Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Франківського районного суду міста Львова Мартинишин Марії Олексіївни на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 листопада 2017 року № 3727/3дп/15-17,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 21 грудня 2017 року (вх. № 3660/0/6-17) надійшла скарга судді Франківського районного суду міста Львова Мартинишин М.О. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Дисциплінарна палата) від 22 листопада 2017 року № 3727/3дп/15-17 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Франківського районного суду міста Львова Мартинишин М.О.».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 21 грудня 2017 року доповідачем щодо вказаної скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Лесько А.О.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 27 лютого 2018 року № 630/0/15-18 Лесько А.О. звільнено з посади члена Вищої ради правосуддя за власним бажанням.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 6 березня 2018 року доповідачем у справі визначено члена Вищої ради правосуддя Данішевську В.І.
Скарга на рішення Дисциплінарної палати від 22 листопада 2017 року № 3727/3дп/15-17 подана з дотриманням вимог та у строки, визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Суддя Мартинишин М.О. та скаржник Гузар Л.Я. повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя. У пленарне засідання Вищої ради правосуддя Мартинишин М.О. та Гузар Л.Я. не прибули.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу, дослідивши матеріали дисциплінарної справи стосовно судді Мартинишин М.О., заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Данішевську В.І., дійшла висновку, що рішення Дисциплінарної палати від 22 листопада 2017 року № 3727/3дп/15-17 підлягає залишенню без змін з огляду на таке.
До Вищої ради правосуддя 12 травня 2017 року надійшла скарга Гузар Л.Я. щодо дисциплінарного проступку судді Франківського районного суду міста Львова Мартинишин М.О.
У скарзі зазначено, що у провадженні судді Франківського районного суду міста Львова Мартинишин М.О. перебувала справа № 465/7492/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області про скасування наказу. Під час розгляду справи суддею Мартинишин М.О. не взято до уваги подану позивачем на електронну адресу суду заяву від 2 листопада 2016 року про відкладення розгляду справи у зв’язку з погіршенням стану здоров’я та ухвалено 2 листопада 2016 року постанову про відмову в позові за відсутності позивача. При цьому у постанові зазначено, що позивачем подано до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, що не відповідає дійсності. Крім того, позивача жодного разу не було повідомлено належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи. З урахуванням викладеного скаржник просила притягнути суддю Мартинишин М.О. до дисциплінарної відповідальності.
З оскаржуваного рішення вбачається, що за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи Дисциплінарною палатою встановлено такі обставини.
Ухвалою судді Франківського районного суду міста Львова Мартинишин М.О. від 23 листопада 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 465/7492/15-а за позовною заявою ОСОБА_1 до Центру соціально-психологічної допомоги у Львівській області про скасування наказу та призначено справу до розгляду на 21 грудня 2015 року.
21 грудня 2015 року у зв’язку з неявкою позивача в судовому засіданні оголошено перерву до 1 лютого 2016 року.
1 лютого 2016 року у зв’язку з неявкою сторін в судовому засіданні оголошено перерву до 12 лютого 2016 року.
Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 12 лютого 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року скасовано ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 12 лютого 2016 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Підставою для скасування ухвали суду першої інстанції стала відсутність у матеріалах справи доказів щодо повідомлення позивача про дату, час і місце проведення судових засідань, призначених на 21 грудня 2015 року, 1 лютого та 12 лютого 2016 року.
13 жовтня 2016 року суддя Мартинишин М.О. отримала вказану справу від суду апеляційної інстанції, судове засідання у справі призначила на 2 листопада 2016 року.
Постановою Франківського районного суду міста Львова під головуванням судді Мартинишин М.О. від 2 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
Як зазначено в описовій частині постанови, позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Проте в матеріалах справи така заява позивача та докази повідомлення ОСОБА_1 у встановлених законом порядку та спосіб про розгляд вказаної справи 2 листопада 2016 року відсутні.
У матеріалах справи № 465/7492/15-а міститься лише затемнений аркуш паперу зі штампом реєстрації вхідної кореспонденції Франківського районного суду міста Львова від 2 листопада 2016 року.
Водночас до дисциплінарної скарги ОСОБА_1 додано копію довідки амбулаторії сімейної медицини про перебування на лікуванні з 1 листопада по 11 листопада 2016 року та копію клопотання від 2 листопада 2016 року, адресованого Франківському районному суду міста Львова, з якого вбачається, що позивач у зв’язку з погіршенням самопочуття просила «розгляд справи не проводити за моєї відсутності, а відтак відкласти».
Незважаючи на це, суддею Мартинишин М.О. розглянуто по суті вказану справу без участі позивача та за відсутності відомостей про отримання нею судових повісток. При цьому у постанові безпідставно зазначено, що позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, що, вочевидь, не відповідає дійсності.
За результатами проведеної перевірки Дисциплінарна палата дійшла висновку, що розгляд адміністративної справи за відсутності позивача, жодного разу не повідомленого про дату, час і місце її розгляду у встановлених законом порядку та спосіб, є істотним порушенням норм Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), що об’єктивно унеможливило реалізацію позивачем наданих процесуальним законом прав та виконання відповідних процесуальних обов’язків.
