Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Лесько А.О., членів Комкова В.К. та Шапрана В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусака М.Б. за результатами попередньої перевірки заяв Середи Максима Леонідовича, заступника Генерального прокурора України Бачуна Олега Володимировича, Берка Степана Тарасовича про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Мєлєшак Олени Вікторівни,

встановила:

до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) 3 грудня 2014 року надійшла заява Середи Максима Леонідовича, 8 грудня 2014 року заява заступника Генерального прокурора України Бачуна Олега Володимировича, 9 грудня 2014 року заява Берка Степана Тарасовича про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Мєлєшак Олени Вікторівни відповідно до Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі – Закон № 1188-VII).

У своїх заявах автори зазначили, що суддя Мєлєшак О.В. підлягає перевірці на підставі пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», оскільки постановою від 6 лютого 2014 року у справі № 761/2433/14-п Якімечка А.А. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма транспортними засобами строком на чотири місяці.

На підставі частини п’ятої статті 2 Закону № 1188-VII заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.

Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 13 березня 2017 року вказані заяви за унікальними номерами № С-2284/21/7-17, № Б-2824/15/7-14 та № 2908/0/8-14 передані члену Вищої ради правосуддя Гусаку М.Б. для розгляду.

30 вересня 2016 року набрали чинності закони України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII). Згідно з пунктами 1-9 частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя.

На підставі пункту 33 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII заяви, які передані ТСК Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону № 1188-VII, дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження.

5 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі – Закон № 1798-VIII), який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя.

Статтею 42 Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді: попереднє вивчення та перевірка дисциплінарної скарги, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.

За результатами перевірки наведених у заявах відомостей член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусак М.Б. запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Мєлєшак О.В.

Заслухавши доповідача – Гусака М.Б., розглянувши заяви Середи М.Л., заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В., Берка С.Т., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

До Шевченківського районного суду міста Києва із ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 122-2 КУпАП ОСОБА_1 (справа № 761/2433/14-п), що були передані для розгляду судді Мєлєшак О.В.

З матеріалів справи вбачається, що 17 січня 2014 року старшим інспектором СОМ ДТП ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_2 складено протокол серії АБ2 № 378581 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП. Протокол складений на підставі рапорту старшого інспектора ДПС ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 від 29 грудня 2013 року. У рапорті ОСОБА_3 зазначено, що громадянин ОСОБА_1 29 грудня 2013 року о 13 год. 45 хв., керуючи автомобілем марки «Hyundai ix35», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись АДРЕСА_1, не виконав вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, чим порушив пункт 2.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність за статтею 122-2 КУпАП.

Пояснень щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не надавав, оскільки на запрошення до ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві не прибув, що засвідчено особистими письмовими поясненнями свідків під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення від 17 січня 2014 року серії АБ2 № 378581 складено із порушенням вимог пункту 2.7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2001 року № 185, а рапорт старшого інспектора ДПС ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 від 29 грудня 2013 року не відповідає вимогам Інструкції з діловодства у системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 серпня 2012 року № 747.

Повістки (від 24 січня та 30 січня 2014 року) про виклик до суду в справі про адміністративне правопорушення № 761/2433/14-п направлялись ОСОБА_1 за двома адресами. Розписки про одержання ОСОБА_1 повісток про виклик до суду відсутні.

На судове засідання, що відбулося 6 лютого 2014 року, ОСОБА_1 не з’явився, причину своєї неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів суддя Шевченківського районного суду міста Києва Мєлєшак О.В. 6 лютого 2014 року прийняла постанову, якою визнала ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та застосувала адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк чотири місяці.

Вказана постанова відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвалюючи вказану постанову, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, що, на думку судді, підтверджувалось наявними в матеріалах справи: протоколом про адміністративне правопорушення від 17 січня 2014 року серії АБ2 № 378581, рапортом співробітника ДПС ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві, поясненнями свідків та іншими матеріалами адміністративної справи.

Водночас постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення правопорушення саме ОСОБА_1

Вказану постанову суду було оскаржено в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що 29 грудня 2013 року о 13 годині 45 хвилин ні він, ні будь-яка інша особа не керували автомобілем марки «Hyundai ix35», д.н.з. НОМЕР_1, що належить йому, АДРЕСА_1. У цей час він та автомобіль знаходилися вдома, що може підтвердити велика кількість свідків.

За наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 3 березня 2014 року апеляційним судом міста Києва ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу задоволено, постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва Мєлєшак О.В. від 6 лютого 2014 року щодо ОСОБА_1 скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд у своїй постанові вказав, що суд першої інстанції розглянув матеріали адміністративної справи без участі ОСОБА_1, дійшов висновку про його винність у вчиненні адміністративного правопорушення, пославшись на дані протоколу про адміністративне правопорушення та рапорт старшого інспектора ДПС ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3

Крім цього, з рапорту старшого інспектора ДПС ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 від 29 грудня 2013 року вбачається, що рапорт був спрямований на ім’я начальника УДАІ ГУ УМВС України в місті Києві ОСОБА_4, проте немає жодної відмітки про реєстрацію та будь-якої резолюції щодо його спрямування до ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві. Факт та підстави перебування старшого інспектора ДПС ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 в указаний у рапорті час та місці нічим не підтверджені, судом не перевірені.

Зважаючи на наведе та з урахуванням того, що не було перевірено обставини складання 17 січня 2014 року протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1, не отримано пояснення від старших інспекторів ВДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо обставин передачі рапорту для складання протоколу про адміністративне правопорушення, рапорт старшого інспектора ОСОБА_3 не має відмітки про реєстрацію у відповідних управліннях ДАІ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави стверджувати про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП.

