Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Овсієнка А.А., Худика М.П., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. за результатами попередньої перевірки відомостей, викладених у зверненнях Долинського Дениса Валентиновича, Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», Бойка Ігоря Ярославовича стосовно дій суддів Житомирського окружного адміністративного суду Нагірняка Миколи Федоровича, Тернопільського окружного адміністративного суду Ходачкевич Надії Іванівни, Львівського апеляційного адміністративного суду Каралюса Володимира Маріяновича, Затолочного Віталія Семеновича, Матковської Зоряни Мирославівни, Вищого адміністративного суду України Смоковича Михайла Івановича, Горбатюка Сергія Андрійовича, Стрелець Тетяни Геннадіївни, господарського суду Житомирської області Машевської Оксани Петрівни, Тимошенка Олександра Михайловича, Прядко Оксани Василівни, Рівненського апеляційного господарського суду Філіпової Тетяни Леонідівни, Василишина Андрія Романовича, Бучинської Галини Богданівни, Гудак Алли Володимирівни, Грязнова Василя Володимировича, Олексюк Ганни Євгенівни, Вищого господарського суду України Кролевець Ольги Анатоліївни, Євсікова Олексія Олександровича, Шевчук Світлани Ростиславівни, Верховного Суду України Прокопенка Олександра Борисовича, Берднік Інни Станіславівни, Волкова Олександра Федоровича, Гриціва Михайла Івановича, Ємця Анатолія Анатолійовича, Жайворонок Тетяни Євгенівни, Кривенди Олега Вікторовича,

встановила:

До Вищої ради правосуддя 15 лютого 2017 року за вх. № Д-799/0/7-17 надійшло звернення Долинського Дениса Валентиновича стосовно дій суддів Житомирського окружного адміністративного суду Нагірняка М.Ф. (при розгляді справи № 806/5274/15), господарського суду Житомирської області Машевської О.П. (при розгляді справи № 906/994/16), Тернопільського окружного адміністративного суду Ходачкевич Н.І. (при розгляді справи № 819/3419/15), Львівського апеляційного адміністративного суду Каралюса В.М., Затолочного В.С., Матковської З.М. (при розгляді справи № 819/3419/15), Вищого адміністративного суду України Зайця В.С., Горбатюка С.А., Стрелець Т.Г. (при розгляді справи № 819/3419/15), господарського суду Житомирської області Тимошенка О.М. (при розгляді справи № 906/1783/15), Рівненського апеляційного господарського суду Філіпової Т.Л., Василишина А.Р., Бучинської Г.Б. (при розгляді справи № 906/1783/15), Вищого господарського суду України Євсікова О.О., Кролевець О.А. (при розгляді справи № 906/1783/15), господарського суду Житомирської області Прядко О.В. (при розгляді справи № 906/549/16), Рівненського апеляційного господарського суду Гудак А.В., Грязнова В.В., Олексюк Г.Є. (при розгляді справи № 906/549/16), Вищого господарського суду України Кролевець О.А., Євсікова О.О., Шевчук С.Р. (при розгляді справи № 906/549/16), Вищого адміністративного суду України Сороки М.О. (при розгляді справ № 806/2612/15 та № 2а-10585/10/2670) та Смоковича М.І. (при розгляді справи № 806/2612/15), Верховного Суду України Прокопенка О.Б., Барбари В.П., Берднік І.С., Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Потильчака О.І., Терлецького О.О., Шицького Б.І. (при розгляді справи № 806/2612/15).

За результатами автоматизованого розподілу матеріалу від 15 лютого 2017 року вказане звернення передане для проведення попередньої перевірки члену Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченку А.М.

Під час попередньої перевірки звернення Долинського Д.В. членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1514-VIІІ та рішенням Вищої ради юстиції від 8 грудня 2016 року № 3169/0/15-16 Зайця В.С., Сороку М.О. звільнено з посад суддів Вищого адміністративного суду України, а Постановами Верховної Ради України від 8 і 22 вересня 2016 року № 1515-VIІІ, № 1600-VIІІ Барбару В.П., Колесника П.І., Панталієнка П.В., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Потильчака О.І., Терлецького О.О., Шицького Б.І. – з посад суддів Верховного Суду України у зв’язку з поданням заяв про відставку.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», ухвалою члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. від 20 вересня 2017 року № 3634/0/18-17 звернення Долинського Д.В. в частині щодо суддів Вищого адміністративного суду України Зайця В.С., Сороки М.О., Верховного Суду України Барбари В.П., Колесника П.І., Панталієнка П.В., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Потильчака О.І., Терлецького О.О., Шицького Б.І. залишено без розгляду.

До Вищої ради правосуддя 20 лютого 2017 року за вх. № 154/0/13-17 надійшла дисциплінарна скарга Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі – ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»), подана через адвоката Чагіна С.М., в якій ставиться питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Вищого адміністративного суду України Зайця В.С., Горбатюка С.А., Стрелець Т.Г. за їхні дії під час розгляду справи № 819/3419/15 (касаційне провадження № К/800/7636/16, № К/800/7673/16, № К/800/7676/16).

За результатами автоматизованого розподілу матеріалу вказана скарга передана для проведення попередньої перевірки члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченку А.М.

Під час попередньої перевірки скарги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1514-VIІІ Зайця В.С. звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв’язку з поданням заяви про відставку. У зв’язку з цим відповідно до пункту 5 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» ухвалою члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. від 20 вересня 2017 року № 3635/0/18-17 скаргу ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в частині щодо судді Вищого адміністративного суду України Зайця В.С. залишено без розгляду.

До Вищої ради правосуддя 23 березня 2017 року за вх. № Б-1603/0/7-17 надійшла скарга Бойка Ігоря Ярославовича стосовно дій суддів Вищого господарського суду України Кролевець О.А., Євсікова О.О., Шевчук С.Р. при розгляді справи № 906/549/16.

