Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого –Малашенкової Т.М., членів Бойка А.М., Волковицької Н.О., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Артеменка І.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Демченка Олега Вікторовича стосовно судді Першотравневого районного суду міста Чернівців Стоцької Лариси Анатоліївни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 4 серпня 2017 року за вх. № 940/0/20-17 надійшла дисциплінарна скарга Демченка О.В., надіслана Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі пункту 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в якій він посилається на неналежну поведінку судді Першотравневого районного суду міста Чернівців ОСОБА_1 під час розгляду цивільної справи № 725/885/16-ц за позовом Демченка В.А. до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі – Банк), товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2., про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна.
Автор скарги зазначив, що суддя під час розгляду справи істотно порушила норми процесуального права, не взяла до уваги мотиви та аргументи сторін щодо суті спору, що призвело до порушення засад рівності учасників судового процесу, та призвело до ухвалення незаконного рішення у справі.
Вказані обставини, на думку скаржника, є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Демченка О.В. член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменко І.А. склав вмотивований висновок про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Першотравневого районного суду міста Чернівців Стоцької Л.А. на підставі пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Артеменка І.А., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
Дисциплінарне провадження щодо суддів проводиться за правилами та у строки, встановлені главою 4 розділу II Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Стоцька Лариса Анатоліївна Указом Президента України від 22 червня 2009 року № 465/2009 призначена суддею Першотравневого районного суду міста Чернівців у межах п’ятирічного строку. Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 479-VІІІ обрана на посаду судді цього суду безстроково.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівців (суддя Стоцька Л.А.) від 19 травня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його до суду апеляційної інстанції.
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 7 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір купівлі-продажу іпотечного майна – квартири № 33 у будинку АДРЕСА_1, укладений 26 січня 2016 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг», недійсним.
Як зазначив скаржник, при ухваленні рішення від 19 травня 2016 року суддя Стоцька Л.А. порушила норми процесуального права, що також підтверджується рішенням апеляційного суду від 7 липня 2016 року, яким рішення суду першої інстанції було скасовано, не взяла до уваги доводи сторін. Так, при розгляді справи по суті представником відповідача як доказ було надано копію повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу (далі – Повідомлення), яке викликало сумнів у позивача щодо його достовірності, оскільки оригінал Повідомлення, отриманий від Банку позивачем, повністю відрізнявся від наданої копії Повідомлення представником відповідача, але суддя Стоцька Л.А. не взяла до уваги доводи позивача.
Крім того, як зазначив скаржник, суддя Стоцька Л.А. умисно не застосувала норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Вказані обставини, на думку скаржника, є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
У своїх поясненнях суддя Стоцька Л.А. зазначила, що дійсно в її провадженні перебувала вказана цивільна справа, яку вона розглянула з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Будь-яких умисних дій щодо незастосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» під час вирішення спору нею не вчинялось. Усі доводи позивача було взято до уваги та в рішенні наведено мотиви їх відхилення, в тому числі і підстави незастосування вказаного Закону.
Крім того, суддя Стоцька Л.А. зазначила, що на цей час справа перебуває на розгляді касаційної інстанції та остаточного рішення судом не ухвалено.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Виключно законами України визначаються судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року у справі № 6-рп/2001).
Вища рада правосуддя діє у межах повноважень, визначених у статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», і не вправі оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Як вже було зазначено, рішення суду першої інстанції скасовано судом апеляційної інстанції.
Посилання скаржника на те, що зазначені обставини свідчать про умисне порушення суддею норм процесуального права, є безпідставними, оскільки не може вважатись умисним порушенням норм права чи неналежним ставленням судді до службових обов’язків позиція судді щодо обґрунтування ухваленого ним судового рішення. Суддю не може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за висловлювання правової позиції, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків. Посилання скаржника на порушення норм процесуального права, які були допущені суддею під час постановлення рішення, виправлено судом вищої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент подання скарги) скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) зазначено: до уваги Комітету Міністрів Ради Європи є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Згідно з Бангалорськими принципами поведінки судді, затвердженими резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, незважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їх причини.
Крім того, під час попередньої перевірки встановлено, що на цей час справа перебуває на розгляді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, рішення у справі ще не ухвалено.
Отже, за результатами перевірки не встановлено умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків судді Стоцької Л.А., а доводи скарги Демченка О.В. ґрунтуються лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
З огляду на встановлені обставини Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що мотиви скарги Демченка О.В. щодо незаконності, на його думку, рішення суду можуть бути перевірені Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, де наразі й перебуває справа.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо вона ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Керуючись статтями 43, 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.4, 12.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
скаргу Демченка Олега Вікторовича стосовно судді Першотравневого районного суду міста Чернівців Стоцької Лариси Анатоліївни залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
