Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Бойка А.М., членів Артеменка І.А., Волковицької Н.О., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкової Т.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Юрочкіна Сергія Володимировича стосовно судді Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко Світлани Миколаївни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 7 вересня 2017 року за вх. № Ю-5795/0/7-17 надійшла скарга Юрочкіна С.В. стосовно судді Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко С.М.
В скарзі зазначено, що постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 4 липня 2017 року у справі про адміністративні правопорушення № 490/4343/17 скаржника визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 Митного кодексу Укарїни та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнень – конфіскації товару ІНФОРМАЦІЯ_1 та штрафу у розмірі 100% вартості товару.
Скаржник вважає, що вирішуючи питання про притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі частини 1 статті 483 Митного кодексу України, суддя Скрипченко С.М. не дала належну оцінку доводам та доказам, які підтверджують відсутність його вини та підстав для притягнення до відповідальності.
Автор скарги просить притягнути суддю Скрипченко С.М. до дисциплінарної відповідальності, оскільки дії судді під час розгляду справи про адміністративні правопорушення № 490/4343/17, на думку скаржника, можуть мати ознаки дисциплінарного проступку.
Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюється за правилами та у строки, встановлені главою 4 розділу II Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Згідно з частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки вказаної скарги член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкова Т.М. висновком від 18 грудня 2017 року запропонувала відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко С.М.
Дослідивши матеріали попередньої перевірки, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкову Т.М., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, вважає, що слід відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Скрипченко С.М.
Скрипченко Світлана Миколаївна Указом Президента України від 7 квітня 2015 року № 203/2015 переведена з Краснодонського міськрайонного суду Луганської області на посаду судді Центрального районного суду міста Миколаєва.
Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 4 липня 2017 року у справі про адміністративні правопорушення № 490/4343/17 скаржника визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 Митного кодексу Укарїни та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнень – конфіскації товару ІНФОРМАЦІЯ_1 та штрафу у розмірі 100% вартості товару.
Зі змісту постанови Центрального районного суду міста Миколаєва від 4 липня 2017 року вбачається, що скаржник вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статтею 483 МК Укарїни, а саме: переміщення або дії спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю. Скаржником, який діяв як керівник ТОВ «Миколаївброкбізнес» – декларант, була складена та направлена митна декларація засобами електронного зв’язку за його електронним цифровим підписом до митного поста «Дніпро-Бузький» Миколаївської митниці ДФС. Миколаївською митницею ДФС було встановлено, що в декларації зазначені дані підприємства-експортера, яке є фіктивним (згідно з інформацією, наданою Департаментом організації протидії митним правопорушенням ДФС).
Дослідивши протокол про порушення митних правил за ознаками, передбаченими частиною 1 статті 483 Митного кодексу України, наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення сторін, суддя Скрипченко С.М. дійшла висновку, що декларант товарів повинен нести відповідальність у повному обсязі за недостовірність відомостей про відправника товарів у митній декларації та документах, що до неї додаються.
Суддя вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що дії його були ненавмисні, оскільки, на думку судді, він мав можливість скористатися наданим йому правом на перевірку документів. Декларація була складена на підставі документів, які не є оригіналами та містили неправдиві відомості щодо відправника (експортера) товарів.
Автор скарги не погоджується з оцінкою обставин та правовою позицією судді, вважає, що його вина не доведена і суддя не врахувала наведені ним доводи, своє судове рішення належно не мотивувала.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Переоцінка доказів не належить до повноважень Вищої ради правосуддя, яка згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не є органом правосуддя.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів (пункт 25 Київських рекомендацій щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (від 23–25 червня 2010 року)).
Статтею 287 КУпАП передбачено право оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
За даними матеріалів дисциплінарної справи та офіційного веб-сайту Судової влади України встановлено, що постанова Центрального районного суду міста Миколаєва від 4 липня 2017 року у справі про адміністративні правопорушення № 490/4343/17 оскаржувалась до Апеляційного суду Миколаївської області і була скасована постановою від 28 липня 2017 року. Даною постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 28 липня 2017 року провадження у справі закрито на підставі 1 статті 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на встановлені обставини Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що доводи скарги Юрочкіна С.В. стосовно судді Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко С.М. зводяться до незгоди з судовим рішенням, що не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Зі змісту доводів скарги убачається, що фактично вони зводяться до заперечень результату судового розгляду справи та тверджень щодо помилок стосовно фактів і права.
У зв’язку із цим, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає, що питання щодо помилок стосовно фактів та права, які начебто були допущені судом, не належить до компетенції Вищої ради правосуддя доти, поки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Garcia Ruiz v. Spain»). Більше того, стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, а не встановлює правил стосовно допустимості доказів чи способу їх оцінки. Це питання регулюється, головним чином, національними законодавством та судами.
Згідно зі статтею 131 Конституції України, статтею 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя не є органом правосуддя і не наділена законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.
Одним з базових принципів судочинства, гарантованих Конституцією України, притаманних демократичному суспільству, є принцип самостійності судів і незалежності суддів.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Центрального районного суду міста Миколаєва Скрипченко Світлани Миколаївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя А.М. Бойко
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.А. Артеменко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
