Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого –Мамонтової І.Ю., членів Гречківського П.М., Худика М.П., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мірошниченка А.М., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за заявою голови ГС «Українська спілка Автомайдан» Михайловського А.В. стосовно судді Комсомольського районного суду міста Херсона Котьо Ірини Василівни (на сьогодні обіймає посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області),
встановила:
Указом Президента України від 5 серпня 1998 року № 846/98 Котьо Ірину Василівну призначено суддею Комсомольського районного суду міста Херсона строком на п’ять років, Постановою Верховної Ради України від 24 червня 2004 року № 1856-IV обрано на посаду судді цього ж суду безстроково. Указом Президента України від 18 березня 2016 року № 100/2016 Котьо І.В. переведено на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області.
Відповідно до характеристики, підписаної 8 липня 2016 року в.о. голови апеляційного суду Херсонської області Кузнєцовою О.А., суддя Котьо І.В. «за час роботи зарекомендувала себе висококваліфікованим юристом, сумлінним, відповідальним, дисциплінованим, принциповим суддею, володіючи системними знаннями та маючи достатній досвід роботи в галузі права приймає виважені, обґрунтовані рішення, правильно та об’єктивно реагує на критику, намагається швидко усунути недоліки». До дисциплінарної відповідальності не притягувалася.
До Вищої ради юстиції з Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК) надійшла заява голови ГС «Українська спілка Автомайдан» Михайловського А.В. (вх. № 533/7/13-14 від 15 грудня 2014 року) про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Комсомольського районного суду міста Херсона Котьо І.В. відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Як вбачається зі змісту вказаної заяви та долучених до неї матеріалів, 24 січня 2014 року суддею Комсомольського районного суду міста Херсона Котьо І.В. винесено постанову в справі № 667/13/14-п (провадження № 3/667/67/14) про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), і накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців. Постановою апеляційного суду Херсонської області від 24 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Комсомольського районного суду міста Херсона від 24 січня 2014 року скасовано, а провадження у справі закрито.
Як зазначено у заяві, у зв’язку із наведеним суддя Котьо І.В. підлягає перевірці відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
На підставі частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» заява була передана до Вищої ради юстиції для продовження її розгляду за загальною процедурою.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції вказану заяву передано члену Вищої ради юстиції Мірошниченку А.М. для проведення перевірки.
Відповідно до пункту 16-1 розділу ХV Конституції України, пункту 4 розділу ІІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя» утворено Вищу раду правосуддя.
Пунктом 21 розділу ІІІ Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що заяви та скарги, передані на розгляд члену Вищої ради юстиції за результатами автоматизованого розподілу до створення дисциплінарних органів Вищої ради правосуддя, залишаються в такого члена та можуть бути розглянуті дисциплінарним органом, до якого входить такий член, у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до статті 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 березня 2017 року № 357/3дп/15-17 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Херсонського міського суду Херсонської області Котьо І.В.
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Котьо І.В. про засідання Третьої Дисциплінарної палати була повідомлена своєчасно та належним чином, на засідання вдруге не з’явилася, надіслала до Вищої ради правосуддя письмову заяву, у якій просила розглянути дисциплінарну справу за її відсутності.
Третя Дисциплінарна палата, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, вивчивши письмові пояснення судді, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Котьо І.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Постановою Комсомольського районного суду міста Херсона від 24 січня 2014 року (суддя Котьо І.В.) в справі № 667/13/14-п (провадження № 3/667/67/14) визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, і накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.
Підставою для винесення постанови слугувало те, що 29 грудня 2013 року близько 12:30 ОСОБА_1 начебто керував автомобілем «Хюндай Азера» (номерний знак ІНФОРМАЦІЯ_1) та на 20-му км автодороги Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Київської області не виконав законну вимогу працівника міліції про зупинку транспортного засобу, яка подавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив вимоги пункту 2.4 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України).
Згідно з постановою апеляційного суду Херсонської області від 24 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Комсомольського районного суду міста Херсона від 24 січня 2014 року скасовано, а провадження у справі закрито.
На думку Третьої Дисциплінарної палати, суддею Котьо І.В. при розгляді справи № 667/13/14-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності допущено низку істотних порушень норм процесуального права, порушено право ОСОБА_1 на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Насамперед, суддею Котьо І.В. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, незважаючи на відсутність належно складеного протоколу в справі про адміністративне правопорушення.
