Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу адвоката Лещенка Андрія Вікторовича в інтересах судді Приморського районного суду міста Одеси Свяченої Юлії Борисівни на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 листопада 2017 року № 3723/3дп/15-17,
встановила:
рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 22 листопада 2017 року № 3723/3дп/15-17 притягнуто до дисциплінарної відповідальності суддю Приморського районного суду міста Одеси Свячену Ю.Б. та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади (далі – рішення Дисциплінарної палати).
У рішенні Дисциплінарної палати зазначено, що дії судді під час розгляду справи № 522/10522/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Гур’євої С.С. (скаржник) про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю свідчать про порушення суддею Свяченою Ю.Б. низки норм Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) (статей 74–76, 116, 118–120, 122, 201, 212–215), зокрема щодо належного повідомлення сторін у справі, порядку відкриття провадження у справі, законності і обґрунтованості судового рішення, приписів пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) стосовно права на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо захисту права власності, а також про безпідставне затягування розгляду справи.
Дисциплінарною палатою під час розгляду дисциплінарної справи встановлені обставини, що свідчать про наявність у діях судді Свяченої Ю.Б. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», а саме: умисного істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; грубого порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя; умисного допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (права власності та права на справедливий суд). Підпунктом «а» пункту 1 частини першої, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 чинної редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено аналогічні підстави дисциплінарної відповідальності судді. Також Дисциплінарна палата встановила в діях судді склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», а саме безпідставне затягування розгляду справи.
Допущені суддею істотні порушення норм процесуального права у сукупності з діями судді щодо безпідставного затягування розгляду справи Дисциплінарна палата кваліфікувала як істотний дисциплінарний проступок, що є несумісним зі статусом судді, на підставі чого вирішила притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді внесення Вищій раді правосуддя подання про звільнення.
Не погоджуючись із рішенням Дисциплінарної палати, адвокат Лещенко А.В. в інтересах судді Приморського районного суду міста Одеси Свяченої Ю.Б. звернувся до Вищої ради правосуддя зі скаргою від 22 грудня 2017 року (вх. № 26/0/6-18 від 2 січня 2018 року) (далі – скарга судді), в якій просить рішення Дисциплінарної палати скасувати повністю та закрити дисциплінарне провадження.
У скарзі судді висловлено незгоду із рішенням Дисциплінарної палати та вказано на його необґрунтованість. Зокрема, зазначено, що, оцінюючи дії судді Свяченої Ю.Б. як головуючого у справі, Дисциплінарною палатою не доведено факту наявності в них ознак істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним з посадою судді. Під час ухвалення рішення про застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарна палата не дослідила неналежну роботу апарату суду, не взяла до уваги даних, які характеризують її як суддю, велике навантаження судді та недобросовісну поведінку позивача (її представника) під час розгляду цивільної справи № 522/10522/16-ц.
Скаргу судді подано в порядку та строки, встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Суддя Свячена Ю.Б., представник судді – адвокат Лещенко А.В., особа, за заявою якої ініційовано дисциплінарне провадження щодо судді, повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя 20 березня 2018 року прибули суддя Приморського районного суду міста Одеси Свячена Ю.Б., її адвокат Лещенко А.В. Особа, за заявою якої ініційовано дисциплінарне провадження щодо судді, у засідання не прибула.
Суддя Свячена Ю.Б., представник судді – адвокат Лещенко А.В. у засіданні Вищої ради правосуддя надали усні пояснення, додаткові матеріали, наголосили, що суддею не було допущено істотного дисциплінарного проступку. Із цих підстав просили задовольнити скаргу судді і скасувати рішення Дисциплінарної палати.
Дослідивши скаргу судді та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Малашенкову Т.М., яка запропонувала залишити без змін рішення Дисциплінарної палати, врахувавши усні та письмові пояснення судді Свяченої Ю.Б. та її представника – адвоката Лещенка А.В., Вища рада правосуддя встановила таке.
Указом Президента України від 4 березня 1998 року № 164/98 Свячену Юлію Борисівну призначено суддею Приморського районного суду міста Одеси строком на п’ять років.
Постановою Верховної Ради України від 15 травня 2003 року № 809-IV Свячену Ю.Б. обрано на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси безстроково.
Згідно з характеристикою, затвердженою рішенням зборів суддів Приморського районного суду міста Одеси від 7 серпня 2017 року, Свячена Ю.Б. за період роботи зарекомендувала себе грамотним спеціалістом права, сумлінним працівником, висококваліфікованим та досвідченим суддею. Відповідально ставиться до виконання службових обов’язків, постійно працює над удосконаленням своїх професійних навичок. За характером принципова, справедлива. До дисциплінарної відповідальності не притягувалася.
Зі змісту скарги судді та рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя встановила такі обставини.
