Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маловацького О.В., членів Гусака М.Б., Комкова В.К., Шапрана В.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Федорко Юлії Леонідівни стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва Чех Наталії Анатоліївни,
встановила:
Чех Наталія Анатоліївна Указом Президента України від 21 лютого 2002 року № 163/2002 призначена на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 1 червня 2007 року № 1115-V обрана на посаду судді Дніпровського районного суду міста Києва безстроково.
Згідно з характеристикою, наданою в.о. голови Дніпровського районного суду міста Києва Бірсою О.В., за час роботи в Дніпровському районному суді міста Києва суддя Чех Н.А. зарекомендувала себе як кваліфікований, досвідчений, працьовитий і принциповий суддя, яка добре знає та вміло застосовує чинне законодавство України. Процесуальні документи складає юридично грамотно, обґрунтовано. За рівнем підготовки може розглядати різні категорії справ. Суддя Чех Н.А. постійно підвищує свій професійний рівень, докладає зусиль для покращення якості своєї роботи, приділяє увагу вивченню законодавства України та вміло застосовує його на практиці. Дисциплінарних стягнень та порушень трудової дисципліни суддя Чех Н.А. не має.
До Вищої ради правосуддя 12 липня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга Федорко Ю.Л. про порушення суддею Дніпровського районного суду міста Києва Чех Н.А. норм процесуального права при розгляді заяви ТОВ «МАГІК» про забезпечення позову у справі за позовом ТОВ «МАГІК» до неї, ОСОБА_1, відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві, ДП «Сетам», треті особи: ТОВ «Лекос», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, про визнання угоди недійсною (справа № 755/9058/17).
У дисциплінарній скарзі Федорко Ю.Л. посилається на те, що суддею Чех Н.А. 16 червня 2017 року з грубим порушенням норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову, без належних доказів, постановлено ухвалу про забезпечення позову у справі № 755/9058/17.
У зв’язку з викладеним автор скарги просила притягнути суддю Чех Н.А. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради правосуддя від 13 липня 2017 року дисциплінарну скаргу Федорко Ю.Л. передано для здійснення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Лесько А.О.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Федорко Ю.Л., член Першої Дисциплінарної палати Лесько А.О. внесла пропозицію відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва Чех Н.А.
19 жовтня 2017 року Перша Дисциплінарна палата прийняла ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва Чех Н.А.
Розглянувши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Лесько А.О., урахувавши пояснення судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення судді Чех Н.А. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
У червні 2017 року ТОВ «МАГІК» звернулося до суду з вказаним позовом, а також порушило питання про забезпечення позову.
Зазначено, що ТОВ «МАГІК» є боржником у виконавчому провадженні № 52535322, а стягувачем – ОСОБА_3. Виконавче провадження відкрите на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 5 травня 2015 року про виділення частини майна ТОВ «ЛЕКОС» та ТОВ «МАГІК» пропорційно часток ОСОБА_1 у статутному капіталі цих товариств у розмірі 25% та 50% відповідно та звернення стягнення на виділену частину майна в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1.
Під час проведення виконавчих дій були призначені торги з реалізації арештованого майна вказаних часток та товариств за ціною, що була визначена ПП Консалтингова група «Агро-Експерт» у загальному розмірі 93 362 450,00 гривень. Згідно з протоколами про проведення електронних торгів, які призначалися тричі, торги з реалізації цього спірного арештованого майна не відбулися у зв’язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Проте з матеріалів виконавчого провадження ТОВ «МАГІК» стало відомо, що стягувач ОСОБА_3 звернулася до виконавчої служби із заявою про повернення виконавчого документа без виконання у зв’язку із виконанням ОСОБА_1 рішення суду, про що свідчить нотаріально посвідчена заява останнього про отримання ним від ОСОБА_3 суми 40 617 669,30 грн як залишкової вартості оцінки майна прав ТОВ «ЛЕКОС» в розмірі 25% та ТОВ «МАГІК» в розмірі 50%, в яких він виступає учасником. Вказана заява свідчить про те, що 25 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 фактично була укладена угода про розпорядження майном ТОВ «МАГІК», а саме передачу частки статутного капіталу у розмірі 50% у рахунок погашення боргових зобов’язань підприємства, що грубо порушує права інших учасників підприємства, оскільки боржником у відкритому виконавчому провадженні є не ОСОБА_1, а ТОВ «МАГІК».
Ця угода спрямована на незаконне заволодіння майном товариства поза процедурою примусового виконання рішення суду відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у м. Києві. ОСОБА_3 звернулася із заявою до державного виконавця із вимогою про винесення постанови про передачу майна та складання відповідного акта. З цього вбачається, що існує реальна загроза незаконного відчуження майна, яка здійснюється за сприяння відділу державної виконавчої служби.
