Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу адвоката Кравця Ростислава Юрійовича, подану в інтересах судді Вищого адміністративного суду України Заїки Миколи Миколайовича, на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 листопада 2017 року № 3549/1дп/15-17,

встановила:

рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 2 листопада 2017 року № 3549/1дп/15-17 притягнуто до дисциплінарної відповідальності суддю Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ) Заїку М.М. та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження (далі – рішення Дисциплінарної палати).

Не погоджуючись із рішенням Дисциплінарної палати, адвокат Кравець Р.Ю. в інтересах судді ВАСУ Заїки М.М. звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою від 28 листопада 2017 року (вх. № К-7253/0/7-17 від 30 листопада 2017 року), в якій просить рішення Дисциплінарної палати скасувати повністю та закрити дисциплінарне провадження (далі – скарга судді).

Скаргу судді подано в порядку та строки, встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Суддя Заїка М.М., адвокат Кравець Р.Ю., особи, за заявами яких ініційовано дисциплінарне провадження щодо судді, повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя 20 березня 2018 року прибув представник судді – адвокат Кравець Р.Ю. Суддя ВАСУ Заїка М.М., особи, за заявами яких ініційовано дисциплінарне провадження щодо судді, у засідання не прибули.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Малашенкову Т.М., яка запропонувала скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати та закрити дисциплінарне провадження, адвоката Кравця Р.Ю., який підтримав доводи скарги судді, встановила такі обставини.

Зі змісту оскаржуваного рішення Дисциплінарної палати вбачається, що 3 серпня 2015 року до Вищої ради юстиції надійшла скарга приватного акціонерного товариства «Альба-Україна» (далі – ПрАТ «Альба-Україна»). На думку ПрАТ «Альба-Україна», суддя ВАСУ Заїка М.М. в ухвалі від 21 липня 2015 року (справа № 810/763/15, касаційне провадження № К/800/33432/15) не зазначив мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; всупереч засадам законності, неупередженості та об’єктивності постановив незаконне рішення, яке неможливо оскаржити, що позбавило ПрАТ «Альба-Україна» можливості захистити свої порушені права та законні інтереси.

Крім того, зазначено, що суддею Заїкою М.М. самостійно незаконно і безпідставно змінено прохальну частину касаційної скарги, зокрема висловлено прохання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, тоді як ПрАТ «Альба-Україна» просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою від 1 червня 2016 року виправлено описку, допущену суддею в ухвалі від 21 липня 2015 року про відмову у відкритті касаційного провадження, внесено до тексту ухвали від 21 липня 2015 року виправлення про те, що оскаржується тільки рішення суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Дисциплінарної палати від 17 лютого 2017 року № 280/1дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді ВАСУ Заїки М.М. за скаргою ПрАТ «Альба-Україна».

21 грудня 2015 року до Вищої ради юстиції надійшла скарга Бурки В.В., в якій зазначено, що суддею Заїкою М.М. 8 грудня 2015 року постановлено необґрунтовану ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження (справа № 813/828/15, касаційне провадження № К/800/51485/15), у мотивувальній частині якої суддя не навів мотивів неврахування окремих доказів та мотивів, з яких він виходив при її постановленні, чим відмовив йому у доступі до правосуддя.

Ухвалою Дисциплінарної палати від 31 березня 2017 року № 698/1дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді ВАСУ Заїки М.М. за скаргою Бурки В.В. та об’єднано в одну дисциплінарну справу з дисциплінарною справою, відкритою за скаргою ПрАТ «Альба-Україна».

27 січня 2016 року до Вищої ради юстиції надійшла скарга Устименка М.М. від 22 січня 2016 року щодо наявності підстав для притягнення суддів ВАСУ Заїки М.М., Бутенка В.І., Загороднього А.Ф. до дисциплінарної відповідальності, оскільки ці судді незаконно відмовили йому в доступі до правосуддя. Зокрема, скаржник зазначив, що вказані судді розглянули касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року у справі № 816/4154/14 за його позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії без його участі, незважаючи на те, що він заявляв клопотання про розгляд зазначеного касаційного провадження за його участі, та ухвалили судове рішення, з яким він не погоджується.

