Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Харківського окружного адміністративного суду Зінченка Андрія Вікторовича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1344/3дп/15-17,
встановила:
рішенням від 31 травня 2017 року № 1344/3дп/15-17 Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – рішення Дисциплінарної палати, Дисциплінарна палата) притягнуто до дисциплінарної відповідальності суддю Харківського окружного адміністративного суду Зінченка А.В. та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Не погоджуючись із рішенням Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, суддя Зінченко А.В. звернувся 27 червня 2017 року до Вищої ради правосуддя із скаргою (вх. № 1050/1/6-17), в якій просив рішення Дисциплінарної палати скасувати та закрити дисциплінарне провадження.
Скаргу судді Зінченка А.В. подано відповідно до вимог Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
У скарзі суддя Харківського окружного адміністративного суду Зінченко А.В. зазначив, що постанову від 26 листопада 2013 року у справі № 820/11706/13-а прийнято згідно з чинною на той час судовою практикою; постанова від 26 листопада 2013 року не оскаржувалась, а в результаті її прийняття не настали наслідки у вигляді примусового розгону учасників мирного зібрання (яке фактично не проводилось ні до моменту прийняття постанови у справі № 820/11706/13-а, ні після її прийняття); рішення Дисциплінарної палати ґрунтується на перевірці правильності застосування судом норм права та оцінки доказів. Суддя вважає, що в його діях відсутні ознаки порушення присяги судді або вчинення істотного дисциплінарного проступку, які могли би бути підставою для застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
Суддя та особи, за заявами яких ініційовано дисциплінарне провадження щодо судді, повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Інформацію розміщено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя прибув суддя Харківського окружного адміністративного суду Зінченко А.В., який підтримав доводи скарги. Особи, за заявами яких ініційоване дисциплінарне провадження щодо судді, не з’явились. Неявка не перешкоджає розгляду.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Малашенкову Т.М. та суддю, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Із матеріалів справи вбачається, що до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 31 липня 2014 року надійшла заява Середи Максима Леонідовича (вх. № С-2284/0/7-14), 16 грудня 2014 року – заява Лісічкіна Євгенія Сергійовича (вх. № Л-3392/4/7-14) та заява заступника прокурора Харківської області Кващука Олега Івановича (вх. № 2971/5/8-14) про проведення перевірки стосовно судді Харківського окружного адміністративного суду Зінченка Андрія Вікторовича відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У заявах вказано, що постановою від 26 листопада 2013 року у справі № 820/11706/13-а суддя Зінченко А.В. обмежив право на мирні зібрання шляхом заборони ініціативній групі громадян в особі відповідального Кривошеєва В.С. проводити безстрокову акцію «За євроінтеграцію» на вулицях міста Харкова та його перехрестях із використанням звукопідсилювальної апаратури та встановленням наметів.
Рішення Дисциплінарної палати, що оскаржується, ухвалене з урахуванням зазначених нижче посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.
Постанова від 26 листопада 2013 року у справі № 820/11706/13-а є чинною. Згідно з резолютивною частиною судового рішення заборонено право на мирні зібрання ініціативній групі громадян в особі відповідального Кривошеєва В.С. на вулицях міста Харкова та його перехрестях.
Дослідивши постанову від 26 листопада 2013 року у контексті забезпечення прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, Дисциплінарна палата дійшла висновку, що встановлене суддею Зінченком А.В. обмеження права на мирні зібрання фактично є постійно діючою забороною права на мирні зібрання, яка стосується необмеженого кола осіб та порушує положення статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обґрунтовуючи цей висновок, Дисциплінарна палата навела такі аргументи:
- постанова від 26 листопада 2013 року у справі № 820/11706/13-а ґрунтується на вимогах розпорядження Харківського міського голови від 22 листопада 2013 року «Про призупинення масових заходів у місті Харкові», Правил благоустрою території міста Харкова, які не можуть бути обґрунтуванням і підставою для обмеження права на мирні зібрання;
- суддя Зінченко А.В., приймаючи постанову від 26 листопада 2013 року, не дослідив та не зазначив у судовому рішенні жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які свідчили б про можливість виникнення загрози життю і здоров’ю людей під час проведення мирних зібрань;
- суддя Зінченко А.В., грубо порушуючи норми матеріального та процесуального права, встановив заборону проведення мирних зібрань на невизначеній території, без часових обмежень, невизначеному колу осіб, чим створив безпідставну перешкоду в реалізації вказаного права.
Дисциплінарна палата на підставі статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (у відповідній редакції) кваліфікувала дії судді Зінченка А.В. як порушення присяги.
У рішенні Дисциплінарної палати вказано, що характер наслідків, передбачених законом для подібних грубих порушень, після набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII не змінився. Дії, які раніше охоплювалися порушенням суддею присяги, охоплюються ознаками складу істотного дисциплінарного проступку відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Дисциплінарна палата дійшла висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади є пропорційним вчиненому та виправданим, у тому числі з урахуванням часу, який минув з моменту прийняття ним рішення.