За результатами автоматизованого розподілу матеріалу вказана скарга передана для проведення попередньої перевірки члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченку А.М.

До Вищої ради правосуддя з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 2 червня 2017 року за вх. № 748/0/20-17 надійшла скарга Бойка Ігоря Ярославовича від 13 травня 2016 року, у якій скаржник ставить питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді господарського суду Житомирської області Тимошенка О.М. за дії, вчинені при розгляді справи № 906/1783/15.

За результатами автоматизованого розподілу матеріалу вказана скарга передана для проведення попередньої перевірки члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченку А.М.

Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченком А.М. проведено попередню перевірку звернення та скарг, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.

Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М. та додані до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Тернопільського окружного адміністративного суду Ходачкевич Н.І., господарського суду Житомирської області Тимошенка О.М., Прядко О.В. з огляду на таке.

Згідно з постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року (суддя Ходачкевич Н.І.) у справі № 819/3419/15 задоволено у повному обсязі поданий 16 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 до «відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації об’єднань громадян Житомирського міського управління юстиції», визнано протиправними та скасовано всі реєстраційні дії та реєстраційні записи щодо ЗАТ «Житомирські ласощі» за період з 3 грудня 2010 року по 15 березня 2011 року, а також реєстраційні записи щодо Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» (далі – ТДВ «ЖЛ») в період з 19 травня 2011 року по 25 травня 2015 року.

На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, під час судового розгляду справи суддею було допущено цілу низку істотних порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Постановою суду було визнано протиправними та скасовано наступні реєстраційні дії та записи про них у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі» (код за ЄДРПОУ _______), а саме – внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації; від 03.12.2010, запис № _____________, та державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті реорганізації; від 05.05.2011, запис № ______________.

Водночас, визнано протиправними та скасовано всі реєстраційні дії та записи про них у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТДВ «ЖЛ» (код за ЄДРПОУ _______), у т.ч. реєстрацію юридичної особи шляхом злиття (запис від 15 березня 2011 року, запис № ______________), а також усі подальші реєстраційні дії та записи про них стосовно цієї юридичної особи.

Таке рішення впливає на права та обов’язки ТДВ «ЖЛ», яке на підставі даного судового рішення 27 листопада 2015 року було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується матеріалами справи № 806/5231/15 (див. нижче).

Відповідно до частини четвертої статті 87 Цивільного кодексу України, «юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації».

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фактично було відновлено правопопередника ТДВ «ЖЛ» – Закрите акціонерне товариство «Житомирські ласощі» з іншим складом учасників, ніж ТДВ «ЖЛ», та, відповідно, різними частками у статутному (складеному) капіталі товариств (див., зокр., т. 1, а.с. 22-23, т. 1, а.с. 40-44). Отже, судове рішення вирішило питання про права і обов’язки учасників як ЗАТ «Житомирські ласощі», так і ТДВ «ЖЛ», але при цьому вказані особи не були залучені до судового розгляду.

Відповідні дії можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого на момент вчинення підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у відповідній редакції («істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків»), а на даний час відповідають ознакам дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII. Дане порушення мало місце у своїй абсолютній повноті – шляхом повного усунення осіб від участі у судовому розгляді.

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить, зокрема, із того, що під «учасниками судового процесу» слід розуміти у т.ч. і осіб, питання про права і обов’язки яких вирішене судовим рішенням, незважаючи на те, що вони брали участі у справі.

Такий висновок слід зробити, серед іншого, з огляду на те, що право на оскарження судових рішень мають у т.ч. особи, питання про права і обов’язки яких вирішено судом, незважаючи на те, що такі особи не залучалися до судового розгляду у судах попередніх інстанцій (частина перша статті 185, частина перша статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України). Таким чином, системне тлумачення положень чинного законодавства вказує, що у наведених вище нормах про дисциплінарну відповідальність суддів під «учасниками судового процесу» маються на увазі у т.ч. і особи, питання про права і обов’язки яких вирішене судовим рішенням, навіть у випадку, коли фактично вони не залучалися до судового розгляду.

Дії судді Ходачкевич Н.І. по відношенню до позивача та відповідача також можуть свідчити про вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого на момент вчинення підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI («істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків»), а на даний час відповідають ознакам дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII («істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків»).

Від судового розгляду фактично було усунуто і сторін справи. Так, доказів відправлення сторонам копії ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі та позовної заяви з доданими матеріалами у справі немає.

Натомість, у матеріалах справи на а.с. 169 наявне повідомлення на адресу Житомирського міського управління юстиції про надіслання ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з доданими матеріалами з розпискою про отримання державного реєстратора Лоханчука В.А. Документів, що посвідчували б його повноваження діяти від імені відповідача, у справі немає. Незважаючи на відсутність повідомлення сторін, у подальшому у судове засідання, призначене на 23 листопада 2015 року, з’явилися представник позивача та Лоханчук В.А., який був допущений судом до участі у судовому розгляді як представник відповідача, незважаючи на відсутність документів, що підтверджували б його повноваження.

У матеріалах справи (а.с. 182) наявна копія довіреності від 20 листопада 2015 року, яка уповноважує Лоханчука В.А. представляти інтереси Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та «їх посадових осіб» відповідно, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України. Документа, який би посвідчував повноваження Лоханчука В.А. представляти під час судового розгляду відповідача – «Житомирське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби» – матеріали справи не містять.

Судовий розгляд справи відбувся також без участі уповноважених представників позивача. Так, позовна заява була підписана ОСОБА_2 як представником позивача, однак довіреності, яка посвідчувала б її повноваження, до позовної заяви не додано (див. а.с. 4-150). Відсутня така довіреність і в матеріалах справи, сформованої під час її розгляду в суді першої інстанції. Суд не дав цій обставині жодної оцінки.

