інші вимоги позову є похідними від вирішення зазначеної вимоги.

Також касаційний суд вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили питання стосовно юрисдикції судів, а саме який суд відповідно до закону мав розглядати вказану вимогу, дійшли помилкового висновку стосовно використання ПрАТ «Граве Україна страхування життя» рахунку № 2650310370001 для накопичення коштів (страхових внесків) фізичних осіб – страхувальників та не взяли до уваги, що договір банківського рахунку не містить жодних застережень щодо накопичення коштів фізичних осіб – страхувальників і не врахували, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує повернення вкладів виключно вкладникам – фізичним особам, і законом не передбачено відшкодування вкладів юридичним особам.

В ухвалі Вищий адміністративний суд України зазначив, що кошти резервів зі страхування життя страховик зобов’язаний обліковувати на окремому балансі, вести їх окремий облік та не може використовувати ці кошти для погашення будь-яких зобов’язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов’язанням за договорами страхування життя.

Під час нового розгляду справи окружний адміністративний суд міста Києва відмовив у задоволенні позову ПрАТ «Граве Україна страхування життя», про що 27 травня 2016 року прийняв постанову, яку за результатами апеляційного перегляду Київський апеляційний адміністративний суд (судді Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е., Аліменко В.О.) скасував та 21 липня 2016 року ухвалив нову постанову.

Відповідно до зазначеної постанови суду апеляційної інстанції:

визнано протиправними дії державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕРДЕ Банк» Особа_1 щодо відмови у виплаті (відшкодуванні) вкладів фізичних осіб – страхувальників за договорами довгострокового страхування життя в загальному розмірі 10 740 312 гривень 22 копійки;

зобов’язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕРДЕ Банк» Особа_2 надати до державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» додаткову інформацію стосовно вкладників ПАТ «ЕРДЕ Банк», яким необхідно здійснити виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

зобов’язано державну установу «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» вчинити необхідні дії щодо виплати (відшкодування) на користь ПрАТ «Граве Україна страхування життя» вкладів страхувальників за договорами довгострокового страхування життя у загальному розмірі 10 740 312 гривень 22 копійки.

Вищий адміністративний суд України (судді Горбатюк С.А., Єрьомін А.В., Кравцов О.В.) ухвалою від 30 листопада 2016 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року залишив без змін.

Надаючи оцінку діям суддів Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., Аліменка В.О. та Вищого адміністративного суду України Горбатюка С.А., Єрьоміна А.В., Кравцова О.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла таких висновків:

за результатами нового розгляду справи № 826/10834/14 судді Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е., Аліменко В.О., Єрьомін А.В., Горбатюк С.А. та Кравцов О.В. прийняли немотивовані судові рішення, а судді Єрьомін А.В., Горбатюк С.А. та Кравцов О.В. під час перегляду справи в касаційному порядку також не дали належної оцінки постанові суду апеляційної інстанції;

суддями Вищого адміністративного суду України не надано правового обґрунтування відступу від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах у справах № 21-4846а15 та № 826/20410/14, згідно з якими відповідні позови не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства;

суди не мотивували посиланням на обставини справи висновку про те, що кошти, розміщені на рахунку ПрАТ «Граве Україна страхування життя», були саме тими, що сплачені за договорами страхування, оскільки не було спростовано, що вони використовувались цим товариством, у тому числі для виплати заробітної плати своїм співробітникам та погашення податкових зобов’язань, хоча відповідно до чинного законодавства страховик зобов’язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік, вони мають бути відокремлені від іншого майна та не можуть використовуватись страховиком для погашення будь-яких зобов’язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов’язанням за договорами страхування життя;

судами не було мотивовано наявності правових підстав для зобов’язання державної установи «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» вийти за межі наданих законом повноважень, не обґрунтовано правомірності такого «виходу за межі повноважень» і співмірності заходів, які Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повинен буде вжити «за вказівкою суду» порівняно з метою і принципами його діяльності, оскільки Фонд гарантує повернення вкладів виключно вкладникам – фізичним особам і нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено відшкодування вкладів юридичним особам. Цим самим суди зобов’язали державну установу діяти всупереч приписам частини другої статті 19 Конституції України;

в ухвалених за наслідками нового розгляду справи № 826/10834/14 рішеннях судді Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е., Аліменко В.О. не навели мотивів, з яких було відхилено аргументи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо суті спору, та не виконали вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), судді Єрьомін А.В., Горбатюк С.А. і Кравцов О.В. не дали цьому належної оцінки і не навели мотивів, з яких було відхилено аргументи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо суті спору, а невмотивованість цих рішень мала наслідком зобов’язання Фонду до вчинення дій поза межами повноважень, визначених законом.

