Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Артеменка І.А., Бойка А.М., Волковицької Н.О., заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Нежуру В.А., розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва Миколаєць Іванни Юріївни, відкриту за скаргою Усатенка Дениса Анатолійовича,
встановила:
Миколаєць Іванна Юріївна Указом Президента України від 6 березня 2006 року № 199/2006 призначена на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 17 лютого 2011 року № 3048-VI Миколаєць І.Ю. обрана суддею безстроково.
Відповідно до характеристики, наданої Святошинським районним судом міста Києва, суддя Миколаєць І.Ю. характеризується позитивно. Вміє організовувати свою роботу, постійно працює над підвищенням свого професійного рівня, знає чинне законодавство і правильно застосовує його на практиці. До дисциплінарної відповідальності не притягувалась.
До Вищої ради юстиції 24 лютого 2016 року за вх. № У-519/0/7-16 надійшла скарга Усатенка Д.А. від 15 лютого 2016 року щодо порушення норм процесуального законодавства суддею Святошинського районного суду міста Києва Миколаєць І.Ю. під час розгляду справи № 759/18478/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним.
У скарзі зазначено про порушення строків розгляду вказаної справи суддею Миколаєць І.Ю., у зв’язку із чим скаржник просить притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу від 24 лютого 2016 року скаргу Усатенка Д.А. передано члену Вищої ради юстиції/правосуддя Нежурі В.А. для проведення перевірки.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною другою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктів 12.2, 12.9 Регламенту Вищої ради правосуддя членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Нежурою В.А. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із пропозицією про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва Миколаєць І.Ю.
Друга Дисциплінарна палата не встановила передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 серпня 2017 року № 2480/2дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва Миколаєць І.Ю.
Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Миколаєць І.Ю. була повідомлена у межах строку, визначеного статтею 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Нежуру В.А., який запропонував прийняти рішення про відмову у притягненні судді Миколаєць І.Ю. до дисциплінарної відповідальності, врахувавши пояснення судді, вивчивши матеріали дисциплінарної справи, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
До Святошинського районного суду міста Києва 30 жовтня 2014 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою.
Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва Миколаєць І.Ю. від 1 грудня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 19 січня 2015 року.
Зі скарги та матеріалів судової справи вбачається, що розгляд зазначеної справи неодноразово відкладався з різних причин, а саме:
19 січня 2015 року – справу знято з розгляду у зв’язку із перебуванням судді на лікарняному (лікарняний з 12 по 23 січня 2015 року);
24 лютого 2015 року – розгляд справи не відбувся у зв’язку із зайнятістю судді в іншому судовому процесі;
4 березня 2015 року – у судовому засіданні відповідач заявив клопотання про прийняття до провадження зустрічного позову, справу було об’єднано в одне провадження;
16 квітня 2015 року – заява відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю адвоката та проханням не призначати розгляд справи на відповідні дати (дати зазначено у заяві);
9 червня 2015 року – за клопотанням відповідача призначено у справі судову техніко-криміналістичну експертизу, провадження у справі зупинено;
23 жовтня 2015 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19 жовтня 2015 року № 12148/15-33, в якому повідомлено, що ухвала суду залишена без виконання, експертизу не було проведено у зв’язку з неотриманням коштів на її проведення;
2 листопада 2015 року – відновлено провадження у справі, справу призначено на 1 грудня 2015 року;
1 грудня 2015 року – відкладено розгляд справи у зв’язку з неявкою відповідача (відсутня інформація про належне повідомлення відповідача);
13 січня 2016 року – за клопотанням представника відповідача призначено у справі судову техніко-криміналістичну експертизу, провадження у справі зупинено;
12 серпня 2016 року – до Святошинського районного суду міста Києва надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 4 серпня 2016 року № 6389/6390/16-33, в якому повідомлено, що ухвалу суду залишено без виконання, експертизу не було проведено у зв’язку з неотриманням коштів на її проведення;
5 вересня 2016 року – відновлено провадження у справі, справу призначено на 3 жовтня 2016 року;
ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 3 жовтня 2016 року у задоволенні заявленого клопотання представника позивача про відвід судді Миколаєць І.Ю. відмовлено;
розгляд справи відкладено на 25 жовтня 2016 року у зв’язку із заявленим представником позивача клопотанням про збільшення позовних вимог;
24 жовтня 2016 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю адвоката у іншому судовому процесі.