У своїх письмових поясненнях суддя Ходачкевич Н.І. зазначила, що в подальшому, під час розгляду справи в апеляційній інстанції, до суду було подано довіреність на ім’я ОСОБА_2, видану ще до звернення до суду першої інстанції. Дана обставина (існування довіреності, яка не була додана до позовної заяви при її поданні) вочевидь не має жодного правового значення для оцінки законності дій судді.

Матеріали справи не містять жодного підтвердження того, що сторонам по справі при розгляді у суді першої інстанції взагалі направлялася хоч якась кореспонденція.

Відповідно до журналу судового засідання (т. 1, а.с. 183, зворот), останнє було закрито 23 листопада 2015 року о 16 год. 58 хв. Того ж дня було виготовлено повний текст судового рішення (т. 1, а.с. 186-193), який в той же день начебто скеровано відповідачеві для виконання (відповідне повідомлення, підписане секретарем судового засідання Цимбал А.В., наявне на а.с. 194, т. 1). Втім, доказів відправлення тексту відповідачеві немає. Натомість, згідно із даними довідкового листа до справи (т. 1), вже о 20 год. 15 хв. 23 листопада 2015 року повний текст постанови у справі був виданий на руки Лоханчуку В.А. (т. 1, довідковий лист до справи).

Діями судді зведено нанівець саму сутність права на справедливий суд як по відношенню до осіб, не залучених до судового розгляду, так і по відношенню до осіб, які формально були сторонами по справі. З огляду на вказане, в діях судді Ходачкевич Н.І. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого на момент вчинення пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI («умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод»), а на даний час – проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року (опис проступку є ідентичним).

Дії судді Ходачкевич Н.І. призвели до істотної шкоди для авторитету правосуддя. У сукупності з істотними порушеннями норм процесуального права, описаними вище, ціла низка інших обставин свідчить про те, що насправді йшлося лише про видимість судового розгляду, насправді ж дії судді та осіб, які начебто представляли сторін, були спрямовані на поспішне досягнення заздалегідь визначеного результату, не опікуючись навіть дотриманням форми судового розгляду.

Так, у той час, коли у позовній заяві відповідачем було вказано «Житомирське міське управління юстиції в Житомирській області в особі Реєстраційної служби» (т. 1, а.с. 4), постановою від 23 листопада 2015 року було задоволено позовні вимоги до «Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації об’єднань громадян Житомирського міського управління юстиції» (т. 1, а.с. 186) – при тому, що жоден із цих суб’єктів, як вже зазначалося вище, не брав участі у судовому розгляді. Будь-якого процесуального рішення щодо заміни відповідача у справі, згідно з матеріалами справи, не приймалося.

Також постановою, прийнятою суддею Ходачкевич Н.І. у справі № 819/3419/15, було визнано протиправними та скасовану низку реєстраційних дій, що мали місце починаючи з 3 грудня 2010 року. Відповідно до частини другої статті 99 КАСУ, «для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.». Наслідком пропущення строку звернення до адміністративного суду, згідно із частиною першою статті 100 КАСУ, є залишення адміністративного позову без розгляду. Попри те, що з часу вчинення всіх оскаржуваних реєстраційних дій минуло значно більше шести місяців (стосовно першої дії – майже 5 років), у прийнятій постанові суд не дав цій обставині жодної правової оцінки, що свідчить про те, що ним не було вчинено дій щодо виконання завдань адміністративного судочинства, визначених частиною першою статті 2 КАСУ – «є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ», особливо враховуючи те, що судове рішення у формі постанови негативно вплинуло на права та обов’язки низки суб’єктів, які взагалі не були залучені до судового розгляду.

У своїй сукупності порушення, допущені суддею, на момент вчинення можуть свідчити про порушення присяги в розумінні пункту 1 частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у відповідній редакції («суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя») і були підставою для звільнення судді з посади.

На даний час відповідні дії судді можуть свідчити про вчинення істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII («суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду»).

У подальшому 3 березня 2016 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Каралюс В.М., судді Затолочний В.С., Улицький В.З.) у цій же справі відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ТДВ «ЖЛ», постанову суду першої інстанції змінено в мотивувальній і резолютивній частинах, в іншій частині – залишено без змін (т. 4, а.с. 104-110).

У скарзі Долинського Д.В. вказується, що розгляд проведено колегією у складі суддів Каралюса В.М., Затолочного В.С., Матковської З.М. Водночас, при проведенні перевірки з’ясовано, що суддя Матковська З.М. входила до складу первісно сформованої колегії суддів і взяла участь у судовому засіданні, що відбулося 21 січня 2016 року (журнал судового засідання – т. 4, а.с. 26). Втім, у судовому засіданні 3 березня 2016 року у складі колегії суддів відбулися зміни, замість судді Матковської З.М. участь у засіданні брав суддя Улицький В.З. (журнал судового засідання – т. 4, а.с. 101-102).

Згідно з інформацією, наданою Львівським апеляційним адміністративним судом (лист від 11 серпня 2017 року вих. № К-1769/17), зміна складу суду, що здійснював 3 березня 2016 року перегляд в апеляційному порядку судового рішення у справі, відбулася відповідно до пункту 6.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Львівському апеляційному адміністративному суді, затверджених рішенням зборів суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2015 року № 9/1 з подальшими змінами. Оскільки суддя Матковська З.М., яка входила до первісно сформованого складу суду, перебувала у додатковій оплачуваній відпустці, до складу судової колегії було залучено суддю судової палати, до якої належить суддя-доповідач, який є наступним в алфавітному порядку, починаючи з відсутнього судді-члена колегії, та присутній згідно з табелем обліку робочого часу (суддя Улицький В.З.).

