X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Перша Дисциплінарна палата
Ухвала
Київ
07.05.2020
1144/1дп/15-20
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Федоріщева C.С.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Краснощокової Н.С., Маловацького О.В., Розваляєвої Т.С., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шелест С.Б. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги акціонерного товариства «Альфа-Банк» в особі адвоката Шулєпова Сергія Сергійовича на дії судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Федоріщева Сергія Сергійовича,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя 5 березня 2020 року за вхідним № 216/0/13-20 надійшла дисциплінарна скарга акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі – АТ «Альфа-Банк», Банк) в особі адвоката Шулєпова С.С. на дії судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Федоріщева С.С. під час розгляду цивільної справи № 201/15707/17.

У скарзі її автор посилається на порушення суддею Федоріщевим С.С. норм процесуального закону під час здійснення правосуддя у зазначеній цивільній справі, що полягають у порушенні правил підсудності, неповідомленні Банку про дату, час і місце судового засідання, ухваленні заочного рішення у справі без наявних процесуальних підстав для цього, а також несвоєчасному наданні суддею копій усіх судових рішень у цій справі для внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР, Реєстр), що унеможливило реалізацію відповідачем – Банком наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків та призвело до істотних негативних наслідків.

Такі дії, на думку скаржника, свідчать про істотне порушення судом норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до істотних негативних наслідків та є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до підпункту «а» пункту 1, пунктів 2, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 5 березня 2020 року вказану скаргу передано на розгляд члену Вищої ради правосуддя Шелест С.Б.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шелест С.Б. запропонувала відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Федоріщева С.С.

Здійснивши попереднє вивчення матеріалів, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Шелест С.Б., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Федоріщева С.С. з огляду на таке.

Федоріщев Сергій Сергійович Указом Президента України від 22 червня 2009 року № 465/2009 призначений на посаду судді Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області строком на п’ять років. Указом Президента України від 9 листопада 2012 року № 634/2012 переведений на роботу на посаді судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська в межах п’ятирічного строку. Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 295/2017 призначений на посаду судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.

На запит Вищої ради правосуддя із Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська надійшли копії матеріалів судової справи № 201/15707/17 в частині розгляду суддею Федоріщевим С.С.

Перевіркою установлено, що 24 жовтня 2017 року до провадження судді-доповідача Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Федоріщева С.С. передано цивільну справу № 201/15707/17 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л., Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі – ПАТ «Укрсоцбанк») про визнання незаконними дій.

Ухвалою від 24 жовтня 2017 року (суддя Федоріщев С.С.) вказану позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності пунктам 3, 5, 6 частини другої, частині п’ятій статті 119 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 10 листопада 2017 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено судове засідання на 17 листопада 2017 року.

17 листопада 2017 року до суду надійшло клопотання позивача про долучення додаткових доказів у справі на обґрунтування позовних вимог, а саме: копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4, копії заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини, інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, скриншота стану розгляду справи № 225/18490/17 з офіційного веб-порталу «Судова влада України» та скриншота розгляду справи за участю ОСОБА_5, копії консультативного висновку спеціаліста, копії лікарського свідоцтва про смерть та копії рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 грудня 2006 року у справі № 2-3309/06.

Суд долучив вказані докази до матеріалів справи. Того самого дня, 17 листопада 2017 року, Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська під головуванням судді Федоріщева С.С. ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено:

визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Дахно А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер ________ від 28 жовтня 2014 року (запис про право власності НОМЕР від 3 жовтня 2014 року), на нерухоме майно, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна НОМЕР;

скасовано запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер ________ від 28 жовтня 2014 року (запис про право власності НОМЕР від 3 жовтня 2014 року), на нерухоме майно, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна НОМЕР, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ (нині – місто Дніпро), проспект НАЗВА (нині – проспект НАЗВА), будинок НОМЕР, внесений державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Ждановою Г.О., за ПАТ «Укрсоцбанк»;

скасовано запис про державну реєстрацію обтяження (арешт нерухомого майна), індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень НОМЕР від 1 серпня 2017 року (запис про обтяження № ________ від 1 серпня 2017 року), на нерухоме майно, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна НОМЕР, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ (нині – місто Дніпро), проспект НАЗВА (нині – проспект НАЗВА), будинок НОМЕР, внесений державним реєстратором Дібровської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Сухляк Т.Г.;

скасовано запис про державну реєстрацію обтяження (арешт нерухомого майна), індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень НОМЕР від 1 березня 2016 року (запис про обтяження № ________ від 1 березня 2016 року) на нерухоме майно, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна НОМЕР, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ (нині – місто Дніпро), проспект НАЗВА (нині – проспект НАЗВА), будинок НОМЕР, внесений державним реєстратором центрального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Олійник І.В.