Стверджуючи про необґрунтованість рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Мацедонська В.Е. зазначила, що воно ухвалене всупереч вимогам щодо незалежності судової влади, оскільки дисциплінарна скарга Костюченко І.В., подана в інтересах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є необґрунтованою та безпідставною, її суть зводиться до незгоди із судовим рішенням та фактичного вичерпання скаржником процесуальних можливостей щодо перегляду постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

Також у скарзі суддя зазначає, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року містить мотивування щодо неврахування непередбаченого відшкодування юридичним особам, оскільки у ній зазначено, що згідно з частиною чотирнадцятою статті 31 Закону України «Про страхування» кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від іншого його майна.

Суддя вважає, що суб’єктивне право власності на кошти страхових резервів із страхування життя має фізична особа – страхувальник в частині сплачених нею страхових внесків, а сам факт неукладення фізичними особами договорів безпосередньо з банком не може змінювати статусу резервів із страхування життя та приналежності їх фізичним особам – страхувальникам.

У скарзі також зазначено, що обов’язком страхової компанії відповідно до чинного законодавства є здійснення страхової виплати виключно зі страхових резервів, створених за рахунок сплачених застрахованими особами грошових коштів, за рахунок отримання фізичними особами – страхувальниками через ПрАТ «Граве Україна страхування життя» своїх вкладів, що були представлені на його поточному рахунку, а тому відбувається захист інтересів товариства, що полягає в належному виконанні ним своїх обов’язків перед фізичними особами – страхувальниками.

Стосовно доводів про неврахування мотивів щодо здійснення позивачем платежів з рахунку, відкритого в ПАТ «ЕРДЕ Банк», суддя у скарзі вказала, що колегією суддів зазначено, що чинним законодавством не передбачено відкриття окремого рахунку для акумулювання страхових резервів. Згідно зі статтею 31 Закону України «Про страхування» страховик зобов’язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік. Первинні документи, що містяться в матеріалах справи, підтверджують ведення окремого бухгалтерського обліку щодо коштів резервів із страхування життя.

Також суддя Мацедонська В.Е. стверджує, що в судовому рішенні відображено вирішення питання щодо відсутності застережень у договорі банківського рахунку стосовно фізичних осіб – страхувальників, оскільки судом зазначено, що згідно з частинами першою та другою статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, у якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

На думку судді, Цивільним кодексом України передбачена можливість виникнення між банком та його клієнтом правовідносин банківського рахунку на користь вкладника – третьої особи, не вказаної в договорі банківського рахунку, оскільки визначення імені фізичної особи, на користь якої зроблено вклад (укладено договір банківського вкладу на користь третьої особи), не є істотною умовою договору банківського рахунку.

Суддя Аліменко В.О. у скарзі на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя вказав, що воно підлягає скасуванню, оскільки дисциплінарна скарга подана неуповноваженою особою. Також суддя не погоджується з викладеними в оскаржуваному рішенні доводами про незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору та доводами Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про залишення поза увагою того факту, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не відшкодовує вкладів юридичним особам, а страховиком не доведено, що цей поточний рахунок використовується для виплат страхувальникам – фізичним особам.

Скаржник вважає, що Дисциплінарна палата не має повноважень переглядати судове рішення і незгода з правовою позицією не може бути підставою для притягнення суддів до відповідальності.

Суддя Лічевецький І.О. стверджує, що оскаржуване рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки під час ухвалення рішення Київський апеляційний адміністративний суд надав відповіді на всі спірні питання, на які звертали увагу як сторони у справі, так і суд касаційної інстанції.

Судді Мацедонська В.Е. та Аліменко В.О. просять скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя стосовно них та ухвалити нове рішення про відмову у притягненні їх до дисциплінарної відповідальності, а суддя Лічевецький І.О. – скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та закрити дисциплінарне провадження.

Представник судді Єрьоміна А.В. – адвокат Кравець Р.Ю. просить скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення судді Єрьоміна А.В. до дисциплінарної відповідальності та прийняти нове рішення, яким відмовити у притягненні зазначеного судді до дисциплінарної відповідальності з таких підстав:

дисциплінарна скарга була подана адвокатом без належного підтвердження повноважень, а отже, не підлягала розгляду;

під час касаційного перегляду справи № 800/21957/16 та постановлення Вищим адміністративним судом України 30 листопада 2016 року ухвали у цій справі не вчинено будь-яких діянь, які могли б мати ознаки дисциплінарного проступку, а незгода однієї зі сторін із судовим рішенням не може мати наслідком притягнення судді до відповідальності;

Дисциплінарна палата не має повноважень переглядати судове рішення, а незгода з правовою позицією суду не може бути підставою для притягнення суддів до відповідальності, тому рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя підлягає скасуванню.