Доводи скарги стосовно дій суддів Львівського апеляційного адміністративного суду полягають у тому, що при розгляді справи порушено встановлену законом підвідомчість, оскільки вирішений по суті спір належить до підвідомчості не адміністративних, а господарських судів.

Оцінюючи доводи скарги, Третя Дисциплінарна палата виходить із того, що з огляду на межі повноважень суду апеляційної інстанції, визначені законом, вони зводяться до незгоди із судовим рішенням.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України, постановленою колегією суддів у складі головуючого судді Зайця В.С. (звільнений у відставку), суддів Горбатюка С.А. (звільнений у відставку), судді Стрелець Т.Г. від 7 липня 2016 року у даній справі (№ 819/3419/15, касаційне провадження № К/800/7636/16, № К/800/7673/16, № К/800/7676/16) касаційні скарги ТДВ «ЖЛ», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк») в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Житомирі, Бойка І.Я. відхилено, постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2016 року залишено без змін.

Як і стосовно дій суддів апеляційної інстанції у цій справі, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя приходить до висновку, що доводи скарги зводяться головним чином до незгоди із судовим рішенням.

У скарзі Долинського Д.В. також ставиться питання про порушення під час касаційного перегляду справи встановлених законом строків розгляду справ.

Відповідно до статті 214-1 КАСУ, касаційна скарга має бути розглянута протягом одного місяця з дня одержання судом касаційної інстанції адміністративної справи. Цей строк судом порушено.

Водночас, враховуючи наявну інформацію про кількість справ, що розглядаються Вищим адміністративним судом України, та надмірне навантаження, яке мають судді цього суду, Третя Дисциплінарна палата вважає, що безпідставного затягування або невжиття суддями заходів щодо розгляду скарг протягом строку, встановленого законом, у даному випадку місця не мало.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року (суддя Нагірняк М.Ф.) у справі № 806/2612/15 за позовом Друкаренко Г.Е., Очеретько М.Є. до Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області, Державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Яровенко І.Є., Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації об’єднань громадян Житомирського міського управління юстиції, за участю третьої особи – ТДВ «ЖЛ», про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії позов задоволено частково, вирішено визнати протиправними та скасувати:

• запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 3 грудня 2010 року № ____________ про внесення рішення засновників (учасників) ЗАТ «Житомирські ласощі» щодо припинення ЗАТ «Житомирські ласощі», яке пов’язане з реорганізацією;
• запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15 березня 2011 року № ___________ про державну реєстрацію ТДВ «ЖЛ» шляхом злиття ЗАТ «Житомирські ласощі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстайл-ХХІ»;
• запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 5 травня 2011 року № ___________ про державну реєстрацію припинення ЗАТ «Житомирські ласощі» в результаті злиття.

Скасовано записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців:

• від 19 травня 2011 року № _______________ про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»;
• від 7 липня 2011 року № _________________ про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»;
• від 7 вересня 2011 року № ________________ про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»;
• від 6 грудня 2011 року № _______________ про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ ідальністю «ЖЛ»;
• від 22 лютого 2012 року № _______________ про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»;
• від 16 травня 2012 року № ____________ про підтвердження відомостей про ТДВ «ЖЛ»;
• від 17 травня 2012 року № ____________ про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»;
• від 18 травня 2012 року № ____________ про внесення відомостей щодо керівника ТДВ «ЖЛ»;
• від 13 червня 2012 року № _______________ про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»;
• від 3 жовтня 2012 року № ____________ про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»;
• від 25 квітня 2013 року № ____________ про підтвердження відомостей про ТДВ «ЖЛ»;
• від 21 травня 2013 року № _____________ про внесення відомостей щодо керівника ТДВ «ЖЛ»;
• від 24 травня 2013 року № ______________ про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»;
• від 13 червня 2013 року № _______________ про внесення відмітки про подання фінансової звітності ТДВ «ЖЛ»;
• від 20 серпня 2013 року № ______________ про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»;
• від 22 жовтня 2013 року № _______________ про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»;
• від 22 квітня 2014 року № _______________ про підтвердження відомостей про ТДВ «ЖЛ»;
• від 18 серпня 2014 року № ______________ про державну реєстрацію зміни складу засновників ТДВ «ЖЛ»;
• від 29 квітня 2015 року № ______________ про підтвердження відомостей про ТДВ «ЖЛ»;
• від 25 травня 2015 року № _______________ про внесення відомостей про види діяльності ТДВ «ЖЛ».

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року у даній справі апеляційну скаргу ТДВ «ЖЛ» було задоволено, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року в частині задоволення позовних вимог скасовано та прийнято нову постанову – про відмову у задоволенні позову. При цьому, мотивуючи постанову, колегія суддів зазначила, що «між учасниками справи виник корпоративний спір»; «посилання суду першої інстанції, які ґрунтуються на неправомірності цих рішень [загальних зборів товариства], вбачаються способом повторно вирішити корпоративний спір, що не допускається в порядку адміністративного судочинства».

Постановою Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2015 року у складі колегії під головуванням судді Сороки М.О. (звільнений у відставку), у складі суддів Смоковича М.І. та Чумаченко Т.А. (звільнена у відставку) скасовано постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року та частково скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 9 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_; до Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області, Державного реєстратора виконавчого комітету Житомирської міської ради Яровенко І.Є., Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації об’єднань громадян Житомирського міського управління юстиції, третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ» про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії.

Ну думку Третьої Дисциплінарної палати, виходячи із законодавчо встановлених меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, скарга у частині, що стосується дій суддів Вищого адміністративного суду у даній справі, зводиться до незгоди із судовим рішенням.

