Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Бойка А.М., Волковицької Н.О., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменка І.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Геринович Любомири Петрівни стосовно суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарського Віталія Володимировича, Львівського апеляційного адміністративного суду Довгої Ольги Іванівни, Затолочного Віталія Семеновича, Запотічного Ігоря Ігоровича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 20 вересня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга Геринович Л.П. від 18 вересня 2017 року за вх. № Г-6073/0/7-17, в якій скаржник вказує на неналежну поведінку судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарського В.В. під час розгляду адміністративної справи № 809/871/17 за позовом ОСОБА 1 до Калуської місцевої прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, – Головне управління Державної казначейської служби в Івано-Франківській області, про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання вчинити дії та стягнення коштів, а також на дії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду Довгої О.І., Затолочного В.С., Запотічного І.І. під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА 1 на постанову суду першої інстанції.
Автор скарги зазначає, що під час розгляду справи суд першої інстанції прийняв постанову, в якій послався на Інструкцію з ведення діловодства в органах прокуратури України, затверджену наказом виконувача обов’язків Генерального прокурора України від 1 квітня 2010 року № 18 (далі – Інструкція), яка втратила чинність, що суттєво вплинуло на результати розгляду справи та призвело до прийняття незаконної постанови. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу на вказану постанову, не звернув уваги на зазначені обставини та залишив постанову суду без змін, що, на думку скаржника, є підставою для притягнення вказаних суддів до дисциплінарної відповідальності відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), зокрема, вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменко І.А. висновком від 17 січня 2018 року запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Кафарського В.В., Довгої О.І., Затолочного В.С., Запотічного І.І. на підставі пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Артеменка І.А., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаних суддів з огляду на таке.
Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, що встановлені главою 4 розділу II Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Кафарський Віталій Володимирович Постановою Верховної Ради України від 23 травня 2013 року № 304-VII обраний на посаду судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду безстроково.
Затолочний Віталій Семенович Постановою Верховної Ради України від 7 червня 2012 року № 4921-VI обраний на посаду судді Львівського апеляційного адміністративного суду безстроково.
Запотічний Ігор Ігорович Постановою Верховної Ради України від 9 лютого 2012 року № 4370-VI обраний на посаду судді Львівського апеляційного адміністративного суду безстроково.
Довга Ольга Іванівна Постановою Верховної Ради України від 7 червня 2012 року № 4921-VI обрана на посаду судді Львівського апеляційного адміністративного суду безстроково.
Під час проведення попередньої перевірки встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду (суддя Кафарський В.В.) від 7 липня 2017 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА 1 у справі № 809/871/17 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА 1 оскаржила її до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду (судді Довга О.І., Затолочний В.С., Запотічний І.І.) від 11 вересня 2017 року у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Скаржник зазначає, що судові рішення як першої, так і апеляційної інстанцій містять посилання на Інструкцію, яка втратила чинність, що суттєво вплинуло на вирішення справи. Вказані обставини, на думку скаржника, є підставою для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
У поясненнях суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В. зазначив, що предметом позову була бездіяльність відповідача, яка полягає в нерозгляді запиту на інформацію, а не вирішення питання про правомірність застосування Калуською місцевою прокуратурою положень Інструкції. Зазначаючи в постанові мотиви прийнятого рішення, суд вказав на Інструкцію як документ, який становив об’єкт запиту, а не нормативний акт, що регулює спірні між сторонами правовідносини.
Судді Львівського апеляційного адміністративного суду Довга О.І., Затолочний В.С., Запотічний І.І. у поясненнях зазначили, що, залишаючи постанову без змін, виходили з того, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. В ухвалі апеляційного суду детально мотивовано підстави, з яких суд дійшов висновку щодо необґрунтованості апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно із процесуальним законодавством.
Посилання скаржника на те, що судді як першої, так і апеляційної інстанцій при постановленні судових рішень умисно порушили норми процесуального права, є безпідставними, оскільки не може вважатись умисним порушенням норм права чи неналежним ставленням судді до службових обов’язків позиція судді щодо обґрунтування ухваленого ним судового рішення. Суддю не може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за висловлювання правової позиції, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено: є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судової системи в країнах Східної Європи, Південного Кавказу та Центральної Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не встановлено умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарського В.В., Львівського апеляційного адміністративного суду Довгої О.І., Затолочного В.С., Запотічного І.І.
Отже, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не було виявлено порушень суддів, на які посилається у скарзі Геринович Л.П., доводи скарги зводяться лише до незгоди із судовими рішеннями, а тому не свідчать про наявність підстав для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Скарга не містить відомостей про допущення суддями дій, які можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.
Незгода із судовим рішенням не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарського Віталія Володимировича, Львівського апеляційного адміністративного суду Довгої Ольги Іванівни, Затолочного Віталія Семеновича, Запотічного Ігоря Ігоровича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
