Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Артеменка І.А., Бойка А.М., Нежури В.А., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Цурпал Світлани Іванівни стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Писаної Таміли Олександрівни,
встановила:
Писана Таміла Олександрівна Постановою Верховної Ради України від 3 лютого 2011 року обрана суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Зі змісту характеристики, наданої виконувачем обов’язків голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кравченком С.І., вбачається, що суддя Писана Т.О. має понад 19 років стажу роботи в галузі права, зарекомендувала себе як наполегливий, висококваліфікований та вимогливий до себе працівник.
18 листопада 2016 року до Вищої ради юстиції надійшла скарга Цурпал С.І. (вхідний реєстраційний № Ц-2015/1/7-16) на дії судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Писаної Т.О.
Протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 18 листопада 2016 року скаргу Цурпал С.І. передано члену Вищої ради юстиції Бенедисюку І.М.
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя».
12 січня 2017 року Вищою радою юстиції прийнято рішення про реорганізацію Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя, набуття членами Вищої ради юстиції статусу членів Вищої ради правосуддя та здійснення повноважень членів Вищої ради правосуддя.
Пунктом 21 розділу ІІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що заяви та скарги, передані на розгляд члену Вищої ради юстиції за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених цим Законом.
На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 2 лютого 2017 року № 188/0/15-17 скаргу Цурпал С.І. перерозподілено члену Вищої ради правосуддя Волковицькій Н.О.
Членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Волковицькою Н.О. проведено попередню перевірку скарги Цурпал С.І., за результатами якої складено висновок із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Писаної Таміли Олександрівни.
17 липня 2017 року ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя відкрито дисциплінарну справу стосовно зазначеної судді.
6 листопада 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява судді Писаної Т.О. про неможливість прибуття на засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя з проханням розглянути дисциплінарну справу без її участі.
Заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Волковицьку Н.О., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, врахувавши надані суддею пояснення, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
Як зазначено у скарзі Цурпал С.І., суддя Писана Т.О. допустила умисне порушення її права на справедливий суд та процесуальних норм, прийнявши невмотивовану та необґрунтовану ухвалу від 9 серпня 2016 року у справі № 758/11228/15-ц про поновлення строку на касаційне оскарження. Вказане, на думку автора скарги, є підставою для притягнення Писаної Т.О. до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Писаної Т.О. від 9 серпня 2016 року задоволено клопотання публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2016 року у справі № 758/11228/15-ц за позовом ОСОБА_1. до публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», приватного акціонерного товариства «Київський завод світлочутливих матеріалів «Фотон» про стягнення суми, відкрито касаційне провадження та зупинено виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року.
В ухвалі зазначено, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені в ньому причини пропуску строку на касаційне оскарження є поважними.
Водночас, як убачається зі змісту ухвали, посилань на факти чи обґрунтування, які б підтверджували поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, вона не містить.
Судді Писаній Т.О. було запропоновано надати пояснення щодо обставин, викладених у скарзі Цурпал С.І.
У письмових поясненнях суддя Писана Т.О. зазначила, що у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», до якої додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Згідно із частинами першою та другою статті 325 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення строку, встановленого частиною першої цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити строк.
Також суддя посилається на пункт 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку» від 14 червня 2012 року № 10, згідно з яким якщо недотримання строків касаційного оскарження було зумовлено діями (бездіяльністю) суду, зокрема, особу не було належним чином повідомлено про час і місце судового засідання або їй не надіслано протягом двох днів із дня складання повного судового рішення його копію, як це передбачено частиною третьою статті 222, а також статтями 317, 321 ЦПК України, то ці обставини можуть бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення. Як зазначає суддя, нею враховано зазначені в клопотанні доводи про те, що вступна і резолютивна частини рішення скаржнику видані не були, копія оскаржуваного рішення в установлені законом строки йому не надіслана, а з текстом цього рішення апеляційного суду скаржник зміг ознайомитися 3 серпня 2016 року, отримавши на підставі поданої заяви його копію. За таких обставин нею прийнято рішення про визнання причин пропуску строку поважними та поновлення строку на касаційне оскарження. Суддя Писана Т.О. вважає, що доводи автора скарги є необґрунтованими, а тому підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності немає.
У додаткових поясненнях суддя зазначила, що ухвала від 9 серпня 2016 року містить мотиви, з яких суд виходив, задовольняючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Такими мотивами вона вважає посилання на те, що наведені у клопотанні причини пропуску строку на касаційне оскарження є поважними. Обов’язок мотивувати причини пропуску строку покладається на сторону, яка звернулась з відповідним клопотанням, а на суд покладається обов’язок оцінити ці причини щодо їх поважності. Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Проніна проти України» нагадав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Також необхідно брати до уваги, з-поміж іншого, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року). Так, ухвалою від 9 серпня 2016 року спір по суті між сторонами не вирішувався. Нормами чинного ЦПК України не передбачено врахування думки іншої сторони, яка не зверталася з касаційною скаргою, при вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження, а отже, й обов’язку суду наводити мотиви прийняття або відхилення аргументів сторін із цього питання.
Крім того, посилаючись на рішення у справі «Серявін та інші проти України», суддя вважає, що саме зазначенням в ухвалі про врахування поважності причин пропуску строку досягнуто мети мотивування судових рішень та продемонстровано особі, яка зверталась із клопотанням, що її було почуто. Враховуючи, що внаслідок перегляду було частково задоволено касаційну скаргу, суддя вважає, що поновленням строку виправдано втручання у принцип res judicata.
