Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Ірпінського міського суду Київської області Шумка Володимира Анатолійовича на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 червня 2017 року № 1551/2дп/15-17 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 11 липня 2017 року надійшла скарга судді Ірпінського міського суду Київської області Шумка В.А. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 червня 2017 року № 1551/2дп/15-17 «Про притягнення судді Ірпінського міського суду Київської області Шумка В.А. до дисциплінарної відповідальності».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 11 липня 2017 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М.
За результатами перевірки член Вищої ради правосуддя Бенедисюк І.М. дійшов висновку про те, що рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 червня 2017 року № 1551/2дп/15-17 підлягає скасуванню частково, а дисциплінарне провадження – припиненню (висновок від 1 лютого 2018 року).
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Шумко В.А., голова громадської спілки «Українська спілка «Автомайдан» Михайловський А.В. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя прибули суддя Ірпінського міського суду Київської області Шумко В.А., адвокат Поваров В.В.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Бенедисюка І.М., суддю Ірпінського міського суду Київської області Шумка В.А., адвоката Поварова В.В., встановила таке.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) 16 грудня 2014 року надійшла заява голови громадської спілки «Українська спілка «Автомайдан» Михайловського А.В. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Шумка В.А. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
У заяві Михайловський А.В. зазначив, що суддя Ірпінського міського суду Київської області Шумко В.А. на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за невиконання водієм вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу наклав на Особа_1, Особа_2, Особа_3 адміністративні стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці. Особа_1, Особа_2, Особа_3 були учасниками масових акцій протесту у період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
За твердженням Михайловського А.В., суддя Шумко В.А. під час розгляду вказаних справ не встановив усі обставини, з’ясування яких є обов’язковим відповідно до статей 247 та 280 КУпАП, а зміст судових рішень не відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП. У зв’язку із цим суддя Шумко В.А. підлягає перевірці на підставі пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
3 квітня 2017 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя прийняла ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Шумка В.А.
Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 червня 2017 року суддю Шумка В.А. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення з посади судді.
З оскаржуваного рішення вбачається, що Другою Дисциплінарної палатою Вищої ради правосуддя у дисциплінарній справі стосовно судді Шумка В.А. встановлені такі обставини.
До Ірпінського міського суду Київської області із ВДАІ ІрпінськогоМВ ГУ МВС України в Київській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності Особа_1 (справа № 367/230/14-п), Особа_2 (справа № 367/402/14-п), Особа_3 (справа № 367/188/14-п) за вчинення ними адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, які були передані для розгляду судді Шумку В.А.
Зі справи № 367/230/14-п (стосовно Особа_1) вбачається, що 10 січня 2014 року інспектором ВДАІ Ірпінського MB ГУ МВС України в Київській області старшим лейтенантом міліції Особа_4 складено протокол серії НОМЕР про вчинення Особа_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У протоколі зазначено, що 29 грудня 2013 року о 12:30 на автодорозі Київ – Овруч в районі села Нові Петрівці Особа_1, керуючи автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР, не виконав вимогу про зупинку, що подавалася за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність за статтею 122-2 КУпАП.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 21 січня 2014 року Особа_1 вину не визнав та надав пояснення, аналогічні поясненням, які містяться у матеріалах справи.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 21 січня 2014 року (суддя Шумко В.А.) визнано Особа_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці.
Вказана постанова суду в апеляційному порядку не оскаржувалася. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 28 лютого 2014 року (суддя Шумко В.А.) звільнено Особа_1 від адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП на підставі статей 4, 6, 7 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Зі справи № 367/188/14-п вбачається, що 7 січня 2014 року інспектором ВДАІ Ірпінського МB ГУ МВС України в Київській області старшим лейтенантом міліції Особа_5 складено протокол серії НОМЕР про вчинення Особа_3 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У протоколі зазначено, що 29 грудня 2013 року Особа_3, керуючи автомобілем «Kia Сee’d», д.н.з. НОМЕР, на автодорозі Київ – Овруч в районі села Нові Петрівці не виконала вимогу про зупинку, що подавалася за допомогою жезла та свистка, чим порушила пункт 2.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність за статтею 122-2 КУпАП.