10 червня 2016 року до Приморського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до скаржника про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю. Справу № 522/10522/16-ц розподілено судді Свяченій Ю.Б.
13 червня 2016 року ухвалою Приморського районного суду міста Одеси відкрито провадження у справі № 522/10522/16-ц та призначено судове засідання на 21 липня 2016 року.
Як визначено частиною першою статті 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Дисциплінарна палата встановила, і Вища рада правосуддя погоджується з тим, що суддя постановила ухвалу про відкриття провадження у справі за обставини сплати позивачем судового збору не в повному обсязі.
У засіданні Вищої ради правосуддя 20 березня 2018 року суддя Свячена Ю.Б. зазначила, що припустилася помилки при обчисленні судового збору і відкрила провадження у справі № 522/10522/16-ц за умови сплати судового збору не в повному обсязі. Згодом додатковим рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 3 листопада 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 недоплачену суму судового збору у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до частини четвертої статті 122 ЦПК України питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
На виконання приписів частини третьої статті 122 ЦПК України про визначення місця реєстрації відповідача до канцелярії суду 13 червня 2016 року був переданий запит, адресований відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС в Одеській області, про що свідчить копія вказаного запиту з відміткою про отримання працівником канцелярії суду. Оскільки відповіді на запит не було отримано, суд повторно 14 липня 2016 року звернувся із відповідним запитом до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС в Одеській області.
21 липня 2016 року, у день судового засідання, до суду надійшла відповідь відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС в Одеській області.
За таких обставин Дисциплінарною палатою встановлено, з чим погоджується Вища рада правосуддя, що мало місце недотримання приписів частин третьої, четвертої статті 122 ЦПК України, а саме надіслано запит до ГУ ДМС в Одеській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача після відкриття провадження у справі.
21 липня 2016 року у засідання з’явився представник позивача (ОСОБА_1), відповідач не прибув.
Вища рада правосуддя відзначає, що Дисциплінарною палатою вірно встановлено, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження одержання відповідачем повістки про судове засідання 21 липня 2016 року, як і копій позовної заяви та доданих до неї документів у справі № 522/10522/16-ц.
Як свідчить запис у журналі судового засідання від 21 липня 2016 року у справі № 522/10522/16-ц, у зв’язку із неявкою відповідача (скаржника) розгляд справи відкладено на 10 серпня 2016 року.
10 серпня 2016 року відбулося судове засідання за участю представника позивача (ОСОБА_1). Відповідач у судове засідання не прибув.
З матеріалів справи вбачається, що судову повістку про засідання 10 серпня 2016 року видано представнику позивача для вручення (надіслання) відповідачу. Пунктом 5 статті 74 ЦПК України передбачено, що стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу.
Таким чином, дії щодо вручення стороні судової повістки для надіслання іншій стороні здійснено у спосіб, передбачений ЦПК України.
Частиною третьою статті 27 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.
Вища рада правосуддя встановила, що в матеріалах справи дійсно міститься рекомендоване повідомлення про вручення 5 серпня 2016 року поштового відправлення, адресованого відповідачу, з підписом одержувача без зазначення прізвища.
Відповідно до пункту 99 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2003 року № 270, рекомендовані поштові відправлення, зокрема рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об’єкті поштового зв’язку вручаються адресату, а у разі його відсутності – повнолітньому члену сім’ї за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв’язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).
Згідно із частиною третьою статті 76 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності – відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
Суддя зазначила, що не мала підстав для обґрунтованого сумніву в тому, що відповідач не отримав повістку про судове засідання 10 серпня 2016 року, а отже, не мала підстав вважати, що відповідач не був повідомлений про судове засідання.
За таких обставин Вища рада правосуддя погоджується з доводами судді, що в неї були відсутні обґрунтовані сумніви вважати, що повідомлення підроблене або сфальсифіковане, а отже, що відповідач належним чином не повідомлений.
Щодо заочного розгляду справи Вища рада правосуддя зазначає, що згідно зі статтею 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зважаючи, що суддя добросовісно допускала, що рекомендоване поштове повідомлення є належним доказом отримання відповідачем 5 серпня 2016 року судової повістки про засідання 10 серпня 2016 року, вважала відповідача належним чином повідомленим, і від якого не надійшли заяви про розгляд справи за його відсутності, отримавши згоду позивача на заочний розгляд справи, отже, суддя мала право на підставі статті 224 ЦПК України розглянути справу в заочному провадженні.