4 грудня 2017 року відповідачем - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л. зареєстроване за позивачем право власності на це майно, номер запису про право власності: НОМЕР, індексний номер рішення про державну реєстрацію: НОМЕР, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна.

5 грудня 2017 року суддею Федоріщевим С.С. внесено до ЄДРСР постановлені ним судові рішення у справі № 201/15707/17, а саме: ухвалу від 24 жовтня 2017 року про залишення позову без руху, ухвалу від 10 листопада 2017 року про відкриття провадження у справі, заочне рішення від 17 листопада 2017 року.

20 грудня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська із заявою про перегляд вказаного заочного рішення та клопотанням про передачу цивільної справи
№ 201/15707/17 за підсудністю до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, оскільки спірне нерухоме майно знаходиться на території Шевченківського району міста Дніпра.

Ухвалою від 27 грудня 2017 року (головуючий суддя Ткаченко Н.В.) заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 листопада 2017 року скасовано та призначено справу до розгляду за загальними правилами позовного провадження. У задоволенні клопотання про передачу цивільної справи за підсудністю до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська відмовлено з огляду на його передчасність відповідно до частини третьої статті 287 ЦПК України.

Як убачається зі змісту ухвали суду від 27 грудня 2017 року, підставою для скасування заочного рішення слугувало те, що матеріали судової справи не містили відомостей про отримання відповідачем – ПАТ «Укрсоцбанк» судової повістки від 10 листопада 2017 року про виклик до суду на 17 листопада 2017 року, тому відповідач не може вважатись таким, що належним чином повідомлений про дату та час слухання справи. При цьому суд зазначив, що докази, на які посилалося ПАТ «Укрсоцбанк» у заяві про перегляд заочного рішення (реєстрація права власності на спірне майно за ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2013 року у справі № 904/4762/13, що набрало законної сили; відсутність у ЄДРСР відомостей про рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 грудня 2006 року у справі № 2-3309/06 на момент постановлення рішення від 18 вересня 2013 року у справі № 904/4762/13) мають істотне значення для вирішення справи по суті та не були враховані судом під час постановлення заочного рішення.

У подальшому під час підготовчого провадження ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 березня 2018 року (суддя Ткаченко Н.В.) цивільну справу № 201/15707/17 передано для розгляду за підсудністю до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, оскільки цивільно-правовий спір виник з приводу нерухомого майна, яке знаходиться в іншому районі міста Дніпропетровська. 

Зазначена ухвала тричі оскаржувалась в апеляційному порядку та залишена без змін постановами суду апеляційної інстанції (постанова апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2018 року, постанови Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року та 28 травня 2019 року).

6 лютого 2019 року Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Згідно з відомостями офіційного веб-порталу «Судова влада України» та ЄДРСР розгляд справи № 201/15707/17 у Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська триває.

Скаржник у дисциплінарній скарзі посилається на те, що суддею в порушення частини першої статті 114 та пункту 4 частини третьої статті 121 ЦПК України (у редакції, чинній на час вчинення відповідної процесуальної дії) не було повернуто позовну заяву як таку, що не підсудна Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська, оскільки спір стосувався нерухомого майна, що знаходиться в іншому районі міста Дніпропетровська.  Натомість, ухвалою від 10 листопада 2017 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду без дотримання правил про виключну підсудність.

Суддя Федоріщев С.С. у наданих на пропозицію Вищої ради правосуддя письмових поясненнях з цього приводу зазначив, що позовні вимоги стосувались незгоди позивача із діями державного реєстратора щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно, належне її померлому батьку.

Обґрунтовуючи свою позицію, суддя послався на пункт 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», згідно з яким виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України).

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370,
372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно – предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Суддя зазначив, що у даному випадку жодних вимог щодо встановлення належності спірного нерухомого майна позивач не висувала, а також не оспорювала будь-які права інших осіб щодо володіння чи користування цим майном, його поділу, виділу частки тощо. Тобто спору з приводу нерухомого майна в розумінні частини першої статті 114 ЦПК України не існувало. Право власності померлого батька позивача на спірне нерухоме майно вже було встановлено рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 грудня 2006 року у справі № 2-3309/06, що набрало законної сили, копія якого була додана до позовної заяви.