16 січня 2014 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Шумко В.А. ухвалив постанову, якою визнав Особа_3 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та застосував адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці.
Вказана постанова суду в апеляційному порядку не оскаржувалася. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 28 лютого 2014 року (суддя Шумко В.А.) звільнено Особа_3 від адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП на підставі статей 4, 6, 7 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Зі справи № 367/402/14-п вбачається, що 11 січня 2014 року інспектором ВДАІ Рокитнянського РB ГУ МВС України в Київській області капітаном міліції Особа_6 складено протокол серії НОМЕР про вчинення Особа_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. У протоколі зазначено, що 29 грудня 2013 року Особа_2, керуючи автомобілем «Ford Sierra», д.н.з. НОМЕР, близько 12:45 на 21-му кілометрі автодороги Київ – Овруч не виконав вимогу про зупинку, що подавалася за допомогою жезла та свистка, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність за статтею 122-2 КУпАП.
Під час розгляду адміністративного матеріалу в судовому засіданні 22 січня 2014 року Особа_2 вину не визнав та пояснив, що 29 грудня 2013 року на території Межигір’я він не перебував. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього був складений працівником ДАІ у телефонному режимі.
22 січня 2014 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Шумко В.А. ухвалив постанову, якою визнав Особа_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та застосував адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці.
Особа_2 оскаржив постанову суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції. Постановою апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2014 року апеляційну скаргу Особа_2 залишено без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 22 січня 2014 року – без змін.
26 лютого 2014 року Особа_2 також звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із клопотанням про застосування до нього статті 4 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України».
Оцінюючи дії судді Шумка В.А. під час прийняття постанов у справах № 367/230/14-п, № 367/402/14-п, № 367/188/14-п, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла таких висновків:
при підготовці справ до розгляду суддя Шумко В.А. не виконав вимоги пунктів 2, 4 частини першої статті 278 КУпАП і не вирішив питання про правильність складення протоколу та інших матеріалів справи, зокрема рапорту, та про витребування необхідних додаткових матеріалів з органу ДАІ;
суддею Шумком В.А. всупереч статті 280 КУпАП не з’ясовано обставини, пов’язані з діями працівників ДАІ щодо оформлення правопорушення, встановлення особи порушника, додержання вимог законодавства у цій процедурі, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення справи;
суддею не дотримано вимог статей 251, 252 КУпАП, оскільки здійснена оцінка протоколів про адміністративне правопорушення як доказу не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності, в результаті чого вказані протоколи безпідставно визнано належними письмовими доказами вини Особа_1, Особа_2, Особа_3 у вчиненні адміністративного правопорушення;
обираючи санкцію Особа_1, Особа_2, Особа_3, суддя Шумко В.А. застосував до них найбільш суворий вид адміністративного стягнення, передбачений статтею 122-2 КУпАП, – позбавлення права керування транспортними засобами (хоча санкцією статті 122-2 КУпАП передбачено більш м’яку альтернативу – штраф).
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час розгляду справ № 367/230/14-п, № 367/402/14-п, № 367/188/14-п суддею Шумком В.А. допущено порушення норм процесуального права, не додержано обов’язок судді щодо здійснення правосуддя відповідно до закону та на засадах верховенства права, а також не забезпечено притягнутим до відповідальності особам права на справедливий суд, тобто вчинено дії, що свідчать про наявність ознак порушення присяги судді (пункт 4 частини четвертої статті 54, стаття 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на час винесення суддею постанов).
Суддя Шумко В.А. не погоджується з рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 червня 2017 року № 1551/2дп/15-17, вважає його безпідставним та просить скасувати повністю, а дисциплінарне провадження стосовно нього закрити.