Так, у матеріалах справи наявний документ (а.с. 1), що має назву «протокол про адміністративне правопорушення», проте складений він із грубим порушенням чинного законодавства. Зокрема, згаданий документ складено не на місці вчинення правопорушення і навіть не у той же день, а лише 4 січня 2014 року на підставі відомостей, що містились у рапорті старшого інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_2 від 30 грудня 2013 року (а.с. 2), щодо обставин, які начебто мали місце 29 грудня 2013 року близько 12:30 на 20-му км автодороги Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Київської області, а саме: невиконання автомобілем «Хюндай Азера» (номерний знак ІНФОРМАЦІЯ_1) законної вимоги інспектора про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка. Саме порушення, допущені при складенні протоколу у справі про адміністративні правопорушення, стали основною підставою для скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом.
Відповідно до статті 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен, зокрема, перевірити, чи правильно складено протокол у справі про адміністративне правопорушення. Натомість, суддя Котьо І.В. цієї вимоги не виконала та після отримання адміністративних матеріалів невідкладно направила Міністерству доходів і зборів України запит щодо надання реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 – «з метою належного оформлення виконавчого документа» (а.с. 8). Цей факт в сукупності з іншими обставинами розгляду цієї справи свідчить про упередженість судді Котьо І.В.
Наведені вище недоліки протоколу є очевидними. Особливо очевидними вони мали бути для судді з таким тривалим досвідом роботи, який був у Котьо І.В. на час розгляду справи. Зокрема, слід відзначити, що за час роботи суддею Котьо І.В. розглянуто значну кількість справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122-2 КУпАП (щонайменше 30). За таких умов, враховуючи й інші дії судді Котьо І.В. при розгляді справи № 667/13/14-п, порушення норм процесуального права у виді притягнення особи до відповідальності за відсутності належно складеного протоколу стосовно неї могло бути вчинено лише умисно.
За змістом вказаних статей КУпАП, притягнення до відповідальності особи за відсутності належно складеного протоколу є неможливим. Всупереч наведеному, суддя Котьо І.В. притягнула ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що слід вважати істотним порушенням норм процесуального права.
Ще одним істотним порушенням норм процесуального права є розгляд справи стосовно ОСОБА_1 за його відсутності. 23 січня 2014 року до Комсомольського районного суду м. Херсона надійшло письмове клопотання ОСОБА_1 про «перенесення слухання справи на іншу дату» (а.с. 29). Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У цьому випадку таке клопотання було наявним, втім, суддею у його задоволені було відмовлено з посиланням на те, що «відповідно до положень статті 268 КУпАП підставою для відкладення розгляду справи є подане безпосередньо особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість її присутності при розгляді». Це твердження не узгоджується зі змістом статті 268 КУпАП, і розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 став однією із підстав скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом.
Крім того, суддею Котьо І.В. як доказ безпідставно взято до уваги рапорт старшого інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_2 від 30 грудня 2013 року (а.с. 2), що надійшов до УДАІ МВС України у Херсонській області лише 8 січня 2014 року (а.с. 3), тобто після складення стосовно ОСОБА_1 протоколу у справі про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що 29 грудня 2013 року близько 12:30 на 20-му км автодороги Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Київської області автомобіль «Хюндай Азера» з номерним знаком ІНФОРМАЦІЯ_1 не виконав законну вимогу інспектора про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка.
Між тим, вказаний рапорт взагалі не містив вказівки на ОСОБА_1 як на особу, що вчинила правопорушення. Крім того, використовуючи як доказ рапорт інспектора ОСОБА_2, суддею Котьо І.В. порушено встановлений законом процесуальний порядок фіксації відомостей, які можуть бути повідомлені особою, яка стала свідком вчиненого правопорушення. Такий порядок згідно зі статтями 251, 272 КУпАП передбачає допит такої особи як свідка.
Саме по собі використання рапорту як доказу з порушенням вимог статей 251, 272 КУпАП не можна було б вважати істотним порушенням норм процесуального права, якби цей рапорт, використаний як доказ у справі № 667/13/14-п, не був єдиним доказом, що безпосередньо стосувався самої події адміністративного правопорушення. Більш того, ОСОБА_1 категорично заперечував достовірність цього рапорту, посилаючись на численні докази, які б могли підтвердити його невинуватість в інкримінованому адміністративному правопорушенні: показання 6 свідків, відеозапис із камер спостереження торговельно-розважального центру «Фабрика» у м. Херсоні за 29 грудня 2013 року (див., зокрема, а.с. 13-17), дані фіксування системою «Рубіж» (див., зокрема, а.с. 30, 31, 36).