Ухвалою Дисциплінарної палати від 26 травня 2017 року № 1268/1дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді ВАСУ Заїки М.М. за скаргою Устименка М.М., в частині стосовно суддів ВАСУ Бутенка В.І., Загороднього А.Ф. вказану скаргу залишено без розгляду та повернуто скаржнику.

25 березня 2016 року до Вищої ради юстиції надійшла скарга Стояновського В.В., в якій автор стверджує, що суддею Заїкою М.М. 1 лютого 2016 року постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 804/19157/14 (касаційне провадження № К/800/2610/16), у мотивувальній частині якої суддя не зазначив обставин бездіяльності відповідача, що є предметом спору, із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів та мотивів, із яких суддя виходив при постановленні ухвали, і положень закону, яким він керувався.

Також вказав, що суддя неправильно тлумачить норми пункту 9 частини першої статті 5 та пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», чим порушує його права на доступ до справедливого правосуддя, судовий захист, повагу прав людини, належну правову допомогу (право на ефективний засіб правового захисту).

Ухвалою Дисциплінарної палати від 31 березня 2017 року № 699/1дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді ВАСУ Заїки М.М. за скаргою Стояновського В.В. та об’єднано із дисциплінарною справою за скаргою ПрАТ «Альба-Україна».

Ухвалою Дисциплінарної палати від 2 листопада 2017 року № 3548/1дп/15-17 зазначені дисциплінарні справи стосовно судді ВАСУ Заїки М.М., які перебували у провадженні Дисциплінарної палати, об’єднано в одну дисциплінарну справу.

За результатами розгляду дисциплінарних скарг ПрАТ «Альба-Україна», Бурки В.В., Стояновського В.В. стосовно судді ВАСУ Заїки М.М. Дисциплінарна палата дійшла висновку, що під час постановлення ухвал від 21 липня 2015 року (справа за участю ПрАТ «Альба-Україна»), 8 грудня 2015 року (справа за участю Бурки В.В.), 1 лютого 2016 року (справа за участю Стояновського В.В.) про відмову у відкритті касаційного провадження суддя ВАСУ Заїка М.М. допустив порушення норм процесуального права, яке полягає у незазначенні в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, що є підставою для дисциплінарної відповідальності судді (підпункт «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 29 березня 2015 року). Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає аналогічну підставу дисциплінарної відповідальності судді у підпункті «б» пункту 1 частини першої статті 106 цього Закону.

На думку Дисциплінарної палати, вмотивованість зазначених ухвал ВАСУ від 21 липня 2015 року, від 8 грудня 2015 року, від 1 лютого 2016 року мала полягати в поясненні, чому доводи касаційних скарг ПрАТ «Альба-Україна», ОСОБА_1, ОСОБА_2, не спростовують мотивів оскаржуваних судових рішень та відповідних посилань на законодавство. Таких мотивів у зазначених ухвалах Заїка М.М. не навів.

Розглянувши дисциплінарну скаргу Устименка М.М. стосовно судді ВАСУ Заїки М.М., Дисциплінарна палата дійшла висновку, що під час розгляду касаційної скарги у справі № 816/4154/14 суддею ВАСУ Заїкою М.М. були допущені порушення норм процесуального права, зокрема в частині вирішення питання про можливість касаційного розгляду цієї справи у порядку письмового провадження.

З огляду на викладене Дисциплінарна палата в діях судді ВАСУ Заїки М.М. встановила істотне порушення норм процесуального права, яке свідчить про наявність ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент розгляду суддею Заїкою М.М. касаційної скарги Міністерства внутрішніх справ України). Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає аналогічну підставу дисциплінарної відповідальності судді у підпункті «а» пункту 1 частини першої статті 106 цього Закону.