У скарзі на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя представник судді Горбатюка С.А. – адвокат Кравець Р.Ю. просить скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про притягнення судді Горбатюка С.А. до дисциплінарної відповідальності та прийняти нове рішення, яким відмовити у притягненні судді Горбатюка С.А. до дисциплінарної відповідальності з таких підстав:

дисциплінарна скарга була подана адвокатом без належного підтвердження повноважень, а отже, не підлягала розгляду;

під час касаційного перегляду справи № 800/21957/16 та постановлення Вищим адміністративним судом України 30 листопада 2016 року ухвали у цій справі не вчинено будь-яких діянь, які б могли мати ознаки дисциплінарного проступку, а незгода із судовим рішенням однієї зі сторін не може мати наслідком притягнення судді до відповідальності;

Дисциплінарна палата не має повноважень переглядати судове рішення, а незгода з правовою позицією суду не може бути підставою для притягнення суддів до відповідальності, тому рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали дисциплінарної справи в контексті доводів скарг Вища рада правосуддя вважає висновок Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про те, що дії суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., Аліменка В.О., Єрьоміна А.В., Горбатюка С.А. становлять склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», помилковим з огляду на таке.

Пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.

Згідно з ухвалами колегій суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 12 січня 2017 року та 9 лютого 2017 року відмовлено у допуску справи за позовом ПрАТ «Граве Україна страхування життя» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ «ЕРДЕ Банк» Особа_1, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ «ЕРДЕ Банк» Особа_2, третя особа – ПАТ «ЕРДЕ Банк», про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії (далі – Судова справа) за заявами про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2016 року. Відмову обґрунтувано тим, що обставини, встановлені у судовій справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень у яких додано до заяв.

Надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заявах представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи цього Фонду.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що дисциплінарні скарги адвоката Костюченко І.В. надійшли на адресу Вищої ради правосуддя 14 квітня 2017 року, тобто після використання процедури судового оскарження, передбаченої національними процесуальними правилами.

Аналіз тексту дисциплінарних скарг свідчить, що адвокат Костюченко І.В. фактично викладає доводи про незгоду зі змістом судових рішень, цитує норми матеріального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами у справі, вказує на помилки, які, як вона вважає, допущені суддями апеляційної та касаційної інстанцій.

Як зазначалося, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2016 року Судову справу направлено на повторний розгляд. Водночас судді касаційної інстанції визначили ключові вимоги до вирішення спору, а саме визнання вкладниками ПАТ «ЕРДЕ Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами, фізичних осіб – страхувальників за договорами довгострокового страхування життя, укладеними з ПрАТ «Граве Україна страхування життя». Від вирішення цієї позовної вимоги, яка є визначальною, залежить розв’язання в цілому спору в цій справі, оскільки інші вимоги позову є похідними від вирішення зазначеної вимоги. Також Вищий адміністративний суд України зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не проаналізували приписів статті 17 КАС України стосовно юрисдикції адміністративних судів: чи поширюється вона на розв’язання спорів щодо укладення договорів про банківський вклад, у тому числі й визначення (визнання) сторін (вкладників) у такому договорі; чи не є цей спір про право цивільне.

Згідно із частиною п’ятою статті 227 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду Судової справи) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Дослідивши матеріали дисциплінарної справи в розрізі повноважень Вищої ради правосуддя, визначених статтями 106–109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада правосуддя встановила, що під час розгляду Судової справи судді Лічевецький І.О., Аліменко В.О., Мацедонська В.Е. в мотивувальній частині постанови від 21 липня 2016 року врахували висновки та мотиви суду касаційної інстанції. Так, судом апеляційної інстанції зазначено у постанові, що осіб – страхувальників ПрАТ «Граве Україна» необхідно вважати вкладниками, а резерви зі страхування їхнього життя слід вважати вкладом на їхню користь у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та наведено відповідні аргументи (том 1, а.с. 21).

Водночас у постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов’язання відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов’язання відповідача – суб’єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. При цьому судом апеляційної інстанції було зазначено, що вимога про визнання страхувальників вкладниками ПАТ «ЕРДЕ Банк» не є встановленим способом захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.

