Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Бойка А.М., членів Волковицької Н.О., Нежури В.А. та залученого з Першої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Шапрана В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкової Т.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Кольцун Наталії Петрівни стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Борщова Ігоря Олексійовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 6 грудня 2016 року за вх. № К-2381/0/7-16 та 3 квітня 2017 року за вх. № К-1824/0/7-17 надійшли аналогічного змісту скарги Кольцун Н.П. від 1 грудня 2016 року та від 23 березня 2017 року щодо дій судді Київського районного суду міста Одеси Борщова І.О.
У скаргах Кольцун Н.П. вказує на те, що суддею Борщовим І.О. з березня 2013 року по листопад 2015 року розглядалась кримінальна справа № 520/1170/13-к за обвинуваченням Кольцун Н.П. та Златової І.Є. у вчиненні злочинів. Під час розгляду цієї справи суддя Борщов І.О., як зазначено у скарзі, порушив принципи правосуддя та 3 листопада 2015 року умисно ухвалив незаконний вирок, яким її визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 368 та частиною другою статті 15 Кримінального кодексу України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років із позбавленням права обіймати посади в державних органах строком на два роки з конфіскацією всього майна, що їй належить.
Кольцун Н.П. посилається на те, що суддею був ухвалений вирок лише на деяких показах свідків та на припущеннях. Суддя абсолютно не врахував доказів її невинуватості, доданих до матеріалів справи під час судового слідства.
Крім того, як зазначає, суддя Борщов І.О. надав апеляційному суду неправдиві дані щодо відсутності пошкодження аудиозаписів судових засідань.
На підставі викладених обставин просить притягнути суддю Борщова І.О. до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюється за правилами та у строки, встановлені главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Дисциплінарне провадження щодо суддів включає попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, відкриття дисциплінарної справи, розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Згідно з частиною першою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради юстиції від 6 грудня 2016 року скаргу Кольцун Н.П. від 1 грудня 2016 року було розподілено члену Вищої ради правосуддя Малашенковій Т.М. для проведення попередньої перевірки.
Згідно з протоколом передачі матеріалу раніше визначеним членам Вищої ради юстиції від 3 квітня 2017 року скаргу Кольцун Н.П. від 23 березня 2017 року об’єднано в одне провадження зі скаргою від 1 грудня 2016 року.
За результатами попередньої перевірки член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкова Т.М. висновком від 13 червня 2017 року запропонувала відмовити у відкритті дисциплінарної справи.
Дослідивши матеріали попередньої перевірки, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Малашенкову Т.М., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
Борщов Ігор Олексійович Постановою Верховної Ради України № 2869-VІ від 23 грудня 2010 року обраний суддею Київського районного суду міста Одеси безстроково.
Вироком Київського районного суду міста Одеси від 3 листопада 2015 року Кольцун Н.П. визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 368, частиною другою статті 15 Кримінального кодексу України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років із позбавленням права обіймати посади в державних органах строком на 2 роки з конфіскацією всього майна, що їй належить. Злотову І.Є. визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 368 та частиною другою статті 15 Кримінального кодексу України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із позбавленням права обіймати посади в державних органах строком на 2 роки з конфіскацією всього майна, що їй належить.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2016 року скасовано вирок Київського районного суду міста Одеси від 3 листопада 2015 року та направлено кримінальну справу № 520/1170/13-к за обвинуваченням Кольцун Н.П. та Златової І.Є. у вчиненні злочинів до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.
В ухвалі зазначено, що апеляційний суд, встановивши суттєві порушення норм Кримінального процесуального кодексу України, а саме відсутність фіксації частини судових засідань в суді першої інстанції, що тягне однозначне скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, не розглядає доводи апеляції учасників процесу про наявність складу правопорушень в діях Кольцун Н.П. та Златової І.Є., правильності їх кваліфікації, допустимості та достатності доказів у справі.
Зі змісту скарги вбачається, що доводи Кольцун Н.П. зводяться до незгоди з вироком від 3 листопада 2015 року, ухваленого суддею Борщовим І.О.
Не погоджуючись із рішенням суду, скаржник намагається здійснити переоцінку доводів та мотивів, якими керувався суддя при його ухваленні, а також вказує на помилки, які, на його думку, допустив суддя.
Незгода скаржника із доводами та мотивами судді, наведеними ним у судовому рішенні, не може бути достатньою підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи.
Відповідно до чинного законодавства України Вища рада правосуддя як орган, який вирішує питання про дисциплінарну відповідальність судді, не наділена законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено: до уваги Комітету Міністрів Ради Європи є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна ради європейських суддів підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Дисциплінарне провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого дисциплінарне провадження не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом оскарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуто, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією, не може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Згідно з Рекомендацією CM/REC (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки», ухваленою Кабінетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, судді не повинні нести особисту відповідальність за випадки, коли їхні рішення були скасовані або змінені в процесі апеляційного розгляду.
З огляду на зазначені обставини Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що факти стосовно дій судді Борщова І.О., які, на переконання скаржника, є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, не підтвердилися під час проведення попередньої перевірки, а доводи скарги фактично зводяться до незгоди із винесеним судовим рішенням.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.11, 12.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Борщова Ігоря Олексійовича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя А.М. Бойко
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Н.О. Волковицька
В.А. Нежура
Член Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