За результатами розгляду матеріалів об’єднаної дисциплінарної справи Дисциплінарною палатою встановлені обставини, які свідчать про наявність у діях судді ВАСУ Заїки М.М. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У зв’язку із цим Дисциплінарна палата вирішила притягнути суддю Заїку М.М. до дисциплінарної відповідальності, застосувавши до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження як пропорційне вчиненому.

Адвокат Кравець Р.Ю., яким подано скаргу в інтересах судді Заїки М.М., не погоджується з доводами Дисциплінарної палати з огляду на наведене.

Стосовно розгляду справ за участю ПрАТ «Альба-Україна», Бурки В.В., Стояновського В.В. у скарзі судді зазначено таке.

В ухвалах про відмову у відкритті касаційного провадження у справах за участю ПрАТ «Альба-Україна», Бурки В.В., Стояновського В.В. мотивом прийняття рішень зазначено:

«У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Ознак необґрунтованості застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в касаційній скарзі не зазначено і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Доводи та зміст оскаржуваних рішень не дає підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального і процесуального права, які відповідно до КАС України є підставою для зміни або скасування рішень».

Під час вирішення питання про можливість відкриття кожного окремого касаційного провадження суддя вивчав зміст касаційної скарги і на підставі зазначених у ній мотивів перевіряв, чи дійсно суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми права, що мало б наслідком їх скасування або зміну. За результатами здійсненого аналізу суддя дійшов висновку, що касаційні скарги є необґрунтованими, про що зазначив у своєму рішенні з посиланням на відповідну норму процесуального права, якою передбачено, що у разі необґрунтованості касаційного скарги, касаційне провадження не відкривається.

З посиланням на рішення Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Серявін та інші проти України», «Хірвісаарі проти Фінляндії», а також Висновки Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) у скарзі судді зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не слід тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент; право сторони на вмотивованість судового рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Таким чином, за твердженням адвоката Кравця Р.Ю., оскільки в рішеннях попередніх інстанцій надані детальні роз’яснення сторонам щодо спірних ситуацій, суддя мав повне право, не дублюючи рішень судів попередніх інстанцій, погодитися з їх мотивами, зазначивши, що касаційна скарга є необґрунтованою.

З посиланням на ухвали Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 липня 2017 року № 2244/3дп/15-17 та Дисциплінарної палати від 24 лютого 2017 року № 343/1дп/15-17, якими відмовлено у відкритті дисциплінарних справ стосовно суддів, адвокат вказує, що рішення Дисциплінарної палати не відповідає практиці застосування законодавства про дисциплінарну відповідальність суддів, що існувала на момент притягнення судді Заїки М.М. до дисциплінарної відповідальності, за аналогічних обставин.

Також адвокат вказує на рішення Вищої ради юстиції від 21 липня 2016 року № 1675/0/15-16, від 16 червня 2016 року № 1242/0/15-16, від 24 березня 2016 року № 594/0/15-16, у яких розглядалося питання щодо наявності ознак дисциплінарного проступку в діях судді при постановленні ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, і якими відмовлено у відкритті дисциплінарних справ стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

З огляду на наявність розбіжностей у практиці дисциплінарних органів адвокат вбачає порушення принципу юридичної визначеності, оскільки у практиці Вищої ради правосуддя сформована позиція, згідно з якою постановлення суддею ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з посиланням на необґрунтованість касаційної скарги не містить ознак дисциплінарного проступку. У більшості випадків зміст дисциплінарних скарг зводиться до незгоди скаржників із судовим рішенням.

Адвокатом зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

Стосовно розгляду справ за участю Устименка М.М. адвокат Кравець Р.Ю. у скарзі вказує на таке.

Постановою ВАСУ від 3 листопада 2015 року у справі № 816/4154/14 (судді Заїка М.М., Бутенко В.І., Загородній А.Ф.) розглянуто в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України та вирішено її задовольнити. Скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою ВАСУ від 3 листопада 2015 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що всупереч вимогам пункту 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) (у редакції 2005 року) в судове засідання його не викликали, хоча він заявляв відповідне клопотання.