Суддя Миколаєць І.Ю. 25 жовтня 2016 року постановила ухвалу, якою залишила зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду у зв’язку із повторною неявкою у судове засідання відповідача та його представника без поважних причин. При цьому заяву відповідача про відкладення розгляду справи судом не задоволено, з одного боку, зважаючи на дотримання судом у цьому провадженні принципів змагальності сторін, диспозитивності, і з іншого – з огляду на зневажання судового процесу та зловживання своїми правами позивачем за зустрічним позовом, внаслідок чого розгляд справи тривав понад визначений Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України) строк.
Того самого дня суддя Миколаєць І.Ю. ухвалила заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Судові рішення в апеляційному порядку не оскаржувались та набрали законної сили.
Таким чином, вказана справа перебувала у провадженні судді Миколаєць І.Ю. майже 2 роки. При цьому протягом майже 14 місяців справа була зупинена у зв’язку із призначенням судової техніко-криміналістичної експертизи (не була проведена через несплату коштів відповідачем).
У поясненнях, наданих суддею Миколаєць І.Ю. на запит Вищої ради правосуддя, зазначено, що поняття розумних строків передбачає розгляд справи у можливий найкоротший термін і за умови відсутності при цьому порушень процесуальних норм. Але така можливість обмежується процесуальними правами сторін, які, користуючись ними, ними і зловживають. Зокрема, суд усвідомлював, що відповідач (його представник) не з’являлись у ті судові засідання, під час яких суд не мав права ухвалювати заочне рішення, заявляв клопотання про забезпечення доказів шляхом призначення та проведення експертизи не одночасно із поданням зустрічного позову, а на наступному судовому засіданні, повторно заявляв клопотання про забезпечення доказів, користуючись відсутністю доказів направлення йому експертом вимоги щодо оплати експертизи.
Суддя Миколаєць І.Ю. вважає, що розгляд зазначеної справи відбувався за правилами цивільного судочинства з вирішенням всіх заявлених клопотань. Крім того, суддя звертає увагу, що поряд з обов’язком суду розглянути справу у визначені законодавством процесуальні строки суд також зобов’язаний вирішити всі процесуальні питання для можливого початку судового розгляду справи (розгляд клопотань про забезпечення доказів, витребування доказів, забезпечення позову тощо) та дотриматись процесуальних прав сторін (клопотання про відкладення розгляду справи тощо), які цими правами зловживають.
Також суддя Миколаєць І.Ю. вважає, що скарга Усатенка Д.А. до Вищої ради юстиції/правосуддя є спробою тиску на суд під час розгляду вказаної вище цивільної справи.
Статтею 157 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів – одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п’ятнадцять днів.
Згідно зі статтею 1 ЦПК України своєчасний розгляд цивільної справи є завданням цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент надходження позову до суду першої інстанції) та аналогічної за змістом статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема з підстав невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.
Пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 2 червня 2016 року № 1402-VIII) визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема з підстав безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.
Із прийняттям змін до чинного законодавства підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не змінилися.
Досліджуючи зібрані під час проведення перевірки матеріали, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що в діях судді має місце порушення, яке полягає у розгляді справи № 759/18478/14-ц понад визначені законом строки. Однак встановлені перевіркою обставини не дають підстав для висновку про наявність факту умисного або внаслідок недбалості порушення суддею норм права чи її неналежного ставлення до службових обов’язків, а тому такі дії судді не можна кваліфікувати за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Важливим елементом для встановлення Вищою радою правосуддя відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи. Сам лише факт недотримання строку, встановленого законом для розгляду справи, не може автоматично вказувати на наявність підстави для дисциплінарної відповідальності судді.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини керується тим, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке перебуває на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Бараона проти Португалії»; «Хосце проти Нідерландів»; «Бухкольц проти Німеччини»; «Бочан проти України»).
Враховуючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність у діях судді Миколаєць І.Ю. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та відмову у притягненні її до дисциплінарної відповідальності.
У пункті 25 Київських рекомендацій щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Середній Азії (23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства.
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що для того, щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.
Також у пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) вказано, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.
Разом з тим Друга Дисциплінарна палата вважає за необхідне врахувати, що суддя Миколаєць І.Ю. працює на посаді судді понад 11 років, позитивно характеризується, за період роботи суддею до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, має середнє навантаження по суду, істотних наслідків від її дій не настало, а тривалий розгляд справи зумовлений об’єктивними причинами, у тому числі й зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами.
Таким чином, під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено фактів, які б свідчили про затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи в розумні строки. Також відсутні підстави стверджувати, що допущене суддею порушення, є настільки значним та неприпустимим, що може бути підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (частина друга статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Відповідно до частини шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження підлягає припиненню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, пунктами 12.22, 12.23, 12.36, 12.38, 12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні судді Святошинського районного суду міста Києва Миколаєць Іванни Юріївни до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне провадження припинити.
Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
І.А. Артеменко
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