Апеляційний суд міста Києва вказав, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував наведені вище обставини, а тому постановлене ним рішення не може вважатись обґрунтованим та законним.

На запити ТСК від 23 грудня 2014 року, від 2 лютого 2015 року та члена Вищої ради юстиції Бенедисюка І.М. від 18 травня 2015 року щодо можливості подати письмові пояснення по суті порушених у заявах питань та належні документальні докази суддя Шевченківського районного суду міста Києва Мєлєшак О.В. не відповіла.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою статті 254, частиною восьмою статті 259 КУпАП та пунктом 4.1 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 лютого 2009 року № 77, визначено, що складення протоколу пов'язується з моментом і місцем вчинення та виявлення правопорушення, а в разі неможливості зробити це на місці така фіксація порушення відбувається в міліції після доставлення порушника у можливо короткий строк.

Протокол складено 17 січня 2014 року, тобто через 20 днів після написання рапорту про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Разом із тим, справа не містить жодного доказу (документа), який підтверджував би дані про те, ким, коли, в якому порядку і за яких обставин було встановлено, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля у місці і в час, указані в рапорті.

З наведеного випливає висновок, що правових підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення від 17 січня 2014 року стосовно ОСОБА_1 про порушення ним пункту 2.4 Правил дорожнього руху України (невиконання вимоги про зупинку) не було, оскільки складення протоколу на підставі рапорту чинним законодавством не передбачено, а дані протоколу про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 по суті є припущенням.

Суддя Мєлєшак О.В. при підготовці справи до розгляду не виконала вимоги пунктів 2 та 4 частини першої статті 278 КУпАП і питання про правильність складення протоколу та інших матеріалів справи, зокрема рапорту, та про витребування необхідних додаткових матеріалів з органу ДАІ, не вирішила.

Так само під час розгляду справи суддею Мєлєшак О.В. всупереч вимогам статті 280 КУпАП наведені вище обставини, пов'язані з діями працівників ДАІ щодо оформлення правопорушення, встановлення особи порушника, додержання вимог законодавства у цій процедурі (за наявності з їхнього боку явних порушень закону), не з'ясовано, хоча вони мали суттєве значення для правильного вирішення справи. Крім цього, у постанові суддя зазначила, що у суду немає підстав піддавати сумніву наведені матеріали про адміністративне правопорушення, оскільки відсутні дані про будь-яку особисту зацікавленість працівника ДАІ у притягненні до відповідальності саме водія ОСОБА_1, тобто про упередженість або необ’єктивність співробітника міліції.

Суддею Мєлєшак О.В. не були дотримані вимоги статей 251, 252 КУпАП, оскільки здійснена оцінка протоколу про адміністративне правопорушення як доказу не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності, в результаті чого вказаний протокол було безпідставно визнано належним письмовим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Ухвалюючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суддя Мєлєшак О.В. застосувала щодо нього найбільш суворий вид адміністративного стягнення, передбачений статтею 122-2 КУпАП – позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до статті 122-2 КУпАП невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до одинадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стаття 280 КУпАП зобов’язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з’ясувати, крім іншого, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на наведене суддя Мєлєшак О.В., користуючись дискреційними повноваженнями, які не є абсолютними і обмежені обов’язком судді (суду) дати оцінку обставинам, які пом’якшують та обтяжують відповідальність, згідно зі статтею 280 КУпАП, необґрунтовано застосувала стосовно ОСОБА_1 один із найсуворіших видів адміністративного стягнення, передбачених статтею 122-2 КУпАП.

Застосування такої міри відповідальності без будь-якої правової мотивації не було спрямоване на досягнення цілей адміністративної відповідальності, передбачених статтею 23 КУпАП, – виховання особи правопорушника, а мало каральний характер.

Пленум Верховного Суду України у Постанові від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.

Конституційний Суд України у пункті 4.2 рішення № 23-рп/2010 (справа за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) наголосив, що статтями 245, 247, 249, 252, 280 КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб’єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. У сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.

Таким чином, за результатами попередньої перевірки встановлено обставини, які можуть свідчити про вчинення суддею Шевченківського районного суду міста Києва Мєлєшак О.В. дисциплінарного проступку.

Відповідно до статей 54, 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла на час розгляду суддею справи) суддя зобов’язаний додержуватися присяги судді.

Суддя присягає об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

Відповідно до пункту 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII заяви, які передані Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.

Чинна редакція Закону № 1402-VIII не визначає таку підставу для звільнення судді як порушення присяги.

Разом з тим відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII підставою дисциплінарної відповідальності судді є допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Згідно з пунктом 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року строк застосування такого виду відповідальності, як звільнення судді з посади у зв’язку з порушенням ним присяги, не був визначений.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин підлягає застосуванню строк, передбачений частиною одинадцятою статті 109 Закону № 1402-VIII у чинній редакції, як такий, що пом’якшує або скасовує відповідальність особи, тобто три роки.

Враховуючи інформацію, зазначену у листі керівника апарату Шевченківського районного суду міста Києва від 5 січня 2017 року, про перебування судді Мєлєшак О.І. у відпустках, а також про випадки її тимчасової непрацездатності, строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не сплинув.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, проаналізувавши викладені обставини, дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Мєлєшак О.І.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 12.12 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Мєлєшак Олени Вікторівни.

Ухвала оскарженню не підлягає.