Крім того, незгода позивача із діями державного реєстратора  стосувалася нерухомого майна, яке знаходиться безпосередньо на межі Соборного та Шевченківського районів міста Дніпра, юрисдикцію на які мають, відповідно, Жовтневий та Бабушкінський районні суди міста Дніпропетровська.

Викладене слугувало підставою для висновку судді про підсудність даної справи Жовтневому районному суду міста Дніпропетровська та прийняття суддею рішення про відкриття провадження у справі.

АТ «Альфа-Банк» у дисциплінарній скарзі також вказує на порушення суддею Федоріщевим С.С. вимог частини четвертої статті 169, частини першої статті 224 та частини першої статті 225 ЦПК України, а саме: неповідомлення відповідача – ПАТ «Укрсоцбанк» про дату та час судового засідання, ухвалення заочного рішення у першому засіданні без наявних доказів належного повідомлення відповідача та за відсутності будь-яких документів, які б свідчили, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, та без постановлення ухвали про заочний розгляд справи. Також скаржник зазначає, що відповідачам не було відомо про документи, надіслані позивачем на обґрунтування позову 17 листопада 2017 року, тобто в день судового засідання, у якому ухвалено заочне рішення у справі. Зазначені порушення скаржник вважає істотними та такими, що порушили право учасника справи на участь у справі, висловлення своєї позиції щодо суті спору та спростування доказами безпідставність заявлених вимог.

Окрім того, скаржник зазначає, що всі судові рішення у справі були надіслані для внесення до ЄДРСР 5 грудня 2017 року, тобто вже після перереєстрації за позивачем права власності на спірне майно, що, у свою чергу, позбавило Банк можливості запобігти такій перереєстрації шляхом вчасного оскарження/перегляду цих судових рішень. На переконання скаржника, наведені порушення у сукупності свідчать про наявність у діях судді Федоріщева С.С. умислу, що полягає у незаконній відмові в доступі до правосуддя.

Суддя Федоріщев С.С. пояснив, що повістки про виклик до суду разом із копіями уточненої позовної заяви були видані представнику позивача під розписку для надіслання сторонам рекомендованими листами із повідомленням про вручення відповідно до вимог частини п’ятої статті 74 ЦПК України. Сторони, яких належним чином було повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не прибули. Від позивача та відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л. до суду надійшли клопотання про розгляд справи без їхньої участі. Зазначені повістки в подальшому повернулись до суду із поштового відділення із зазначенням причини повернення, а саме «за закінченням терміну зберігання».

Зважаючи на ці обставини, суддя відповідно до статті 224 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, та відповідно без фіксування судового процесу технічними засобами ухвалив заочне рішення.

У поясненнях суддя Федоріщев С.С. також зазначив, що несвоєчасне внесення судових рішень до ЄДРСР зумовлене його надмірним навантаженням та суттєвою кадровою неукомплектованістю суду. Зокрема, станом на день розгляду зазначеної справи у Жовтневому районному суді міста Дніпропетровська штатним розписом було передбачено 16 посад суддів, з них тільки 6 суддів мали повноваження щодо здійснення правосуддя, 4 з яких є слідчими суддями, у тому числі суддя Федоріщев С.С.

Надаючи оцінку діям судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Федоріщева С.С., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує кожному право на звернення до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов’язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору «судом, встановленим законом».

Концепцію суду, встановленого законом, у значенні, вжитому у статті 6 Конвенції, розкрито у рішенні у справі «Сокуренко проти України», у якому ЄСПЛ зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» зазначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (глава 1 розділу ІІІ ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом та вчинення суддею відповідних процесуальних дій (далі – ЦПК України у відповідній редакції).

За загальним правилом, якщо інше не встановлено ЦПК України, позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК України у відповідній редакції).

Відповідно до частини першої статті 114 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як встановлено перевіркою та вбачається з копій матеріалів цивільної справи № 201/15707/17, на обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що її батькові на підставі рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 грудня 2006 року у справі № 2-3309/06 належить на праві власності адміністративно-торгівельний будинок, розташований за адресою: місто Дніпропетровськ, проспект НАЗВА, НОМЕР. Проте право власності на цей будинок відповідно до рішення суду не було зареєстроване у встановленому законом порядку у зв’язку зі станом здоров’я батька (діагностовано онкологічне захворювання). Позивач мала намір прийняти у спадщину вказаний будинок, проте у зв’язку із записами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нього за ПАТ «Укрсоцбанк», а також запису про обтяження нерухомого майна (арешт) позбавлена такого права, тому звернулася до суду.

Отже, очевидним є те, що вказаний спір виник із приводу нерухомого майна, а заявлені позивачем позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора, скасування записів про державну реєстрацію обтяжень тощо є похідними від цього спору.