У зв’язку з цим ТОВ «МАГІК» просило суд забезпечити позов шляхом заборони виконавчій службі вчиняти будь-які дії, які призведуть до передачі частини майна ТОВ «МАГІК», пропорційної частці учасника товариства ОСОБА_1 у статутному капіталі в розмірі 50%.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва Чех Н.А. від 16 червня 2017 року задоволено заяву ТОВ «МАГІК» про забезпечення позову у справі № 755/9058/17. Заборонено відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві вчиняти будь-які дії, які призведуть до передачі частини майна ТОВ «МАГІК», пропорційної частці учасника товариства ОСОБА_1 у статутному капіталі у розмірі 50%.
Задовольняючи заяву ТОВ «МАГІК» про забезпечення позову, суддя виходила з того, що предмет спору стосується майна товариства, яке за його твердженням може бути незаконно відчужене за сприяння відділу державної виконавчої служби.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 22 серпня 2017 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 червня 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви ТОВ «МАГІК» про забезпечення позову у справі № 755/9058/17.
При цьому апеляційний суд виходив із того, що вжитий судом вид забезпечення позову не забезпечує виконання рішення суду у разі задоволення вимог про визнання недійсною угоди про передачу частини майна товариства, пропорційної частці 50% в статутному капіталі, укладеної 25 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Крім того, вжиття таких заходів забезпечення позову фактично є перешкодою для вчинення виконавчих дій із виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 5 травня 2015 року про виділення частини майна ТОВ «ЛЕКОС» та ТОВ «МАГІК» пропорційно до часток ОСОБА_1 у статутному капіталі цих товариств та звернення стягнення на виділену частину майна в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1.
У частині третій статті 151 ЦПК України зазначено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як убачається з матеріалів перевірки, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 5 травня 2015 року у справі № 755/15467/14-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 21 жовтня 2015 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ТОВ «Лекос», ТОВ «Магік», третя особа – відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, про звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, частково задоволено.
Виділено частину майна ТОВ «Лекос», пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_1 у статутному капіталі в розмірі 25%, та частину майна ТОВ «Магік», пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_1 у статутному капіталі у розмірі 50%, для звернення стягнення на зазначені частки майна підприємств.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 у розмірі 6 063 555 грн 70 коп., в межах вказаної суми звернено стягнення на виділену частину майна ТОВ «Лекос», пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_1 у статутному капіталі в розмірі 25%, та на виділену частину майна ТОВ «Магік», пропорційну частці учасника товариства ОСОБА_1 у статутному капіталі в розмірі 50%. В іншій частині позову відмовлено.
Дніпровським районним судом міста Києва 16 вересня 2016 року було видано два виконавчі листи у справі № 755/15467/14-ц із зазначенням у них боржників ТОВ «Магік» та ТОВ «Лекос».
У зв’язку із чим відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у у м. Києві було відкрито два виконавчі провадження № 52562094 про звернення стягнення на частину майна ТОВ «Лекос» та № 52535322 про звернення стягнення на частину майна ТОВ «Магік».
У частині першій статті 129¹ Конституції України зазначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.
Конституцією України кожній людині гарантовано право звернутись до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод. Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Це зобов’язує суди при розгляді конкретних справ керуватись насамперед нормами Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.
Аналогічні вимоги щодо обов’язковості виконання судових рішень містяться й в частині другій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у частині першій статті 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених частиною четвертою зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Як убачається з матеріалів перевірки, суддею Чех Н.А. було обрано вид забезпечення позову, визначений пунктом 2 частини першої статті 152 ЦПК України, а саме: заборонено вчиняти певні дії відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві.
Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору, наприклад, укладати договір, проводити платежі, передавати майно. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому. Зокрема, не допускається забезпечення позову шляхом заборони органам управління юридичних осіб приймати рішення, виконувати статутні функції, здійснювати господарську діяльність. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
На засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та у письмових поясненнях суддя Чех Н.А. зазначила, що, задовольняючи заяву про забезпечення позову, врахувала, що предметом спору у справі є визнання недійсною угоди, якою є заява ОСОБА_1, посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_2, 25 травня 2017 року, в якій ОСОБА_1 стверджує, що він отримав від ОСОБА_3 суму 40 617 669 грн 30 коп. як залишкову вартість оцінки майнових прав ТОВ «Лекос» у розмірі 25% та ТОВ «Магік» у розмірі 50%. Будь-яких претензій до ОСОБА_3 він не має і в майбутньому мати не буде. Крім того, звернула увагу на заяву ОСОБА_3 від 1 червня 2017 року, адресовану начальнику відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві, в якій ОСОБА_3 просить повернути виконавчий документ без виконання у зв’язку з тим, що боржник ОСОБА_1 погасив увесь борг перед нею (стягувачем). Також 1 червня 2017 року від ОСОБА_3 на ім’я начальника відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві було подано ще одну заяву, в якій остання зазначила, що 31 травня 2017 року вона отримала рекомендований лист, яким їй повідомили, що треті торги не відбулися, і запропонували як погашення боргу ОСОБА_1 залишити за собою нереалізоване майно і повернути різницю вартості майна ОСОБА_1. Так, 25 травня 2017 року ОСОБА_3 повернула різницю вартості майна у розмірі 40 617 669 грн 30 коп. особисто, а ОСОБА_1 зробив нотаріально посвідчену заяву про отримання ним грошей в повному обсязі. У зв’язку з цим ОСОБА_3 просила винести постанову про передачу майна їй та скласти і видати відповідний акт. На додаток до вказаної заяви додала копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 25 травня 2017 року.
Враховуючи наявність вказаних документів, серед яких є дві різні за змістом заяви ОСОБА_3, які мають різні правові наслідки для подальших дій виконавчої служби, де перебувають на виконанні виконавчі листи з примусового виконання судового рішення від 5 травня 2015 року, в тому числі – різні наслідки і для товариств «Магік» та «Лекос», та з урахуванням вимог зазначеного вище законодавства, нею було прийнято рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Крім того, суддя Чех Н.А. пояснила, що постановлена нею ухвала від 16 червня 2017 року про забезпечення позову, не є забороною державній виконавчій службі виконувати судове рішення від 5 травня 2015 року, яке набрало законної сили, а є забезпеченням позову шляхом зобов’язання виконавчої служби не вчиняти дії, які виходять за рамки рішення суду від 5 травня 2015 року, а саме вчиняти будь-які дії, які призведуть до передачі частини майна, а саме: 50% майна ТОВ «Магік» – пропорційної частці учасника товариства ОСОБА_1 у статутному капіталі, оскільки в рішенні від 5 травня 2015 року йдеться про виділ часток у товариствах та про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 в межах суми боргу, зокрема 6 063 555 грн 70 коп. При цьому у справі за позовом ТОВ «Магік», в рамках якої була постановлена ухвала про забезпечення позову від 16 червня 2017 року, містилися документи, які готувалися ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для отримання ОСОБА_3 права власності на 50% майна ТОВ «Магік» та 25% ТОВ «Лекос», при тому що вартість вказаних часток товариств (визначеної виконавчою службою) майже у вісім разів перевищує розмір заборгованості, яку має ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_3.
Також суддя зазначила, що посилання ОСОБА_3 на те, що в результаті постановленої нею ухвали про забезпечення позову від 16 червня 2017 року були порушені її права, вважає безпідставними, такими, що не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_3, маючи дані про ухвалу від 16 червня 2017 року про забезпечення позову (яка підлягала негайному виконанню), ніяким чином не реагувала на неї, а навпаки – здійснила 24 червня 2017 року реєстрацію права власності на майно товариств «Магік» та «Лекос» в розмірах відповідно 50% та 25%, що призвело до появи нових позовів, порушення кримінальних проваджень.
На підтвердження своїх пояснень суддею Чех Н.А. були додані копії відповідних документів.
Таким чином, за результатами перевірки не встановлено факту умисного порушення суддею Чех Н.А. норм процесуального права чи її неналежного ставлення до службових обов’язків, зокрема вчинення дій щодо заборони виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 5 травня 2015 року, яке набрало законної сили.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Отже, Вища рада правосуддя не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення, перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Відповідно до Київських рекомендацій Організації з безпеки і співробітництва в Європі щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (Київ, 23–25 червня 2010 року) процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, крім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами, наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
У висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено: для того, щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.
Також у пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) вказано, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.
Отже, враховуючи викладене, дії судді, які, на думку автора скарги, є підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, не підтвердилися під час проведення перевірки.
З огляду на зазначене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Дніпровського районного суду міста Києва Чех Н.А.
Відповідно до пункту 12.37 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Пунктом 12.38 цього Регламенту передбачено, що якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
З огляду на викладене, керуючись статтею 108, пунктом 32 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.22–12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Дніпровського районного суду міста Києва Чех Наталії Анатоліївни.
Дисциплінарне провадження стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва Чех Наталії Анатоліївни припинити.
Рішення Дисциплінарної палати може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
О.В. Маловацький
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
М.Б. Гусак
В.К. Комков
В.В. Шапран
