Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Бойка А.М., Волковицької Н.О., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменка І.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Радченка Володимира Миколайовича стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Людмили Миколаївни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 30 жовтня 2017 року за вх. № Р-6707/0/7-17 надійшла дисциплінарна скарга Радченка В.М., в якій він вказує на неналежну поведінку судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. під час розгляду цивільної справи № 369/9918/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Музичанська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, про поділ майна подружжя.
У скарзі ОСОБА_2 зазначив, що провадження у вказаній справі відкрито 22 листопада 2016 року, а по суті справа розглянута лише 17 жовтня 2017 року, що свідчить про безпідставне затягування суддею розгляду справи та порушення статті 157 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). Крім того, ухвалою суду від 17 жовтня 2017 року необґрунтовано визнано зустрічну позовну заяву відповідача неподаною, але не повернуто її відповідачу. За результатами розгляду вказаної справи суддею було ухвалено незаконне, необґрунтоване рішення, з яким скаржник не погоджується. Також Радченко В.М. зазначив про зволікання суддею у виготовленні повного тексту рішення, що є порушенням частини третьої статті 209 ЦПК України. Вказані обставини, на думку скаржника, є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), зокрема, вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменко І.А. висновком від 7 грудня 2017 року запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Ковальчук Л.М. на підставі пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Артеменка І.А., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. з огляду на таке.
Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, встановлені главою 4 розділу II Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Ковальчук Людмила Миколаївна Указом Президента України від 16 квітня 2007 року № 314/2007 призначена на посаду судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у межах п’ятирічного строку. Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2012 року № 4732-VI обрана на посаду судді цього суду безстроково.
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2про поділ майна подружжя.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області (суддя Ковальчук Л.М.) від 22 листопада 2016 року відкрито провадження у справі.
Рішенням суду від 17 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. В порядку поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності, визнано за ОСОБА_1 право власності на ½ частину земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та визнано право власності на ½ частину автомобіля марки Mercedes-Benz. У решті позову відмовлено.
Скаржник зазначив, що вказане рішення є незаконним, суддею не встановлено обсяг спільно нажитого майна. Крім того, суддею розглядалася справа майже рік, судові засідання безпідставно відкладалися. Суддя Ковальчук Л.М. необґрунтовано відмовила у задоволенні клопотання про виклик третіх осіб для надання пояснень у справі. Необґрунтовано визнала зустрічну позовну заяву неподаною, чим грубо порушила право відповідача на звернення до суду за захистом. Повний текст рішення був виготовлений через дев’ять днів, що є порушенням статті 209 ЦПК України, якою передбачено складання повного тексту рішення не більш як п’ять днів.
Вказані дії, на думку скаржника, є неприпустимими та порушують чинне законодавство і права сторін та є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
У своїх поясненнях суддя Ковальчук Л.М. зазначила, що дійсно в її провадженні перебувала вказана цивільна справа.
Ухвалою суду від 22 листопада 2016 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 22 грудня 2016 року.
У судовому засіданні 22 грудня 2016 року за клопотанням представника позивача розгляд справи був відкладений на 1 лютого 2017 року для ознайомлення з матеріалами справи.
1 лютого 2017 року розгляд справи був відкладений на 7 березня 2017 року за клопотанням представника позивача для можливості врегулювати спір мирним шляхом. У це судове засідання ні ОСОБА_2., ні його представник не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
З 7 березня 2017 року та у подальшому – 11 квітня 2017 року розгляд справи було відкладено на 16 травня 2017 року у зв’язку із перебуванням судді Ковальчук Л.М. на лікарняному.
16 травня 2017 року позивачем подана уточнена позовна заява, за клопотанням відповідача ОСОБА_2 розгляд справи був відкладений на 20 червня 2017 року для надання часу для ознайомлення із уточненою позовною заявою.
20 червня 2017 року розгляд справи був відкладений на 20 липня 2017 року за клопотанням сторони відповідача ОСОБА_2
20 липня 2017 року сторони до судового засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Враховуючи щорічну відпустку судді з 1 серпня 2017 року по 8 вересня 2017 року, розгляд справи був відкладений на 6 жовтня 2017 року.
6 жовтня 2017 року за клопотанням представника позивача судом було ухвалено залучити до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, – Музичанську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області, Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.
Також 6 жовтня 2017 року представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Ухвалою суду 6 жовтня 2017 року вказану зустрічну позовну заяву залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам статті 119 ЦПК України, і надано ОСОБА_2 строк для усунення недоліків до 11 жовтня 2017 року.
У судовому засіданні 17 жовтня 2017 року судом винесено ухвалу, відповідно до якої зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто заявнику, оскільки у визначений судом строк недоліки усунуті не були. Посилання скаржника на те, що вказана позовна заява йому не була повернута, спростовується довідковим листом (копія додана до пояснень).
Посилання скаржника на безпідставне затягування суддя вважає необґрунтованим, оскільки судом для забезпечення і дотримання судом всіх процесуальних прав відповідача ОСОБА_2 і його представника неодноразово було задоволено їх клопотання про відкладання розгляду справи.
За результатами розгляду вказаної справи 17 жовтня 2017 року у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Копію повного тексту рішення представник відповідача отримала 26 жовтня 2017 року. 27 жовтня 2017 року у суді першої інстанції зареєстрована апеляційна скарга відповідача на вказане рішення, тому посилання скаржника на порушення його прав є безпідставним.
Відповідно до пункту 1 частини п’ятої статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Відповідно до статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців із дня відкриття провадження у справі.
Поняття розумного строку є оціночним. У кожному разі розумним слід вважати строк, необхідний суду для правильного вирішення справи у передбаченій законом процесуальній формі. Розумний строк не може бути чітко обмежений.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини керується тим, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Важливим елементом для встановлення Вищою радою правосуддя відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строків розгляду заяви. Сам лише факт недотримання строку, встановленого законом для розгляду заяви, не може автоматично вказувати на наявність підстави для дисциплінарної відповідальності судді.
Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя не було встановлено безпідставного затягування суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М. розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Крім того, під час попередньої перевірки встановлено, що ОСОБА_2 оскаржив рішення суду першої інстанції від 17 жовтня 2017 року до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Таким чином, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що наведені у дисциплінарній скарзі доводи зводяться до незгоди скаржника з рішенням суду, яким, як вже було зазначено, надана оцінка апеляційним судом Київської області. Скарга не містить відомостей про допущення суддею дій, які можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності.
Незгода із судовим рішенням не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Людмили Миколаївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
