Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Говорухи В.І., Гусака М.Б., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Паламарчука Валерія Мироновича стосовно судді Івано-Франківського міського суду Пастернак Ірини Андріївни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 26 грудня 2017 року за вхідним № П-1367/2/7-17 надійшла скарга Паламарчука В.М. стосовно судді Івано-Франківського міського суду Пастернак І.А.
У скарзі порушується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого судді Пастернак І.А. за дії, вчинені під час постановлення судових рішень у кримінальних провадженнях № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2.
Згідно зі статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя скарга передана для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Комкову В.К.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Комков В.К. вніс пропозицію про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Івано-Франківського міського суду Пастернак І.А.
Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Комкова В.К., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Івано-Франківського міського суду Пастернак І.А. з огляду на таке.
27 жовтня 2017 року слідчий з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 виніс постанову, якою відмовив ОСОБА_2 у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № НОМЕР_2 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 374 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Постанову слідчого оскаржив слідчому судді адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2.
Розгляд скарги адвоката ОСОБА_3 у справі № 344/15456/17 був призначений на 23 листопада 2017 року.
З огляду на лист заступника прокурора області про неможливість участі у судовому засіданні з розгляду скарги адвоката ОСОБА_3 23 листопада 2017 року слідчого ОСОБА_1 у зв’язку з відрядженням розгляд скарги адвоката був відкладений.
8 грудня 2017 року слідчий суддя Пастернак І.А. розглянула скаргу адвоката ОСОБА_3 і постановила ухвалу про відмову у задоволенні скарги адвоката.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послалась на положення статті 22 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), якими передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя встановила, що 5 вересня 2017 року Генеральною прокуратурою України на підставі заяви ОСОБА_2 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) щодо можливого вчинення окремими працівниками правоохоронних органів Івано-Франківської області кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 374 КК України за фактом порушення прав на захист при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_1.
Досудове розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні проводиться слідчим відділом прокуратури Івано-Франківської області.
23 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до прокуратури Івано-Франківської області із заявою із проханням залучити його як потерпілого до кримінального провадження № НОМЕР_2, порушеного Генеральною прокуратурою України 5 вересня 2017 року за його заявою.
27 жовтня 2017 року слідчим відмовлено ОСОБА_2 у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні. Підставою для відмови в задоволенні клопотання було те, що заявник не вказує, якими саме діями чи бездіяльністю йому було спричинено істотну шкоду, в чому вона полягає і який її розмір.
Згідно із частиною першою статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Відповідно до примітки до статті 364 КК України істотною шкодою вважається така шкода, яка у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів.
На час розгляду заяви досудовим розслідуванням не встановлено спричинення ОСОБА_2 моральної, фізичної або майнової шкоди, а тому відповідно до частини п’ятої статті 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, як зазначено в частині першій статті 22 КПК України, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.
Частиною п’ятою статті 110 КПК України визначено, що постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Слідчий суддя Пастернак В.І. в судовому засіданні встановила, що в оскаржуваній постанові слідчим достатньо вмотивовано підстави для відмови в задоволенні клопотання, зазначена постанова відповідає вимогам статті 110 КПК України та винесена у строки, передбачені КПК України.
В іншому випадку, як зазначає автор дисциплінарної скарги, слідчий суддя Пастернак І.А. у справі № 344/10707/17 при розгляді клопотання слідчого про встановлення захиснику ОСОБА_3 строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування № НОМЕР_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364-1, частиною першою статті 366, частиною другою статті 191, частиною п’ятою статті 191 КК України, не зважила на клопотання підозрюваного ОСОБА_2 в суді про відкладення розгляду клопотання слідчого у зв’язку з відрядженням адвоката ОСОБА_3, розглянула клопотання слідчого без адвоката і 22 серпня 2017 року постановила ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнила.
Ухвалюючи таке рішення, слідчий суддя Пастернак В.І. виходила з того, що матеріали кримінального провадження, надані захиснику ОСОБА_3 для ознайомлення, складаються із чотирьох томів (том 1 на 250 аркушах; том 2 на 240 аркушах; том 3 на 239 аркушах; том 4 на 178 аркушах) та документів про фінансово-господарську діяльність ПП «Карпатресурс» у п’яти картонних коробках (речові докази).
Захисник ОСОБА_3 ознайомився із чотирма томами провадження та документами про фінансово-господарську діяльність ПП «Карпатресурс» в картонній коробці № 1, однак в період з 15 по 18 серпня 2017 року для ознайомлення із матеріалами кримінального провадження не з’являвся, 18 серпня 2017 року відмовився знайомитись з наданими матеріалами у повному обсязі.
Слідчий суддя дійшла висновку, що захисник ОСОБА_3 зволікає при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, до яких йому надано доступ.
З урахуванням обсягу кримінального провадження, витраченого часу на ознайомлення, необхідністю дотримання права підозрюваного та його захисника на ознайомлення із матеріалами провадження слідчий суддя встановила захиснику ОСОБА_3 строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
Підозрюваний ОСОБА_2, як зазначено в ухвалі слідчого судді, заперечував проти задоволення клопотання слідчого про встановлення захиснику строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування лише з мотивів недостатності визначеного слідчим строку, на відсутність захисника ОСОБА_3 в судовому засіданні як на перешкоду у розгляді клопотання слідчого не посилався.
Автор дисциплінарної скарги вважає, що внаслідок зазначених дій слідчий суддя Пастернак І.А. має бути притягнута до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «г», «ґ» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З ухвал слідчого судді, які долучені до дисциплінарної скарги, вбачається, що вони містять фактичне та правове обґрунтування прийнятих слідчим суддею процесуальних рішень.
Відповідно до положень частини десятої статті 290 КПК України сторонам кримінального провадження, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахування обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов’язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів. Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не пізніше п’яти днів з дня його надходження до суду з повідомленням сторін кримінального провадження. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час проведення судового засідання, не перешкоджає розглядові клопотання.
Таким чином, закон процесуально обмежує слідчого суддю при розгляді згаданого клопотання лише строком у п’ять днів і обов’язком повідомити сторони кримінального провадження про місце та час проведення судового засідання.
У судовому засіданні був присутній підозрюваний ОСОБА_2, який у дисциплінарній скарзі не посилається на те, що захисник ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про місце та час проведення судового засідання.
У дисциплінарній скарзі Паламарчук В.М. висловлює лише свою незгоду з діями слідчого судді, який не зважив на перебування захисника у відрядженні і не погодився у зв’язку із цим відкласти розгляд клопотання слідчого.
Викладені обставини свідчать про те, що слідчий суддя Пастернак І.А. вимоги КПК України не порушила.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи зміст скарги і ступінь обґрунтування її автором доводів щодо наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку, додані до скарги документи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суть дисциплінарної скарги Паламарчука В.М. зводиться лише до незгоди з рішеннями слідчого судді Пастернак І.А. – з ухвалою від 22 серпня 2017 року у справі № 344/10707/17 про встановлення захиснику ОСОБА_3 строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування № НОМЕР_1 та з ухвалою від 8 грудня 2017 року у справі № 344/15456/17 про відмову в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на постанову слідчого у кримінальному провадженні № НОМЕР_2, а зазначені у скарзі обставини не можуть бути підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді.
Пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені вище обставини, керуючись статтями 45, 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Івано-Франківського міського суду Пастернак Ірини Андріївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
М.Б. Гусак
