Вища рада правосуддя, розглянувши рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 січня 2016 року № 96/дп-16 щодо наявності підстав для звільнення Галічого Вадима Миколайовича з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська,
встановила:
до Вищої ради юстиції 12 лютого 2016 року надійшло рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 січня 2016 року № 96/дп-16 про направлення рекомендації для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Галічого Вадима Миколайовича з підстав, передбачених пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України (далі – рішення Комісії).
Відповідно до змісту вказаного рішення Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі – Комісія, ВККС України) дійшла висновку, що суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Галічий В.М. під час розгляду цивільної справи № 201/4974/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на грошові кошти в розмірі 1005740 євро і 100000 доларів США та зобов’язання відповідача повернути вказані кошти допустив істотні порушення норм матеріального й процесуального права, що створило передумови настання істотних суспільно-резонансних негативних наслідків та приниження авторитету правосуддя і свідчить про порушення ним присяги судді.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції рішення Комісії розподілено члену Вищої ради юстиції Волковицькій Н.О. для проведення перевірки.
30 вересня 2016 року набрали чинності закони України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII).
5 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя».
12 січня 2017 року Вищою радою юстиції прийнято рішення про реорганізацію Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя, набуття членами Вищої ради юстиції статусу членів Вищої ради правосуддя та здійснення повноважень членів Вищої ради правосуддя.
За наслідками перевірки відомостей, викладених у рішенні Комісії, член Вищої ради правосуддя Волковицька Н.О. дійшла висновку про наявність підстав для звільнення Галічого В.М. з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Суддя Галічий В.М. у засідання Вищої ради правосуддя 13 квітня 2017 року з’явився, підтримав раніше подані ним пояснення.
Заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Волковицьку Н.О., дослідивши рішення Комісії та матеріали дисциплінарної справи, врахувавши пояснення судді Галічого В.М., Вища рада правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для звільнення судді Галічого В.М. з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська за вчинення істотного дисциплінарного проступку з таких підстав.
Перевіркою встановлено, що Галічий Вадим Миколайович, ____ року народження, Указом Президента України від 22 червня 2009 року № 465/2009 призначений на посаду судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська, 22 вересня 2009 року склав присягу судді. Указом Президента України від 18 липня 2011 року № 764/2011 суддю Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Галічого В.М. переведено на посаду судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
Відповідно до характеристики, наданої головою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, суддя Галічий В.М. за час роботи на посаді судді зарекомендував себе позитивно, є грамотним, сумлінним та ініціативним суддею, має високий рівень теоретичних знань, які успішно застосовує на практиці, безперервно слідкує за змінами законодавства та судової практики і постійно підвищує свій професійний та кваліфікаційний рівень. Порушень трудової дисципліни не має, за характером спокійний, врівноважений та розсудливий. Протягом певного часу Галічий В.М. обіймав посаду заступника голови суду та проявив себе як виважений керівник, який вміє координувати та спрямовувати роботу працівників апарату суду.
Підставою для відкриття Комісією дисциплінарної справи стало звернення виконувача обов’язків прокурора Житомирської області Чумаченка А.І. щодо поведінки судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Галічого В.М.
Автор звернення стверджував, що суддя порушив низку норм цивільного та цивільного процесуального законодавства під час розгляду цивільної справи № 201/4974/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на грошові кошти в розмірі 1005740 євро і 100000 доларів США та зобов’язання відповідача повернути вказані кошти.
Зокрема, суддя Галічий В.М. у вказаній справі без врахування інтересів держави 29 квітня 2013 року ухвалив рішення, відповідно до якого за ОСОБА_1 визнано право власності на грошові кошти, що були вилучені 7 вересня 2012 року під час обшуку співробітниками УБОЗ МВС України в Житомирській області із сейфа ТОВ «Поліпромінвест» та передані на зберігання до ВФЗБО УМВС України в Житомирській області у зв’язку з розслідуваннями кримінального провадження № НОМЕР_1 за підозрою ОСОБА_2 та інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України (далі – КК України). При цьому до участі у справі не були залучені державна податкова інспекція і особи, прав та інтересів яких стосується вказане судове рішення, а також не було повідомлено про розгляд справи УМВС України в Житомирській області, яким під час досудового розслідування накладено арешт на ці кошти. Крім того, суддя не вжив передбачених законом заходів щодо повного, об’єктивного встановлення обставин справи, зокрема з’ясування обставин щодо наявності чи відсутності спору між сторонами.