У поданій до Вищої ради правосуддя скарзі суддя Шумко В.А. зазначає про таке:
під час розгляду в суді першої інстанції справ № 367/230/14-п, № 367/402/14-п, № 367/188/14-п не було надано жодного доказу фальсифікації документів та не заявлено клопотань про проведення експертизи документів, які були долучені до матеріалів справ про адміністративні правопорушення;
в порядку адміністративного судочинства ніким не були оскаржені ні документи працівників ДАІ, ні дії осіб, що складали документи;
до компетенції суду у справах про адміністративні правопорушення не віднесено дослідження правомірності дій інспекторів ДАІ щодо правомірності підстав для зупинки транспортного засобу та складання протоколів про адміністративні правопорушення;
здійснення дискреційних повноважень не може бути підставою для притягнення судді до відповідальності, навіть у випадку скасування судового рішення;
виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законом; органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення;
на момент розгляду справ № 367/230/14-п, № 367/402/14-п, № 367/188/14-п у суді першої інстанції не було відомостей про те, що Особа_3, Особа_1, Особа_2 були учасниками акцій масових протестів з 21 листопада 2013 року по 11 квітня 2014 року;
запровадження строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності протягом трьох років з дня вчинення проступку є заходом, який погіршує становище судді порівняно із ситуацією, коли застосовується строк не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження у дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Дослідивши матеріали дисциплінарної справи в контексті доводів скарги, Вища рада правосуддя погоджується з висновком доповідача про наявність підстав для скасування частково оскаржуваного рішення та припинення дисциплінарного провадження стосовно судді Шумка В.А. з огляду на таке.
Приймаючи оскаржуване рішення, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що під час розгляду адміністративних матеріалів суддею Шумком В.А. допущено порушення норм процесуального права, не додержано обов’язок судді щодо здійснення правосуддя відповідно до закону та на засадах верховенства права, а також не забезпечено притягнутим до відповідальності особам права на справедливий суд, тобто вчинено дії, що свідчать про наявність ознак порушення присяги судді (пункт 4 частини четвертої статті 54, стаття 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на час винесення суддею постанов).
Необґрунтоване притягнення зазначених вище осіб до адміністративної відповідальності, невмотивоване застосування до них стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами порушують їхнє право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і дають підстави вважати, що суддя Шумко В.А. вчинив дії, які порочать звання судді, викликають сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності і є несумісними зі статусом судді.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що дії, які раніше охоплювалися поняттям порушення суддею присяги, згідно з чинним законодавством охоплюються ознаками складу істотного дисциплінарного проступку або грубого нехтування обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя обґрунтовано вважає, що відповідно до норм законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» в редакціях, які були чинними на момент вчинення суддею дій, законодавцем не були встановлені строки для вирішення питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.
Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» запроваджено правове регулювання, згідно з яким притягнення до відповідальності за порушення присяги можливе за правилами, встановленими для дисциплінарної відповідальності суддів (частина друга статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» зі змінами). Водночас статтею 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці (частина четверта цієї статті).
Таким чином, Вища рада правосуддя погоджується з Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, що при визначенні строків застосування дисциплінарного стягнення стосовно судді Шумка В.А. необхідно застосовувати строк, передбачений нормою частини четвертої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», оскільки ця норма поліпшує становище особи.
У матеріалах дисциплінарної справи є листи Ірпінського міського суду Київської області від 20 січня 2017 року № 01-04/3 та від 28 березня 2018 року № 01-04/7, згідно з якими з дати вчинення дисциплінарного проступку (16 січня 2014 року) суддя Шумко В.А. 113 днів перебував у відпустці.
З огляду на строки перебування судді у відпустці Вища рада правосуддя дійшла висновку, що строк застосування до судді дисциплінарного стягнення за дії, вчинені під час розгляду справ стосовно Особа_3, Особа_1, Особа_2, закінчився.
Таким чином, Вища рада правосуддя вважає, що до судді Шумка В.А. не може бути застосоване дисциплінарне стягнення у зв’язку із закінченням строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
скасувати частково рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14 червня 2017 року № 1551/2дп/15-17 про притягнення судді Ірпінського міського суду Київської області Шумка Володимира Анатолійовича до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Ірпінського міського суду Київської області Шумка Володимира Анатолійовича.
Дисциплінарне провадження стосовно судді Ірпінського міського суду Київської області Шумка Володимира Анатолійовича припинити.
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя
В.Е. Беляневич
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.І. Говоруха
П.М. Гречківський
М.Б. Гусак
В.І. Данішевська
В.К. Комков
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
А.М. Мірошниченко
А.А. Овсієнко
М.П. Худик
Л.А. Швецова