Враховуючи місцезнаходження спірного нерухомого майна (проспект Дмитра Яворницького, 49 у місті Дніпрі, що територіально належить до Шевченківського (Бабушкінського) району міста Дніпропетровська), справа не підлягала розгляду у Жовтневому районному суді міста Дніпропетровська.

Наслідки порушення правил підсудності передбачені статтею 115 та пунктом 2 частини першої статті 116 ЦПК України, згідно з якою, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Недотримання суддею правил процесуального закону призвело до порушення правил щодо юрисдикції, чого не міг не усвідомлювати суддя Федоріщев С.С. з огляду на спірні правовідносини та правила виключної підсудності, встановлені процесуальним законом.

На дотриманні правил виключної підсудності та застосуванні відповідних норм процесуального закону неодноразово наголошував у постановах Пленум Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Зокрема, згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду (розгляду справи по суті) (стаття 173 ЦПК України) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін (пункт 2 частини першої статті 116 ЦПК України).

У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» суд зазначив, що спори, пов’язані із захистом права власності та інших речових прав, розглядаються судами відповідно до визначеної процесуальним законом юрисдикції. Відповідно до частини першої статті 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу захисту права власності та інших речових прав на нерухоме майно, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність). Якщо пред’явлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (об’єктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто наявні вимоги, для кожної з яких частиною першою статті 114 ЦПК України встановлено виключну підсудність, то позов пред’являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

Суддя Федоріщев С.С. не дотримався вимог статей 114–116 ЦПК України, а саме під час відкриття провадження у справі порушив правила виключної підсудності, а у подальшому не вчинив дій щодо вирішення питання про передачу справи для її розгляду належним судом, що призвело до розгляду та вирішення справи судом з порушенням правил юрисдикції.

Порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що призвело до порушення правил щодо юрисдикції є самостійною ознакою дисциплінарного проступку судді, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Встановлені під час попередньої перевірки обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Федоріщева С.С. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини другої статті 6 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Перевіркою установлено, що суддею Федоріщевим С.С. 10 листопада 2017 року відкрито провадження у справі № 201/15707/17 та призначено її до розгляду на 17 листопада 2017 року, тобто через сім днів після відкриття провадження у справі.

Статтею 127 ЦПК України установлено обов’язок суду після відкриття провадження у справі невідкладно надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі. Також цією нормою визначено, що одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій особі – копія позовної заяви.

Згідно із частиною четвертою статті 74 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.

За приписами частини п’ятої статті 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Із копій матеріалів справи № 201/15707/17 не вбачається, що суддя Федоріщев С.С. дотримався зазначених вимог ЦПК України, оскільки матеріали справи не містять належних доказів надсилання відповідачам копії ухвали про відкриття провадження у справі разом із копіями позовної заяви та доданих до неї документів.

Матеріали справи № 201/15707/17 містять судові повістки, датовані 10 листопада 2017 року, однак не містять відомостей про дату їх надіслання судом учасникам справи, доказів вручення їх позивачу чи її представнику під розписку для надіслання сторонам рекомендованими листами із повідомленням про вручення та відомостей про дату їх отримання, зокрема відповідачем ПАТ «Укрсоцбанк». Отже, відповідач не може вважатись таким, що належним чином повідомлений про день та час слухання справи.

Слід зазначити, що вказана обставина щодо неповідомлення відповідача – ПАТ «Укрсоцбанк» про розгляд справи 17 листопада 2017 року була установлена суддею Ткаченко Н.В. під час перегляду заочного рішення судді Федоріщева С.С. та слугувала підставою для скасування заочного рішення (ухвала від 27 грудня 2017 року).

Необхідно також звернути увагу, що розгляд справи № 201/15707/17 було призначено на сьомий день із моменту відкриття провадження у справі. Призначивши справу до розгляду у такі стислі строки, суддя Федоріщев С.С. не міг не усвідомлювати неможливості виконання вимог статті 74 ЦПК України щодо завчасного вручення повістки про виклик з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Статтею 224 ЦПК України у відповідній редакції визначено умови проведення заочного розгляду справи.

Відповідно до частин першої, другої вказаної статті у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату та час судового засідання і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Відповідно до частин першої другої статті 225 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими главою 8.

Перевіркою установлено, що копії матеріалів справи № 201/15707/17 містять заяву позивача від 16 листопада 2017 року про розгляд справи за її відсутності, однак заява позивача щодо заочного вирішення справи у матеріалах справи відсутня.