Ухвалою від 26 січня 2018 року Верховний Суд України залишив заяву без руху.

Ухвалою від 23 лютого 2018 року Верховний Суд України відмовив у відкритті провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_1 від 13 січня 2018 року про перегляд постанови ВАСУ від 3 листопада 2015 року у справі № К/800/13838/15.

З огляду на викладене адвокат Кравець Р.Ю. вважає, що судом вищої інстанції встановлено факт законності та правомірності постанови ВАСУ від 3 листопада 2015 року.

Про недопущення порушення права сторони у справі на надання пояснень та висловлювання думки свідчить надання можливості Устименку М.М. подати письмові заперечення, у яких викладені пояснення, які, на думку останнього, є підставою для відмови у задоволенні касаційної скарги. Заперечення Устименка М.М. від 3 квітня 2015 року були досліджені та враховані під час вирішення справи по суті.

Крім того, у скарзі судді зазначено, що в постанові ВАСУ від 3 листопада 2015 року у справі № 816/4154/14 зазначені підстави винесення рішення, наведено позицію Верховного Суду України (далі – ВСУ) в аналогічних справах, у яких встановлено порядок застосування норм, на які посилався Устименко М.М.

З огляду на викладене адвокат вважає, що в діях судді відсутні ознаки істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав, оскільки учасники адміністративної справи № 816/4154/14 заявили свої аргументи у відповідних процесуальних документах, які були вивчені судом.

Адвокат судді Заїки М.М. вказує, що рішення Дисциплінарної палати не відповідає практиці застосування законодавства про дисциплінарну відповідальність суддів, що існувала на момент притягнення вказаного судді до дисциплінарної відповідальності. За аналогічних обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 25 жовтня 2017 року № 3422/3дп/15-17 відмовила у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Додатково адвокат Кравець Р.Ю. просить Вищу раду правосуддя врахувати позитивну характеристику та навантаження судді, кількість одержаних і розглянутих ним скарг. Зокрема, за 2015 рік суддею Заїкою М.М. одержано 994 справи і матеріали, розглянуто – 921, за 2016 рік одержано 683 справи і матеріали, розглянуто – 652.

Враховуючи доводи скарги судді, вивчивши матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла висновку про задоволення скарги судді з огляду на таке.

Постановою Верховної Ради України від 2 червня 2005 року № 2638-ІV Заїка Микола Миколайович обраний на посаду судді Вищого адміністративного суду України безстроково.

Відповідно до характеристики судді Заїки М.М. від 31 жовтня 2017 року, наданої в.о. Голови ВАСУ Смоковичем М.І., Заїка М.М. є кандидатом юридичних наук, Заслуженим юристом України, його стаж роботи на посаді судді становить 21 рік 4 місяці 18 днів. За час роботи на посаді судді ВАСУ Заїка М.М. зарекомендував себе висококваліфікованим суддею, який відповідально ставиться до виконання службових обов’язків, постійно підвищує професійний рівень, докладає всіх зусиль для покращення якості роботи, приділяє значну увагу вивченню нового законодавства та вдосконаленню вмінь щодо його застосування на практиці, юридично грамотно та обґрунтовано складає процесуальні документи. Добре знає чинне законодавство і судову практику та вміло застосовує їх під час здійснення судочинства. Дисциплінарних стягнень не має.

Щодо дисциплінарних справ за участю ПрАТ «Альба-Україна», Бурки В.В., Стояновського В.В. Вища рада правосуддя зазначає таке.

Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може спрямовуватись на оцінку судових рішень, які можуть піддаватись критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють суди для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій СМ/Rec (2010) Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

Відповідно до Висновку КРЄС № 11 (2008) щодо якості судових рішень судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Хоча судді й мають можливість, а інколи й зобов’язані учиняти деякі дії з власної ініціативи, вони повинні давати відповідь лише на доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору. Виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення.