26 квітня 2016 року колегією суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі головуючого Прокопенка О.Б., суддів Барбари В.П., Берднік І.С., Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Потильчака О.І., Терлецького О.О., Шицького І.Б. винесено постанову, якою відмовлено у задоволенні заяви ТДВ «ЖЛ» та залишено в силі постанову ВАСУ від 23 грудня 2015 року.

Заява була мотивована посиланням на наявність неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, на підтвердження чого заявником було надано копії постанов Вищого господарського суду України від 23 січня 2013 року, 15 жовтня 2014 року та 25 листопада 2015 року (справи №№ 5011-66/8456-2012, 915/1539/13, 916/3243/14).

Підставою для відмови у задоволенні заяви став висновок Верховного Суду України щодо відсутності неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні заяви ТДВ «ЖЛ», Верховний Суд України діяв у межах законодавчо встановлених підстав для перегляду судових рішень Верховним Судом України, зважаючи на що, скарга в частині, що стосується суддів Верховного Суду України, зводиться до незгоди із судовим рішенням.

Дисциплінарна скарга не стосувалася дій судді Житомирського окружного адміністративного суду Нагірняка М.Ф. при розгляді справи № 806/2612/15, у зв’язку з чим Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не дає їм оцінки.

Стосовно доводів скарг про незаконність дій суддів різних інстанцій при розгляді справи № 906/1783/15 за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Житомирські ласощі» про скасування протоколу зборів від 5 березня 2011 року № 5 Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відзначає наступне.

29 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі» з позовною заявою про визнання недійсними та такими, що прийняті з перевищенням повноважень, рішень загальних зборів акціонерів від 5 березня 2011 року № 5.

До позовної заяви не було долучено доказів сплати судового збору. Такі докази було подано лише окремою заявою 30 грудня 2015 року (а.с. 19-22).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 31 грудня 2015 року (суддя Тимошенко О.М.) відкрито провадження по справі та призначено її розгляд на 18 січня 2016 року на 10:40 (т. 1, а.с. 1). Ухвалою зобов’язано позивача надати для огляду оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та оригінал довіреності від 18 листопада 2015 року. Відповідача зобов’язано «надати письмовий відзив на позовну заяву, при наявності заперечень обґрунтувати їх документально з посиланням на закон; надати Статут товариства в редакції станом на 5 березня 2011 року (оригінал – для огляду, копію – до справи); надати протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ «Житомирські Ласощі» № 5 від 5 березня 2011 року (оригінал – для огляду, копію – до справи); надати реєстр акціонерів, зареєстрованих для участі у загальних зборах акціонерів ЗАТ «Житомирські Ласощі», які відбулися 5 березня 2011 року (оригінал – для огляду, копію – до справи)».

Із зазначених документів на момент розгляду справи по суті були наявні лише відзив на позовну заяву (т. 1, а.с. 165) та Статут товариства (т. 1., а.с. 100-121).

12 січня 2016 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмета позову, до якої додала позовну заяву в новій редакції. Згідно з новою редакцією позовної заяви, позивачка просила суд «визнати недійсними усі рішення, прийняті позачерговими Загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі» ..., що оформлені Протоколом № 31 від 20 листопада 2010 року» (т. 1, а.с. 32).

У матеріалах справи наявні дані, що ухвала про порушення провадження у справі ЗАТ «Житомирські Ласощі» отримана не була, поштове відправлення було повернуто відправникові у зв’язку із закінченням терміну зберігання (т. 1, а.с. 152). З тих самих підстав було повернуто відправникові ухвалу, надіслану позивачці Грущак Н.І. (т. 1, а.с. 155).

У матеріалах справи також наявне (т. 1, а.с. 158) клопотання представника позивача про «перепризначення розгляду справи» на іншу дату, однак «в будь-якому випадку ця дата має бути раніше, ніж 18.01.2016». Клопотання мотивоване тим, що «представнику Позивача стало відомо, що представником Відповідача подане клопотання про перепризначення розгляду справи на 15.01.2016 року». Клопотання представника позивача датовано 15 січня 2016 року, на штампі суду із вхідною датою стоїть номер «405».

Матеріали справи дійсно містять клопотання представника відповідача ЗАТ «Житомирські ласощі» про «перенесення справи на 15.01.2016 року» «у зв’язку з зайнятістю у судових процесах» та «з метою дотримання ст. 69 ГПК України та ст. 6 Конвенції, а також норм Конституції України щодо дотримання прав та свобод людини та громадянина» (т. 1, а.с. 160). Втім, до справи клопотання підшито вже після клопотання Позивача, крім того, як слідує зі штампу суду із вхідною датою та номером («15 січ 2016 № 406»), це клопотання було подано пізніше від клопотання Відповідача.

У сукупності з іншими обставинами справи викладене свідчить про те, що представник позивача та відповідача узгоджували свої дії, реального спору між ними не існувало. Про наведене свідчить і визнання позову відповідачем (див. т. 1, а.с. 165). Поведінка суду, зокрема, перенесення за таких умов судового розгляду свідчить про те, що суддя Тимошенко О.М. усвідомлював дану обставину.

Ухвалою від 15 січня 2016 року (а.с. 167) судове засідання було призначено на 15 січня 2016 року на час в інтервалі з 10:00 до 11:00 (час на ухвалі частково закритий штрих-кодом, але цілком можна зрозуміти, що перші цифри у позначенні часу – «10»). Згідно з протоколом судового засідання (т. 1, а.с. 183) судове засідання почалося о 10 годині 45 хвилин.

За таких обставин можна зробити висновок, що при розгляді справи було створено лише видимість здійснення правосуддя, а сам судовий процес був спрямований на те, щоб вирішити питання про права і обов’язки осіб, не залучених до судового розгляду. Такими особами були, насамперед, правонаступник ЗАТ «Житомирські ласощі» – ТДВ «ЖЛ», а також учасники обох товариств.