Як зазначав автор звернення, допущені суддею Галічим В.М. порушення норм чинного законодавства України призвели до ухвалення незаконного рішення щодо спору, який був штучно створений між сторонами з метою ухилення від майнової відповідальності у зв’язку із вчиненим злочином, зокрема, ОСОБА_2 16 травня 2013 року Богунським районним судом міста Житомира під час підготовчого засідання у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 з огляду на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 квітня 2013 року було постановлено ухвалу про скасування арешту на вилучені кошти, які на виконання ухвали суду передано ОСОБА_1, чим унеможливлено реальне забезпечення конфіскації майна у кримінальному провадженні та відшкодування завданої злочином шкоди.
Дисциплінарне провадження за зверненням виконувача обов’язків прокурора Житомирської області Чумаченка А.І. здійснювалося Комісією відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на момент його подання, відповідно вимог пункту 8 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».
Рішенням ВККС України від 20 січня 2016 року № 96/дп-16 ухвалено направити рекомендацію до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Галічого Вадима Миколайовича з підстав, передбачених пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України (за порушення присяги).
Комісією встановлено, що 24 квітня 2013 року, в день надходження позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії, суддею Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Галічим В.М. відкрито провадження у цивільній справі № 201/4974/13-ц, провадження № 2/201/1639/2013, та призначено справу до судового розгляду на 29 квітня 2013 року.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 квітня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено; визнано за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти в розмірі 1005740 євро і 100000 доларів США, передані на зберігання ОСОБА_2 за договором зберігання від 14 серпня 2009 року, які були вилучені з сейфа при обшуку офісу ТОВ «Поліпромінвест» працівниками УБОЗ України в Житомирській області 7 вересня 2012 року; зобов’язано ОСОБА_2 повернути грошові кошти в розмірі 1005740 євро і 100000 доларів США, передані для зберігання за договором зберігання від 14 серпня 2009 року, що були вилучені із сейфа при обшуку ТОВ «Поліпромінвест» працівниками УБОЗ України в Житомирській області 7 вересня 2012 року; в порядку розподілу судових витрат стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3441 грн.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2013 року апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задоволено; рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 квітня 2013 року та додаткове рішення від 5 вересня 2013 року скасовано; постановлено нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання права власності та зобов’язання вчинити певні дії відмовлено.
З огляду на обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, Комісія дійшла висновку, що під час розгляду цієї справи і ухвалення рішення від 29 квітня 2013 року суддя Галічий В.М. допустив істотні порушення норм матеріального і процесуального права внаслідок несумлінного виконання обов’язків судді.
Як зазначила Комісія, у матеріалах цивільної справи наявні копії протоколу обшуку від 7 вересня 2012 року та постанови про накладення арешту від 30 жовтня 2012 року, в яких містяться відомості про те, що грошові кошти, на які просив визнати право власності позивач, були вилучені в ході обшуку в межах здійснення кримінального провадження № НОМЕР_1 за підозрою ОСОБА_2 (відповідач у цивільній справі), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною третьою статті 209 КК України, тобто у заволодінні бюджетними коштами та легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, в особливо великих розмірах у складі організованої групи.
З підстав можливого отримання вилучених коштів злочинним шляхом, а також з метою забезпечення можливої конфіскації та відшкодування заподіяної злочином шкоди постановою слідчого від 30 жовтня 2012 року на зазначені кошти відповідно до статей 125, 126 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року накладено арешт.