У рішенні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя зазначено, що суддями Вищого адміністративного суду України не надано правового обґрунтування відступу від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах у справах № 21-4846а15 та № 826/20410/14, згідно з якими відповідні позови не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства (том 2, а.с. 109), проте таке твердження Дисциплінарної палати спростовується змістом ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 800/21957/16, у якій колегією суддів наведено мотиви відступу від правових позицій, викладених у зазначених постановах Верховного Суду України (том 1, а.с. 50-51). В ухвалі Вищого адміністративного суду України зазначено, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб – страхувальників за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є публічно-правовим спором, який не є спором у процесі ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами. Отже, не має підстав застосовувати до цих спорів приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України та поширювати на такі спори юрисдикцію господарських судів. Також в ухвалі зазначено, що функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб пов’язані зі здійсненням владних управлінських повноважень, а отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є суб’єктом владних повноважень в розумінні КАС України.

Відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення у дисциплінарній справі, ухвалене Дисциплінарною палатою, а також рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, повинні містити посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких були зроблені відповідні висновки. Підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ухвалено рішення, повинні стосуватись виключно дій судді, а не оцінки змісту прийнятого ним судового рішення.

Водночас аналіз змісту рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 жовтня 2017 року дає підстави для висновку, що Дисциплінарна палата вийшла за межі своїх повноважень, оскільки мотивація рішення стосується законності та обґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду касаційної інстанції. Таким чином, Вища рада правосуддя вважає, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя фактично дала оцінку вказаним судовим рішенням, а не діям суддів під час їх прийняття.

Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частина сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з пунктом 16 Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних процедур, закладених у законодавстві.

У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає, що доводи, покладені в основу рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, є помилковими.

Стосовно тверджень суддів Мацедонської В.Е., Аліменка В.О. та Лічевецького І.О., представника суддів Єрьоміна А.В., Горбатюка С.А. – адвоката Кравця Р.Ю., викладених у скаргах на рішення Першої Дисциплінарної Палати Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя зазначає таке.

Доводи судді Аліменка В.О., представника суддів Єрьоміна А.В., Горбатюка С.А. – адвоката Кравця Р.Ю. в частині подання дисциплінарної скарги неуповноваженою особою не підтвердились, оскільки в матеріалах дисциплінарної справи (том 1, а.с. 46) міститься копія договору про надання правової допомоги від 1 вересня 2016 року, укладеного між адвокатом Костюченко І.В. та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в особі директора – розпорядника Особа_3, зі змісту пункту 1 якого вбачається, що адвокат надає правову допомогу Клієнту щодо представництва та захисту його інтересів у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, Верховному Суді України, органах нотаріату, органах державної влади та управління, органах, які здійснюють реєстраційні дії, прокуратури тощо з питань захисту інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Також суддею Аліменком В.О. жодним чином не підтверджено ту обставину, що договір про надання правової допомоги був відсутній під час поданні Костюченко І.В. дисциплінарної скарги.

Вища рада правосуддя не бере до уваги доводів судді Аліменка В.О. про те, що адвокат Костюченко І.В. не мала права представляти інтереси Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки є найманим працівником цього Фонду. Також не беруться до уваги посилання судді Аліменка В.О. на лист Державної фіскальної служби України від 15 серпня 2017 року № і1603/С/99-99-13-01-02-14/ІПК, який містить податкову консультацію, оскільки, як зазначено у цьому листі, відповідно до пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України така консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Зі змісту скарги, яка розглядається, неможливо встановити, чи саме Аліменку В.О. надано цю податкову консультацію.

Таким чином, твердження, що Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя мала залишити дисциплінарну скаргу адвоката Костюченко І.В. без розгляду, оскільки вона подана без належного підтвердження повноважень, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з пунктом 13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги Вища рада правосуддя ухвалює рішення відповідно до частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Відповідно до пункту 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,

вирішила:

рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 5 жовтня 2017 року № 3135/1дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Київського апеляційного адміністративного суду Лічевецького Ігоря Олександровича, Мацедонської Вікторії Едуардівни, Аліменка Володимира Олександровича, Вищого адміністративного суду України Єрьоміна Анатолія Васильовича, Горбатюка Сергія Андрійовича та залишення без розгляду дисциплінарної скарги і закриття дисциплінарної справи стосовно судді Вищого адміністративного суду України Кравцова Олега Вікторовича скасувати повністю та закрити дисциплінарне провадження.