Прослуховуванням технічного запису встановлено, що судове засідання тривало 58 секунд (згідно із журналом судового засідання у справі № 522/10522/16-ц від 10 серпня 2018 року 12:46:06 – початок звукозапису, 12:47:05 – вихід судді до нарадчої кімнати), протягом яких суддя з’ясувала, чи довіряє позивач суду, чи не заявляє відвід судді, чи підтримує позивач позовні вимоги, чи є інші судові спори між ним та відповідачем. У засіданні 10 серпня 2016 року представник позивача надав судді відповідь, що інших судових спорів між тими самими сторонами не має.
Суддею надана службова записка від 2 серпня 2017 року, з якої вбачається, що в неї відсутній доступ до справ інших суддів в автоматизованій системі документообігу суду КП «Д-3».
Суддя додатково звернула увагу на нетактовну, зухвалу, нахабну, без належної поваги до суду поведінку представника позивача в судовому засіданні 10 серпня 2016 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на справедливий розгляд справи, що є однією з ознак принципу верховенства права. Європейський суд з прав людини вважає, що поняття справедливого судового розгляду, про яке йдеться в пункті 1 статті 6 зазначеної Конвенції, передбачає необхідність дотримання засад рівності та змагальності сторін.
Дисциплінарною палатою встановлено, із чим погоджується Вища рада правосуддя, що неповідомлення відповідача про зміст позовних вимог і вирішення справи по суті без його участі є порушенням зазначених засад правосуддя і не може розцінюватися як справедливий розгляд справи.
За викладених вище обставин Вища рада правосуддя погоджується з думкою Дисциплінарної палати, що суддею не вжито достатніх заходів для всебічного і повного розгляду справи, проте такі дії були зумовлені, в тому числі, і неналежною поведінкою представника позивача, яка також полягала у ненаданні повної та достовірної інформації на запитання суду.
Щодо видачі копії заочного рішення слід зазначити, що 15 вересня 2016 року за вх. № 76666/16-Вх. судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 про видачу копії судового рішення від 10 серпня 2016 року у справі № 522/10522/16-ц, на виконання якої підготовлено копію зазначеного судового рішення з відміткою про набрання ним законної сили (витяг з акта службової перевірки від 26 грудня 2017 року).
У витягу з акта перевірки зазначено, що в суді відсутні будь-які відомості щодо видачі (надіслання) Приморським районним судом міста Одеси у період з 10 серпня 2016 року по 1 вересня 2016 року будь-якій особі (або на її адресу) копії вказаного судового рішення з відміткою про набрання ним законної сили.
За результатами опрацювання наявних матеріалів дані щодо підписання саме суддею Свяченою Ю.Б. копії заочного рішення від 10 серпня 2016 року у справі № 522/10522/16-ц, на підставі якої здійснено переоформлення права власності на спірне майно, на момент розгляду скарги судді не підтвердились.
Під час розгляду скарги судді Вища рада правосуддя враховує навантаження судді, неналежне здійснення апаратом суду повноважень, покладених на нього, неповідомлення представником ОСОБА_1 про наявність інших судових спорів між сторонами.
За таких обставин Вища рада правосуддя погоджується з висновком Дисциплінарної палати, що в діях судді Свяченої Ю.Б. наявні істотні порушення норм ЦПК України (статей 74–76, 118–122, 127, 212) під час розгляду справи № 522/10522/16-ц. Водночас у матеріалах дисциплінарної справи відсутні докази, які б свідчили про наявність у діях судді умислу. Розглянувши матеріали дисциплінарного провадження, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що вказані порушення суддею допущені внаслідок недбалого ставлення до службових обов’язків.
На думку Вищої ради правосуддя, дії судді Приморського районного суду міста Одеси Свяченої Ю.Б., як встановила Дисциплінарна палата, містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній станом на 10 серпня 2016 року), які є аналогічними підпункту «а» пункту 1 та пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Вища рада правосуддя не вбачає в діях судді ознак інших дисциплінарних проступків.
Відповідно до частини четвертої статті 96 Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній станом на 10 серпня 2016 року) дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Зважаючи на те, що стаж роботи на посаді судді Свяченої Ю.Б. становить двадцять років, з огляду на її позитивну характеристику, відсутність дисциплінарних стягнень, враховуючи принцип пропорційності, Вища рада правосуддя вважає, що застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме подання про тимчасове, на чотири місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного кодексу України і Цивільного процесуального кодексу України та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, є пропорційним вчиненому.
Пунктом 4 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
1) змінити рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 листопада 2017 року № 3723/3дп/15-17 про притягнення судді Приморського районного суду міста Одеси Свяченої Юлії Борисівни до дисциплінарної відповідальності;
2) застосувати до судді Приморського районного суду міста Одеси Свяченої Юлії Борисівни дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, на чотири місяці, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації із застосування норм Цивільного кодексу України і Цивільного процесуального кодексу України та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.І. Говоруха
М.Б. Гусак
В.К. Комков
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
В.А. Нежура
В.В. Шапран
Л.А. Швецова