З огляду на це Дисциплінарна палата кваліфікувала, що в діях судді Мартинишин М.О. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Не погоджуючись із рішенням Дисциплінарної палати, суддя Мартинишин М.О. у скарзі зазначає, що клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи та докази перебування на лікуванні з 1 листопада по 11 листопада 2016 року не надходили до Франківського районного суду міста Львова, тому суд не міг взяти їх до уваги та надати оцінку поважності причин неявки позивача в судове засідання 2 листопада 2016 року. Довідка, на яку посилається у скарзі ОСОБА_1, видана амбулаторією сімейної медицини 14 листопада 2016 року, тобто після отримання позивачем рішення суду. Водночас суддя Мартинишин М.О. вважає, що надіслання позивачем заяви 2 листопада 2016 року на електронну адресу Франківського районного суду міста Львова свідчить про те, що позивач була належно повідомлена про судове засідання.
Розглянувши скаргу судді Мартинишин М.О., Вища рада правосуддя вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Зі скарги на рішення Дисциплінарної палати вбачається, що суддя Мартинишин М.О. не спростовує факту надходження 2 листопада 2016 року на електронну адресу Франківського районного суду міста Львова клопотання позивача. Заперечення судді стосуються лише змісту цього клопотання. Зокрема, суддя Мартинишин М.О. стверджує, що позивач ОСОБА_1 подала клопотання «про розгляд справи у її відсутності», проте доказів на підтвердження надходження до суду клопотання саме такого змісту суддя Мартинишин М.О. не надала.
З іншого боку, позивач стверджує, що подала клопотання іншого змісту, а саме зазначила: «розгляд справи не проводити за моєї відсутності, а відтак відкласти».
На запит члена Вищої ради правосуддя голова Франківського районного суду міста Львова повідомила, що «в автоматизованій системі документообігу суду «Д-3» у гілці загальна канцелярія «вхідна» та «вхідна електронна пошта» за 02.11.2016 року відсутні відомості про реєстрацію вх. № 25268». Крім того, зазначила, що 22 листопада 2016 року вийшов із ладу комп’ютер, на якому був встановлений поштовий сервер суду, тому надати будь-який вхідний документ, який надійшов на електронну адресу суду 2 листопада 2016 року, неможливо.
Отже, аргументи судді щодо надходження клопотання про розгляд справи за відсутності позивача не підтвердилися.
Вища рада правосуддя вважає, що посилання судді Мартинишин М.О. на те, що довідка медичної установи про перебування позивача на лікуванні була видана після отримання позивачем рішення суду та до суду не надходила, не спростовують висновку Дисциплінарної палати про порушення суддею Мартинишин М.О. процесуального закону щодо належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового розгляду справи. З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що суддя Мартинишин М.О. причини неявки позивача в судове засідання взагалі не з’ясовувала.
Стосовно доводів скарги судді про те, що факт надіслання позивачем клопотання 2 листопада 2016 року на електронну адресу суду свідчить про належне повідомлення її про судове засідання, слід зазначити таке.
Розгляд справи за відсутності позивача, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини третьої статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право, серед іншого, знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, заявляти клопотання і відводи.
Згідно із частиною першою статті 33 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.
Частиною третьою статті 33 КАС України визначено, що судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, здійснюється шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур’єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.
При цьому повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду (частина третя статті 35 КАС України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 128 КАС України суд зобов’язаний відкласти розгляд справи в разі неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки, та у разі неприбуття в судове засідання позивача, навіть якщо його було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Проте в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 2 листопада 2016 року.
Крім цього, під час продовження розгляду справи суддею Мартинишин М.О. не було враховано зауваження Львівського апеляційного адміністративного суду, який скасував ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 12 лютого 2016 року про залишення позову без розгляду саме з підстав відсутності в матеріалах справи доказів повідомлення позивача про дату, час і місце проведення трьох судових засідань поспіль.
Отже, саме розгляд адміністративної справи за відсутності позивача, жодного разу не повідомленого у встановлених законом порядку та спосіб про дату, час і місце судового розгляду справи, є істотним порушенням норм КАС України.
За таких обставин Вища рада правосуддя вважає, що Дисциплінарна палата правильно встановила наявність у діях судді Мартинишин М.О. ознак дисциплінарного проступку, наслідком якого є притягнення судді до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків).
Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
При обранні виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарна палата врахувала характер та наслідки вчиненого дисциплінарного проступку, ступінь вини та позитивну характеристику судді, а також той факт, що суддя Мартинишин М.О. не вперше притягується до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30 червня 2015 року № 1997/дп-15 та від 17 травня 2016 року № 993/дп-16 суддю Мартинишин М.О. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності з накладенням на неї дисциплінарних стягнень у виді догани та попередження відповідно.
Вища рада правосуддя погоджується з Дисциплінарною палатою, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців є співмірним вчиненому суддею Мартинишин М.О. дисциплінарному проступку.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що за результатами розгляду скарги судді Мартинишин М.О. та на підставі пункту 5 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Дисциплінарної палати від 22 листопада 2017 року № 3727/3дп/15-17 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.9–13.11 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя
вирішила:
залишити без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 листопада 2017 року № 3727/3дп/15-17 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Франківського районного суду міста Львова Мартинишин М.О.».
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя В.Е. Беляневич
І.А. Артеменко
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.І. Говоруха
М.Б. Гусак
В.І. Данішевська
В.К. Комков
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
В.А. Нежура
В.В. Шапран
Л.А. Швецова