За таких умов використання рапорту як доказу без його перевірки на допустимість згідно з вимогами КУпАП та без надання йому будь-якої критичної оцінки слід розглядати як істотне порушення суддею норм процесуального права, причому таке, що вчинене умисно.
Висновок про умисність порушення, допущеного суддею Котьо В.І. при використанні рапорту як доказу, підтверджується тим, що аналогічний документ з письмовим викладенням обставин справи – письмові пояснення ОСОБА_3 – було визнано судом «недопустимим доказом» (а.с. 37, зворот).
З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата доходить висновку про умисність порушень норм процесуального права, допущених суддею Котьо В.І. при використанні рапорту як доказу.
Крім того, у винесеній постанові від 24 січня 2014 року суддя Котьо В.І. фактично не навела жодних мотивів, з яких вона вважала, по-перше, що подія адміністративного правопорушення дійсно мала місце, та, по-друге, що адміністративне правопорушення вчинене саме ОСОБА_1. Постанова не містить посилань на жоден інший доказ, крім протоколу про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 4 січня 2014 року та рапорту старшого інспектора ДПС взводу № 3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_2 від 30 грудня 2013 року.
Третя Дисциплінарна палата також враховує, що під час судового розгляду справи ОСОБА_1 фактично був позбавлений можливості навести докази на підтвердження своєї невинуватості.
У своїх поясненнях він зазначив, що його невинуватість може засвідчити 6 свідків та навів їх адреси проживання (а.с. 14). У подальшому ОСОБА_1 заявив клопотання про виклик вказаних 6 свідків, а також про витребування у ТОВ ТРЦ «Фабрика» записів камер відеоспостереження за 29 грудня 2013 року з 13 год. до 16 год., які мали б підтвердити перебування ОСОБА_1 разом із двома свідками у м. Херсоні. Також у клопотанні ставилося питання про витребування в УДАІ УМВС України у Херсонській області та УДАІ УМВС України у Київській області доказів вчинення ним адміністративного правопорушення (відео-, фотофіксації порушення, показів свідків тощо) (а.с. 30-31).
Це клопотання було відхилено суддею Котьо В.І. в частині виклику свідків із такою мотивацією: «свідки, заявлені ОСОБА_1, будуть давати аналогічні показання йому самому» (протокол судового засідання, а.с. 36). Таке мотивування є вочевидь свавільним, з його формулювання безпосередньо вбачається, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості навести докази саме з тих причин, що ці докази підтвердили б його невинуватість. Описані дії судді є прямим порушенням права на справедливий суд, зокрема, положень пункту «d» параграфа третього статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також повністю свавільною вбачається і відмова судді Котьо В.І. в задоволенні клопотання в частині витребування відеозапису на підставі того, що «вказаний відеозапис був вже досліджений судом», оскільки наданий суду стороною захисту відеозапис (який згідно з поясненнями захисника відповідав відеозапису, наявному в ТОВ «ТРЦ «Фабрика») у постанові був визнаний судом недопустимим доказом (а.с. 37, зворот).
Так само повністю необґрунтованою та свавільною є і відмова в задоволенні клопотання ОСОБА_1 «щодо витребування документів з ДАІ щодо фіксування системою «Рубіж» (ця система могла б підтвердити, що автомобіль ОСОБА_1 29 грудня 2013 року знаходився в м. Херсоні) – суддя послалася на те, що витребування вона «вважає недоцільним, так як всі докази відповідно до діючого законодавства були додані до протоколу».
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 був фактично позбавлений ключових прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (стаття 268 КУпАП), а в цілому – і права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки категорія справ про позбавлення права керування транспортним засобом підпадає під кримінальний аспект гарантій, встановлених статтею 6 Конвенції, слід зробити висновок про те, що суддею Котьо І.В. було прямо порушено право ОСОБА_1, гарантоване пунктом «d» параграфа 3 вказаної статті – право «вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення».
З огляду на те, що суддею Котьо І.В. визнано неналежно складений протокол допустимим доказом, а також відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 справді було вчинено адміністративне правопорушення, рішення суду за таких умов є свавільним і виходить за межі здійснення правосуддя.
Отже, висновок суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є необґрунтованим і знаходиться в очевидній суперечності із презумпцією невинуватості, яка відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху у виді, зокрема, обмеження права керування транспортними засобами (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).
Таким чином, суддею Котьо І.В. при розгляді справи № 667/13/14-п істотно порушено норми процесуального права, а прийнятим нею свавільним судовим рішенням – грубо порушено право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, застосоване до ОСОБА_1 адміністративне стягнення не відповідає як обставинам справи, так і звичайній практиці судді Котьо І.В.