Суддя Галічий В.М. за наявності даних, що з’ясування джерел походження вилучених в офісі ТОВ «Поліпромінвест» грошових коштів здійснюється в порядку досудового розслідування, та за наявності даних, що свідчать про штучно створений спір між сторонами у цивільній справі, всупереч вимогам статей 60, 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) ухвалив рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на ці кошти.
При цьому суддя Галічий В.М. проігнорував той факт, що позивачем не надано доказів наявності спору між сторонами про право власності позивача на зазначені в позові кошти. Із рішення від 29 квітня 2013 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні суду першої інстанції не заперечував такого права позивача, і це встановлено рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2013 року.
Суддя Галічий В.М. проігнорував також роз’яснення пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (із подальшими змінами), які зводяться до того, що вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, встановленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
До участі у справі не було залучено державну податкову інспекцію та потерпілих від злочину, прав і інтересів яких стосується судове рішення, та не повідомлено про розгляд справи УМВС України в Житомирській області, яким накладено арешт на спірні кошти.
Такі дії судді Галічого В.М. з урахуванням змісту ухваленого ним рішення суперечать роз’ясненням пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», у якому зазначено, що у випадках відсутності ініціативи і згоди позивача залучити інших відповідачів до участі у справі суд зобов’язаний вирішити справу за тим позовом, що пред’явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені в ньому, а це, у свою чергу, також є підставою для відмови у задоволенні позову.
За висновком апеляційного суду рішення про визнання права власності ухвалено на підставі суперечливих та непереконливих даних та за відсутності об’єктивних даних, які б свідчили про те, що вилучені органами розслідування готівкові кошти або яка-небудь їх частина, що знаходилась у сейфі в офісі ТОВ «Поліпромінвест», належали ОСОБА_1 та він є володільцем цього майна.
На момент подання позову вилучені в офісі ТОВ «Поліпромінвест» кошти знаходилися не у ОСОБА_2 як заступника генерального директора ТОВ «Квізан», а у зв’язку з арештом на зберіганні у ВФЗБО УМВС України в Житомирській області.
Відповідно до пункту 5 договору зберігання від 14 серпня 2009 року, укладеного, за твердженням сторін, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, грошові кошти мали зберігатись у сейфі в офісному приміщенні за адресою АДРЕСА_1.
У рішенні від 29 квітня 2013 року суддя Галічий В.М. послався на те, що за вказаною адресою розташований офіс ТОВ «Квізан», де працює ОСОБА_2 (2–3 поверх), однак не навів мотивів, з яких вважав доведеним, що кошти було вилучено із сейфа ТОВ «Квізан».
Таким чином, суддя Галічий В.М. за відсутності даних про наявність спору між сторонами щодо права власності позивача на грошові кошти та за відсутності доказів належності позивачу вилучених та арештованих органами досудового розслідування коштів в особливо великих розмірах ухвалив незаконне рішення про визнання права власності на ці кошти за ОСОБА_1, зобов’язавши ОСОБА_2, підозрюваного у кримінальному провадженні, повернути вилучені слідчим кошти, які на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду знаходились на зберіганні у ВФЗБО УМВС України в Житомирській області.
Ухвалення суддею Галічим В.М. незаконного рішення створило передумови настання істотних суспільно-резонансних негативних наслідків та приниження авторитету правосуддя.
У період після ухвалення 29 квітня 2013 року суддею Галічим В.М. рішення та до скасування цього рішення апеляційним судом Дніпропетровської області 7 листопада 2013 року у Богунському районному суді Житомирської області 16 травня 2013 року під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № НОМЕР_1 за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною третьою статті 209 КК України, на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 квітня 2013 року у справі № 201/4974/13-ц про визнання права власності на грошові кошти за ОСОБА_1 було скасовано арешт грошових коштів, що вилучені із сейфа при обшуку ТОВ «Поліпромінвест» працівниками УБОЗ України в Житомирській області 7 вересня 2012 року.