Станом на 15 січня 2015 року згідно з інформацією веб-сайту «Судова влада України» справа на цей день не була призначена (т. 1, а.с. 259).

15 січня 2016 року судом винесено рішення у справі, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано недійсними рішення, прийняті позачерговими загальними зборами акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі», які оформлені протоколом № 31 від 20 листопада 2010 року.

16 січня 2016 року (згідно з відміткою на примірнику клопотання в матеріалах справи – т. 1, а.с. 193; при цьому у справі знаходиться не оригінал, а копія клопотання) Бойком І.Я. до господарського суду Житомирської області подано датоване 15 січня 2016 року клопотання про залучення до участі у справі третьої особи. Клопотання вмотивоване тим, що рішення у справі може вплинути на права і обов’язки Бойка І.Я. як мажоритарного акціонера ТДВ «ЖЛ», правонаступника ЗАТ «Житомирські ласощі». Того ж дня ухвалою суду у задоволенні клопотання було відмовлено з тих підстав, що вступ у справу третіх осіб, згідно із статтею 27 Господарського процесуального кодексу України, можливий до прийняття рішення господарським судом.

Також 16 січня 2016 року з клопотанням про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача звернулося ТДВ «ЖЛ». Того ж дня у задоволенні клопотання судом було відмовлено з аналогічних мотивів.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя приходить до висновку, що при розгляді справи суддею Тимошенком О.М. було допущено низку істотних порушень закону, що можуть свідчити про вчинення дисциплінарних проступків.

Зокрема, судом вирішено питання про права і обов’язки осіб, не залучених до судового розгляду, чим порушено їх право на справедливий суд як основоположне право людини.

Судовим рішенням, ухваленим суддею Тимошенком О.М., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано недійсними рішення, прийняті позачерговими загальними зборами акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі», які оформлені протоколом № 31 від 20 листопада 2010 року.

Цілком очевидно, що таке рішення впливає на права та обов’язки ТДВ «ЖЛ», оскільки змістом протоколу № 31 від 20 листопада 2010 року було, серед іншого, утворення ТДВ «ЖЛ» (п. 12 протоколу, т. 1, а.с. 46).

Крім того, прийняте рішення вплинуло не лише на права і обов’язки ОСОБА_1, але і на права і обов’язки інших акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі», так само, як і на права і обов’язки учасників ТДВ «ЖЛ».

Такі дії судді Тимошенка О.М., позбавляючи осіб, питання про права і обов’язки яких вирішено судом, доступу до суду, можуть свідчити про вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого на момент вчинення пунктом 3 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року («істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків»), що на даний час відповідає ознакам дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року («умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод»).

Вирішення питання про права і обов’язки осіб, не залучених до судового розгляду, також порушує права цих осіб на справедливий суд в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вказане, дії судді Тимошенка О.М. можуть свідчити про наявність ознак дисциплінарного проступку, передбаченого на момент вчинення пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року («умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод»), а на даний час – проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року (опис проступку є ідентичним).

У своїй сукупності порушення, допущені суддею, порочать звання судді та підривають авторитет правосуддя. На момент вчинення ці порушення були підставою для звільнення судді з посади з підстав порушення присяги згідно з пунктом 1 частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року у відповідній редакції («суддя вчинив дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя»).

На даний час відповідні дії судді можуть свідчити про вчинення істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 71 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року («суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду»).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 28 січня 2016 року апеляційні скарги ТДВ «ЖЛ» та Бойка І.Я. було прийнято до провадження, ТДВ «ЖЛ» та Бойка І.Я. залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Згідно з даними протоколу судового засідання від 11 лютого 2016 року (т. 2, а.с. 106), представника ТДВ «ЖЛ» було допущено до розгляду апеляційної скарги, проте пізніше (о 10:18) головуючою суддею Філіповою Т.Л. було оголошено перерву, після якої (о 10:23) представнику ТДВ «ЖЛ» було повідомлено, що він не може бути учасником процесу, оскільки ТДВ «ЖЛ» станом на дату слухання справи не значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

11 лютого 2016 року представником Бойка І.Я. після ознайомлення з матеріалами справи було подано заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з необхідністю подання додаткових доказів (т. 2, а.с. 84). У задоволенні цього клопотання суд відмовив з посиланням на те, що ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження представник апелянта отримав 1 лютого 2016 року, тому не був позбавлений можливості завчасно ознайомитися з матеріалами справи та надати додаткові докази; «крім того, колегія суддів має обґрунтований сумнів у тому, що докази, про які зазначає апелянт, існують і можуть бути надані суду» (постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2016 року, т. 2, а.с. 117). Вважаю, що суд діяв в межах своїх повноважень і не порушив засади рівності сторін.

11 лютого 2016 року постановою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Бойка І.Я. на рішення господарського суду Житомирської області від 15 січня 2016 року залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТДВ «ЖЛ» припинено.

Відповідно до частини третьої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Виходячи із наведеного, хоча рішенням суду першої інстанції було вирішено питання про права і обов’язки осіб, не залучених до судового розгляду, суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості реалізувати передбачені статтею 24 Господарського процесуального кодексу України права щодо залучення до участі у справі іншого відповідача.

Необхідність скасування рішення суду першої інстанції, яким вирішене питання про права і обов’язки осіб, не залучених до судового розгляду, та передачі справи на повторний розгляд до суду першої інстанції випливає із положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та із положень пункту 3 частини третьої статті 104 Господарського процесуального кодексу України (в частині скасування рішення суду першої інстанції). Втім, така необхідність не є очевидною та прямо не передбачена процесуальним законодавством. За таких обставин залишення судом апеляційної інстанції в силі рішень судів, якими вирішено питання про права і обов’язки осіб, не залучених до судового розгляду, не свідчить про наявність у діях суддів ознак дисциплінарного проступку. Таким чином, скарга стосовно дій суддів апеляційної інстанції у даній справі зводиться до незгоди з судовим рішенням.

