Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Нежури В.А., членів Артеменка І.А., Волковицької Н.О., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкової Т.М. за результатами попередньої перевірки скарги Побережного Сергія Миколайовича стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Галини Олександрівни,
встановила:
17 листопада 2016 року (вх. № П-1956/2/7-16) надійшла скарга Побережного С.М. від 14 листопада 2016 року стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О.
У скарзі зазначено, що 7 грудня 2015 року слідчий суддя Матійчук Г.О. постановила невмотивовану та необґрунтовану ухвалу у справі № 757/45923/15-к, якою відмовила у відкритті провадження за скаргою ОСОБА1 на постанову слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури міста Києва Фролова В.П. від 19 листопада 2015 року про відмову у задоволенні клопотання про допит свідків у кримінальному провадженні № 42014100000000962.
На думку автора скарги, слідчий суддя Матійчук Г.О. цією ухвалою відмовила йому у доступі до правосуддя.
Також Побережний С.М. звертає увагу, що судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу від 7 грудня 2015 року, оскільки вона не відповідає нормам кримінального процесуального закону.
На підставі викладених обставин скаржник просить притягнути суддю Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О. до дисциплінарної відповідальності.
За результатами попередньої перевірки член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкова Т.М. висновком від 15 січня 2018 року запропонувала відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О.
Дослідивши матеріали попередньої перевірки, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкову Т.М., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
Матійчук Галина Олександрівна Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 250-VІІ обрана суддею Печерського районного суду міста Києва безстроково.
ОСОБА1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва зі скаргою на постанову слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури міста Києва Фролова В.П. від 19 листопада 2015 року про відмову у задоволенні клопотання про допит свідків у кримінальному провадженні № 42014100000000962.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О. від 7 грудня 2015 року (справа № 757/45923/15-к) відмовлено у відкритті провадження за цією скаргою з тих підстав, що дії, які просить вчинити ОСОБА1, не належать до слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА1 задоволено, ухвалу слідчого судді від 7 грудня 2015 року скасовано та постановлено нову – про задоволення скарги ОСОБА1. Зобов’язано слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури міста Києва Фролова В.П. провести допит працівників структурного підрозділу ВДАІ ГУ МВС України у Київській області Сокур О.А. та Гальченкова Д.О. для з’ясування фактичних обставин, зазначених у клопотанні від 19 листопада 2015 року.
Скасовуючи ухвалу слідчого судді, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ця ухвала не відповідає нормам кримінального процесуального закону, а саме пункту 7 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, якою визначено, що на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій – особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), вказав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження щодо потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom»).
Доступ до правосуддя в контексті кримінального провадження означає надання учасникові провадження можливості (права) звертатися до суду за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу, заявляти різного роду клопотання, оскаржувати до слідчого судді, суду чи суду вищої інстанції рішення учасників провадження, які наділені владними повноваженнями і вчиняють дії чи ухвалюють рішення. У практиці Європейського суду з прав людини щодо питання права на суд, на доступ до нього чітко визначився підхід, згідно з яким особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава не повинна вводити правові або чинити нелегітимні перешкоди для здійснення цього права.
Із доводів дисциплінарної скарги Побережного С.М. вбачається, що вони фактично зводяться до заперечення результату судового розгляду справи та тверджень щодо помилок стосовно фактів та права.
Слід зауважити, що питання помилок щодо фактів та права, які начебто були допущені судом, не належить до компетенції дисциплінарного органу доти, доки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією.
Засоби для виправлення суддівських помилок слід передбачити відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави (пункт 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів)).
Таким чином, встановлені попередньою перевіркою обставини не дають підстав для висновку про наявність факту умисного порушення суддею Матійчук Г.О. норм права чи її неналежного ставлення до службових обов’язків.
З огляду на зазначене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що відомості стосовно дій судді Матійчук Г.О., які, на переконання скаржника, становлять дисциплінарний проступок та є підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, не підтвердилися під час проведення попередньої перевірки, а доводи скарги фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Печерського районного суду міста Києва Матійчук Галини Олександрівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
В.А. Нежура
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
І.А. Артеменко
Н.О. Волковицька