Із копій матеріалів справи № 201/15707/17 не вбачається, що від відповідачів (ПАТ «Укрсоцбанк», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради) надійшли заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

За таких обставин у судді Федоріщева С.С. не було передбачених статтею 224 ЦПК України підстав для проведення заочного розгляду справи № 201/15707/17.

Окрім того, статтею 169 ЦПК України передбачені наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до частин першої та четвертої зазначеної норми суд відкладає розгляд справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Таким чином, право на вирішення справи шляхом постановлення заочного рішення передбачено лише у разі повторної неявки відповідача в судове засідання.

Враховуючи неявку відповідачів у судове засідання, призначене на 17 листопада 2017 року, відсутність будь-яких клопотань, заяв відповідачів (ПАТ «Укрсоцбанк», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради) та належних відомостей про вручення їм судових повісток, а також відсутність заяви позивача щодо заочного вирішення справи, у судді не було передбачених процесуальним законом правових підстав для проведення заочного розгляду справи 17 листопада 2017 року із постановленням рішення у справі.

Окрім того, заслуговує на увагу і той факт, що суд всупереч статті 225 ЦПК України не постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Вказані порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя є істотними, такими, що унеможливили реалізацію учасником судового процесу, зокрема ПАТ «Укрсоцбанк», наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, з-поміж яких право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі,  заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб тощо (стаття 27 ЦПК України).

Скаржник, зокрема, акцентує увагу, що незаконна відмова у доступі до правосуддя позбавила ПАТ «Укрсоцбанк» права навести свої доводи та надати докази з приводу спірного майна, які мали істотне значення для вирішення спору та не були враховані судом під час ухвалення заочного рішення, а саме рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2013 року у справі № 904/4762/13, яке набрало законної сили у січні 2014 року, згідно з яким за ПАТ «Укрсоцбанк» визнано право власності на нерухоме майно, розташоване на проспекті НАЗВА, НОМЕР у місті Дніпрі. Водночас вказує на відсутність у ЄДРСР відомостей про рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 грудня 2006 року у справі № 2-3309/06, на яке посилалась позивач, на момент постановлення рішення від 18 вересня 2013 року у справі № 904/4762/13.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Пунктом 4 частини першої статті 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

 Як зазначено вище та установлено перевіркою, на підставі заочного рішення від 17 листопада 2017 року 4 грудня 2017 року відбулась перереєстрація спірного нерухомого майна за позивачем, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна.

За результатами перевірки установлено, що всі судові рішення у справі (ухвала від 24 жовтня 2017 року про залишення позовної заяви без руху, ухвала від 10 листопада 2017 року про відкриття провадження у справі та заочне рішення від 17 листопада 2017 року) були надіслані до ЄДРСР в один день – 5 грудня 2017 року, оприлюднені 8 грудня 2017 року, тобто вже після перереєстрації прав на нерухоме майно, що, у свою чергу, позбавило ПАТ «Укрсоцбанк» можливості запобігти такій перереєстрації шляхом вчасного оскарження/перегляду цих судових рішень. Такі порушення можуть свідчити про наявність у діях судді Федоріщева С.С. суб’єктивних та об’єктивних ознак дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема з підстав несвоєчасного надання суддею копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частиною третьою статті 3 цього Закону передбачено, що суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

 Відповідно до пункту 13 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740, електронні копії судових рішень надсилаються суддею або відповідальною особою апарату суду не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту.

З наведеного слідує, що несвоєчасне внесення до ЄДРСР судових рішень у справі № 201/15707/17 може свідчити про наявність у діях судді Федоріщева С.С. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому видається невиправданим посилання судді Федоріщева С.С. у поясненнях на надмірне навантаження, що призвело до порушення строків надання суддею копій судових рішень для їх внесення до ЄДРСР з огляду на стислі строки призначення справи до розгляду та її вирішення по суті.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що наведені у скарзі АТ «Альфа-Банк» в особі адвоката Шулєпова С.С. відомості можуть свідчити про наявність у діях судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Федоріщева С.С. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 2, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що є підставою для відкриття дисциплінарної справи стосовно вказаного судді.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Дисциплінарна палата розглядає висновок доповідача та додані до нього матеріали без виклику судді та особи, яка подала дисциплінарну скаргу, та за результатами такого розгляду ухвалює рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені вище обставини, керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,

 

ухвалила:

 

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Федоріщева Сергія Сергійовича.

Ухвала про відкриття дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.

 

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя                                                     В.В. Шапран

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                       Н.С. Краснощокова

                                                                                           О.В. Маловацький

                                                                                           Т.С. Розваляєва