Вища рада правосуддя, вивчивши матеріали дисциплінарного провадження у контексті доводів скарги, дійшла висновку, що допущені суддею Зінченком А.В. порушення вказують на вчинення ним дій, які є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, однак не вказують на грубу недбалість чи навмисне порушення закону, а тому не є підставою для звільнення з посади у зв’язку з порушенням присяги судді з огляду на таке.
Обмеження права на мирне зібрання згідно зі статтею 39 Конституції України, статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і статтею 182 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) повинно бути обґрунтоване як з точки зору правових підстав, так і з точки зору доведення фактичних обставин, що слугують підставами для встановлення обмеження.
Вища рада правосуддя вважає, що, встановивши обмеження права на мирні зібрання, суддя не взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що «будь-яка демонстрація у громадському місці неминуче до певної міри порушує загальний перебіг життя, включаючи перешкоди для руху транспорту, і органам слід виявляти певну терпимість стосовно мирних зібрань» (справа «Сергій Кузнєцов проти Росії»).
Із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що суддею Зінченком А.В. не досліджено належним чином обставини справи, не забезпечено повний, всебічний та об’єктивний розгляд справи, обмеження права на мирні зібрання не підтверджено фактами і доказами наявності реальної небезпеки заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрози здоров’ю населення або правам і свободам інших людей, введено заборону реалізації права на зібрання невизначеному колу осіб на значній території та на невизначений термін.
Зміст постанови у справі № 820/11706/13-а не відповідає повною мірою вимогам, визначеним у статтях 159, 163 КАС України, в тому числі щодо обґрунтованості і дослідження доказів.
Водночас вказані порушення судді Зінченка А.В. допущені внаслідок недбалості, оскільки під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено відомостей, на підставі яких можна зробити висновок про те, що відповідні порушення суддею допущено умисно.
Під час прийняття постанови у справі № 820/11706/13-а суддя не вийшов за межі заявлених позовних вимог, які не містили конкретних відомостей щодо часу та місця проведення зібрання, натомість передбачали проведення безстрокової акції на вулицях міста Харкова та його перехрестях, що повною мірою кореспондується з резолютивною частиною постанови від 26 листопада 2013 року.
На ступінь вини судді впливають відсутність належного законодавчого регулювання спірних відносин та практика вищих судових інстанцій, відповідно до якої діяв суддя, зокрема постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 6 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства під час розгляду та вирішення справ стосовно реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо)».
Серед інших доводів щодо правомірності свого рішення суддя акцентував увагу на тому, що відповідачами не було дотримано обов’язку щодо завчасного сповіщення позивача про проведення мирних зібрань. Приймаючи постанову у справі № 820/11706/13-а, він брав до уваги рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2011 року № 4-рп/2001, згідно з яким положення частини першої статті 39 Конституції України щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в аспекті конституційного подання треба розуміти так, що організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають слугувати його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.
Стосовно незавчасного повідомлення відповідачів щодо місця та часу розгляду справи, суддя зазначив, що з огляду на стислі строки, встановлені у статті 182 КАС України для подібних категорій справ, він змушений був в їх межах повідомити відповідачів та розглянути справу, тому повідомив сторони щодо часу та місця розгляду справи у спосіб, який вважав найбільш ефективним для своєчасного розгляду справи.
Вища рада правосуддя, дослідивши доводи скарги та Дисциплінарної палати, вважає, що допущені суддею Харківського окружного адміністративного суду Зінченком А.В. порушення під час розгляду справи і прийняття постанови у справі № 820/11706/13-а не містять ознак істотного дисциплінарного проступку, натомість містять ознаки дисциплінарного проступку, що на момент прийняття постанови від 26 листопада 2013 року визначався пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відповідній редакції.
Водночас переоцінка доказів не належить до повноважень Вищої ради правосуддя, яка згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не є органом правосуддя.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів (пункт 25 Київських рекомендацій щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії від 23–25 червня 2010 року).
Згідно з характеристикою від 22 вересня 2016 року Зінченко А.В. за період роботи зарекомендував себе позитивно, як сумлінний, принциповий працівник. До виконання службових обов’язків ставиться відповідально. За час роботи суддя Зінченко А.В. до дисциплінарної відповідальності не притягувався згідно із довідкою від 19 червня 2017 року № 04-44/38.
Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Водночас згідно із частиною четвертою статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на час вчинення дисциплінарного проступку суддею Зінченком А.В., дисциплінарне стягнення до судді могло бути застосоване не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Виходячи із зазначеної норми Конституції України, приписи частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими збільшено строк для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не підлягають застосуванню до правовідносин (момент вчинення дисциплінарного проступку), що виникли до набрання чинності вказаним нормативним актом.
Отже, строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Зінченка А.В закінчився.
Частиною десятою статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.
Відповідно до пункту 13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги Рада ухвалює рішення відповідно до частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,
вирішила:
скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 травня 2017 року № 1344/3дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Харківського окружного адміністративного суду Зінченка Андрія Вікторовича та закрити дисциплінарне провадження.
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
В.А. Нежура
В.В. Шапран