Так, у постанові від 24 січня 2014 року суддя Котьо І.В. не навела жодних обставин, що обтяжували б відповідальність ОСОБА_1, та обґрунтовували б обрання судом саме такого виду стягнення щодо нього – позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців. Не посилаючись на будь-які дані, які в силу частини другої статті 34 КУпАП суду необхідно було врахувати при накладенні стягнення, та не встановлюючи їх, суддя, тим не менш, застосувала до ОСОБА_1 більш тяжкий з видів стягнення, передбачених статтею 122-2 КУпАП – позбавлення права керування транспортними засобами, причому на максимально можливий строк.
Вказівка про врахування судом «характеру та наслідків вчиненого правопорушення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її майнового стану, відношення до вчиненого та ступеню вини» має загальний характер і ніяк не співвідноситься з матеріалами справи, які не містять жодних вказівок на «наслідки вчиненого правопорушення» та «майновий стан» ОСОБА_1. Повна невмотивованість накладеного стягнення свідчить про свавільність дій судді.
Висновок про свавільність дій судді додатково підтверджується, якщо порівняти стягнення, невмотивовано застосоване до ОСОБА_1 в справі № 667/13/14-п, з адміністративними стягненнями, які зазвичай застосовувала суддя Котьо І.В. за аналогічні правопорушення, передбачені статтею 122-2 КУпАП, в інших справах.
Так, в інших випадках за аналогічних обставин суддя Котьо І.В. обирала стягнення у виді штрафу – див. постанови суду від 25 листопада 2008 року (справа № 3-24550/08), 23 червня 2010 року (справа № 3-2012/10), 19 квітня 2011 року (справа № 3-1359/11), 12 листопада 2015 року (справа № 667/8569/15-п), 23 жовтня 2009 року (справа № 3-3661/09), 27 квітня 2009 року (справа № 3-1460/09), 4 серпня 2009 року (справа № 3-2102/09), 11 березня 2011 року (справа № 3-664/11), 15 лютого 2010 року (справа № 3-60/10), 19 квітня 2013 року (справа № 667/1434/13-п), 10 червня 2011 року (справа № 3-1732/11), 12 липня 2012 року (справа № 2114/4422/12), 14 листопада 2013 року (справа № 667/9408/13-п), 11 грудня 2014 року (справа № 667/10227/14-п) (у цьому переліку не враховано постанови, винесені до 17 листопада 2008 року, тобто у період, коли санкція статті 122-2 КУпАП не передбачала позбавлення права керування транспортними засобами).
Крім того, при винесенні постанови від 19 квітня 2011 року (справа № 3-1361/11) суддею Котьо І.В. було застосовано застереження, а при винесенні постанови від 6 лютого 2008 року (справа № 3-2415/08) – усне зауваження. І жодного разу (згідно з даними, наданими Комсомольським районним судом міста Херсона), окрім випадку з притягненням до відповідальності ОСОБА_1, суддя Котьо І.В. не застосовувала до порушників позбавлення права керування транспортними засобами, не кажучи вже про позбавлення такого права на максимальний строк, як це мало місце у випадку з ОСОБА_1.
З огляду на зазначене, вбачається, що характер дій судді Котьо І.В. при розгляді цієї справи свідчить не лише про їх незаконність, але і про явну упередженість зазначеної судді та умисне допущення порушень норм процесуального права: розгляд справи за відсутності належно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, порушення правил допустимості та оцінки доказів при використанні рапорту як доказу, позбавлення ОСОБА_1 можливості подавати докази на підтвердження його невинуватості, повна невмотивованість постанови, свавільність обраного адміністративного стягнення.
Наведене також свідчить про свавільність постанови Комсомольського районного суду міста Херсона від 24 січня 2014 року, причому свавільність такого ступеня, який виводить винесену постанову поза межі поняття здійснення правосуддя. Характер допущених порушень закону не залишає сумніву в їх умисності.
У своїх письмових поясненнях суддя Котьо І.В. посилалася на те, що з матеріалів, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення, та з письмових пояснень ОСОБА_1 і його представника не вбачалось та судом не встановлено того факту, що ОСОБА_1 був учасником масових акцій протесту в період з 23 листопада до 29 грудня 2013 року (дата вчинення адміністративного правопорушення відповідно до матеріалів справи). Більш того, у своїх поясненнях ОСОБА_1 взагалі заперечував факт керування 29 грудня 2013 року близько 12:30 автомобілем «Хюндай Азера» з номерним знаком ІНФОРМАЦІЯ_1 на 20-му км автодороги Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Київської області, оскільки знаходився в цей час у м. Херсоні. З огляду на зазначене суддя Котьо І.В. вважає, що винесена нею постанова у справі № 667/13/14-п «не відноситься до кола тих рішень, які підлягають перевірці» відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні».
