Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Бойка А.М., членів Артеменка І.А., Волковицької Н.О., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Нежури В.А. за результатами перевірки скарги Слободяна Івана Васильовича стосовно судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Потятинника Юрія Романовича та додані до нього матеріали,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 11 травня 2017 року за вхідним № С-2541/0/7-17, надійшла скарга Слободяна І.В. від 3 квітня 2017 року на дії судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Потятинника Ю.Р., а саме допущення ним дисциплінарного проступку під час вирішення питання про відкриття провадження у справі № 346/1644/17, перевірки відповідності позовної заяви вимогам закону.
У скарзі Слободян І.В. просить притягнути суддю Потятинника Ю.Р. до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на день звернення до Вищої ради правосуддя.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу від 11 травня 2017 року скаргу Слободяна І.В. передано члену Вищої ради правосуддя Нежурі В.А. для проведення попередньої перевірки.
Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Нежурою В.А. здійснено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали попередньої перевірки щодо наявності чи відсутності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Потятинника Ю.Р., встановила таке.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалою вказаного суду від 5 квітня 2017 року (суддя Потятинник Ю.Р.) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням позивачу строку для виправлення недоліків.
Як убачається зі змісту ухвали, позовна заява ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно не відповідала вимогам пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 119 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), а саме до позовної заяви не додано належного документа про дійсну (ринкову) вартість спірного майна, у зв’язку із чим неможливо визначити дійсну ціну позову та розмір судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 80 ЦПК України.
Також, як зазначено в ухвалі, на порушення вимог статті 49 Закону України «Про нотаріат» до позовної заяви не додано постанову нотаріуса про відмову позивачу у вчиненні нотаріальних дій.
На виконання вимог ухвали суду 20 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про виправлення недоліків, до якої згідно з відміткою про наявність додатків долучено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від ___________ року № _______, звіт про оцінку майна № __________від _______ року та квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 та матеріали повернуто позивачу.
Ухвалу суду мотивовано тим, що позивач не надав доказів внесення поданого звіту про оцінку спірного майна до єдиної бази даних звітів про оцінку, в якому зазначено лише його оціночну вартість у сумі 108559 грн, яка, вочевидь, не відповідає дійсній ринковій вартості, оскільки згідно з технічним паспортом інвентаризаційна вартість спірного будинковолодіння становить 260110 грн, що розцінено судом як намагання ухилитись від сплати належного розміру судового збору.
У дисциплінарній скарзі Слободян І.В. вказує на те, що суддя Потятинник Ю.Р. неправомірно повернув позовну заяву, порушивши право позивача на доступ до правосуддя, своєчасний судовий захист, порушив присягу судді, а його неправомірні дії, несумлінне ставлення до обов’язків порочать звання судді та принижують авторитет судової влади, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Слободян І.В. зазначає, що, звернувшись до суду 20 квітня 2017 року із заявою про усунення недоліків, він надав новий звіт про оцінку майна з ідентифікатором для пошуку в єдиній базі даних звітів про оцінку майна. Скаржник вважає, що суд у порядку статті 143 ЦПК України мав призначити експертизу для з’ясування ціни майна та в подальшому визначити суму судового збору, який необхідно сплатити позивачу.
Так, в ухвалі суду про повернення позовної заяви зазначено, що згідно з підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2014 року № 358 «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» інформація із звіту про оцінку майна, звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок, що складений для цілей оподаткування, вноситься безперешкодно та безоплатно до єдиної бази даних звітів про оцінку. Зазначена інформація складається за встановленою Фондом державного майна формою та є додатком до звіту.
Отже, звертаючись до суду із позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно, ОСОБА_1 мав надати звіт про оцінку майна з додатком до нього, а саме з інформацією про внесення до єдиної бази даних звітів про оцінку, а не покладати на суд з’ясування цієї інформації.
Відповідно до статті 121 ЦПК України у редакції, чинній на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі № 346/1644/17, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З урахуванням наведеного, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі № 346/1644/17 за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Потятинник Ю.Р. діяв відповідно до наданих повноважень та в межах вимог ЦПК України.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001).
Вища рада правосуддя згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не є органом правосуддя і до її повноважень не належить питання перевірки законності та обґрунтованості судових рішень.
Таким правом відповідно до норм глави 1 розділу V ЦПК України (у редакції, чинній станом на квітень 2017 року) наділений, зокрема, суд апеляційної інстанції у цивільних справах – судова палата у цивільних справах апеляційного загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Так, відповідно до статті 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали суду від 21 квітня 2017 року) окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 124 Конституції України).
Крім того, частиною п’ятою статті 121 ЦПК України у відповідній редакції передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства.
Доказів, які б свідчили, що поведінка судді Потятинника Ю.Р. порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя (як зазначив скаржник), до дисциплінарної скарги не додано, тому зазначене твердження не може бути взяте до уваги.
З огляду на встановлені обставини Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дисциплінарна скарга Слободяна І.В. на дії судді Потятинника Ю.Р. під час постановлення ухвали про повернення позовної заяви ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Пунктом 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо вона ґрунтується лише на доводах, які можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Керуючись пунктом 6 частини першої статті 44 «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.4, 12.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
скаргу Слободяна Івана Васильовича стосовно судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Потятинника Юрія Романовича залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя А.М. Бойко
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
Н.О. Волковицька