Постановою Вищого господарського суду України від 4 квітня 2016 року (головуюча суддя Попікова О.В., судді Євсіков О.О., Кролевець О.А.) касаційне провадження за касаційною скаргою ТДВ «ЖЛ» припинено, касаційну скаргу Бойка І.Я. залишено без задоволення. Рішення господарського суду Житомирської області від 15 січня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2016 року у справі залишено без змін.

У скарзі Долинського Д.В. (вх. № Д-799/0/7-17) вказується, що суд касаційної інстанції припустився аналогічних порушень, допущених судами попередніх інстанцій. Також скаржник посилається на те, що у постанові суду касаційної інстанції не наведено мотивів відхилення доводів скаржника.

Вивчивши матеріали справи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у постанові Вищого господарського суду України (обсяг якої складає 11 сторінок тексту) наведені мотиви її прийняття.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29–30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Що ж стосується вирішення судом касаційної інстанції справи, в якій було вирішено питання про права і обов’язки осіб, не залучених до судового розгляду, слід враховувати, що згідно із частиною третьою статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а відповідно до статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України до повноважень суду касаційної інстанції не входить передача справи на новий розгляд до суду першої інстанції у випадках, якщо судом вирішено питання про права і обов’язки осіб, не залучених до судового розгляду.

Необхідність скасування рішень судів нижчих інстанцій, якими вирішено питання про права і обов’язки осіб, не залучених до судового розгляду, випливає із положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втім, така необхідність не є очевидною та прямо не передбачена процесуальним законодавством. За таких обставин залишення судом касаційної інстанції в силі рішень судів, якими вирішено питання про права і обов’язки осіб, не залучених до судового розгляду, не свідчить про наявність у діях суддів Вищого господарського суду України ознак дисциплінарного проступку.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вбачає ознаки дисциплінарного проступку у діях судді Прядко О.В. при розгляді справи № 906/549/16 за позовом Delta Capital S.A. (компанія Дельта Кепітал С.А.) до ЗАТ «Житомирські ласощі» та Департаменту реєстрації Житомирської міської ради про визнання недійсними записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ЗАТ «Житомирські ласощі», зобов’язання Департаменту реєстрації Житомирської міської ради скасувати записи до Єдиного державного реєстру, визнання недійсними рішень, прийнятих позачерговими загальними зборами Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі» з огляду на наступне.

6 червня 2016 року Delta Capital S.A. (компанія Дельта Кепітал С.А.) звернулось з позовом до ЗАТ «Житомирські ласощі» та Департаменту реєстрації Житомирської міської ради про визнання недійсними записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ЗАТ «Житомирські ласощі», зобов’язання Департаменту реєстрації Житомирської міської ради скасувати записи до Єдиного державного реєстру, визнання недійсними рішень, прийнятих позачерговими загальними зборами Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі».

28 липня 2016 року рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Прядко О.В.) позов компанії Дельта Капітал С.А. задоволено частково. Визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі» від 12 березня 2011 року, оскільки вони прийняті на виконання недійсних рішень загальних зборів акціонерів, оформлених протоколом № 31 від 20 листопада 2010 року, за відсутності необхідного кворуму, з позбавленням позивача можливості взяти участь у загальних зборах акціонерів. Недійсність рішення зборів встановлена на підставі рішення господарського суду Житомирської області у справі № 906/1783/15, яке було залишено в силі судами вищих інстанцій.

Доводи звернення Долинського Д.В. (вх. № Д-799/0/7-17) стосовно судді Прядко О.В. полягають у твердженні про необґрунтованість відхилення доводів третьої особи Бойка І.Я. при розгляді справи, який посилався на те, що для вирішення питання про склад учасників товариства визначальними були не дані реєстру акціонерів, а відомості, що містяться в статуті господарського товариства. Також скаржник посилався на неправильне використання судом як преюдиційного рішення у справі № 906/1783/15 з огляду на, зокрема, інший склад сторін у справі.

У скарзі також вказано, що рішенням господарського суду Житомирської області від 20 травня 2011 року у справі № 9/5007/33/11 за позовом Delta Capital S.A. до ТДВ «ЖЛ» (як правонаступника ЗАТ «Житомирські ласощі») про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів ЗАТ «Житомирські ласощі» від 12 березня 2010 року у позові було відмовлено, у зв’язку з чим представником третьої особи Бойка І.Я. заявлялося клопотання про припинення провадження у справі (т. 2, а.с. 75). У задоволенні клопотання судом було відмовлено на тій підставі, що преюдиційне значення дається «обставинам, встановленим судовими рішеннями …, а не правовій оцінці таких обставин». Суд також послався на те, що склад сторін у справах не є тотожним, відрізняються також і підстави позову.

Третя Дисциплінарна палата не вважає можливим вдаватися до оцінки рішення, прийнятого судом, яке не виходить за межі допустимого суддівського розсуду при розгляді справи.