Надаючи оцінку діям судді Котьо І.В., Третя Дисциплінарна палата вважає, що наведені доводи судді не мають значення для вирішення цієї справи, оскільки винесення свавільних судових рішень, які є здійсненням правосуддя лише за формою і не сприймаються як такі суспільством по суті, істотно підривають авторитет судової влади і охоплюються одним із діянь, віднесених законом до порушення присяги судді (частина друга статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» у редакції, чинній на 24 січня 2014 року), а саме: вчиненням дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів. Та обставина, що ОСОБА_1 не був учасником масових акцій протесту, не впливає ні на кваліфікацію дій судді Котьо І.В., ні на процедуру здійснення дисциплінарного провадження після передачі заяви стосовно Котьо І.В. до Вищої ради юстиції.
Зміни, що відбулися у правовому регулюванні відповідних відносин після 24 січня 2014 року, не призвели до пом’якшення або скасування відповідальності за дії, вчинені суддею Котьо І.В.
Так, після набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, вчинене внаслідок умислу або недбалості, також визнавалося дисциплінарним проступком (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а у разі, коли воно могло розглядатися як «дії, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя», також розглядалося як порушення присяги судді і було підставою для його звільнення (пункт 1 частини другої статті 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд»).
Не змінився характер наслідків, передбачених законом для подібних грубих порушень, і після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року та новим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року.
Так, підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за умисне або внаслідок недбалості порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема, в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або у зв’язку з очевидною недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України (у новій редакції) передбачено звільнення судді з підстав «вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді». При цьому істотним дисциплінарним проступком згідно з пунктом 7 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визнається «грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду».
Редакційні зміни в описі незаконних діянь суддів, що є підставою для звільнення їх з посади, не призвели до пом’якшення відповідальності за такі діяння. При цьому всі досліджені редакції опису таких діянь повністю охоплюють дії, вчинені суддею Котьо І.В. Ураховуючи наведене, перешкод для кваліфікації дій судді за правилами, що існували на момент вчинення нею відповідних діянь, немає.
З огляду на це Третя Дисциплінарна палата дійшла висновку, що відповідальність за дії, вчиненні суддею Котьо І.В., не скасовано та не пом’якшено, а отже, суддя може бути притягнута до дисциплінарної відповідальності за дії, які чинною редакцією Закону України «Про судоустрій та статус суддів» кваліфікуються як істотний дисциплінарний проступок.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку є підставою для звільнення судді.
За змістом норм законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду юстиції» в редакції, яка була чинною на момент вчинення суддею дій, законодавцем не були встановлені строки для вирішення питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.
Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» було запроваджено правове регулювання, згідно з яким притягнення до відповідальності за порушення присяги можливе за правилами, встановленими для дисциплінарної відповідальності суддів (частина друга статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» зі змінами). Водночас новою редакцією статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що такий строк не може бути більшим трьох років із дня вчинення проступку (частина четверта).
Чинний Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року в частині одинадцятій статті 109 відтворює це правило, передбачаючи, що «дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження».
Запровадження строку давності притягнення судді до відповідальності за дії, що підпадають під порушення присяги (істотний дисциплінарний проступок), є заходом, який покращує становище судді порівняно із ситуацією, коли строк законодавством визначений не був, а тому в силу положень статті 58 Конституції України повинен бути застосований.
Згідно з даними, наданими Херсонським міським судом Херсонської області, з дати вчинення дисциплінарного проступку (24 січня 2014 року) суддя Котьо І.В. 147 днів перебувала у відпустці. Таким чином, на цей час строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, встановлений законом, не минув.
Розглядаючи дисциплінарну справу, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх необхідних заходів, щоб забезпечити дотримання процесуальних гарантій судді.
Таким чином, зважаючи на характер правопорушень, допущених суддею Котьо І.В., а також на наслідки, що настали за результатами вчинених діянь у виді підриву авторитету правосуддя, враховуючи дані про особу судді (зокрема, тривалий
стаж роботи на посаді судді та позитивну характеристику), Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади є пропорційним вчиненому та виправданим з урахуванням часу, що минув з моменту прийняття нею рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Херсонського міського суду Херсонської області Котьо Ірину Василівну до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя І.Ю. Мамонтова
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
М.П. Худик