Суддею Галічим В.М. до ВККС України надано копію рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 4 березня 2014 року у справі № 201/275/14-ц, провадження № 2/201/403/2014, яке ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2014 року залишено без змін та яким відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області до ОСОБА_1, треті особи – Баранівська районна державна адміністрація, Володарсько-Волинська районна державна адміністрація, Черняхівська районна державна адміністрація, Чуднівська районна державна адміністрація, Житомирська обласна державна адміністрація, про витребування майна з незаконного володіння (коштів, з яких 16 травня 2013 року було знято арешт).
При цьому суддею Галічим В.М. не спростовано висновки рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2013 року щодо незаконності ухваленого ним рішення від 29 квітня 2013 року з підстав істотного порушення норм матеріального та процесуального права.
За фактом постановлення суддею Галічим В.М. рішення у справі № 201/4974/13-ц проводилось досудове розслідування кримінального провадження № НОМЕР_2 від ДАТА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 375 КК України (постановлення суддею завідомо неправосудного рішення). Постановою старшого прокурора прокуратури Дніпропетровської області від 19 червня 2015 року кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення).
Таким чином, Комісія встановила, що під час розгляду цивільної справи № 201/4974/13-ц всупереч вимогам статей 60, 213 ЦПК України суддею Галічим В.М. проігноровано відсутність доказів того, що вилучені в офісі ТОВ «Поліпромінвест» під час обшуку кошти належать ОСОБА_1, проігноровано відсутність доказів наявності спору між сторонами про право власності позивача на зазначені в позові кошти та ухвалено рішення щодо спору, який був штучно створений між сторонами з метою ухилення від майнової відповідальності у зв’язку із вчиненим злочином, а відтак не виконано передбачених статтею 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції 2010 року обов’язків справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді.
Оцінюючи в сукупності факти та обставини, встановлені за результатами дисциплінарного провадження, з огляду на положення статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», Комісія дійшла висновку, що суддею Галічим В.М. вчинено дії, що порочать звання судді, викликають сумнів у його об’єктивності, неупередженості та принижують авторитет судової влади.
Відповідно до частини п’ятої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за наслідками дисциплінарного провадження ВККС України прийняла рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Галічого В.М. з посади.
Також Комісія зазначила, що наведені в рішенні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 4 березня 2014 року, ухвалі апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2015 року, постанові старшого прокурора прокуратури Дніпропетровської області від 19 червня 2015 року відомості не спростовують встановлених нею фактів та обставин, які свідчать про вчинення суддею Галічим В.М. дій, що порочать звання судді, принижують авторитет правосуддя, та про порушення суддею Галічим В.М. присяги судді.
Під час проведення перевірки суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Галічий В.М. надіслав до Вищої ради юстиції письмові пояснення стосовно обставин, викладених у рішенні Комісії від 20 січня 2016 року.
У поясненнях суддя Галічий В.М. зазначив, що на час ухвалення остаточного рішення у справі у суду були відсутні відомості про розгляд Богунським районним судом міста Житомира кримінального провадження за підозрою ОСОБА_2 та інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною третьою статті 209 КК України. При ухваленні рішення у справі ним досліджено докази щодо предмета спору, зокрема судом встановлено наявність договору зберігання спірних грошових коштів та розписки про отримання останніх, що відповідач підтвердив у судовому засіданні, оригінали зазначених документів оглянуто судом у судовому засіданні. Будь-яких питань з приводу скасування арешту у вказаній цивільній справі суд не вирішував, а лише було розглянуто цивільно-правовий спір між фізичними особами про визнання права власності та зобов’язання повернути кошти. Також суддя пояснив, що діяв за приписами статті 33 ЦПК України, відповідно до якої суд не може за власною ініціативою змінити відповідача або залучити в якості співвідповідача іншу особу, оскільки така прерогатива належить виключно позивачу. Суддя вважає, що він не допускав умисного порушення норм права або неналежного ставлення до службових обов’язків, а скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді.
Проте викладені у поясненнях судді Галічого В.М. доводи не спростовують встановлених під час дисциплінарного провадження грубих і очевидних порушень норм процесуального права.
