Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Мірошниченка А.М., Овсієнка А.А., Швецової Л.А., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П. та додані до нього матеріали попередньої перевірки дисциплінарної скарги Федорова Володимира Георгійовича стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Січиокно Тетяни Олександрівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 21 березня 2017 року надійшла дисциплінарна скарга Федорова В.Г. від 16 березня 2017 року на дії судді Октябрського районного суду міста Полтави Січиокно Т.О. під час здійснення судочинства у справах № 554/741/16-ц, № 554/50/16-ц.
Скаржник не погоджується з ухваленими суддею Січиокно Т.О. рішеннями, вважає, що нею допущено істотні порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, а також не зазначено у судових рішеннях мотивів прийняття та відхилення аргументів сторін щодо суті спору. На думку скаржника, ухвалені суддею рішення є незаконними. Дії судді Федоров В.Г. розцінює як «домовленість з прокуратурою» та вбачає в них порушення присяги судді.
Крім цього, зазначає, що на порушення вимог статті 306 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) скарга на бездіяльність прокуратури Полтавської області, що полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР), розглядалась суддею Січиокно Т.О. більш ніж 8 місяців (справа № 554/5089/16-к).
У зв’язку із цим Федоров В.Г. просить притягнути суддю Січиокно Т.О. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 21 березня 2017 року скаргу передано для проведення попередньої перевірки члену Вищої ради юстиції Олійник А.С.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 7 лютого 2018 року скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Худику М.П. (єдиний унікальний номер справи Ф-1542/0/7-17).
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати у випадках, визначених цим Законом.
Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Худика М.П. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Січиокно Т.О. з огляду на таке.
У провадженні судді Октябрського районного суду міста Полтави Січиокно Т.О. з 3 лютого 2016 року перебувала цивільна справа № 554/741/16-ц за позовом Федорова В.Г. до прокуратури Полтавської області, третя особа – Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю прокуратури Полтавської області.
Позивач обґрунтовував спричинення йому моральної шкоди тим, що прокуратурою систематично приймалися незаконні рішення про відмову у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції, які проводили розслідування стосовно Федорова В.Г. Просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1 008 696 гривень.
За результатами розгляду вказаної цивільної справи 28 липня 2016 року Октябрським районним судом міста Полтави ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову Федорова В.Г. (суддя Січиокно Т.О.).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суддя Січиокно Т.О. мотивувала рішення тим, що позивачем не було надано будь-яких доказів та не доведено заподіяння моральної шкоди з вини відповідача.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач Федоров В.Г. подав апеляційну скаргу.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 10 листопада 2016 року рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 28 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Федорова В.Г. задоволено частково, стягнуто з прокуратури Полтавської області на користь Федорова В.Г. моральну шкоду у розмірі 25000 гривень.
Таке рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку встановленим обставинам у справі та дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Під час розгляду справи в апеляційній інстанції судом встановлено, що прокуратурою Полтавської області не вживались у межах компетенції заходи для забезпечення слідчими та районними органами прокуратури дотримання вимог чинного законодавства під час розгляду заяв та повідомлень про злочини, тому такі дії відповідача є протиправними, внаслідок чого позивачу спричинено моральну шкоду. Як зазначено у рішенні, такі дії полягають у підриві авторитету та престижу органів прокуратури.
Крім цього, 29 червня 2016 року до провадження слідчого судді Січиокно Т.О. у порядку статті 303 КПК України надійшла скарга Федорова В.Г. про визнання незаконною та протиправною бездіяльності заступника начальника слідчого відділу прокуратури Полтавської області щодо невнесення до ЄРДР відомостей, викладених у поданій ним заяві від 23 травня 2016 року у порядку статті 214 КПК України про вчинення кримінального правопорушення службовими особами прокуратури Полтавської області (справа № 554/50/16-к).
13 липня 2017 року за результатами розгляду цієї скарги слідчий суддя Січиокно Т.О. відмовила у її задоволенні, постановивши ухвалу, яка оскарженню не підлягає.
Із змісту ухвали вбачається, що у поданій заяві про вчинення кримінального правопорушення від 23 травня 2016 року Федоров В.Г. фактично оскаржував дії слідчого та прокурора відділу прокуратури Полтавської області, пов’язані із закриттям відповідного кримінального провадження, для оскарження яких встановлено відповідний порядок кримінальним процесуальним законодавством.
Не погоджуючись із ухваленими суддею Січиокно Т.О. рішеннями, скаржник зазначає, що суддею безпідставно відмовлено у відшкодуванні моральної шкоди, позов розглянуто поза межами позовних вимог, не враховано окремих доказів під час розгляду скарги на бездіяльність прокурора, а також намагається здійснити переоцінку висновків та мотивів, які покладено в основу процесуальних рішень.
При цьому слід зазначити, що Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур.
Відповідно до частини другої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не є наслідком дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
Під час перевірки дисциплінарної скарги не встановлено доказів того, що суддя Січиокно Т.О., приймаючи судові рішення, умисно порушила норми права чи неналежно поставилась до своїх обов’язків, а незгода скаржника з висновками та мотивами, викладеними у вказаних судових рішеннях, не може бути підставою для відкриття дисциплінарної справи стосовно неї.
Окрім цього, скаржник, погоджуючись із постановленою суддею Січиокно Т.О. ухвалою за результатами розгляду скарги на бездіяльність прокуратури Полтавської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР (справа № 554/5219/2016), вказує на тривалий строк розгляду зазначеної скарги, проте на порушення вимог пункту 4 частини другої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не посилається на фактичні дані, що свідчать про безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду скарги протягом строку, встановленого законом.
При цьому встановлені під час попередньої перевірки обставини свідчать про те, що порушення слідчим суддею Січиокно Т.О. строків розгляду скарги не є наслідком безпідставного затягування або невжиття нею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, оскільки зумовлене об’єктивними причинами, незалежними від судді, а саме клопотаннями скаржника про відкладення розгляду скарги, неявкою його та представника в судові засідання, заявами про відвід судді, відпустками та тимчасовою непрацездатністю судді.
Судові засідання під час розгляду скарги призначались протягом розумних строків, необхідних для належного повідомлення учасників про час і місце розгляду справи, а відкладення її розгляду відбувалось з урахуванням необхідності забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Наведені обставини в сукупності вказують на те, що порушення строку розгляду скарги, як це було встановлено під час попередньої перевірки, зумовлено об’єктивними причинами.
Доводи скарги в частині існування попередньої домовленості суду з працівниками органів прокуратури при винесенні рішення, покривання злочинів працівників міліції та прокуратури є надуманими та не містять посилань на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді, передбаченого частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Інші відомості про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку у скарзі відсутні.
Як зазначено у пункті 66 Рекомендацій СМ/Rec (2010) Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки (від 17 листопада 2010 року), тлумачення закону, оцінювання фактів фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
Декларацією щодо принципів незалежності судової влади, прийнятою Конференцією голів Верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягуватися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовими рішеннями.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави Січиокно Тетяни Олександрівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
А.М. Мірошниченко
А.А. Овсієнко
Л.А. Швецова
