Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Малашенкової Т.М., членів Бойка А.М., Волковицької Н.О., Нежури В.А., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Артеменка І.А., за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Українця Олександра Івановича стосовно судді Біляївського районного суду Одеської області Галич Ольги Пилипівни,
встановила:
Галич Ольга Пилипівна Указом Президента України від 23 січня 2012 року № 29/2012 призначена на посаду судді Біляївського районного суду Одеської області у межах п’ятирічного строку.
До Вищої ради правосуддя 31 травня 2017 року за вх. № К-2918/0/7-17 надійшла дисциплінарна скарга Українця О.І. від 21 липня 2016 року, надіслана Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі пункту 31 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в якій він посилається на неналежну поведінку судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. під час розгляду цивільної справи № 496/3305/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Автор скарги зазначає, що рішенням суду від 21 червня 2016 року (суддя Галич О.П.) у задоволенні зазначеного позову відмовлено у зв’язку з необґрунтованістю. Але, як вказує скаржник, зі справи зник вирок суду, на якому ґрунтувалися позовні вимоги, та про існування якого судді Галич О.П. було відомо, що свідчить про зацікавленість судді у розгляді вказаної справи, її упередженості та є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Українця О.І. встановлено таке.
Із доданих до скарги матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області (суддя Калінюк Р.Б.) від 8 липня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.
30 липня 2013 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3. звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення по суті кримінального провадження № 496/2647/13 стосовно ОСОБА_2. у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Ухвалою від 30 липня 2013 року клопотання задоволено. Зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у кримінальному провадженні.
Ухвалою суду від 26 серпня 2014 року (суддя Калінюк Р.Б.) провадження у справі відновлено та призначено справу до розгляду. Поновлюючи провадження, суд зазначив, що у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 7 липня 2014 року ухвалено вирок.
У зв’язку із закінченням повноважень судді Калінюка Р.Б. вказана цивільна справа відповідно до протоколу автоматичного розподілу справи між суддями передана на розгляд судді Галич О.П.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області (суддя Галич О.П.) від 21 червня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2., Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено у зв’язку з необґрунтованістю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди.
Скаржник зазначив, що під час розгляду справи з’ясувалося, що в матеріалах справи відсутній вирок суду від 7 липня 2014 року, яким ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України і призначено покарання у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 8500 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави витрати, пов’язані з проведенням експертизи у розмірі 1235,88 гривень. Відповідно до пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного та додаткового покарання.
Українець О.І. вважає, що невзяття до уваги судом вироку суду стало підставою для незаконного ухвалення рішення у справі.
У своїх поясненнях суддя Галич О.П. зазначила, що справа надійшла у її провадження без вироку суду, на який посилається скаржник. В описі справи відсутній запис про наявність вироку в матеріалах справи. Також суддя вказала, що в ухвалі про відновлення провадження у справі суддя Калінюк Р.Б. посилається на вирок, але не зазначає аркуш справи.
Крім того, як зазначила суддя, до початку розгляду справи по суті нею ставилося питання щодо наявності у сторін клопотань, але клопотань заявлено не було, та лише у судовому засіданні, після дослідження доказів у справі, представник позивача просив долучити до матеріалів справи вирок суду, мотивуючи це тим, що він був впевнений, що вирок наявний в матеріалах справи. Але, як вказала суддя, у задоволенні клопотання було відмовлено відповідно до статті 131 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) у зв’язку з необґрунтованістю причини несвоєчасного подання доказу.
На думку судді, скарга Українця О.І. є безпідставною та надуманою.
Відповідно до частини першої статті 194 ЦПК України якщо під час судових дебатів виникає необхідність з’ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з’ясування обставин у справі.
У частині другій статті 195 ЦПК України зазначено, якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з’ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії, суд, не ухвалюючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент подання скарги) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав умисного або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізацію наданих їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.
За результатами попередньої перевірки відомостей, викладених у дисциплінарній скарзі Українця О.І., вбачаються обставини, що можуть свідчити про вчинення суддею Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. дисциплінарного проступку і бути підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені обставини, керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 12.11 Регламенту Вищої ради правосуддя,
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Біляївського районного суду Одеської області Галич Ольги Пилипівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Т.М. Малашенкова
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя А.М. Бойко
Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
