Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Артеменка І.А., Волковицької Н.О., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бойка А.М., за результатами попередньої перевірки звернення Голови Служби Безпеки України Грицака Василя Сергійовича стосовно судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Черкеза Дмитра Леонідовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 27 грудня 2017 року за вхідним № 3690/0/20-17 з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшло звернення Голови Служби Безпеки України Грицака В.С. від 8 вересня 2016 року на неправомірні дії судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Черкеза Д.Л.
У зверненні Голова Служби Безпеки України Грицак В.С. просить організувати відповідну перевірку за результатами виявлених порушень законодавства України суддею Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Черкезом Д.Л. при постановленні ним 23 серпня 2016 року ухвали про обрання Хакімову У.М. запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний період доби, якою було змінено, обраний 11 серпня 2016 року Бабушкінським районним судом міста Дніпро, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 діб (до 8 вересня 2016 року),
Автор звернення просить притягнути вказаного суддю до дисциплінарної відповідальності на підставі підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України « Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 27 грудня 2017 року вказану дисциплінарну скаргу передано для здійснення попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Бойку А.М.
За результатами попередньої перевірки звернення на дії слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Черкеза Д.Л. член Другої Дисциплінарної палати Бойко А.М. висновком від 6 травня 2018 року запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаного судді.
Дослідивши матеріали попередньої перевірки, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Бойка А.М., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Черкеза Д.Л. з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – збирає у разі необхідності інформацію, документи, інші матеріали для перевірки викладених у скарзі обставин та складає вмотивований висновок з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.
23 серпня 2016 року заступник керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 Глуховеря О.В. звернувся до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська з клопотанням про застосування екстрадиційного арешту на строк до 12 місяців відносно ОСОБА, який розшукується компетентними органами Республіки Узбекистан у зв’язку із скоєнням злочинів, передбачених частиною першою статті 155, пунктами «а», «б» частини третьої статті 159, пунктом «а» частини 3 статті 244-1 та частини першої статті 244-2 Кримінального кодексу Республіки Узбекистан.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 серпня 2016 року, вказане клопотання було передано для розгляду судді Черкезові Д.Л.
Того ж дня, за результатами розгляду вказаного клопотання слідчим суддею Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Черкезом Д.Л. була постановлена ухвала, якою відмовлено у задоволенні клопотання та застосовано відносно ОСОБА запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладанням на нього обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України ( далі – КПК України). Як зазначено в ухвалі, з урахуванням віку та стану здоров’я арештованого, відсутності у нього судимостей, міцності його соціальних зв’язків, враховуючи наявність у нього родини та перебування на його утриманні двох осіб, одна з яких є малолітньою, приймаючи до уваги наявність заяви про визнання його біженцем або особою, яка потребує особистого захисту, його позитивну характеристику, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування відносно ОСОБА запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт).
29 серпня 2016 року апеляційний суд Дніпропетровської області за результатами розгляду апеляційної скарги Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 постановив ухвалу, якою скасував ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 23 серпня 2016 року, та задовольнив клопотання заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 Глуховеря О.В. про застосування відносно ОСОБА екстрадиційного арешту, застосувавши відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 28 жовтня 2016 року.
В ухвалі апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2016 року зазначено, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчим суддею враховано дані про особу затриманого, міцність соціальних зв’язків, наявність постійного місця роботи та проживання, однак вказані висновки суду не підтверджені наданими матеріалами та письмовими доказами, а наявність постійного місця проживання не може свідчити про те, що це не стане перешкодою для його ухилення від слідства, оскільки тяжкість покарання, яке передбачене за злочини, які інкримінуються ОСОБА, можуть спонукати останнього до переховування.
7 вересня 2016 року заступником Генерального прокурора України винесено постанову про видачу (екстрадицію) ОСОБА компетентним органам Республіки Узбекистан.
16 вересня 2016 року Красногвардійським районним судом міста Дніпропетровська, за результатами розгляду скарги захисника ОСОБА– адвоката Стасюка В.О., постановлено ухвалу про залишення скарги без задоволення.
5 жовтня 2016 року апеляційним судом Дніпропетровської області, за результатами розгляду апеляційної скарги адвоката Стасюка В.О. в інтересах ОСОБА скасовано ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 16 вересня 2016 року, скаргу адвоката Стасюка В.О. задоволено, а постанову заступника Генерального прокурора України від 7 вересня 2016 року про видачу ( екстрадицію) ОСОБА скасовано.
Як зазначено в ухвалі, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА до винесення висновку регіональної прокуратури, який за твердженням прокурора було складено 31 серпня 2016 року та направлено на адресу Генеральної прокуратури України, було подано заяву – анкету про визнання його біженцем особисто через адміністрацію установи так і через його захисника. Зазначена обставина, як зазначається у вказаній ухвалі, є перепоною для винесення рішення компетентного органу про екстрадицію особи, оскільки частина четверта статті 590 КПК України передбачає, що рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особа, яка потребує додаткового захисту, до остаточного розгляду заяви, у порядку визначеному законодавством України.
У серпні 2017 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 Новіков О.Ю. звернувся до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (екстрадиційного арешту) щодо ОСОБА на цілодобовий домашній арешт з використанням електронного засобу контролю.
Ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 22 серпня 2017 року вказане клопотання керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 Новікова О.Ю. задоволено, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) замінено на цілодобовий домашній арешт з використанням електронного засобу контролю строком на два місяці, а саме до 21 жовтня 2017 року, з покладанням на ОСОБА відповідних обов’язків, передбачених статтею 195 КПК України.
У письмових поясненнях слідчий суддя Черкез Д.Л. зазначив, що постановляючи ухвалу від 23 серпня 2016 року про застосування відносно ОСОБА запобіжного заходу не пов’язаного із триманням під вартою, він керувався встановленими обставинами у справі, дослідженими у судовому засіданні доказами і наданими для огляду стороною захисту матеріалами, наявністю у затриманого родини та постійного місця проживання, позитивною характеристикою затриманого наданою за місцем проживання та дільничним інспектором, фактом звернення затриманого до ДМС України з заявою про надання статусу біженця, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, дійшов вмотивованого висновку про наявність у затриманого міцних соціальних зв’язків, що на його думку є гарантією запобігання втечі або переховування ОСОБА від правоохоронних органів, та забезпечення його подальшої видачі запитуваній стороні, у випадку наявності відповідного рішення компетентних органів про його видачу (екстрадицію).
Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюється з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Відповідно до статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи оцінювати висновки, яких дійшов суд із питань фактів і права, також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2002) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
З огляду на викладене, за результатами попередньої перевірки звернення Голови Служби Безпеки України Грицака В.С. не встановлено відомостей про наявність у поведінці судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Черкеза Д.Л. ознак дисциплінарного проступку, який може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді відповідно до статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини другої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
З огляду на наведене, незгода із судовим рішенням не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь в його ухваленні.
Доводи викладені у зверненні Голови Служби Безпеки України Грицака В.С. по суті зводяться до фактичної незгоди із судовим рішенням, ухваленим 23 серпня 2016 року слідчим суддею Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Черкезом Д.Л.
За таких обставин з огляду на зміст звернення Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що звернення зводиться до незгоди із судовим рішенням, а відомості, які у ньому зазначено, не можуть бути підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Черкеза Д.Л.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Враховуючи викладені вище обставини, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська Черкеза Дмитра Леонідовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