Зокрема, згідно з частиною другою статті 35 ЦПК України, якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов’язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Тому за наявності у справі постанови про накладення арешту на грошові кошти та передачу їх на зберігання до ВФЗБО УМВС України в Житомирській області суддя повинен був залучити ВФЗБО УМВС України в Житомирській області, на рахунку якого знаходились вилучені кошти.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Суддею Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Галічим В.М. не забезпечено повний і всебічний розгляд справи, за відсутності даних про наявність спору між сторонами щодо права власності позивача на грошові кошти та за відсутності доказів належності позивачу вилучених та арештованих коштів ухвалено рішення про визнання права власності за позивачем на ці кошти, чим порушено вимоги статей 60, 213 ЦПК України. Допущені суддею порушення норм процесуального закону істотно вплинули на правильність ухваленого ним рішення.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2016 року в задоволенні адміністративного позову Галічого В.М. до ВККС України про визнання незаконним та скасування рішення Комісії від 20 січня 2016 року № 96/дп-16 відмовлено.
Оскільки встановлені Комісією обставини та факти знайшли підтвердження у ході перевірки, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що Комісією правильно кваліфіковані дії судді Галічого В.М. як такі, що порочать звання судді, викликають сумнів у його об’єктивності, неупередженості та принижують авторитет судової влади і становлять порушення присяги.
Відповідно до абзацу другого пункту 19 розділу 3 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади, прийняті до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, Вища рада правосуддя розглядає в порядку, встановленому главою 6 розділу II цього Закону. За результатом розгляду Вища рада правосуддя може прийняти рішення про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.
Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суддею Галічим В.М.) вчинення суддею дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів, визнавалось порушенням присяги та могло бути підставою згідно з пунктом 5 частини п’ятої статті 126 Конституції України та частиною другою статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для звільнення судді з посади.
За змістом статті 109 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, допущення іншого грубого порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
З огляду на викладене дії, які раніше охоплювалися поняттям «порушення суддею присяги», згідно з чинним законодавством мають ознаки складу істотного дисциплінарного проступку.
Щодо строку застосування дисциплінарного стягнення встановлено, що законодавство, яке регулювало дисциплінарну відповідальність суддів до набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», не відносило звільнення судді за порушення присяги до дисциплінарних стягнень, а тому строк накладення дисциплінарного стягнення, встановлений у частині четвертій статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до звільнення за порушення присяги не застосовувався, і звільнення судді за порушення присяги не було обмежено в часі.
28 березня 2015 року набули чинності зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», внесені Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким запроваджено строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення за порушення присяги.
Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», який встановив строк давності притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади за порушення присяги, слід вважати законом, який пом’якшує або скасовує відповідальність особи.
Таким чином, у цьому випадку підлягає застосуванню частина четверта статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», відповідно до якої строк (з урахуванням часу тимчасової непрацездатності та перебування судді у відпустці) застосування до судді Галічого В.М. дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади за порушення присяги на момент прийняття Комісією відповідного рішення не закінчився.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2016 року у справі № П/800/485/15. В силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, зміни, що відбулися у правовому регулюванні дисциплінарної відповідальності суддів, не призвели до скасування відповідальності за дії, вчинені суддею Галічим В.М.
Встановлені Комісією факти свідчать, що дії судді Галічого В.М. є такими, що порочать звання судді, викликають сумнів у його об’єктивності, неупередженості, принижують авторитет судової влади та є підставою для його звільнення з посади відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
На підставі викладеного, відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, статті 56, пункту 19 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статей 109, 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища рада правосуддя
вирішила:
звільнити Галічого Вадима Миколайовича з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
Члени Вищої ради правосуддя В.Е. Беляневич
І.А. Артеменко
А.М. Бойко
П.М. Гречківський
М.Б. Гусак
В.К. Комков
А.О. Лесько
Т.М. Малашенкова
О.В. Маловацький
І.Ю. Мамонтова
А.М. Мірошниченко
В.А. Нежура
А.А. Овсієнко
А.С. Олійник
М.П. Худик
В.В. Шапран