Водночас, під час судового розгляду було відмовлено у задоволенні клопотання ТДВ «ЖЛ» про залучення у справу як третю особу з посиланням на те, що «в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо запрошуваної юридичної особи за ідентифікаційним кодом ________ записів не знайдено» (протокол судового засідання, т. 2, а.с. 44, зворот; ухвала суду від 14 липня 2016 року, т. 2, а.с. 46, зворот). Відповідні відомості були отримані суддею Прядко О.В. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за власною ініціативою 14 липня 2016 року об 11 годині 45 секунд (т. 2, а.с. 35), тобто, вочевидь, до початку судового засідання, призначеного на 11 годину того ж дня. З іншого боку, третьою особою Бойком І.Я. було заявлено клопотання про витребування судом у позивача документів, що є доказом його правосуб’єктності (т. 2, а.с. 52-54), у задоволенні якого відмовлено (арк. 3 рішення господарського суду Житомирської області від 28 липня 2016 року у справі, т. 2, а.с. 167), незважаючи на наявність у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15 квітня 2016 року, згідно з яким відомості про позивача у реєстрі відсутні (т. 2, а.с. 110-113); у задоволенні клопотання про витребування у Житомирської місцевої прокуратури належним чином засвідченої копії реєстру акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі» (т. 2, а.с. 52-54) також відмовлено (арк. 3 рішення господарського суду Житомирської області від 28 липня 2016 року у справі, т. 2, а.с. 167).

Вказані дії, а саме, витребування відомостей щодо сторони за власною ініціативою та відмова у задоволенні клопотання щодо витребування аналогічних відомостей щодо іншої сторони, можуть свідчити про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року в редакції, що діяла на момент вчинення відповідних дій («порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості»). Даний склад дисциплінарного проступку відповідає проступку, передбаченого підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2016 року (судді Філіпова Т.Л., судді Василишин А.Р., Бучинська Г.Б.) рішення господарського суду Житомирської області від 28 липня 2016 року у справі залишено без змін, а апеляційну скаргу Бойка І.Я. – без задоволення.

На думку заявника Долинського Д.В. (вх. № Д-799/0/7-17), судом апеляційної інстанції допущені ті самі порушення, що і судом першої інстанції. Втім, з огляду на законодавчо встановлені повноваження господарського суду апеляційної інстанції, на думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, звернення у даній частині зводиться до незгоди із судовим рішенням, з огляду на що підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів відсутні.

Постановою Вищого господарського суду України від 6 лютого 2017 року (судді Попікова О.В., Євсіков О.О., Кролевець О.А.) касаційну скаргу Бойка І.Я. залишено без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 28 липня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29 вересня 2016 року – без змін.

На думку заявника Долинського Д.В. (вх. № Д-799/0/7-17), судом касаційної інстанції допущені ті самі порушення, що і судами попередніх інстанцій. Враховуючи наведене вище, Третя Дисциплінарна палата приходить до висновку, що звернення у даній частині зводиться до незгоди із судовим рішенням, з огляду на що підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів відсутні.

15 листопада 2016 року суддя Житомирського окружного адміністративного суду Нагірняк М.Ф. відкрив провадження у справі № 806/5274/15 щодо перегляду за нововиявленими обставинами постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року по справі.

Заявник Долинський Д.В. посилається на те, що у вказаній справі здійснюється готування до винесення завідомо неправосудного рішення, а також на те, що суддя начебто неодноразово зустрічався з представниками ЗАТ «Житомирські Ласощі» Губерт О.М. та Дмитрасевичем Н.О. Втім, конкретних відомостей про ознаки будь-якого дисциплінарного проступку в діях суддя Нагірняка М.Ф. скарга не містить. З огляду на це, підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно Нагірняка М.Ф. відсутні.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 26 жовтня 2017 року № 3449/015-17 суддя Горбатюк С.А. звільнений з посади судді ВАСУ у зв’язку із поданням заяви про відставку. Враховуючи наведене, дисциплінарну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі – ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») в частині, що стосується вказаного судді, слід залишити без розгляду та повернути скаржнику на підставі пункту 5 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Враховуючи викладені вище висновки про наявність ознак дисциплінарних проступків у діях суддів Тернопільського окружного адміністративного суду Ходачкевич Н.І., господарського суду Житомирської області Тимошенка О.М., Прядко О.В., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відзначає, що в жодному із розглянутих випадків встановлений законом строк давності притягнення до дисциплінарної відповідальності не сплив.

Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено також інших, передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаних суддів.

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також приходить до висновку, що в іншій частині звернення та скарги зводяться до незгоди до судовими рішеннями та не стосуються обставин, які б вказували б на наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів.

Керуючись статтями 44, 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 12.12 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно суддів Тернопільського окружного адміністративного суду Ходачкевич Надії Іванівни, господарського суду Житомирської області Тимошенка Олександра Михайловича, Прядко Оксани Василівни.

Відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Житомирського окружного адміністративного суду Нагірняка Миколи Федоровича, Львівського апеляційного адміністративного суду Каралюса Володимира Маріяновича, Затолочного Віталія Семеновича, Матковської Зоряни Мирославівни, Вищого адміністративного суду України Смоковича Михайла Івановича, Стрелець Тетяни Геннадіївни, господарського суду Житомирської області Машевської Оксани Петрівни, Рівненського апеляційного господарського суду Філіпової Тетяни Леонідівни, Василишина Андрія Романовича, Бучинської Галини Богданівни, Гудак Алли Володимирівни, Грязнова Василя Володимировича, Олексюк Ганни Євгенівни, Вищого господарського суду України Кролевець Ольги Анатоліївни, Євсікова Олексія Олександровича, Шевчук Світлани Ростиславівни, Верховного Суду України Прокопенка Олександра Борисовича, Берднік Інни Станіславівни, Волкова Олександра Федоровича, Гриціва Михайла Івановича, Ємця Анатолія Анатолійовича, Жайворонок Тетяни Євгенівни, Кривенди Олега Вікторовича.

Дисциплінарну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі – ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») в частині, що стосується судді Вищого адміністративного суду України Горбатюка С.А., залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                          І.Ю. Мамонтова

Члени Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                         П.М. Гречківський

                                                                                  А.А. Овсієнко

                                                                                   М.П. Худик