Однак твердження судді Писаної Т.О. про те, що в ухвалі від 9 серпня 2016 року вона зазначила мотиви задоволення клопотання про поновлення строку та визнання причин пропуску поважними, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає такими, що спростовуються змістом ухвали, оскільки у ній відсутні переліки як причин пропуску, так і безпосередньо мотивів, на підставі яких суддя поновила строк та оцінила їх.
Вмотивованою є ухвала, в якій зазначено мотиви і підстави, з наведенням аргументів, які можуть пояснити причини її прийняття. Саме мотивувальна частина будь-якого рішення є визначальною складовою для донесення до сторін необхідності його прийняття.
Твердження судді стосовно того, що 9 серпня 2016 року спір по суті між сторонами не вирішувався, а тому в ухвалі суддя не повинна була наводити мотиви прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, не може заперечити той факт, що сторона, яка не зверталася з касаційною скаргою, має право на розуміння причини поновлення строку і врахування вказаної інформації під час розгляду в подальшому справи по суті. Оскільки вказана ухвала оскарженню не підлягає, важливим є відображення тих обставин, які беруться суддею до уваги. Хоча статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» як підставу для дисциплінарної відповідальності зазначено ненаведення мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, вказана норма не може трактуватись у вузькому сенсі як прийняття рішення лише по суті справи. Суть спору має більш широке значення, саме як будь-яке питання, за результатами розгляду якого суддя приймає рішення. У цьому випадку суть спору стосується розгляду клопотання щодо поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до пунктів 3, 35, 36 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень судове рішення високої якості – це рішення, яке досягає правильного результату – наскільки це дозволяють надані судді матеріали – у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а є, насамперед, гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов’язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, з яких суддя ухвалив рішення.
Практика Європейського суду з прав людини, на яку посилається суддя Писана Т.О., стосовно того, що суди не зобов’язані надавати детальне обґрунтування кожного аргументу, не звільняє повністю суди від необхідності зазначати основні мотиви, з яких прийнято рішення.
Вимоги до змісту ухвали судді касаційної інстанції передбачені статтею 345 ЦПК України, згідно з пунктами 6, 7 частини першої якої в ухвалі суду касаційної інстанції зазначаються узагальнені доводи касаційної скарги та мотиви суду з посиланням на закон, яким він керувався.
Відповідно до пункту 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку» від 14 червня 2012 року № 10 (про який, з-поміж іншого, зазначає у поясненнях суддя Писана Т.О.) якщо недотримання строків касаційного оскарження було зумовлено діями (бездіяльністю) суду, зокрема особу не було належним чином повідомлено про час і місце судового засідання або їй не надіслано протягом двох днів із дня складання повного судового рішення його копію, як це передбачено частиною третьою статті 222, а також статтями 317, 321 ЦПК України, то ці обставини можуть бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення. У зв’язку із цим суд повинен встановити причинно-наслідковий зв’язок між неправомірною діяльністю суду та фактом пропущення строку (наприклад, встановити, що дії чи бездіяльність суду призвели до того, що саме ця особа не змогла подати касаційну скаргу вчасно).
Статтею 6 Конвенції (з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини) передбачено обов’язок мотивувати судове рішення про поновлення пропущених строків на оскарження. Зокрема, Європейський суд з прав людини спеціально і однозначно висловився стосовно того, що національний суд зобов’язаний мотивувати поновлення строку на оскарження і пересвідчитись, що підстави для поновлення строку виправдовують втручання у принцип res judicata (параграф 47 рішення у справі «Устименко проти України», параграф 41 рішення у справі «Пономарьов проти України»).
Крім того, відповідно до параграфа 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція «поважних причин», згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
У параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент прийняття ухвали від 9 серпня 2016 року) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Аналогічні підстави передбачені підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 2 червня 2016 року № 1402-VIII.
Таким чином, зміни, що відбулися у правовому регулюванні дисциплінарної відповідальності суддів, не призвели до скасування відповідальності за дії, вчинені суддею Писаною Т.О.
Відповідно до частини другої статті 109 цього Закону та частини п’ятої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Матеріали дисциплінарної справи свідчать, що допущені суддею Писаною Т.О. порушення є очевидними, вчиненими внаслідок недбалого ставлення до виконання своїх обов’язків.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на порушення, які допускали українські суди внаслідок необґрунтованості причин втручання у принцип res judicata. Як зазначено вище, окрему увагу ним було приділено випадкам, коли судді поновлювали строк без надання будь-яких додаткових пояснень про «поважні причини».
Хоча строк для поновлення права на касаційне оскарження не є значним та відсутні підстави стверджувати, що дії судді призвели до негативних наслідків для сторін, вони впливають на авторитет судової влади в Україні. Ненаведення мотивів прийняття рішення впливає на впевненість суспільства у прийнятті суддями справедливих і безсторонніх рішень.
Отже, беручи до уваги характер проступку, позитивну характеристику судді Писаної Т.О. та відсутність у неї дисциплінарних стягнень, з урахуванням принципу пропорційності, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про застосування до вказаної судді дисциплінарного стягнення у виді попередження.
З огляду на багаторічний досвід роботи на посаді судді Писана Т.О., навпаки, мала розуміти важливість мотивування причин поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини четвертої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент прийняття ухвали від 9 серпня 2016 року) дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Частиною одинадцятою статті 109 чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року у визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Таким чином, строк застосування дисциплінарного стягнення стосовно зазначеної судді не закінчився.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 108–109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Писану Тамілу Олександрівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
А.М. Бойко
В.А. Нежура
