Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Бойка А.М., Волковицької Н.О. Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменка І.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Боровика Віталія Андрійовича стосовно судді апеляційного суду міста Києва Дзюбіна В’ячеслава Вікторовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 10 серпня 2017 року за вх. № Б-4941/0/7-17 надійшла дисциплінарна скарга Боровика В.А. від 7 серпня 2017 року стосовно судді апеляційного суду міста Києва Дзюбіна В.В.
Автор скарги вказує на неналежну, на його думку, поведінку судді Дзюбіна В.В. під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № _____________ від 19 листопада 2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 5 статті 191, частини другої статті 364-1 Кримінального кодексу України (справа № 757/18843/16-к, провадження № 11сс/796/2460/2017).
Боровик В.А. зазначив, що 15 червня 2017 року, залишаючи без змін вказану ухвалу, суддя Дзюбін В.В. не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для фізичної особи, чим порушив вимоги пунктів 5, 6 частини другої статті 173 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).
Зазначені обставини, на думку Боровика В.А., є підставою для притягнення судді Дзюбіна В.В. до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 10 серпня 2017 року матеріали за дисциплінарною скаргою Боровика В.А. передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Артеменку І.А.
Згідно з частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменком І.А. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги Боровика В.А., за результатами якої складено висновок із пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді апеляційного суду міста Києва Дзюбіна В.В.
Дослідивши матеріали попередньої перевірки, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменка І.А., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
Дзюбін В’ячеслав Вікторович Постановою Верховної Ради України від 7 квітня 2005 року № 2534-IV обраний суддею апеляційного суду міста Києва безстроково.
З доданих до скарги документів убачається, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках фізичних осіб, відкритих в ПАТ «Інтеграл-банк» (код ЄДРПОУ 22932856, МФО 320735), юридична адреса: ___________, у тому числі й на рахунку № ____________, відкритому 19 квітня 2011 на ім'я ОСОБА_1 (2409712133).
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_1 оскаржив її до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та залишено без змін ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року.
Суд мотивував своє рішення тим, що при постановленні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, а саме те, що грошові кошти, які перебувають на рахунках фізичних осіб, у тому числі й ОСОБА_1 були набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України. Крім того, в ухвалі зазначено, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
У своїй скарзі Боровик В.А. стверджує, що у судовому рішенні не зазначено мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, а також несвоєчасно надано суддею копію судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Від судді Дзюбіна В.В. надійшли пояснення, в яких зазначено, що посилання Боровика В.А. в скарзі на те, що він не є суб’єктом статті 170 КПК України не ґрунтується на вимогах закону, оскільки згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до постанови № 5 від 3 червня 2016 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її права, обов’язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. Зі змісту скарги Боровика В.А. убачається, що правом, наданим статтею 174 КПК України, він не скористався.
Крім цього, ухвала постановлена 15 червня 2017 року з проголошенням вступної та резолютивної частини відповідно до частини другої статті 376 КПК України. Відповідно повний текст ухвали було проголошено через п’ять днів та, враховуючи вихідні дні, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Отже, зі змісту дисциплінарної скарги вбачається, що Боровик В.А. фактично не погоджується з ухвалою апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2017 року.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Таким чином, враховуючи, що суть дисциплінарної скарги Боровика В.А. зводиться лише до незгоди із ухвалою апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2017 року, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді апеляційного суду міста Києва Дзюбіна В.В.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді апеляційного суду міста Києва Дзюбіна В’ячеслава Вікторовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