Згідно з пунктом 41 зазначеного Висновку обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов’язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може надавати кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов’язків забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також знайшло пояснення у прецедентах Європейського суду з прав людини.

Водночас, як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Межа, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року).

Згідно із частиною першою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як зазначено в ухвалах від 21 липня 2015 року (справа за участю ПрАТ «Альба-Україна»), 8 грудня 2015 року (справа за участю Бурки В.В.), 1 лютого 2016 року (справа за участю Стояновського В.В.), відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

На думку судді Заїки М.М., доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних рішень не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справ допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які відповідно до КАС України є підставою для зміни чи скасування рішень.

Як свідчить зміст наведених ухвал, суддя Заїка М.М. зазначив мотиви їх постановлення і положення закону, якими керувався суд і які, на його думку, є достатніми для дотримання вимог щодо вмотивованості судового рішення. Позиція скаржників зводиться переважно до незгоди із судовим рішенням.

Ступінь вмотивованості ухвал про відмову у відкритті касаційного провадження належить до дискреційних повноважень суду, проте має бути достатнім для розуміння підстав для відмови у відкритті касаційного провадження в розрізі повноважень суду. Не зазначення всіх мотивів не утворює складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який є аналогічним підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відтак, Вища рада правосуддя приходить до висновку, що у діях судді ВАСУ Заїки М.М. під час постановлення ухвал від 21 липня 2015 року (справа за участю ПрАТ «Альба-Україна»), 8 грудня 2015 року (справа за участю Бурки В.В.), 1 лютого 2016 року (справа за участю Стояновського В.В.) про відмову у відкритті касаційного провадження відсутні ознаки дисциплінарного проступку, визначені підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який є аналогічним підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо дисциплінарної скарги Устименка М.М. Вища рада правосуддя встановила, що суддею порушено вимоги статті 222 КАС України, а саме розглянуто справу у письмовому провадженні за наявності клопотання скаржника про участь у судовому засіданні.

Вища рада правосуддя встановила, що суддею досліджено і взято до уваги письмові заперечення Устименка М.М. на скаргу, в яких він виклав свої аргументи щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Устименко М.М. скористався правом оскарження до суду вищої інстанції постанови ВАСУ від 3 листопада 2015 року у справі № 816/4154/14.

Водночас у матеріалах справи відсутні відомості, які б підтверджували, що вказані порушення норм процесуального права відбулися внаслідок умисних дій судді або грубої недбалості.

У Висновку № 3 (2002) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено: для того, щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.

У пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) вказано, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.

Таким чином, у діях судді наявні ознаки порушення норм процесуального права під час розгляду справи № 816/4154/14, проте відсутні ознаки дисциплінарного проступку, визначені підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент розгляду суддею Заїкою М.М. касаційної скарги Міністерства внутрішніх справ України), який є аналогічним підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Під час ухвалення рішення Вища рада правосуддя бере до уваги надані адвокатом відомості щодо позитивної характеристики судді, його значне навантаження та прагнення судді дотримуватись розумних строків під час розгляду справи, а також доводи про достатність, на думку колегії суддів, матеріалів для прийняття обґрунтованого і законного рішення.

Вища рада правосуддя відхилила доводи адвоката про те, що під час розгляду та ухвалення рішення Дисциплінарної палати був присутній член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменко І.А., однак його підпис у рішенні відсутній. Зазначене твердження спростовується, оскільки перевіркою встановлено, що, як свідчить протокол засідання Дисциплінарної палати від 2 листопада 2017 року, Артеменко І.А. не брав участі в розгляді дисциплінарної справи стосовно судді Заїки М.М.

Частиною десятою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,

вирішила:

скасувати рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 листопада 2017 року № 3549/1дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Вищого адміністративного суду України Заїки Миколи Миколайовича та закрити дисциплінарне провадження.